Рішення № 136304761, 10.12.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 рокуСправа №160/28807/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) через представника звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо нарахування та виплати пенсії за віком позивачу, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018, 2019, 2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.11.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно при призначенні пенсії за віком не застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки.

Ухвалою суду позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що розрахунок здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який було враховано під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Позивачем особисто подано заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. При проведенні розрахунку застосований показник заробітної плати, з якої розраховано попередню пенсію, а саме 3764,40грн (2014,2015,2016), збільшений на коефіцієнт індексації (1.17, 1.11, 1,11), що становить 5426,60 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив, проте суд звертає увагу, що згідно з нормами ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених ч.1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі заяви позивача, останню переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо пенсійного забезпечення.

Листом від 09.09.2025 року відповідач повідомив, що позивача переведено на пенсію за віком з урахуванням збереженого показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3764,40грн х 1,17 х 1,11 х 1,11) для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки законні підстави відсутні.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, тому звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі №520/6808/17, від 19.12.2018 року у справі №577/5248/16-а зазначено, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При такому переведенні на інший вид пенсії показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. Водночас, у випадках звернення особи до територіальних органів пенсійного фонду із заявами про переведення з пенсії, призначеної на підставі іншого закону, ніж Закон №1058-IV, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, така особа вважається такою, що звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вперше. В таких випадках до спірних правовідносин не застосовується частина третя статті 45 Закону №1058-ІV.

Таким чином, отримуючи пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення» позивач не користувалась жодним із видів пенсій, встановлених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому, призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відбулось вперше.

Відтак, дії відповідача щодо використання показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки при призначенні пенсії по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням раніше виплачених сум є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та того, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії, а не призначення за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та невірно здійснено її розрахунок, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком саме з дати перерахунку пенсії у зв`язку з досягнення пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2018, 2019, 2020 року.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000грн., суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу до суду надано копії: договір про надання правової допомоги №176/2025 від 11.08.2025, акт про надання правової допомоги від 30.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4250 від 22.04.2019, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1431010 та посвідчення адвоката України.

Суд враховує, що позивачем не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не підтверджено та не доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу в данній справі, а тому суд не вбачає підстав покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6'000грн. 00коп.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018, 2019, 2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 24.11.2021 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім)грн. 96коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська