Рішення № 136311056, 22.04.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/497/26

№2-о/930/57/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

за участю заявника: ОСОБА_1

представника заявника - адвоката: Примакової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Брацлавська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи її тим, що його батьками відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично з 25 листопада 2023 року проживав без реєстрації разом із заявником, своїм сином ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження факту проживання особи на території смт Брацлав, підписаним депутатом селищної ради ОСОБА_4 та сусідами-свідками.

Останнім часом батько часто хворів, що підтверджується медичними виписками та довідками, у зв`язку з чим заявник здійснював за ним догляд.

Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок № НОМЕР_3 від 06 січня 1976 року, виданого на підставі рішення виконкому Брацлавської селищної ради № 21 від 12 листопада 1975 року взамін договору забудови, та зареєстрованого Тульчинським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 7 за реєстровим номером 812.

Заявник є спадкоємцем за заповітом на майно ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у встановлений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що фактично її прийняв, проживаючи разом із батьком на момент відкриття спадщини за однією адресою. Інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом немає.

Після смерті батька заявник фактично прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

28 березня 2025 року заявник отримав постанову приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Сухомлин Оксани Анатоліївни про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для її прийняття.

У зв`язку з цим у заявника виникла необхідність оформити свої права на спадкове майно, для чого необхідно встановити факт його спільного проживання з батьком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні заявник та його представник адвокат Примакова В.В. заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Брацлавської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак подав заяву у якій просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника заінтересованої особи, проти задоволення заяви не заперечують.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні дали покази, що добре знайомі із заявником, оскільки є його сусідами, а також знали покійного ОСОБА_2 . Свідки підтвердили, що ОСОБА_2 фактично проживав разом зі своїм сином ОСОБА_1 за адресою сина, де останній здійснював за ним догляд у зв`язку зі станом здоров`я батька, та проживав із ним до дня своєї смерті.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані ними документи і матеріали, допитавши свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Із досліджених судом доказів, зокрема акта обстеження факту проживання, письмових матеріалів справи, а також показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є послідовними, логічними та узгоджуються між собою, вбачається, що ОСОБА_2 з листопада 2023 року фактично проживав разом із заявником своїм сином ОСОБА_1 за адресою сина та перебував на його утриманні й догляді до дня своєї смерті.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки і від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати документ.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

За змістом пунктів 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 633/344/16-ц.

Суд бере до уваги, що відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за вказаною адресою не спростовує факту його фактичного проживання разом із заявником, оскільки відповідно до правової позиції, сформованої у судовій практиці, вирішальним є саме факт спільного проживання, а не формальна реєстрація місця проживання.

Крім того, встановлення зазначеного факту має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації його права на оформлення спадщини після смерті батька. Іншим шляхом підтвердити факт спільного проживання заявник не має можливості, що підтверджується відмовою нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню, а факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини підлягає встановленню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 29, 1216-1218, 1221, 1268 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав разом із своїм сином ОСОБА_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко