Ухвала суду № 136308526, 28.04.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2816/26

провадження № 1-кс/405/1380/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено з прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 25.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026120000000176 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який зареєстрований та проживав до затримання за адресою АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, -

встановив:

до Подільського районного суду м. Кропивницького надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав.

Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в обґрунтування чого вказав про відсутність ризиків, які наведені слідчим та прокурором, та вважає, що вони є абстрактними; вважає про неналежність висновку, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2026 №204, яким установлено перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у ньому відсутній підпис ОСОБА_4 та не зазначено проміле; вину у вчиненні злочину ОСОБА_4 визнає; вважає, що слідчим та прокурором не доведено неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою; просив врахувати, що його підзахисний має на утриманні двох малолітніх дітей, має сталі соціальні зв`язки; за наведеного просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту; фактично його підзахисного затримано ще о 20 год. 00 хв. 25.04.2026, оскільки його пересування було обмежено, а не як зазначено в протоколі затримання о 01 год. 04 хв. 26.04.2026

Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що він розлучений, уже дев`ять місяців як в СЗЧ.

Допитаний в судовому засіданні слідчий пояснив, що після настання дорожньо-транспортної події працівниками патрульної поліції доставлено ОСОБА_4 до лікаря нарколога для проходження огляду на стан сп`яніння, однак він не був затриманий, а затримання відбулось після проходження ОСОБА_4 огляду на стан сп`яніння, а саме о 01 год. 04 хв. 26.04.2026.

Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного, захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 25.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026120000000176 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

За підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, 01 год. 04 хв. 26.04.2026, затримано ОСОБА_4 на підставі ст. 208 КПК України.

26.04.2026 слідчим, у порядку та в строки передбачені ст.277 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України. Згідно повідомлення про підозру від 26.04.2026, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.04.2026 в порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР) (п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (згідно акту медичного освідування в крові наявний алкоголь в кількості- 1.89 ‰) керував автомобілем «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , та рухався по автомобільній дорозі М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине» зі сторони м. Кропивницький в напрямку м. Умань Черкаської області.

Здійснюючи рух у вказаному напрямку водій ОСОБА_4 , грубо порушуючи вимоги п. 21.11(б) та 21.16 ПДР (Забороняється перевозити: б) дітей, зріст яких менше ніж 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; п.21.16: Діти повинні перебувати у дитячих утримуючих системах у пристебнутому положенні), здійснював перевезення неповнолітнього пасажира ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без використання дитячих утримуючих систем, на задньому пасажирському сидінні.

Рухаючись в зазначеному напрямку, водій ОСОБА_4 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну… і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху),через наявний стан алкогольного сп`яніння позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.

Під час подальшого руху у вказаному напрямку, 25.04.2026 близько о 19 год. 42 хв., водій ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, рухаючись в умовах недостатньої видимості, що полягала у наявності сутінок, за межами населеного пункту по території Кропивницького району Кіровоградської області, нехтуючи вимогами п. 12.1 ПДР (п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), не контролюючи свої дії через наявний стан алкогольного сп`яніння, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та його напрямок, не врахував дорожньої обстановки, що полягала у наявності заокруглення праворуч по напрямку руху автомобіля та внаслідок чого, не впоравшись із керування, на відстані 0 м до правого краю дороги та 51,5 м до кілометрового стовпчика «692 км» автомобільної дороги М-30 допустив виїзд на праве узбіччя по напрямку свого руху, та перебуваючи в стані занесення транспортного засобу, допустив виїзд на ліве узбіччя по напрямку свого руху, із подальшим перекиданням в кюветі.

Тобто, грубе порушення водієм ОСОБА_4 вищевказаних вимог ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась, та у результаті якої неповнолітній пасажир автомобіля «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження та була госпіталізована до КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня» Кіровоградської обласної ради.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.04.2026, висновок, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2026 №204, яким установлено перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 26.04.2026, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити:

-наявність обґрунтованої підозри;

-наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;

-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

За результатами дослідження матеріалів клопотання слідчий суддя встановив наявність усіх зазначених умов у їх сукупності.

Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та дають слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчинені, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:

- щодо ризику передбаченого п. 1 кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільговий інститут призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

Додатково слідчий суддя враховує пояснення підозрюваного про перебування його у статусі самовільного залишення військової частини (СЗЧ), що свідчить про його схильність до уникнення виконання обов`язків, покладених законом, та підсилює ризик переховування від органів досудового розслідування та суду;

-щодо ризику передбаченого п. 3 протокол допиту свідка, яка дає викривальні покази, разом з його анкетними даними та місцем проживання, відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідка. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідка у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Більше того, неповнолітня ОСОБА_11 є донькою підозрюваного ОСОБА_4 , який може шляхом умовлянь, погроз, або іншим чином впливати на неї, в тому числі використовуючи її вік, з метою приховування дійсних обставин /подій/ кримінального правопорушення.

Ризик впливу на потерпілого не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено достатніх підстав та обґрунтованих підозр вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може протидіяти кримінальному провадженні шляхом вчинення дій, які передбачені п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто, існування наведених вище ризиків слідчим та прокурором не доведено.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 не одружений, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, відомостей, які характеризують підозрюваного та про стан здоров`я ОСОБА_4 , учасниками справи не надано, наявність доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

Слідчий суддя перевірив можливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту.

Однак, враховуючи встановлені ризики, зокрема ризик переховування від суду та незаконного впливу на свідків і потерпілу, зазначені запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Домашній арешт, з огляду на відсутність ефективного контролю за комунікаціями підозрюваного, не виключає можливості впливу на свідків та потерпілу.

Таким чином, лише тримання під вартою є співмірним та достатнім заходом.

Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід не може гарантувати належну поведінку підозрюваного, строк якого слід обліковувати з моменту затримання підозрюваного.

Водночас, стороною захисту не спростовано тих доказів та фактів, на які посилаються слідчий та прокурор, а отже не доведено підстав для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків слідчий суддя оцінює критично, оскільки вони спростовуються встановленими фактичними обставинами кримінального провадження та наведеними вище доказами.

Посилання на наявність у підозрюваного соціальних зв`язків та дітей не є безумовною підставою для відмови у застосуванні тримання під вартою та враховуються судом у сукупності з іншими обставинами.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою.

Водночас, слідчий суддя вважає неспроможними твердження захисника щодо недопустимості висновку лікаря від 25.04.2026 №204, оскільки у ньому відсутні кількісний показник проміле /вмісту алкоголю в крові/ та відсутність підпису у висновку ОСОБА_4 , за такого.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляд /пункт 14 розділу ІІІ/. Тобто, висновок, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції має містити лише результати висновку, а результати проби та числові показники, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Відсутність підпису особи у відповідній графі висновку, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2026 №204, не свідчить про недійсність проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Також слідчий суддя вважає неспроможними доводи захисника щодо невірності визначення часу фактичного затримання ОСОБА_4 , оскільки після того, як відбулась дорожньо-транспортно подія працівниками патрульної поліції на підставі направлення слідчого супроводжено ОСОБА_4 до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак пересування ОСОБА_4 на той час не обмежувалось, оскільки він міг відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а працівниками поліції забезпечується проходження такого огляду особи, а не примусове його супроводження для цього.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи положення частини четвертої статті 183 КПК України, а також встановлені у даному кримінальному провадженні обставини, характер інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та наявність обґрунтованих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень малолітньої особи, слідчий суддя доходить висновку, що визначення ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Оцінивши всі обставини у їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження існує обґрунтована підозра, доведені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатнім для їх нейтралізації, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 131-132, 176-178, 182-183, 194, 196 - 197, 309, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 01 год. 04 хв. 26.04.2026 до 24.06.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_12