Рішення № 136303581, 27.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40008/25

Провадження № 2/127/9560/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13084,40 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем 20.11.2024 року було укладено кредитний договір № 161008 в електронній формі шляхом приєднання відповідача до його умов через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця. Як вказує позивач, укладення кредитного договору відбулося відповідно до вимог цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію», шляхом направлення оферти кредитодавцем та її акцепту відповідачем, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому відповідач пройшов процедуру ідентифікації та верифікації особи, зокрема із застосуванням системи BankID НБУ, надавши необхідні персональні дані.

Згідно з умовами кредитного договору, він складається з індивідуальної частини, що містить персональні умови кредитування, графіку платежів, а також публічної частини, розміщеної на веб-сайті кредитодавця. До укладення договору відповідачу було надано паспорт споживчого кредиту, з яким він ознайомився та погодився.

Позивач зазначає, що відповідач, діючи добровільно, приєднався до умов кредитного договору, підписавши його електронним підписом, чим підтвердив свою згоду з усіма істотними умовами договору, зокрема щодо розміру кредиту, строків його повернення та розміру процентів за користування кредитними коштами.

На виконання умов договору 20.11.2024 року первісний кредитор здійснив перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. При цьому, як зазначає позивач, частина кредитних коштів могла бути спрямована на погашення заборгованості відповідача за іншими кредитними договорами шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

У подальшому, 16.04.2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено позивачу. Перехід права вимоги підтверджується реєстром прав вимог № 2 від 07.05.2025 року та актом приймання-передачі реєстру прав вимог, відповідно до яких позивач набув статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Станом на момент звернення до суду загальна сума заборгованості, за розрахунком позивача, становить 13 084,40 грн, з яких: 7 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 683,40 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 501,00 грн - заборгованість за комісією та 200,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф).

Позивач також зазначає, що з метою підтвердження факту належності платіжної картки відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів представником позивача було направлено адвокатський запит до банку-емітента, однак у наданні відповідної інформації відмовлено з посиланням на банківську таємницю.

У зв`язку з цим позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, посилаючись на положення процесуального законодавства, яке надає суду право витребувати відповідні докази у разі неможливості їх самостійного отримання стороною.

Крім того, позивач просить суд здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Також позивач просить суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. Також витребувано у Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТ БАНК"" інформацію що містить банківську таємницю.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог.

У відзиві відповідач зазначив, що факт укладення кредитного договору ним не заперечується, при цьому вказав, що фактично отримана ним сума кредиту становила 1000 грн.

Разом з тим відповідач не погоджується із розміром заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахованих процентів, комісій та інших платежів, вважаючи їх явно неспівмірними, надмірними та такими, що суперечать принципам розумності, справедливості та добросовісності, закріпленим у цивільному законодавстві України.

Посилаючись на положення статті 551 Цивільного кодексу України, відповідач зазначив, що суд має право зменшити розмір неустойки та інших фінансових санкцій, якщо їх розмір є надмірним та неспівмірним із сумою основного зобов`язання.

Крім того, відповідач вказав, що спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту, а тому до них підлягають застосуванню обмеження щодо загальної суми фінансових зобов`язань споживача. На його думку, нарахування відсотків та комісій у розмірі, який значно перевищує суму фактично отриманого кредиту, порушує баланс інтересів сторін.

Також відповідач зазначив, що не ухилявся від виконання зобов`язань умисно, а невиконання умов договору обумовлене його скрутним фінансовим становищем.

З урахуванням викладеного, відповідач визнав зобов`язання щодо повернення суми основного боргу у розмірі 1000 грн та зазначив про готовність добровільно його сплатити, водночас просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих процентів, комісій та інших штрафних санкцій як таких, що є надмірними, а також зменшити розмір заявлених до стягнення сум, обмеживши їх сумою фактично отриманого кредиту.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій виклав заперечення щодо доводів, наведених у відзиві, та просив суд врахувати їх при вирішенні спору.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача та вважає їх необґрунтованими і такими, що не спростовують заявлені позовні вимоги.

Позивач вказав, що 20.11.2024 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 161008, відповідно до умов якого загальний розмір кредиту становив 8000,00 грн. При цьому сторони погодили порядок надання кредитних коштів, який передбачав як безпосереднє перерахування частини коштів на рахунок відповідача, так і використання частини кредиту для погашення його попередніх зобов`язань та сплати комісії.

Зокрема, як зазначає позивач, відповідно до умов договору 856,40 грн було спрямовано на погашення заборгованості відповідача за попереднім кредитним договором, 2000,00 грн - на сплату комісії, а 5143,60 грн - безпосередньо зараховано на платіжний рахунок відповідача.

Позивач наголошує, що такий порядок виконання зобов`язань відповідає положенням статті 601 Цивільного кодексу України щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також прямо передбачений умовами кредитного договору, з якими відповідач погодився під час його укладення.

Крім того, позивач зазначає, що надана до матеріалів справи довідка про перерахування коштів є належним доказом виконання первісним кредитором своїх зобов`язань, оскільки відповідає вимогам законодавства щодо електронних документів та містить усі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документа.

Також представник позивача звернув увагу суду на те, що відповідач під час укладення договору підтвердив свою обізнаність з усіма його умовами, у тому числі щодо порядку надання кредитних коштів, що свідчить про добровільність укладення договору та відсутність підстав для визнання окремих його умов несправедливими.

Посилаючись на судову практику, зокрема правові висновки Верховного Суду, позивач зазначив, що навіть часткове перерахування коштів відповідно до умов договору є належним виконанням зобов`язань кредитодавця.

На думку позивача, доводи відповідача щодо отримання ним лише 1000 грн не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не враховують погоджений сторонами механізм використання кредитних коштів, у тому числі шляхом взаємозаліку.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно зводить зміст договору лише до факту безпосереднього перерахування частини коштів, ігноруючи інші передбачені договором способи виконання зобов`язань кредитодавця.

З урахуванням викладеного, представник позивача просив суд прийняти та врахувати відповідь на відзив, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 084,40 грн, а також судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує.

Відповідач також просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги не визнає просить суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, позицію сторін у справі, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 20.11.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено кредитний договір № 161008 в електронній формі, шляхом приєднання відповідача до його умов, що підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема копією індивідуальної частини договору, відомостями щодо його підписання електронним підписом та іншими матеріалами справи.

Відповідно до положень статей 207, 638, 1055 Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, є таким, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а відтак є належною правовою підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків сторін.

Факт укладення кредитного договору відповідачем не заперечується, що прямо зазначено у поданому ним відзиві, а отже відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору загальний розмір кредиту становив 8000,00 грн, при цьому порядок надання кредитних коштів передбачав як їх часткове перерахування на рахунок відповідача, так і спрямування частини коштів на погашення попередніх зобов`язань відповідача та сплату комісії

Зокрема, згідно з умовами договору, частина кредитних коштів у розмірі 856,40 грн була зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача за попереднім кредитним договором, 2000,00 грн - спрямована на сплату комісії, а 5143,60 грн - перерахована на платіжний рахунок відповідача.

Суд враховує доводи позивача щодо правомірності такого порядку надання кредиту, оскільки він прямо передбачений умовами договору, з якими відповідач погодився під час його укладення, а також відповідає положенням ст. 601 Цивільного кодексу України щодо можливості припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Доводи відповідача про отримання ним лише 1000 грн суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними доказами та спростовуються умовами укладеного договору і наданими позивачем доказами, які свідчать про інший, погоджений сторонами, механізм використання кредитних коштів.

Суд також бере до уваги, що відповідач під час укладення договору підтвердив свою обізнаність з його умовами, у тому числі щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, що свідчить про добровільність прийняття ним відповідних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Разом з тим, суд встановив, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений строк не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума заборгованості становить 13 084,40 грн, з яких 7 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 683,40 грн - заборгованість за відсотками, 501,00 грн - заборгованість за комісією.

Вказані суми підтверджуються розрахунком заборгованості первісного кредитора та випискою з особового рахунку відповідача, дослідженими судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Щодо переходу права вимоги судом встановлено, що 16.04.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до відповідача.

Передача права вимоги підтверджується реєстром прав вимоги № 1 від 07.05.2025 року та актом приймання-передачі реєстру прав вимоги, які є невід`ємними частинами договору факторингу.

Суд зазначає, що відповідно до вимог цивільного законодавства до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги, включаючи право вимоги основного боргу, процентів та інших передбачених договором платежів.

Таким чином, позивач набув належне право вимоги до відповідача у спірних правовідносинах та є належним кредитором у даному зобов`язанні.

Оцінюючи доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру заборгованості, суд виходить з того, що укладений між сторонами договір містить чітко визначені умови щодо розміру кредиту, процентної ставки, комісій та порядку їх нарахування, які були погоджені сторонами при укладенні договору.

