Ухвала суду № 136313018, 01.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/8583/26

Провадження №1-кс/523/4246/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Серби, Кодимського р-ну, Одеської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020004753 від 17.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури.

Так, органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , наказом керівника Південного регіонального офісу ДП «Ліси України» у 2024 році призначено на посаду лісничого Кодимського лісництва Балтського надлісництва філії «Південного лісового офісу» державного підприємства «Ліси України».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2022 року №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Так, до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів входить Південний регіональний офіс ДП «Ліси України».

До зазначеного Південного регіонального офісу ДП «Ліси України» входять його територіальні підрозділи, у тому числі: філія «Балтське лісове господарство» Південного регіонального офісу ДП «Ліси України», до якого входить Кодимське лісництво Балтського надлісництва філії «Південного лісового офісу» державного підприємства «Ліси України».

Відповідно до Посадової інструкції лісничого філії «Балтське лісове господарство» Південного регіонального офісу ДП «Ліси України» ОСОБА_7 ознайомився та як лісничий, виконує наступні завдання та посадові обов`язки: організовує контроль за дотриманням працівниками лісництва та іншими лісокористувачами в зоні діяльності лісництва встановленого порядку користування лісами, правил ведення лісового господарства, відтворення лісів, їх обліку, охорони, захисту, здійснення інших лісогосподарських заходів у відповідності до Лісового кодексу України та інших нормативних актів; забезпечує розробку та впровадження заходів, спрямованих на виконання державного плану за видами робіт, що проводяться в лісництві; веде встановленої по лісництву технічної документації з обліку лісового фонду, рубок догляду за лісом і санітарних рубок, таксації лісосік, відпуску лісу, розроблення та постачання деревини, виготовлення продукції з основної сировини та відходів; забезпечує ведення встановленого по лісництву бухгалтерського обліку та звітності; проводить прийомку польових лісовпорядкувальних робіт від лісовпорядних партій з веденням систематичного контролю в період їх виконання; проводить рубки догляду за лісом і санітарні рубки; організовує проведення робіт по відводу і таксації лісосік головного користувача, підбору і переліку дерев у рубку при проведенні догляду за лісом; організовує проведення санітарних рубок, облік підросту, бере участь у проведенні матеріальної та грошової оцінки лісосік; проводить в натурі перевірки додержання лісозаготівельниками та іншими лісокористувачами правил відпуску лісу на пні, правил рубок головного користування та правил інших користувань лісом і землями держлісфонду та складає акти про виявлені порушення заначених правил; проводить огляд місць рубок, а також огляд заготовленої деревини при відпуску лісу з обліком по кількості, складає акти огляду та видає дозвіл на вивіз заготовленої деревини з обліком по кількості; забезпечує виконання правил встановлених планів і завдань за обсягом виробництва, продуктивності, сортиментах, собівартості та якості продукції; забезпечує дотримання правил відпуску лісу на пні, рубок лісу, підсочки, побічного користування, санітарних правил в лісах, а також приймання лісопродукції від заготівлі та її відпуск, ведення встановленої документації.

Відповідно до Розділу 4 Посадової інструкції лісничий є матеріально-відповідальною особою. Окрім того, відповідно до Розділу 1 Посадової інструкції лісничий входить до складу лісової охорони.

Згідно з статтею 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють, в тому числі, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 та Додатку до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затвердженого Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976 (в редакції від 20.05.2022) лісничий належить до посадових осіб лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів відносяться посадові особи підприємств, установ, організацій, які не належать до сфери управління Держлісагентства, та у постійному користуванні або власності яких перебувають ліси.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», до правоохоронних органів належать, зокрема, органи державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з частиною 3 статті 18 Кримінального кодексу України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до примітки 1 до статті 364 Кримінального кодексу України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 Кримінального кодексу України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Приміткою 1 до статті 364 Кримінального кодексу України також передбачено, що для цілей статей 364, 368, 368-2, 369 Кримінального кодексу України до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

На працівників ДП «Ліси України» та його територіальних підрозділів поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», його дія поширюється, в тому числі, на службових осіб ДП «Ліси України».

