Рішення № 136299246, 06.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5110/26

Провадження № 2/638/6319/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Дудка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 позивач -ТОВ «Юніт капітал» звернулось до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 07.05.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Юніт капітал», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 8130 грн, в свою чергу ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кошти, проте не виконала взяті на себе зобов`язання. На підставі укладених договорів факторингу до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у сумі 8128,61 грн, відсотки - 14444,90 грн та штрафні санкції (пеня, штрафи) - 8576,70 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 7000 грн та сплачений судовий збір - 2662,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

17.03.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання, вирішено здійснювати розгляд справи у змішаній формі.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 07.05.2019 ОСОБА_1 сформувала заявку на отримання грошових коштів у кредит, у якій зазначила своє прізвище, ім`я та по батькові, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, серію та номер паспорту, РНОКПП, адресу реєстрації та проживання та номер картки. Вказана заявка зберігається з матеріалах справи як у електронній формі, так і у письмовій формі.

07.05.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір №708592697 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора ZА28В6Е6. Зокрема, 07.05.2019 о 08-06 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Кредитний договір зберігається у матеріалах справи як у електронній формі, так і у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.1 договору - Товариство зобов`язується надати позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 8130,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.

Згідно з п. 1.2 договору - строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.

П. 1.3 договору між сторонами погоджено, що кредит надається строком на 30 днів.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,77 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору (п. 1.4 договору).

Відповідно до 1.5 договору - з врахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 281,05 відсотків річних.

Згідно з п. 1.6 договору - розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком №1 до договору між сторонами погоджено графік розрахунків, відповідно до якого термін платежу 06.06.2019, сума кредиту 8130 грн, нарахований процент 1878 грн, всього до сплати 10008 грн.

06.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №708592697.

П. 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №708592697 від 07.05.2019 на 30 днів.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди - починаючи з 06.06.2019 позичальник сплачує за користування кредитом 1,55% в день від суми кредиту.

06.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №708592697.

П. 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №708592697 від 07.05.2019 на 30 днів.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди - починаючи з 06.07.2019 позичальник сплачує за користування кредитом 1,55% в день від суми кредиту.

06.08.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №708592697.

П. 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №708592697 від 07.05.2019 на 30 днів.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди - починаючи з 05.08.2019 позичальник сплачує за користування кредитом 1,39% в день від суми кредиту.

Платіжним дорученням від 07.05.2019 підтверджується, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило перерахунок коштів у сумі 8130,00 грн на рахунок 5168-74хх-ххххх-9254.

Вказаний номер рахунку (картки) ОСОБА_1 було вказано у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 07.05.2019.

За клопотанням позивача з АТ КБ «ПриватБанк» витребувано докази щодо зарахування на рахунок відповідача грошових коштів та належності банківської карти відповідача.

Судом отримано відповіді АТ КБ «ПриватБанк». Так, довідкою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Номер телефону НОМЕР_2 був\є фінансовим. Вказаний номер телефону знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . На рахунок № НОМЕР_3 було зарахування коштів у сумі 8130 грн за період з 07.05.2019 - 12.05.2019.

З наданої виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 07.05.2019 на її рахунок було здійснено зарахування коштів у розмірі 8130 грн.

Тобто, на рахунок ОСОБА_1 , який нею зазначено при укладені кредитного договору, було зараховано суму 8130 грн.

Отже, позивачем доведено, що взяті на себе зобов`язання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 8130 грн.

ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою з особового рахунка за кредитним договором, які зберігається у матеріалах справи як у електронній формі так і у письмовій формі.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає.

Наявні договори факторингу, додаткові угоди до них, реєстри прав вимог, довідки щодо договорів факторингу, зберігаються з у матеріалах справи тільки в електронній формі.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 «Реєстр прав вимоги» - перелік прав вимог до боржників, що відступаються за цим договором. Реєстр прав вимог має містити перелік кредитних договорів (номер, дата), дані боржників (ПІБ, РНОКПП), розмір (суму) прав вимог, що відступаються за цим договором, розмір (суму) фінансування.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу 1 в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу 1 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги. П.5.3.3 договору факторингу 1 передбачено, що розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 56 від 10.12.2019, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

04.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 994,00 грн.

Згідно з реєстром боржників ТОВ «Юніт капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором №708592697 на суму 21150,21 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № б/н від 04.06.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3.

Відповідно до платіжної інструкції №483 від 25.06.2025 ТОВ «Юніт капітал» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» 810635,54 грн на виконання умов договору факторингу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Юніт капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 була повідомлена про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань виникла заборгованість за кредитом у розмірі 3150,21 грн, яка складається тіло кредиту - 8128,61 грн, відсотки 14444,90 грн, штрафні санкції (пеня, штрафи) - 8576,70 грн.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано договір, заяву на отримання грошових коштів, платіжне доручення про перерахування коштів, а також довідку АТ КБ «ПриватБанк» та виписку по рахунку.

Що стосується стягнення відсотків у розмірі 14444,90 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

П. 1.3 договору №708592697 від 07.05.2019 між сторонами погоджено, що кредит надається на 30днів.

Додатковою угодою від 06.06.2019 до договору сторони погодили, що строк дії договору продовжено на 30 днів.

Додатковою угодою від 06.07.2019 до договору сторони погодили, що строк дії договору продовжено на 30 днів.

Додатковою угодою від 06.08.2019 до договору сторони погодили, що строк дії договору продовжено на 30 днів.

Додатковою угодою від 04.09.2019 до договору сторони погодили, що строк дії договору продовжено на 30 днів.

Тобто, строк дій договору, з урахуванням додаткових угодит, між стронами погоджено до 04.10.2019.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, № 912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, № 910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи наведене, оскільки договором кредиту визначено конкретні умови надання кредиту, його розмір; процентну ставку, строк користування кредитом, то нарахування і стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування суперечить вимогам ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Юніт капітал» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Умови договору мають бути чіткими і зрозумілими. При стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів, а не двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наданих розрахунків заборгованості та випискою по рахунку підтверджується, що нарахування відсотків здійснювалося поза межами кредитного договору, тобто після 04.10.2019, в той час як умовами договору та умовами додаткових угод було визначено строк дії договору саме до 04.10.2019.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню відсотки за період з 07.05.2019 по 04.10.2019, тобто в межах строку дії договору, який погоджений сторонами при укладенні договору та відсотковою ставкою, яка погоджена сторонами.

За таких обставин, суд, реалізуючи свій процесуальний обов`язок уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором.

Так, умовами договору визначено, що сума кредиту 8130 грн, датою надання кредиту є 07.05.2019, датою повернення кредиту є 06.06.2019, відсоткова ставка погоджена 0,77% в день.

Отже, розрахунок відсотків у вказаний період виконується наступним чином: 8130 грн * 0,77%*30 днів = 1878,03 грн.

Умовами додаткової угоди сторони погодили, що строк дії договору продовжено з 07.06.2019 по 06.07.2019, тобто на 30 днів, відсоткова ставка у цей період становить 1,55%.

Розрахунок відсотків у цей період виконується наступним чином: 8130 грн * 1,55%* 30 днів = 3780,45 грн.

Умовами додаткової угоди сторони погодили, що строк дії договору продовжено з 07.07.2019 по 04.08.2019, тобто на 28 днів, відсоткова ставка у цей період становить 1,55%.

Розрахунок відсотків у цей період виконується наступним чином: 8130 грн * 1,55%* 28 днів = 3528,42 грн.

Умовами додаткової угоди сторони погодили, що строк дії договору продовжено з 05.08.2019 по 04.09.2019, тобто на 30 днів, відсоткова ставка у цей період становить 1,39%.

Розрахунок відсотків у цей період виконується наступним чином: 8130 грн * 1,39%* 30 днів = 3390,21 грн.

Умовами додаткової угоди сторони погодили, що строк дії договору продовжено з 04.09.2019 по 04.10.2019, тобто на 30 днів, відсоткова ставка у цей період становить 1,39%.

Розрахунок відсотків у цей період виконується наступним чином: 8130 грн * 1,39%* 30 днів = 3390,21 грн.

Загальний розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 15967,32 грн.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості, який виконано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 були здійснені сплати по кредиту, а саме 05.06.2019 - 1440 грн, 06.06.2019 -438 грн, 06.07.2019 - 3781 грн, 06.08.2019- 3894 грн, 04.09.2019- 3277 грн, всього 12830 грн. Вказані суми позивачем віднесено у рахунок погашення відсотків. Отже, відповідачем були здійснені сплати за відсотками, з урахуванням чого сума у розмірі 12830 грн підлягає вирахуванню із суми відсотків, яка підлягає стягненню, тобто 15937,32 грн - 12830 грн = 3138,71 грн. З відповідача на користь позивача належить стягнути 3138,71 грн у якості заборгованості за відсотками.

Що стосується штрафних санкцій.

З наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором вбачається, що нарахування штрафних санкцій у сумі 8576,70 грн здійснено за період з 04.06.2025 по 06.03.2026.

17.03.2022 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомим є факт того, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що штрафні санкції нараховно у період дії в Україні воєнного стану, отже позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 8576,70 грн не підлягають задоволенню.

Що стосується витрат на правову допомогу.

У позовній заяві ТОВ «Юніт капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «Юніт капітал»» в суді представляло Адвокатське бюро «Соломко та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, додаткової угоди № 25770551696 до Договору про надання правничої допомоги.

П. 1.1 договору передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Адвокатське бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт капітал» укладено додаткову угоду № 25770551696 до договору про надання правничої допомоги, якою Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальною юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, укладеним з ОСОБА_1 .

З акту прийму- передачі наданих послуг вбачається, що ТОВ «Юніт капітал» засвідчило, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви вартістю 5000 грн, вивчення матеріалів справи - 1000 грн, підготовка підготовка та подача клопотання про отримання інформації - 1000 грн, всього 7000 грн.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 22573,51 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ - позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін, позовну заяву задоволено частково.

Враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню тіло кредиту 8128,61 грн, відсотки - 3138,71 грн, всього 11 267,32 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених вимог. Так, позовні вимоги задоволено на 49,9%, отже судовий збір підлягає стягненню у розмірі 1328,50 грн (2662,40 грн *49,9%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитом - 8128,61 грн, заборгованість за відсотками - 3138,71 грн, судові витрати на правову допомогу - 3000 грн, судовий збір, пропорційно до задоволених вимог - 1328,50 грн, а всього 15 595 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 82 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач - ТОВ «Юніт капітал», ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 333.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Суддя: І.В. Семіряд