Ухвала суду № 136312282, 15.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2316/23

н\п 4-с/490/18/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Чулуп О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із скаргою в якій просить:

1) зобов`язати виконавця Центрального відділу ДВС міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):

а) здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 73686540 з урахуванням існуючої переплати в сумі 42346,46 грн. та допустимих доказів продовження навчання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2025/2026 навчальному році чи припинення ним навчання;

б) визначити подальший порядок виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.08.2023 по цивільній справі № 490/2316/23 (виконавчий лист від 02.11.2023) та направити Управлінню ПФУ у Миколаївській області відповідний припис про зупинення чи зменшення розміру щомісячних відрахувань з мого пенсійного забезпечення до повного погашення зазначеної переплати в сумі 42346,46 грн.

в) до закінчення виконання зазначеного судового рішення і закриття виконавчого провадження регулярно, не рідше одного разу на рік, належним чином оновлювати інформацію про навчання утриманця.

2) зобов`язати Головного державного виконавця Центрального відділу ДВС міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лемещенко Анастасію Павлівну надати звіт про виконання ухвали суду у цій справі у передбаченому законом порядку.

Одночасно з поданням скарги скаржник подав клопотання в якому просить зупинити стягнення аліментів за виконавчим листом від 02.11.2023, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва по цивільній справі № 490/2316/23, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує на те, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває його скарга на дії старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у місті Києві ЦМУЮ (м. Київ) Кияниці Л.С. у виконавчому провадженні №60527904, у якій він просить скасувати довідку-розрахунок заборгованості по аліментах №60527904 від 26.09.2022, а тому примусове виконання вищезазначених вимог в період їх оскарження, а саме звернення стягнення на заробітну плату, значно вплине на його фінансове становище.

Вирішуючи вказану заяву, судом враховується наступне.

Зміст поданої заяви, зокрема, її нормативне обґрунтування вказує на те, що фактично заявник просить вжити заходи забезпечення вказаної скарги.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 73686540 відкрито на підставі виконавчого документа, яким є виконавчий лист № 490/2316/23 від 02.11.2023, виданий Центральним районним судом м. Миколаєва на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.03.2023 року і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до 23 років.

Таким чином, заявником подано скаргу на дії державного виконавця у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Отже, аналіз вищевказаних положень законодавства вказує на те, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів, як забезпечення скарги, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, зокрема, повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця, у тому числі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.03.2021 у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640 сво 19).

Таким чином, ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 захід забезпечення не може бути застосований під час оскарження дій державного виконавця, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення поданої заяви відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 447-451 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя