Рішення № 136315547, 07.05.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/9537/25

Провадження № 2/645/1269/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Шарка О.П.

за участю секретаря судових засідань Мухіна В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 26.05.2025-100000566 від 26.05.2025 року розмірі 37109 грн. 17 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.05.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) №26.05.2025-100000566. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн., що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 26.05.2025 року, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до Договору від 26.05.2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 12000 грн., Отже, позивач констатує факт, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 37109.17 грн., що складається з: Тіла кредиту - 12000 грн. Процентів - 18360 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 869.17 грн. Неустойки - 5880 грн.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.

У судове засідання представник позивача не прибув, у позові просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь і належним чином, надали суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що категорично заперечують факт укладення будь-якого кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр» та заявляє, що жодних кредитів у позивача не брав. Саме по собі твердження Позивача або надані ним внутрішні документи не можуть вважатися доказами виникнення грошового зобов`язання. Позивач посилається на нібито укладення кредитного договору в електронній

формі шляхом приєднання до публічної оферти, однак не надав суду жодного

належного та допустимого доказу, який би беззаперечно підтверджував, що саме відповідач: висловлював свою волю на укладення кредитного договору; приймав усі істотні умови кредиту; завершив процедуру укладення електронного правочину відповідно до вимог законодавства. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували: факт акцепту Відповідачем умов публічної оферти; фіксацію волевиявлення Відповідача в інформаційній системі Позивача; лог-файли інформаційної системи, дані щодо ІР-адреси, з якої нібито здійснювались відповідні дії; підтвердження використання одноразових ідентифікаторів (ОТР-кодів) саме

Відповідачем; належне та повне ознайомлення Відповідача з істотними умовами договору до моменту його нібито укладення. Наданий Позивачем витяг сам по собі не підтверджує

факту укладення кредитного договору, оскільки засвідчує виключно факт

ідентифікації особи, але не містить доказів волевиявлення Відповідача, прийняття ним істотних умов договору та завершення процедури укладення

електронного правочину відповідно до вимог Закону України «Про електронну

комерцію». Позивач не довів, що дії з реєстрації, подання заявки та підтвердження

кредиту були вчинені саме Відповідачем, а не третьою особою. У матеріалах справи відсутні докази персоналізованого волевиявлення

Відповідача, які б унеможливлювали використання його персональних даних іншими

особами, що є особливо важливим з огляду на дистанційний характер правочину. Також відсутні належні та допустимі докази того, що банківський рахунок

(платіжна картка), на який нібито було перераховано кредитні кошти, належить

саме Відповідачу. Подані платіжні документи не містять відомостей про власника рахунку, не підтверджують відкриття рахунку на ім`я Відповідача, не містять договору

банківського рахунку або довідки банку про належність рахунку Відповідачу. Сам факт перерахування коштів не є доказом укладення кредитного договору та не підтверджує виникнення грошового зобов`язання між сторонами без

встановлення особи отримувача коштів і його волевиявлення. Посилання Позивача на те, що Відповідачем нібито були здійснені дії, спрямовані

на визнання боргу, а саме проведено часткову сплату за кредитним договором у

розмірі 5 370,83 грн від 26.06.2025 року, є голослівними та такими, що не

підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Вважають неналежними та недопустими доказами по справі розрахунки заборгованості за кредитним договором

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.05.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) №26.05.2025-100000566.

Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом.

Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс- повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію"

одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа,

яка прийняла пропозицію (оферту)укласти електроннийдоговір шляхом реєстрації в

інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку

пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної

комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину

засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається

(приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію

укласти договір.

Згідно умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн., що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 26.05.2025 року, на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до Договору від 26.05.2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 12000 грн.,

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні `передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До позову долучено довідку-розрахунок про стан заборгованості, яка містить печатку та підпис, відповідно до якої ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №26.05.2025-100000566 від 26.05.2025 року у розмірі 37109.17 грн., що складається з: Тіла кредиту - 12000 грн. Процентів - 18360 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 869.17 грн. Неустойки - 5880 грн.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За положеннями ст.ст. 526,1054 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлено, що в період дії Кредитного договору відповідач не дотримувалась його умов, внаслідок чого має непогашену заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором №26.05.2025-100000566 від 26.05.2025 року.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Дослідивши умови Кредитного договору №26.05.2025-100000566 від 26.05.2025 року та надані суду документи, суд приходить до висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту - 12000 грн. Процентів - 18360 грн., оскільки позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Відносно пред`явленої до стягнення заборгованості за комісією (пов`язаної з наданням кредиту) - 869.17 грн суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», який діяв на час укладення спірного кредитного договору, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості, наданих до суду, неможливо встановити, яка саме комісія (її вид), за який період та у зв`язку з чим нараховувалась відповідачу. Крім того, з наданих до суду доказів неможливо встановити, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 869.17 грн необґрунтовані та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь неустойки в розмірі 5880,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення неустойки, нарахованої після 24 лютого 2022 року, відсутні, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 5880,00 грн. задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1981 грн. 83 коп. (2422,40грн.* 30360 грн../ 37109 грн. 17 коп.) на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (Адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 26.05.2025-100000566 від 26.05.2025 року у розмірі 30 360 грн. (тридцять тисяч триста шістдесят гривень), що складається з: тіла кредиту - Тіла кредиту - 12000 грн. Процентів - 18360 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (Адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) суму сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 1981 грн. 83 коп. (тисяча дев`ятсот вісімдесят одна гривня вісімдесят три копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: вул. Саксаганського, буд.133А, м. Київ, 01032.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (Адреса: АДРЕСА_1 )

Головуючий суддя