Рішення № 136305054, 06.05.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/144/26

Провадження №2/283/558/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

06 травня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в особі директора Полякова О.В., звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №446840598 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно з умовами договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитору кошти та сплатити проценти за користування коштами. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 8000 грн.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ ФК «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії Договору факторингу від 28.11.2018.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №131 від 27.04.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. На виконання договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023, згідно з яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 446840598 від 08.03.2021 в розмірі 26195 гривень, судові витрати по справі та витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 27.01.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 годину 17.03.2026, яке було відкладено на 11 годину 30 хвилин 06.05.2026. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

20.02.2026 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся за місцем реєстрації. Відзиву, заяв та клопотань до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин неявки, в порядку, визначеному статтею 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Встановлені судом обставини.

08.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №446840598 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит на суму 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитору кошти та сплатити проценти за користування коштами. ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.13-16). Договір позичальником підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5QT75.

09.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткові угоди до кредитного договору №446840598, згідно з якими сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1500 грн та 3500 грн.

Кредитні кошти були перераховані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 08.03.2021 в сумі 3000 грн, 09.03.2021 в сумі 1500 грн та 3500 грн, на платіжну картку відповідача № 5168-74хх-хххх-3162, емітовану АТ КБ «Приватбанк», що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.19-20), довідками (а.с.33-34) та випискою за банківською картою ОСОБА_1 (а.с.87-93).

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ ФК «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії Договору факторингу від 28.11.2018 (а.с.64-70).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №131 від 27.04.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 16443 грн (а.с.62).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023, згідно з яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 26195 грн (а.с.56-61).

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с.52-55).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, ТОВ «ФК «Ейс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 26195 грн (а.с.50).

Станом на 26.12.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 26195 грн, яка складається із: 8000 грн заборгованість за тілом кредиту та 18195 грн заборгованість за процентами (а.с.44).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із наданих розрахунків заборгованості, внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у сумі 26195 грн грн, з яких: 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18195 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору, додаткових угод до договору та отримання кредиту. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів відступлення права вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором, до позивача по справі.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі Договору факторингу відбулася заміна первісного кредитора за кредитним договором на нового кредитора - ТОВ «ФК «Ейс». Оскільки відповідач не дотримався умов, передбачених договором, допустив заборгованість в розмірі 26195 грн, то позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору та витрат на правову допомогу.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати по сплаті судового збору, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частина четверта цієї статті передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ВП ВС від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21).

Водночас у частинах третій - п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова ВП ВС від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» (як клієнт) та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», відповідно до якого адвокатське об`єднання бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги; Додаткова угода №25770916363 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги; Акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 по стягненню заборгованості із ОСОБА_1 (складання позовної заяви про стягнення боргу - 5000 грн, вивчення матеріалів справи 1000 грн, підготовка адвокатського запису щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн, підготовка та подача клопотання про витребування доказів 500 грн) (а.с.40-43).

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» (як клієнт) та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», Акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025з детальним описом наданих послуг, суд приходить до висновку про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, що відповідатиме критеріям розумності та співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №446840598 від 08.03.2021у розмірі 26195 (двадцять шість тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень, а також судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішенняможе бути подано протягомтридцятиднів з дня йогопроголошення (складення).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 06.05.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6 кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. М. Хомич