Рішення № 136303058, 01.05.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1241/25

Провадження № 2/448/79/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

01.05.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - адвокат Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №197707953 від 10.01.2022 року у розмірі 13 733,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.01.2022 ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі також за текстом- первісний кредитор) уклали кредитний договір №197707953 на суму 6 400 грн. Зазначає, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора МNV5G35S. Згідно із умовами кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 6 400 грн. 10.01.2022 на банківську карту № 4149-60XX-XXXX-2983 відповідача, яку останній вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладений Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 05/0820-01 (далі Договір факторингу 2). ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладений Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 733,76 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 13 733,76 грн. , яка складається з: 6 400 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7 333,76 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Зважаючи на вищенаведене, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також стягнути понесені судові витрати.

ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому така просила у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, заперечуючи проти позову, вказала, що позов є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування. Зокрема, вказувала на те, що факт переходу права вимоги за кредитним договором до позивача є недоведеним, у зв`язку з тим, що надані позивачем кредитний договір, договори факторингу, реєстр боржників, розрахунок заборгованості, є неналежними доказами, оскільки дані докази доводять перехід прав від первісного кредитора до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги в кредиторів. А сам реєстр права вимоги, не є документом, який підтверджує факт передачі кредитних коштів і не можуть бути доказами в справі на підтвердження доводів позивача про існування будь-яких кредитних зобов`язань перед позивачем. Звертала увагу суду на те, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено 10.01.2022 року. Тобто правовідносини за кредитним договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли значно пізніше ніж було укладено договір факторингу між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс», у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором, а тому фактично ТОВ «Таліон плюс» не могло відступити ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а ті в свою чергу ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за кредитним договором, оскільки що у ТОВ «Таліон плюс», що у ТОВ «Онлайн фінанс» було відсутнє таке право грошової вимоги. Право вимоги за основним зобов`язанням переходить не в момент «передачі» суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі кредитного договору, не в момент передачі судового рішення, яким стягнено (чи визнано) суму боргу, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги. Посилалася також на те, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів саме відповідачеві ОСОБА_1 , а наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»: пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, а отже не є належним доказом, який би підтверджував розмір заборгованості за кредитним договором. Вказувала, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 7 333,76 гривень, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Крім цього, представником позивача адвокатом Зачепіло З.Я. разом з відзивом було також подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на її думку, заявлені витрати у розмірі 7000 грн. є непропорційними та неспівмірними, зважаючи на складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу, а тому підлягають зменшенню.

Представник позивача Хлопкова М.С. через систему «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне.

Щодо перерахування кредитних коштів зазначає, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 6400 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення №D25A6F801B750068E053AC11EC9616EE від 10.01.2022 року з відміткою товариства. Вказує, жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином вважає, що позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві. Надане платіжне доручення містить підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору. Таким чином, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідного платіжного доручення надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (боржника) та надав довідку та письмові пояснення первісного кредитора про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно - відповідач довів факт отримання позивачем коштів, а отже зобов`язання останнього за кредитним договором. Вказує, що відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Отже, враховуючи наведене, стверджує, що позивач дійсно підтвердив факт укладання кредитного №197707953 від 10.01.2022 року Договору та наявність заборгованості у боржника. Крім цього зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували, що картка №5167-49XX-XXXX-2983 не належить ОСОБА_1 . Відповідач не зміг логічно пояснити інший, ніж особисто, спосіб надання персональних даних щодо нього та факт отримання грошових коштів. Фактично, відповідач не спростував факту їх отримання згідно платіжного доручення, а лише вказав на нібито ненадання позивачем належних доказів. Таким чином, стверджує, що позивач надав всі наявні докази та вичерпав всі можливі механізми забезпечення додаткових доказів з метою справедливого розгляду справи.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 року, №32 від 31.12.2023 року якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. Зазначає, що право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022 року, тобто після укладання Кредитного договору №197707953 від 10.01.2022 року. Вказує, що відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 року. та витяг з реєстру прав вимоги 175 від 05.05.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного розгляду справи, позивач додав до матеріалів позову копії Акту звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року та платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року та № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором зазначає, що відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Вказує, що відповідно до п. 1.3. Кредитного договору кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 6400 грн. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 09.02.2022 р. Згідно з п. 1.7. кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі Дисконтний період), а саме до 09.02.2022 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Відповідно до п. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 6 400,00грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*2,10 (процентна ставка)/100 = 4 032,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 4 032,00 /30=134,40 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 10.01.2022 - 09.02.2022 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Згідно з п. 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 6 400,00грн. (сума виданого кредиту)*2,98 (процентна ставка)/100 = 190,72 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 11.01.2022 03.03.2022 року (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі по тексту «Указ») на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, товариством прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10 квітня 2022 року включно. Відповідні коригування заборгованості клієнтів були відображені в обліковій та реєструючій системі 04.03.2022 та 08.04.2022. З 11 квітня 2022 року було відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів Товариства СМАРТ з 11.04.2022 року до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів. На період з 11.04.2022 року частково звільнено клієнтів, які мають діючі договори кредитних продуктів Товариства СМАРТ від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами, шляхом зменшення ціни та загальної вартості послуг Товариства в сторону покращення для клієнта. Згідно з п. 1.9.2. кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті. Відповідно до розрахунків підготовлених первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» за період 11.04.2022 - 30.04.2022 р.р. нарахування відсотків відбувалося за зниженою ставкою 0,21%. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: · 6 400,00грн. (сума виданого кредиту)*0,21 (процентна ставка)/100 = 13,44 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 11.04.2022 - 30.04.2022р.р. (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» за період 01.05.2022 - 09.05.2022 р.р. нарахування відсотків відбувалося за зниженою ставкою 0,63%. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 6 400,00 грн. (сума виданого кредиту)*0,63 (процентна ставка)/100 = 40,32 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 01.05.2022-05.05.2022 р.р.(що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 05.05.2022 року відбулося відступлення права вимоги за договором факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 6 400,00грн. (сума виданого кредиту)* 0,63 (процентна ставка)/100= 40,32 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 06.05.2022- 09.05.2022 р.р. (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Таліон Плюс»). 30.05.2023 відбулося відступлення права вимоги за договором факторингу №05/0820 01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке в подальшому перейшло до позивача. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Отже, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, утворилась загальна заборгованість у сумі 13 733,76 грн., в тому числі за тілом 6 400 грн. та за відсотками 7 333,76 грн. Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Крім того зазначає, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Таким чином стверджує, що клопотання відповідача про зменшення судових витрат є таким, що не підлягає задоволенню.

ІІІ.Позиція учасників справи.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - адвокат Тараненко А.І. не з`явився, однак в прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідач Мороз Я.Я. про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, однак в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1569366, згідно якого його інтереси представлятиме адвокат Зачепіло З.Я.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. в судове засідання також не з`явилася, будь-яких клопотань на адресу суду не скеровувала. Судова повістка про виклик до суду по даній справі на 01.05.2026р. була надіслана представнику Зачепіло З.Я. до її електронного кабінету користувачів підсистеми «Електронний суд». З довідки про доставку електронного документу слідує, що судову повістку представник відповідача отримала 23.03.2026р.

ІV. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 18.07.2025 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Тараненка А.І. про витребування доказів.

V. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 10 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір Кредитної лінії №197707953, згідно якого Товариство зобов`язувалося надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 6 400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником, а саме до 09.02.2022 року (п. 1.7).

У п.1.8 Договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно п.1.9 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 766.50% річних, що становить 2,10% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766,50% річних, що становить 2,10% в день від суми кредиту за кожен день користування ним; якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порідку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50% річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

У п.1.12 сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії. На умовах визначених п.п.1.12.1-1.12.2.

Зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.п.1.12.1, 1.12.1 Договору).

Відповідно до пунктом 5.4 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5G35S.

Згідно із умовами кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер АТ КБ «Приватбанк», грошові кошти у розмірі 6 400 грн. 10.01.2022 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку він вказав при укладенні Кредитного договору.

Згідно з платіжним дорученням №9dea4e28-e416-4860-afee-79b9aabac550 від 10.01.2022року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 6 400 грн.

З інформації, наведеної в листі АТ КБ «ПриватБанк» від 25.08.2025р. №20.1.0.0.0/7-250815/64074-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ). Випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період 10.01.2022-15.01.2022р.р. підтверджується факт зарахування коштів у сумі 6 400 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредитної лінії №197707953 від 10.01.2022 року належним чином не виконував, жодного платежу на погашення заборгованості від відповідача не надходило, що призвело до виникнення у нього заборгованості за цим договором.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» зазначає те, що право вимоги до боржника за договором кредитної лінії №197707953 від 10 січня 2022 року перейшло до нього на підставі договорів факторингу.

Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву покликається на те, що у справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача. Втім, суд не приймає до уваги вказані твердження з огляду на наступне.

Так, 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалося відступити за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно п. 8.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року).

У пункті 8.6 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

28 листопад 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року, а всі інші умови договору залишено без змін.

31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою викладено текст договору в новій редакції.

Зокрема, в пункті 4.1. нової редакції договору передбачено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Додатковою угодою №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2021 року, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

У подальшому додатковою угодою №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2022 року, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.

Додатковою угодою №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2023 року, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Згідно реєстру права вимоги №175 від 05.05.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №197707953 від 10.01.2022 року.

Предметом відступлення договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору.

У договорі факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, клієнт зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги.

Відтак, фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Разом з тим, реєстр прав вимоги, до якого включена вимога за договором №197707953 від 10.01.2022 року, підписано 05 травня 2022 року, тобто після укладення кредитного договору, а відтак право вимоги за цим договором вже існувало, а не було майбутнім.

Отже, з моменту підписання реєстру права вимоги №175 від 05 травня 2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» набуло право вимоги за договором №197707953 від 10.01.2022 року, а також можливість розпоряджатися цим правом, в тому числі і відступати його на підставі договору факторингу.

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1).

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно із п. 8.2 строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 8.1, тобто з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за їх наявності) цього договору та закінчується 04 серпня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою від 03.08.2021 №2 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 року.

Додатковою угодою від 30.12.2022 року №3 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 30.12.2024 року включно.

На виконання умов Договору факторингу ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023, за яким від ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги на суму 13 733,76 грн., з яких 6 400 грн. - тіло кредиту та 7 333 грн. - відсотки.

04.06.2025р. між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №197707953 від 10.01.2022 року.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 733,76 грн., з яких 6 400 грн тіло кредиту та 7 333,76 грн. заборгованість за відсотками.

Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб.

У вищезазначених договорах факторингу сторони погодили момент переходу права вимоги підписанням відповідних реєстрів прав вимоги та реєстрів боржників.

На момент підписання зазначених вище реєстрів, що є додатками до договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року та між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №197707953 від 10.01.2022 року було дійсним, а відтак могло бути переданим іншому кредитору.

Крім цього, суд зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.01.2026 року у справі №727/2790/25 підтверджує: майбутня вимога індивідуалізується на момент виникнення, рамковий договір факторингу з пролонгаціями дозволяє передачу прав за реєстрами після виникнення зобов`язання, підписання реєстру засвідчує перехід права. Презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) діє, доки договір не визнаний недійсним судом.

Оскільки, Реєстри підписано після виникнення зобов`язання, отже, перехід прав вимоги відбувся законно, та такі не суперечать практиці ВС від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 щодо майбутніх вимог та презумпції правомірності правочину.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №197707953 від 10.01.2022 року.

Згідно із випискою з особового рахунку за кредитним договором №197707953 від 10.01.2022року, виданої ТОВ «Юніт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №197707953 від 10.01.2022 року становить 13 773,76 грн., з яких 6 400 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 7 333,76 грн. - заборгованість за процентами.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Такий договір прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.

Із матеріалів справи судом встановлено, що Договір кредитної лінії №197707953 від 10.01.2022р. підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено факт укладання правочину.

За таких обставин, слід дійти висновку, що укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент їх укладання та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цими договорами.

Також суд звертає увагу на те, що ні кредитний договір, ні окремі його умови недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними та обов`язковими до виконання.

Матеріали справи містять докази щодо підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 6 400 грн. та користування такими протягом строку їх кредитування.

У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору.

За нормою ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту по вказаному вище договору в сумі 6 400 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаним вище договором, то суд приходить до наступних висновків.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми, або іншого розміру процентів, який визначений сторонами з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, кредитор відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами саме у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення такого строку у кредитора відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

При цьому, як вказано вище, за кредитним договором №197707953 від 10.01.2022 року строк кредитування був визначений в 30 днів до 09.02.2022 року та підлягають нарахуванню проценти за ставкою 2.10 % за кожен день в загальній сумі 4 032 грн.

Оскільки відповідачем не було сплачено заборгованість по кредиту в передбачений договором строк, а саме до 09.02.2022року, суд вважає, що відбулася пролонгація договору, що передбачено п. 1.12.1. та п. 1.12.2. Договору. Втім, загалом така пролонгація не могла тривати більше 90 днів, з 10.02.2022 року по 10.05.2022 року включно.

Як вказано вище, 90-денний строк кредитування на загальних правилах нарахування процентів в розмірі 2,98% в день спливав 10.05.2022 року.

В подальшому після закінчення визначеного сторонами пролонгованого строку кредитування у кредитора були відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Згідно п.5.3 Договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

При цьому, відсотки за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії договору кредитної лінії №197707953 від 10.01.2022 року та за процентною ставкою, передбаченою умовами договору.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст.1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа № 910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

З наведеного слід дійти висновку, що передача права вимоги відбулось в межах часових рамок чинності Договорів факторингу від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також від 04.06.2025р., укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», які у свою чергу мали право відступати право вимоги на користь інших осіб.

В свою чергу, ТОВ «Юніт Капітал», на підтвердження розміру невиконаного відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 №197707953 від 10.01.2022 року надано розрахунок заборгованості, за яким не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 13 733,76 грн., з яких 6 400 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 7 333,76 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач користувався кредитними коштами. Водночас, заперечуючи правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач та його представник свого розрахунку заборгованості не надали, клопотань про витребування доказів, проведення судової експертизи з дослідження документів фінансово-кредитних операцій не заявили, доказів, які б підтверджували погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №197707953 від 10.01.2022 не подали.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунків, а саме станом на 04.05.2022р. та 09.05.2022р., відсотки за користування кредитом нараховувалися в межах строку дії кредитного договору.

Крім того, посилання сторони відповідача на постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц є необґрунтоване, оскільки правовідносини у цих справах не є релевантними тим, які встановлені у даній справі. Разом з цим, у справі, що розглядається, первісний кредитор, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» визначили предметом договору права вимоги по кредитних договорах, договори факторингу не визнані недійсними, а тому підстав визнавати договори факторингу чи їх умов недійсними немає.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 400 грн. та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 7 333,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Інші доводи представника відповідача висновки суду не змінюють.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.

Надані позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

На час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_1 простроченої кредитної заборгованості не погасив.

В свою чергу відповідачем також не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ним зобов`язань взятих перед позивачем, які б спростовували суму заборгованості перед останнім та позовні вимоги взагалі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами позивача викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову сторони позивача.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №18480 від 11 липня 2025 року.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» необхідно стягнути сплачений судовий збір у зазначеному вище розмірі.

Що стосується вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19)

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

При визначенні розміру компенсації стороні позивача витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку суд враховує характер правовідносин у цій справі та її складність; ціну позову та фінансовий стан обох сторін; подані стороною позивача докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена; обсяг поданих до суду адвокатом (представником позивача) документів; розгляд справи проводився без участі представника позивача у двох судових засіданнях (згідно поданих заяв), а також поведінку сторін під час розгляду справи. При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн., стороною позивача надано: копію Договору про надання правничої допомоги за №05/06/25-01 від 05.06.2025 року; копію додаткової угоди №25770496364 до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року; копію додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012 року.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

Разом з тим, враховуючи складність справи, співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає стягненню 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Саме така сума відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості, а відтак становитиме справедливий та співмірний розмір компенсації позивачу зазначених витрат.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, буд.4 А, офіс 10 Київської області) заборгованість за кредитним Договором №197707953 від 10.01.2022 року в розмірі 13 733 (тринадцять тисяч сімсот тридцять три) гривні 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, буд.4 А, офіс 10 Київської області) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.05.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, буд.4 А, офіс 10 Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Кічак