Рішення № 136297177, 23.01.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6481/25

Провадження № 2/0203/413/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кочевської В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2025 від представника позивача Рудницького Ю.І. до Центрального районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.02.2021 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4865259936, згідно якого останньому було надано кредит у сумі 42 679,92 грн терміном на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 0,01 % річних від суми боргу, в розмірі 3 % на місяць від суми кредиту, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити за його використання відсотки на умовах договору.

17.12.2021 право вимоги за кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору факторингу № 171221, відповідно до умов якого та витягу з реєстру прав вимоги позивач є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 4865259936 від 23.02.2021 з усіма наступними додатками та змінами.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на вимогу погасити борг, відповідач не виконав свого зобов`язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги не виконав умови договору.

Внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору, позичальник станом на 12.05.2025 має перед банком заборгованість в сумі 60 581,09 грн, з яких: 37 645,19 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 5,1 грн - заборгованість по річним відсоткам; 22 930,80 грн - заборгованість по щомісячним процентам.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальній сумі 60 581,09 грн та судові витрати у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 цивільну справу № 203/6481/25, провадження № 2/0203/2693/2025, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В.

Ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 24.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, 10.11.2025 надіслав до суду клопотання, в якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу без участі представника.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надіслання судових повісток на адресу місця реєстрації, які повернулися до суду у зв`язку з неможливістю вручення, причин неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст. 280 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.02.2021 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4865259936, згідно якого останньому було надано кредит у сумі 42 679,92 грн на умовах платності, строковості. Відповідач зобов`язався погашати кредит і сплачувати відсотки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав паспорт кредиту від ТОВ ««ФК «Центр фінансових рішень» № 5259936, в якому підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних ним умов кредитування. ( а.с. 8 зворот).

Пунктом 5 паспорту кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» № 5259936 визначено основні умови кредитування, річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника.

Пунктом 6 паспорту кредиту визначено порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів.

Пунктом 7 паспорту кредиту передбачені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за кредитним договором з зазначенням пені та штафу.

Також відповідачем було підписано заяву анкету на отримання послуг в ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» від 23.02.2021 ( а.с. 9 зворот).

17.12.2021 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги № 171221 (факторингу), згідно якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 4865259936 від 23.02.2021, що підтверджується меморіальним ордером № 833437008 від 17.12.2021 ( а.с. 63), реєстром права вимоги до цього договору (а.с. 12).

Позивачем надано виписку з особового рахунку відповідача, з якої вбачається рух грошових коштів (а.с. 21-38).

Згідно розрахунку відповідач має заборгованість перед АТ "ТАСКОМБАНК", станом на 12.05.2025 в сумі 60 581,09 грн, з яких: 37 645,19 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 5,1 грн - заборгованість по річним відсоткам; 22 930,80 грн - заборгованість по щомісячним процентам.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем доведений факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 4865259936 від 23.02.2021, що відповідачем не спростовано.

У статтях 526, 530, 610, 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 вказано, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 зазначено, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є визнанням вище кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених ними.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18 зазначив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17.

В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме: кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В матеріалах справи міститься виписка по особовим рахункам по кредитному договору № НОМЕР_1 за період з 23.02.2021 по 12.05.2025, якою підтверджується надання кредитних коштів. Також, суд зазначає, що саме боржник (відповідач) має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і на підтвердження відсутності надходження коштів від первісного кредитора на виконання укладеного договору мав можливість представити суду по такому рахунку виписку. Між тим, правом надання таких доказів відповідач не скористався.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили:

- суму кредиту у розмірі 42 679,92 грн;

- строк кредитування в межах якого здійснюється нарахування процентів за користування кредитом - 60 місяців;

- розмір процентів за користування кредитом, зокрема, щомісячні відсотки 3,00 % від суми кредиту, річні відсотки 0,01% від суми боргу за договором.

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором, загальний розмір заборгованості відповідача станом на 12.05.2025 складає 60 581,09 грн, з яких: 37 645,19 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 5,1 грн - заборгованість по річним відсоткам; 22 930,80 грн - заборгованість по щомісячним процентам.

Розрахунок заборгованості зроблений за період по 01.05.2025, тобто в межах строку кредитування, передбаченого умовами договору.

Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку судом не встановлено.

Відповідачем факту заборгованості та її розміру не спростовано, зустрічних контррозрахунків не надано.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку з заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Отже, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Судом встановлено, що 17.12.2021 між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та АТ "ТАСКОМБАНК" укладено договір факторингу № 171221, у відповідності до умов якого АТ "ТАСКОМБАНК" набуло в тому числі право вимоги грошових коштів до відповідача по кредитному договору № 4865259936 від 23.02.2021.

Відступлення права вимоги підтверджується меморіальним ордером № 833437008 від 17.12.2021 на суму 467 336 417,92 грн та витягом з реєстру прав вимоги від 17.12.2021.

Отже, АТ «ТАСКОМБАНК» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4865259936 від 23.02.2021.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість, доведеність заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16,526-530,610-612,625,1050,1054 ЦК України, ст.ст.13,19,81,82,141,247,263,264,265,274,280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443; адреса: 01032, Україна, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором № 4865259936 від 23.02.2021 у загальній сумі 60 581,09 грн (шістдесят тисяч п`ятсот вісімдесят одну грн 09 коп.), яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 37 645,99 грн, заборгованості за процентами річними 5, 10 грн, заборгованості за процентами щомісячними 22 930, 80 грн, а також судовий збір у сумі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 273,289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Іваницька