Посилання відповідача на неспівмірність заборгованості фактично зводяться до незгоди з умовами укладеного договору, однак такі доводи не можуть бути підставою для зміни або невиконання договірних зобов`язань, оскільки відповідно до принципу обов`язковості договору сторони повинні виконувати взяті на себе зобов`язання належним чином.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що кредитний договір є належним чином укладеним, його умови є чинними та обов`язковими для сторін, кредитні кошти фактично отримані відповідачем, а позивач є належним правонаступником первісного кредитора.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у заявленому позивачем розмірі, що є підставою для її стягнення в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у встановлені договором строки кредитні кошти не повернула, проценти та комісію не сплатила, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Отже згідно з наданим розрахунком та випискою з особового рахунку загальна сума заборгованості становить 13 084,40 грн, з яких 7 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 683,40 грн - заборгованість за відсотками, 501,00 грн - заборгованість за комісією.

Наведений розрахунок відповідачем не спростований, доказів належного виконання зобов`язання або погашення заборгованості до суду не подано.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Оцінивши подані докази, суд доходить висновку, що право вимоги до відповідача перейшло до позивача на законних підставах, а тому позивач є належним суб`єктом звернення до суду з цим позовом.

Щодо доводів відповідача про необхідність зменшення розміру нарахованих сум, суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на положення ст. 551 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення неустойки. Однак, як вбачається з позовних вимог, позивачем не заявлено вимог про стягнення неустойки (штрафів, пені), а отже підстави для застосування положень ст. 551 ЦК України у даному випадку відсутні.

Щодо нарахованих процентів та комісії, суд зазначає, що вони є складовими кредитного зобов`язання, прямо передбаченими умовами договору, з якими відповідач погодився, а тому сам по собі їх розмір не може бути підставою для відмови у їх стягненні за відсутності доказів їх незаконності або невідповідності вимогам закону.

Доводи відповідача про порушення принципів справедливості та розумності носять загальний характер та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для зменшення розміру заборгованості.

Водночас суд враховує, що відповідно до положень цивільного законодавства, зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки, а їх невиконання тягне за собою відповідні правові наслідки.

Досліджуючи питання фактичного надання кредитних коштів відповідачу, суд додатково враховує надану у матеріали справи відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» разом із випискою по картковому рахунку відповідача.

Із вказаної інформації вбачається, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , при цьому номер телефону НОМЕР_2 , зазначений у матеріалах справи, був фінансовим номером, закріпленим за вказаним рахунком, та містився в анкетних даних відповідача.

Згідно з наданою банком випискою, 20.11.2024 року на вказаний картковий рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 5 143,60 грн, що узгоджується з умовами кредитного договору щодо порядку надання кредиту, відповідно до яких частина кредитних коштів підлягала безпосередньому перерахуванню на рахунок позичальника.

Суд зазначає, що наведені відомості отримані від банківської установи, містять інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, а тому є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України, які підтверджують факт зарахування частини кредитних коштів на рахунок відповідача.

При цьому встановлений факт зарахування 5 143,60 грн на платіжну картку відповідача повністю кореспондується з умовами кредитного договору, відповідно до яких інша частина кредиту була використана на погашення попередньої заборгованості та сплату комісії шляхом взаємозаліку.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про отримання ним лише 1000 грн, оскільки вони спростовуються як умовами кредитного договору, так і безпосередніми банківськими документами, що підтверджують рух грошових коштів.

Крім того, аналіз руху коштів по рахунку відповідача свідчить про подальше користування ним зарахованими грошовими коштами, що додатково підтверджує факт їх отримання та прийняття відповідачем.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів та норм матеріального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, які позивач визначає у розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 з додатком, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», копію додаткової угоди №25770873787 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, копію акту прийому-передачі наданих послуг по договору № 10/09/25-02 від 10.09.2025 10/09/25-02 від 10.09.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У зв`язку з тим, що визначений позивачем розмір не є співмірним із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, ціною позову. Суд приходить до висновку про необхідності зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а відтак з відповідача підлягає до стягнення сума витрат позивача на правничу допомогу у розмір 3000,00 гривень, оскільки саме такий розмір відповідає критеріям розумності та співмірності.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 161008 від 20 листопада 2024 року у розмірі 13 084 (тринадцять тисяч вісімдесят чотири) грн 40 коп., що складається з 7 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 683,40 грн - заборгованість за відсотками; 501,00 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо повний текст рішення не був вручений учаснику справи у день його проголошення або складення, такий учасник має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений судом апеляційної інстанції також у разі його пропуску з інших поважних причин.

Учасники судового розгляду:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 04.05.2026.

Суддя: