Рішення № 136306481, 05.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.05.2026Справа № 638/19007/25 Провадження № 2/554/2397/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Михайлової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Бойко Р.М., звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_3 , визначивши третьою особою Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком неповнолітньої дитини, у якому прохав встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та матеріально утримує свого неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обґрунтована наступним.

11.10.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2289.

У шлюбі у сторін народилася спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.05.2024 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений Договір про визначення місця проживання дитини №1251, згідно з яким сторони узгодили, що місцем постійного проживання дитини ОСОБА_4 є місце проживання батька (позивача) за адресою: АДРЕСА_1 .

01.05.2024 року між сторонами було укладено також нотаріально посвідчений Договір про сплату аліментів на дитину №1252, відповідно до умов якого сторони узгодили, що до досягнення ОСОБА_4 повноліття, матір (відповідач) зобов?язана сплачувати аліменти на утримання дитини у добровільному порядку у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень щомісяця, починаючи з моменту нотаріального посвідчення Договору і до досягнення дитиною повноліття, а також додаткові витрати на дитину, викликані особливими обставинами, розмір яких визначається за взаємним погодженням сторін, що визначається Договором про внесення змін та доповнень до даного Договору.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/8697/24 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Станом на день звернення до суду із даним позовом спільна дитина сторін - неповнолітній ОСОБА_4 постійно проживає разом з позивачем за адресою проживання останнього: АДРЕСА_1 , позивач самостійно виховує й матеріально утримує останнього, бере активну участь у його навчанні, є добросовісним, працевлаштованим, має стабільний дохід.

Водночас мати ОСОБА_4 участі у житті сина не бере, не займається його вихованням, матеріально не утримує, аліменти не сплачує. Таким чином, відповідач фактично повністю ухилилася від виховання і утримання дитини, а відповідач, незважаючи на те, що він самостійно виховує та матеріально утримує свого неповнолітнього сина, офіційного документу - рішення суду, яке набрало законної сили, яким підтверджувався цей факт, не має.

У зв`язку з цим позивач не має достатнього обсягу необхідної дієздатності на прийняття оперативних рішень задля збереження життя та здоров`я дитини з огляду на воєнний стан в Україні та високий рівень небезпеки постійних обстрілів з боку рф та можливої окупації територій, зокрема не має можливості супроводжувати свого сина у випадку необхідності закордон через запровадження в Україні 24.02.2022 року воєнного стану, а дитина не має можливості самостійно, без присутності батька, виїжджати за межі України.

Окрім того, позивач бажає забезпечити дитині необхідний та достатній рівень навчання та медицини, у тому числі за кордоном, однак позбавлений можливості реалізувати це право у зв`язку з тим, що не має відповідного рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено факт самостійного виховання та утримання сина.

У серпні 2025 року позивач звертався за місцем перебування на військовому обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Протоколом від 15.08.2025 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено у наданні відстрочки в зв`язку із ненаданням документу, який би підтверджував факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, а саме - рішення суду, що набрало законної сили.

За таких обставин, без рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, позивач фактично позбавлений права як на виїзд закордон, так і на оформлення відстрочки від призову на військову службу.

Таким чином, встановлення даного факту є необхідним для захисту прав та інтересів дитини, а також прав та інтересів позивача, як батька, що займається самостійним вихованням та утриманням дитини, для оформлення соціальної допомоги, тимчасового виїзду з дитиною закордон, вирішення інших питань, пов`язаних із вихованням дитини, в тому числі її навчанням, лікуванням, відпочинком.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 26.11.2025 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, призначено підготовче судове засідання на 26.02.2026 року об 11 годині.

16.02.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Бойка Р.М. про витребування в Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради письмового висновку щодо факту самостійного виховання та перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні батька ОСОБА_1

24.02.2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про визнання позову. Відповідач просила задовольнити даний позов та встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та матеріально утримує свого неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.02.2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява адвоката Бойка Р.М. про проведення судового засідання за його участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.02.2026 року заяву адвоката Бойка Р.М. задоволено, постановлено проводити судове засідання, призначене на 26.02.2026 рок об 11 годині, та всі подальші судові засідання за участю адвоката Бойка Р.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

26.02.2026 року від адвоката Бойка Р.М. надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 26.02.2026 року об 11 годині, за його відсутності.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 26.02.2026 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Бойка Р.М. про витребування доказів. Зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради скласти та надати суду до 27.03.2026 року висновок щодо факту самостійного виховання та перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні батька ОСОБА_1 . Закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2026 року на 13 год. 30 хв.