Так, в силу наявного досвіду роботи в органах лісового господарства ОСОБА_7 знав та розумів, що вимогами статей 3, 22 - 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб; використовувати своє становище та пов`язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронного органу, зокрема, відноситься Держлісагентство.

У зв`язку із вступом на державну службу ОСОБА_7 прийняв присягу державного службовця, відповідно до якої присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи і законні інтереси людини, громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Отже, зважаючи на обсяг своїх владних повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_7 є працівником правоохоронного органу.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_7 , залучив до своєї протиправної діяльності цивільну особу ОСОБА_5 , який виконував роль людини, яка створює проблеми для працівників лісгоспу, з метою отримання за попередньою змовою групою осіб неправомірної вигоди та не створення перешкод працівникам лісгоспу, розумів значимість посади працівника лісгоспу, та протиправність всупереч кримінальному закону дій, тим самим всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий злочин будучи службовою особою, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, а ОСОБА_5 у тому числі виконував роль виконавця (співвиконавця) (ч. 2 ст. 27 КК України) та вчинили злочин при наступних обставинах.

З метою вимагання та отримання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб під час виконання своїх посадових обов`язків та цілей незаконного збагачення ОСОБА_7 не пізніше листопада 2025 року залучив цивільну особу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виконував роль виконавця (співвиконавця) та в силу своєї діяльності, який розумів вчинювані ним протиправні дії та діяв як співвиконавець злочину, будучи посередником у даній злочинній схемі, спільно розробили злочинний план незаконного збагачення, який полягав в отриманні неправомірної вигоди від працівників лісгоспу, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших працівників, погрожуючи звільненням їх із займаних посад у разі відмови та надання їм права проведення незаконної порубки лісонасаджень на ділянках в закріпленому за ними лісовому господарстві на території Кодимського лісництва та Балтського надлісництва філії «Південний лісовий офіс» Державного підприємства «Ліси України».

Після призначення на посаду у 2024 році ОСОБА_7 почав вимагати від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 10 000 грн задля покриття розтрат на особисті потреби, та після відмови почались штучні перепони з боку ОСОБА_7 , шляхом невидачі білетів на рубку лісу, при цьому останній ставив план по реалізації, змушував їх здійснювати рубку лісу, збут, та вимагав щоб кожного місяця вони збували ліс на загальну суму 100 000 грн кожен, а також, здійснювали збір та передачу ОСОБА_10 грошові кошти на сімя акацій та жолуді.

В той же час в обов`язки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 збут лісу не входить.

Приблизно восени 2024 року ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 до себе в службовий кабінет Кодимського лісництва за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Мічуріна, викликав ОСОБА_7 , де погрожуючи звільненням, почав вимагати від них по 10 000 грн з кожного, що еквівалентно вартості однієї машині дров, які необхідно передати колишньому працівнику (ліснику) Кодимського лісгоспу Слобідського лісництва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в противному випадку останній, за вказівкою ОСОБА_7 , буде створювати штучні перешкоди в діяльності.

У зв`язку із відмовою надавати грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , в своїх обходах лісництв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали виявляти зрубані клейма з пеньків, змінену нумерацію дерев взятих на облік, та самовільну рубку дерев.

В подальшому, приблизно на початку листопада 2025 року ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_7 який вказав, про необхідність надання йому 85 000 гривень, для безперешкодного здійснення посадових обов`язків та не вжиття заходів щодо звільнення, а при зустрічі ОСОБА_9 зазначив суму 72 000 гривень, у зв`язку із цим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вимушено погодилися.

В подальшому, 23.12.2025р. лісником ОСОБА_8 передано частину грошових коштів ОСОБА_5 у розмірі 6500 гривень, яку обумовлено раніше з ним та ОСОБА_7 .

Надалі, 24.12.2025р. лісник ОСОБА_8 передав ОСОБА_7 частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 64 000 гривень, яку обумовлено з ним раніше.

В той же час, 30.12.2025р. лісник ОСОБА_9 передав ОСОБА_5 , частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 24 000 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

В подальшому, 31.12.2025р. лісник ОСОБА_8 передав ОСОБА_5 , частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 52 000 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

19.02.2026р. лісник ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 . передав ОСОБА_5 , частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 6500 гривень, яку обумовлено останнім раніше. Також, під час зустрічі, ОСОБА_5 попросив передати ОСОБА_8 що він повинен розрахуватися за січень 2026 року.

Наступного дня, 20.02.2026р. лісник ОСОБА_8 перебуваючи в районі комунального закладу «Кодимський заклад загальноосвітня школа №1», що за адресою: Одеська область, Подільський район, н.п. Кодима, вулиця Соборна, буд. 113 передав ОСОБА_5 , частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 6 500 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

Під час зустрічі 13.03.2026р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , останній повідомив, що відповідно до виданих лісорубних квитків, потрібно зрізати 81 дерево та на виході буде недостача близько 40 складометрів. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що необхідно шукати грошові кошти на акацію у сумі 20 000 гривень та 6500 гривень з метою розрахунку ОСОБА_5 .

На виконання домовленостей 26.03.2026р. ОСОБА_9 передав ОСОБА_5 частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 6 500 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

На виконання домовленостей 27.03.2026р. ОСОБА_8 перебуваючи на околиці н.п. Лабушне у напрямку н.п. Сергіївка Подільського району Одеської області (координати як орієнтир 48.0173168, 29.1043972) передав ОСОБА_5 частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 6 500 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

На виконання домовленостей 29.04.2026р. ОСОБА_9 перебуваючи на околиці н.п. Лабушне, при в`їзді у село зі сторони н.п. Писарівка Подільського району Одеської області передав ОСОБА_5 частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 13 000 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

30.04.2026р. о 09 год. 45 хв., перебуваючи на території Кодимського лісництва в підсобці відбулася зустріч із лісничим Кодимського лісництва ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який на вимогу передав ОСОБА_7 суму неправомірної вигоди у розмірі 26 000 гривень, з яких 20 000 гривень за насіння акації та 6 000 гривень за борг по збору на жолуді.

В подальшому 30.04.2026р. о 09 год. 49 хв. перебуваючи на території Кодимського лісництва до ОСОБА_8 підійшов лісничий Кодимського лісництва ОСОБА_7 якому передав грошові кошти у сумі 20300 гривень за насіння акації, які поклав до своєї сумки.

Після цього, протиправна діяльність ОСОБА_7 30.04.2026 приблизно о 09 годині 52 хвилин була припинена працівниками правоохоронного органу та в подальшому приблизно о 11 годині 10 хвилин припинено протиправну діяльність ОСОБА_5 і зазначених осіб затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.05.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України.

01.05.2026 року до Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання старшого слідчого вищезазначеного органу досудового розслідування, погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , яке обґрунтоване тим, що він може:

- переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Маючи досвід роботи в правоохоронному органі, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У зв`язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні території Херсонської, Запорозької, Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни.

Одночасно з цим, з огляду на військову агресію російської федерації проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, а тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, не виключають такої можливості.

Також, ОСОБА_5 будучи колишнім співробітником правоохоронного органу (працював на посаді керівника Балтського лісгоспу»), ознайомлений з тактикою та методами розшуку осіб у кримінальних провадженнях, а тому здобуті знання під час проходження служби, підозрюваний може використати з метою власного переховування від органу досудового розслідування, та як наслідок, уникнути настання кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що обґрунтовується тим, що характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість та вчинений з використанням службового становища.

Застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваному вчинити зазначені дії з такими речами у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.

Підозрюваний ОСОБА_5 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може вжити заходів, як особисто так і використовуючи знайомства в правоохоронних органах, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, які перебувають у Південного регіонального офісу ДП «Ліси України», що у свою чергу створить перешкоди органу досудового розслідування у їх вилученні з метою подальшого призначення в разі необхідності відповідних судових експертиз, так як досудове розслідування наразі не завершено та перебуває на першочерговій стадії;

- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також на свідків які ще не допитані органом досудового розслідування, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.

За рахунок колишньої посади та реалізації своїх повноважень ОСОБА_5 має постійні стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, дає змогу впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_5 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що обґрунтовується тим, що як вже зазначалося вище, ОСОБА_5 має досвід роботи в правоохоронному органі, а тому останній обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваних тощо).

Крім того, наразі у кримінальному провадженні заплановано призначення судових експертиз, проведення яких буде доручено експертам ОНДІСЕ МЮ України або Одеського НДЕКЦ МВС, а тому існує ризик перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом впливу на експертів, враховуючи стійкі зв`язки підозрюваного (в силу досвіду роботи в правоохоронному органі Одеської області) з іншими структурними підрозділами органів державної влади.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому;

захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання та просив долучити до матеріалів клопотання копію пенсійного посвідчення ОСОБА_5 ;

підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.184 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, і повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя, суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст.178 КПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України Кримінальне Процесуальне Законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання підозрюваного під вартою повинна забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, за викладених у клопотанні обставин.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:

- матеріалами Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про виявлене кримінальне правопорушення від 17.11.2025р.;

- матеріалами Відділу внутрішньої та власної безпеки по 2 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПСУ про виявлене кримінальне правопорушення; заявою ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення від 26.11.2025р.;

- заявою ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення від 26.11.2025р.;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_9 від 26.11.2025р., 13.01.2026р., 25.02.2026р., 27.04.2026р., 30.04.2026р.;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_8 від 26.11.2025р., 13.01.2026р., 25.02.2026р., 27.04.2026р., 30.04.2026р.;

- протоколами огляду та вручення грошових коштів від 29.04.2026р. та 30.04.2026р.;

- протокол обшуку транспортного засобу від 30.04.2026р.;

- протоколом затримання ОСОБА_7 , в порядку ст. 208 КПК України, від 30.04.2026р.;

- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, від 30.04.2026р.;

- протоколами про результати контролю за вчиненням злочину від 24.12.2025р., 01.01.2026р. та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слідчий суддя погоджується із доводами слідчого, прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Щодо заявлених ризиків на наявність яких посилаються слідчий та прокурор у поданому клопотанні, то слідчий суддя вважає наступне.

На даний час є достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на свободі з огляду на санкцію статті в підозрі може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду на території України з метою уникнення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, як особисто, так і через третіх осіб, з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, які перебувають у Південного регіонального офісу ДП «Ліси України»; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з підстав зазначених у клопотанні старшого слідчого.

Слідчий суддя вважає, що запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо, зважаючи на вище перелічені ризики.

Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_5 буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків.

Зазначені ризики існують, що згідно ст. 177 КПК України, є підставою для застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України не встановлено.

З урахуванням суспільної небезпеки злочину, у скоєнні якого ОСОБА_5 пред`явлена підозра, усіх обставин справи, особи підозрюваного, який є громадянином України, з середньою-технічною освітою, одруженого, пенсіонера, маючого 2-группу інвалідності (підтвердженно документально), маючого постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимого, останньому було повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, слідчий суддя вважає, що потрібно застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Вирішуючи питання щодо встановлення застави, слідчий суддя приймає до уваги, обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , зокрема, підвищений ступінь суспільної небезпеки тяжкого корисливого кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, інші відомості про нього та положення ст.182 КПК України. Враховуючи розмір можливого безпідставного доходу підозрюваного від протиправної діяльності та, як наслідок, істотного поліпшення його майнового стану, слід дійти до висновку про наявність виключного випадку, що зумовлює необхідність визначити розмір застави, вище максимального розміру, визначеного п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Слідчий суддя, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи підозру у вчиненні тяжкого корисливого кримінального правопорушення, сімейний і майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 , вважає за можливе визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, слідчий суддя не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що на даній стадії кримінального процесу, з урахуванням даних про особу підозрюваного, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування застосування більш м`якого запобіжного, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та запобігти можливим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, враховується необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 28.06.2026 року включно, в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, як запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 1200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3993600грн.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого чи прокурора ;

-повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати до слідчого з визначеною періодичністю, а саме кожної середи;

-утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1