Ухвала суду № 136307832, 05.05.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/725/24

УХВАЛА

05 травня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Голубович А.М.,

за участю представника заявника Пучкової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьєві Подільського району Одеської області цивільну справу за заявою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Пучкової Людмили Анатоліївни, відповідач ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Ананьївського районного суду Одеської області надійшла заява представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Пучкової Людмили Анатоліївни, відповідач ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В своїй заяві представник заявника посилається на те, що рішенням Ананьївського районного Одеської області від 15 січня 2026 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 липня 2021 року у розмірі 18549 гривень 20 копійок; стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 1317 гривень 79 копійок; стягнуто з банку на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4560 гривень 00 копійок; іншу частину позовних вимог залишено без задоволення. На адресу ОСОБА_1 банком було направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог з компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 4560 гривень 00 копійок, що виникли на підставі рішення Ананьївського районного суду від 15 січня 2026 року у справі №491/725/24 та частково вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 на суму 18549 гривень 20 копійок (заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 липня 2021 року). З суми у розмірі 4560 гривень 00 копійок АТ КБ "ПриватБанк" утримано податки ПДФО та воєнний збір на суму 1048 гривень 80 копійок відповідно до ст.168 ПК України. З урахуванням утриманих податків на задоволення вимог АТ КБ ПриватБанк зараховано 3511 гривень 20 копійок на погашення заборгованості за кредитним договором від 09 липня 2021 року. З урахуванням зазначеного припинено зобов`язання банку зі сплати судового збору у сумі 4560 гривень 00 копійок та наявні підстави для визнання виконавчого листа у справі №491/725/24 про стягнення з банку на користь ОСОБА_1 судових витрат таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, однак конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, про дату, час місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку документу до електронного кабінету.

Заслухавши представника заявника, взявши до уваги неявку відповідача та його представника, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви та такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Відповідно до ст.1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

За нормами ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є, зокрема, виконавчі листи.

Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Згідно з п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб.

Зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Водночас і ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Отже з аналізу ст.601 ЦК України слід дійти висновку, що зобов`язання припиняється зарахуванням лише зустрічних однорідних вимог та може здійснюватися за заявою однієї із сторін, але за відсутності згоди іншої сторони таке зарахування є неможливим.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Ананьївського районного Одеської області від 15 січня 2026 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 липня 2021 року у розмірі 18549 гривень 20 копійок; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 1317 гривень 79 копійок, а з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правову допомогу в розмірі 4560 гривень 00 копійок.

Отже за своєю правовою природою вимоги позивача - це стягнення заборгованості за кредитом на підставі норм ЦК України, відповідача це стягнення витрат на правничу допомогу на підставі норм ЦПК України. Також заявник зазначає щодо зарахування на задоволення вимог банку суми у розмірі 3511 гривень 20 копійок з урахуванням утриманих податків.

При цьому, у суду відсутні відомості про те, що відповідач обізнаний і отримав від позивача заяву про зарахування зустрічних вимог, яка направлялась йому за зареєстрованим місцем його проживання, та погодився з зарахуванням зустрічних вимог, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що відповідач проходить військову службу у лавах ЗСУ, а тому у суду відсутні достовірні відомості про те, що відповідач отримав від позивача вище вказану заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згоден на таке зарахування та з розміром зарахування, відсутня інформація щодо виконання/не виконання ОСОБА_1 рішення суду, тощо, а тому самої заяви позивача про зарахування зустрічних вимог за відсутності згоди відповідача недостатньо для зарахування зустрічних вимог учасників справи, оскільки нормами ч.2 ст.601 ЦК України лише передбачена можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін, однак не встановлено імперативної норми, що наявність даної заяви є безумовною підставою зарахуванням зустрічних вимог сторін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.3, 13, 49, 353, 432 ЦПК України, ст.601 ЦК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Пучкової Людмили Анатоліївни, відповідач ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя: Надєр Л.М.

Ухвала набула законної сили «___» ______ 20___ року