11.03.2026 року представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Сахно Є.В. на виконання ухвали суду від 26.02.2026 року через систему «Електронний суд» надіслала до суду пояснення директора Бєлікової Н., у яких зазначено, що встановлення факту самостійного виховання дитини не входить до переліку питань, де передбачено надання до суду письмового висновку щодо розв?язання спору та участь органу опіки та піклування не є обов?язковою.

23.03.2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Бойко Р.М. надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи скан-копії Акту обстеження умов проживання від 24.09.2025 року.

Також 23.03.2026 року адвокат Бойко Р.М. направив до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, яку протокольною ухвалою суду задоволено та надано адвокату доступ до матеріалів електронної справи в системі «Електронний суд».

30.03.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойка Р.М. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване сімейними обставинами, які мають невідкладний характер, потребують його особистої присутності та об`єктивно унеможливлюють участь у судовому засіданні. Просив визнати причини його неявки до суду поважними та відкласти розгляд справи на іншу дату та час.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 30.03.2026 року клопотання адвоката Бойка Р.М. задоволено, відкладено судовий розгляд справи на 05.05.2026 року на 10 год. 30 хв.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином. Зокрема, надісланий за місцем реєстрації позивача рекомендований лист з повідомленням про розгляд справи, ОСОБА_1 не був вручений, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній». Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України позивач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, про відкладення судового розгляду не клопотав.

Представник позивача - адвокат Бойко Р.В. у судове засідання в режимі відеоконференції не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету адвоката Бойка Р.М. у системі «Електронний суд». Про причини неявки в судове засідання представник позивача не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про місце та час слухання справи повідомлена належним чином. Зокрема, надісланий за місцем реєстрації відповідача рекомендований лист з повідомленням про розгляд справи, ОСОБА_2 не був вручений, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній». Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання. 24.02.2026 року відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву про визнання позову.

Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, у поданих до суду поясненнях директор Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Бєлікова Н. просила проводити розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування у відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України. Рішення по справі просила прийняти на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено такі фактичні обставини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 року розірвано шлюб, зареєстрований 11.10.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2289, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно із Договором про визначення місця проживання дитини, укладеного 01.05.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шевченко В.Ю. за реєстр. № 1251, місцем постійного проживання дитини неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із Договором про сплату аліментів на дитину, укладеним 01.05.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шевченко В.Ю. за реєстр. № 1252, встановлено обов`язок матері сплачувати аліменти на утримання дитини у добровільному порядку в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісяця, починаючи з нотаріального посвідчення вказаного договору та до досягнення дитиною повноліття.

Із копії витягу з реєстру територіальної громади №2025/013767394 від 19.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Довідки №86 від 19.09.2025 року, виданої ТОВ «Вівера Груп», ОСОБА_1 у період з квітня 2025 року по серпень 2025 року нараховано 508514,06 грн заробітної плати.

Згідно із Скороченим витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні відомості про наявність не знятої чи непогашеної судимості.

Довідкою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» №2856 засвідчено, що впродовж останніх п`яти років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД №3» не звертався.

Згідно із актом обстеження умов проживання від 24.09.2025 року, затвердженим Начальником Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Куніч Т., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання добрі, ізольована квартира із усіма зручностями та побутовою технікою, для дитини облаштована окрема кімната із спальним місцем та комп`ютерним столом, відповідними меблями, комп`ютером для навчання.

Відповідно до Договору про надання освітніх послуг №535 від 11.07.2024 року, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , зобов`язується оплатити освітні послуги Харківського приватного ліцея «Перша Українська Школа» Харківської області. Додатковою угодою №2 до Договору про надання освітніх послуг №535 від 11.07.2024 року затверджено вартість освітніх послуг ліцею у 2025/2026 навчальному році в загальному розмірі 120000 грн. Факт оплати послуг ліцею підтверджено квитанцією №2640455710 від 23.09.2025.

Довідкою ТОВ «Пульс-Медіка» від 19.09.2025 року підтверджено, що у період з 29.12.2025 року по дату видачі довідки станом здоров`я дитини ОСОБА_4 піклувався батько ОСОБА_1 .

Із військово-облікового документа у Резерв+ вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним, на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мав відстрочку до 07.08.2025 року.

Згідно із повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.08.2025 року № 1907 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстави ненадання належного документа, що підтверджує самостійне виховання та утримання дитини військовозобов`язаним, а саме рішення суду.

Позивач зазначив, що самостійно виховує та матеріально утримує неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте мати дитини участі у житті дитини не бере, вихованням сина не займається, матеріально його не утримує, аліменти згідно із посвідченим договором №1252, не сплачує.

Позивач звертався до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі про сплату аліментів на дитину у зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку за договором, проте згідно із листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шевченко В.Ю. від 11.09.2025 року №19/01-16, у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів заборонено.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачу потрібно для отримання відстрочки від мобілізації.

Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на даний час є внутрішньо переміщеною особою та проживає в м. Полтава та надала заяву про те, що вона не заперечує проти задоволення позову та встановлення факту самостійного виховання батьком ОСОБА_1 та матеріального утримання їх неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Департамент служб у справах дітей у поясненнях від 05.03.2026 року № 288/0/202-26 повідомив, що факт самостійного виховання дитини не входить до переліку питань, де передбачено надання до суду письмового висновку щодо розв`язання спору між батьками, та участь органу опіки та піклування не є обов`язковою у таких справах. Просив провести розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування та ухвалити рішення на розсуд суду.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Оцінивши фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів самостійного виховання та утримання ним малолітнього сина, або ж існування для цього об`єктивних причин (відбування матір`ю покарання у виді позбавлення волі, наявності тяжкої хвороби тощо).

Суд враховує, що той факт, що відповідачка залишила проживати сина разом із позивачем не звільняє її від батьківських обов`язків, а умисне невиконання нею обов`язків щодо виховання та утримання дитини має тягти за собою наслідки, передбачені законом, зокрема позбавлення батьківських прав.

Твердження позивача, що про те, що ОСОБА_1 самостійно виховує та матеріально утримує неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте мати дитини участі у житті дитини не бере, вихованням сина не займається, матеріально його не утримує, аліменти згідно із посвідченим договором №1252, не сплачує, суд оцінює критично, оскільки викладене не впливає на обсяг прав матері та не звільняє її від виконання обов`язків щодо дитини.

Отже, позивачем не доведено, що мати дитини умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків; саме проживання матері окремо не означає, що дитина виховується виключно батьком; відсутні докази того, що мати позбавлена можливості або права брати участь у вихованні дитини.

Саме по собі проживання матері окремо від дитини та її обмежена участь у вихованні не є підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком. Для цього необхідно довести обставини, які свідчать про припинення або істотне обмеження батьківських прав іншого з батьків у встановленому законом порядку. Такими обставинами можуть бути, зокрема: позбавлення батьківських прав; визнання особи безвісно відсутньою чи недієздатною; інші юридичні факти, підтверджені актами цивільного стану або рішенням суду.

Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у справі № 487/11354/24.

Суд враховує, що між сторонами було укладено договір щодо здійснення батьківських прав (про сплату аліментів на дитину) та визначення місця проживання дитини, з якого вбачається, що сторони визначили місце проживання дитини разом із батьком. Такі дії сторін узгоджуються з положеннями ст.160 СК України, яка закріплює право батьків на визначення місця проживання дитини за згодою батьків.

Суд звертає увагу, що спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком, з яким дитина фактично проживала на підставі спільної домовленості із матір`ю і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала і не вимагає зміни місця проживання сина.

Суд бере до уваги, що навіть за умови того, що мати не бере участі у забезпеченні дитини та не надає матеріальну допомогу сину, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що на час звернення до суду з позовом про встановлення факту одноосібного утримання батьком неповнолітнього сина, який за домовленістю із відповідачем проживав і проживає разом із позивачем, порушені його права.

З огляду на викладене, дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст.150, 155, 157, 161 СК України, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком неповнолітньої дитини, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини с удового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному веб-порталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55, код ЄДРПОУ 26489104.

Суддя І.М. Михайлова