Рішення № 136314580, 06.05.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/89/26

Провадження № 2/353/244/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мотрук Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача, Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельні частки (паї) в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтували тим, що її вітчиму, ОСОБА_3 , належало право на земельну частку (пай) розміром 54,62 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності спілки пайовиків «ім. Грушевського», що в с. Олеша, Тлумацького району Івано-Франківської області, що стверджується сертифікатом на право приватної власності на землю в межах середньої частки серії ІФ 14-21, реєстраційний номер 1075, оригінал якого втрачено. ІНФОРМАЦІЯ_1 вітчим ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина за законом на все належне йому майно та в управління та володіння спадковим майном вступила його дружина, її мати ОСОБА_2 . Остання не оформила своїх спадкових прав і ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Ще за життя мати склала заповіт, яким на випадок смерті заповіла їй все належне майно. Матері також належало право на земельну частку (пай) розміром 54,62 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності спілки пайовиків «ім. Грушевського», що в с. Олеша, Тлумацького району Івано-Франківської області, що стверджується сертифікатом на право приватної власності на землю в межах середньої частки серії ІФ 14-21, реєстраційний номер 270, оригінал якого втрачено. Після смерті матері відкрилась спадщина, і вона є єдиним спадкоємцем за заповітом. 10.11.2025 року вона звернулася до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак їй було відмовлено, у зв`язку зтим, що нею не було подано у встановлений строк заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та на момент її смерті зареєстрованою за адресою померлої не була. Даний факт позбавляє її можливості оформити спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 . Вона фактично прийняла спадщину після смерті матері, так як в червні 2004 року мати захворіла і вона в кінці липня 2004 року переїхала за адресою: АДРЕСА_1 і з того часу постійно проживала з хворою матір`ю. Вони вели спільне господарство, обробляли земельні ділянки, сплачували комунальні платежі. Вона здійснювала догляд за хворою та лежачою мамою, провела її похорон за власні кошти, встановила пам?ятник на могилі. З часу смерті матері і по даний час користується усім її майном. У зв`язку з вищевказаним, просила суд встановити фактїї постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на земельні частки (паї) розміром по 54,62 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності спілки пайовиків «ім. Грушевського», що в с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської області, що належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача, Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився. 16.02.2026 року від нього надійшла заява, в якій зазначив, що позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просив розглядати справу без його участі (а.с. 32).

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є сусідами позивача, в судовому засіданні засвідчили той факт, що ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 з липня 2004 року по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

02.02.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

24.02.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши вступне слово позивача, допитавши свідків,суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її матір`ю є ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11). 19.02.1985 року остання уклала шлюб з ОСОБА_7 та їй присвоєно прізвище « ОСОБА_8 », який 23.03.1994 року було розірвано, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00054632678 (а.с. 12). 25.04.2014 року остання уклала шлюб з ОСОБА_9 та їй присвоєно прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 13).

Мати позивача ОСОБА_6 07.05.1984 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , та їй присвоєно прізвище « ОСОБА_10 », що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00054633681 (а.с. 10).

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року №666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», установлено, що приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, є невідкладним першочерговим заходом у здійсненні земельної реформи в Україні. Передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції проводити на добровільних засадах, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Згідно п.2 вищевказаного Указу Президента України, рекомендовано місцевим Радам народних депутатів за участю Державного комітету України по земельних ресурсах ужити заходів щодо прискорення передачі відповідно до земельного законодавства безплатно у колективну власність земель колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність. Організаціям землеустрою здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості). Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Пунктом п.3 даного Указу Президента України установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією, що зазначено у п.5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

На виконання вищевказаних Указів Президента України, Івано-Франківською обласною радою народних депутатів 31.07.1995 року було розроблено та затверджено «Положення про сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки (в умовних кадастрових гектарах) та сам бланк Сертифікату.

Постановою КМУ від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», затверджено форму сертифікату на право на земельну частку (пай) та зразок Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Згідно довідки № 374 від 29.10.2025 року, яка видана Олешанською сільською радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 був включений в списки громадян, що мають право на середню земельну частку (пай), яка є складовою проекту роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Олешанською сільською радою, розмір земельної частки (паю) становить 54,62 умовних кадастрових гектарів. 02.04.1996 року ОСОБА_3 було видано сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серія ІФ 14-21, реєстраційний номер 1075 (а.с. 4).

Крім того, згідно довідки № 373 від 29.10.2025 року, яка видана Олешанською сільською радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 була включена в списки громадян, що мають право на середню земельну частку (пай), яка є складовою проекту роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Олешанською сільською радою, розмір земельної частки (паю) становить 54,62 умовних кадастрових гектарів. 18.02.1996 року ОСОБА_2 було видано сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серія ІФ 14-21, реєстраційний номер 270 (а.с. 5).

Як вбачається із довідки № 0-9-0.331-5558/0/2-25 від 12.12.2025 року, яка видана ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в списках громадян, що мають право на середню земельну частку (пай) зазначено прізвища ОСОБА_3 , як працюючого членів спілки пайовиків ім. Грушевського (під № 56) та ОСОБА_2 , якпенсіонера з членів спілки пайовиків ім. Грушевського (під № 46), розмір земельної частки (паю) яких складає 54,62 умовних кадастрових гектарів кожному (а.с. 6-7).

Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 5 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Згідно ст. 6 ЗК України (в редакції в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Статтею 23 ЗК України (в редакції в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Як вбачається з оголошення в газеті «Злагода» від 14.11.2025 року, слід вважати недійсними втрачені документи, а саме: сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки (пай), серії ІФ-14-21, реєстраційний номер 270 від 18.02.1996 року, виданий Олешанською сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області на ім`я ОСОБА_2 ; сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки (пай), серії ІФ-14-21, реєстраційний номер 1075 від 02.04.1996 року, виданий Олешанською сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 8-9).

Вітчим позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00057641285 (а.с. 52).

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах по спадкування» роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.), який діяв на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 , для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном та подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Згідно довідки № 381 від 07.10.2025 року, яка видана Олешанською сільською радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був постійним жителем с. Олеша, Тлумацького району, Івано-Франківської області і на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 в даному житловому будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 голова двору; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - чоловік. Після смерті ОСОБА_3 в управління спадковим майном вступила його дружина ОСОБА_2 , яка проживала разом з своїм чоловіком до дня його смерті, вели спільне особисте селянське господарство, обробляли земельні ділянки, сплачували комунальні платежі, доглядала за ним та проводила йому похорон. Заповіт від імені ОСОБА_3 в Олешанській сільській раді не посвідчувався і не відмінявся (а.с. 14).

Отже, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном,але юридично не оформила своїх спадкових прав.

Мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28.10.2025 року (а.с. 3).

Спадкодавцем, ОСОБА_2 10.02.2005 року було складено та посвідчено секретарем Олешанської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 9, згідно із яким все належне їй майно, заповіла позивачу, що підтверджується копією дублікату даного заповіту, який зареєстрований в реєстрі за № 81 (а.с. 15).Дані відомості також підтверджуються витягом із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83191905 від 10.11.2025 року (а.с. 18).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

На підставі ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) вбачається, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16».

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Згідно довідки № 381 від 07.10.2025 року, яка видана Олешанською сільською радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була постійною жителькою с. Олеша, Тлумацького району, Івано-Франківської області і на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 в даному житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 голова двору. З кінця липня 2004 року разом із ОСОБА_2 до дня її смерті постійно проживала її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вони вели спільне господарство, обробляли земельні ділянки, сплачували комунальні платежі. ОСОБА_1 здійснювала догляд за лежачою мамою ОСОБА_2 , проводила їй похорон, встановила нагробний пам?ятник на могилі. Після смерті ОСОБА_2 її дочка ОСОБА_1 користується усім майном покійної.

Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчувався 10.02.2005 року в Олешанській сільській раді, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 9, не змінювався і не відмінявся. 05.11.2025 року ОСОБА_1 видано дублікат даного заповіту замість втраченого, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій Олешанської сільської ради за №81 (а.с. 14).

Крім цього, наведені факти засвідчили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні, які ствердили той факт, що ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 з липня 2004 року по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає встановленим фактом проживання ОСОБА_1 з матір`ю ОСОБА_2 однією сім`єю з липня 2004 року по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. із усним зверненням щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що нею не було подано у встановлений строк заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця та на момент її смерті зареєстрованою за адресою померлої не була, що підтверджується листом № 623/01-16 від 10.11.2025 року (а.с. 16).

З повідомлень приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, Дузінкевич С.М. від 10.02.2026 року № 41/01-16, ОСОБА_11 від 12.02.2026 року № 72/01-16 та державного нотаріуса Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, Васильєвої Н.М.від 10.02.2026 року № 41/01-16, № 42/01-16 спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася (а.с. 28-31).

Отже, на момент звернення до суду ОСОБА_1 правомірно претендує на земельні частки (паї) розміром по 54,62 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності спілки пайовиків «ім. Грушевського», що в с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської області, що належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачами в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює судове рішення про задоволення позову.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 316-319, 328, 392, 1216 - 1222, 1268-1269 ЦК України, ст. 5, 23, 81,152 ЗК України та керуючись ст. 81, 82, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) розміром 54,62 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності спілки пайовиків «ім. Грушевського», що в с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської області, що належала ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) розміром 54,62 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності спілки пайовиків «ім. Грушевського», що в с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської області, що належала ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: Олешанська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 121, с. Олеша, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04356946.

Повний текст судового рішення складено 07 травня 2026 року.

ГоловуючийЛ. І. МОТРУК