Рішення № 136295852, 01.04.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/20741/25

Номер провадження 2/932/6889/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Леміщенко О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Маншиліна Д.С.,

представника позивача Мотуза О.В.,

представника відповідача Шияна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Мотуз Олександр Володимирович, звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» із позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - (далі - позивач) являється матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.08.1983р. (копія додається), який перебував у трудових відносинах з ВАТ «ЕК» Дніпрообленерго» Петропавлівського району електричних мереж. В акті №11 про нещасний випадок, який пов`язаний з виробництвом зазначено, що роботодавцем загиблого ОСОБА_2 є ВАТ «ЕК» Дніпрообленерго» Петропавлівський район електричних мереж, код ЄДРПОУ 23359034, однак на даний час за цим кодом зареєстроване АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"), що вказує на наявність факту перейменування роботодавця (відомості з ЄДРЮОФОПГФ додаються). За таких обставин позов пред`явлений до належного відповідача - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"), (далі - відповідач). 03 липня 2008 року на підприємстві відповідача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним стався нещасний випадок із смертельним наслідком, під час виконання трудових обов`язків. П. 8 акту спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком форми Н-5 від 15 серпня 2008 року, висновком комісії зазначено, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом. Вина відповідача у смерті ОСОБА_2 і відповідно завдання моральної шкоди членам його сім`ї та рідним полягає у тому, що відповідач не забезпечив безпечних умов праці, у яких би ОСОБА_2 був забезпечений всім необхідним для унеможливлення отримання травм, які стали наслідком його смерті. Положення вищезазначених нормативно-правових актів вказують на наявність у позивача правових підстав пред`явити вимоги до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ") про стягнення на її користь моральної шкоди, завданою смертю сина на виробництві - ОСОБА_2 . Через смерть сина на виробництві відповідача, позивач зазнає порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо неї. Померлий її син завжди був для неї опорою в організації життя, побуту. Він завжди допомагав їй з вирішення всіх побутових питань, за необхідності надавав додаткове утримання. Вона мала з ним чудові стосунки, побудовані на довірі та взаємоповазі, були справжньою міцною сім`єю, яка була взірцем для всіх, хто з ними знайомий. ОСОБА_2 позивач виховувала від народження у найкращих традиціях їхньої родини, він виріс справжнім чоловіком, став еталоном честі, порядності, доброти, поваги до суспільства і кожного громадянина. Позивач отримувала від свого сина як матеріальну користь (фінансова допомога, допомога у побуті та ін.), так і нематеріальну, оскільки вона дуже пишалась людськими якостями свого сина та щоразу тішилась від спільного проживання з ним та від самого факту того, що така гарна людина являється її сином. У зв`язку з тим, що через протиправні дії відповідача син позивача загинув, вона позбавилась можливості отримувати ті позитивні емоції від життя, ту турботу та допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальне забезпечення, які отримувала до смерті сина. Дані почуття радості замінили почуття розпачу, розчарування життям, скорботи. Всі ці негативні почуття не проходять, а навпаки посилюються усвідомленням того, що позивач має зустрічати старість без рідного сина, який загинув при виконанні роботи на підприємстві відповідача і цього могло не статись, якби відповідач забезпечив дотримання норм з охорони праці. Після смерті сина у позивачки суттєво погіршився психоемоційний стан, порушився сон, з`явилися тривожні стани, емоційна виснаженість та втрата інтересу до звичного життя. Святкові, сімейні події та пам`ятні дати відтоді асоціюються виключно з відсутністю сина та постійно відновлюють пережитий біль втрати. Моральні страждання позивача мають стійкий та тривалий характер і не обмежилися короткочасною емоційною реакцією на подію. Такі страждання не зникають з плином часу, а лише змінюють форму, залишаючи глибокий психологічний слід. Мати змушена жити з постійною внутрішньою раною, яка істотно впливає на її емоційний стан, соціальну активність та якість життя загалом. Син позивачки загинув у віці 24-х років, смерть його була раптовою та несподіваною, що викликало тривалий шок у його матері. Вона не могла повірити в те, що втратила назавжди свого рідного сина, при тому що для цього не існувало жодних передумов. Душевні страждання також збільшуються у зв`язку з тим, що в кожній частині квартири є предмети, які навіюють спогади позивачці про померлого сина. Таким чином, між фактом загибелі сина на виробництві та моральними стражданнями позивача існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджує наявність у позивача істотної моральної шкоди

Справу було зареєстровано 26 грудня 2025 року в автоматизованій системі документообігу (Д-3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 грудня 2025 року, справу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Леміщенко О.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до підготовчого судового розгляду.

17 лютого 2026 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача із викладеними позовними вимогами не погоджується, та зазначає, що в позовній заяві, в частині викладення обставин, якими Позивач обґрунтовує вимогу щодо стягнення з Відповідача моральної шкоди, Позивач зазначає, що причиною смерті його сина, через яку він отримав моральну шкоду, стала протиправна поведінка Відповідача, а саме: що останній не забезпечив безпечних умов праці, у яких би його син був забезпеченим всім необхідним для унеможливлення травм, які стали наслідком його смерті. В якості доказів протиправної поведінки Відповідача, яка призвела до трагічних наслідків, Позивач надає Акт №11 про нещасний випадок на підприємстві, пов`язаний з виробництвом та Акт комісії спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 о 10 годині 52 хвилини на Відкритому акціонерному товаристві «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго». При цьому, в позовній заяві Позивач обмежується викладенням обставин, які передували події загибелі свого сина, ОСОБА_2 , та обставин, за яких потерпілого було виявлено з ознаками фізичних уражень, які призвели до його смерті. Між тим, Відповідач не вказує всіх істотних обставин тієї трагічної події, які мають значення для даної справи та прямо випливають із матеріалів спеціального розслідування. Так, наказом Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровські області від 07 липня 2008 року №109-P було призначено комісію для розслідування нещасного випадку, який трапився 03.07.2008 р. з ОСОБА_2 в Петропавлівському ВАТ «ЕК Дніпрообленерго» на опорі №1 ПЛ-0,4 кВ А-1 КТП-251, у Дніпропетровській області Петропавлівському районі, с. Дмитровка. За результатами проведеного розслідування комісією було складено акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 03 липня 2008 року о 10 годині 52 хвилини на Відкритому акціонерному товаристві «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго». Водночас Позивач повністю замовчує ті обставини, які встановлені в Акті комісії й мають істотне значення для належної правової оцінки, а саме: 03.07.2008 старшим майстром ОСОБА_3 був виданий наряд-допуск, яким передбачалося виконання виключно робіт у межах КТП? 251, зокрема: капітальний ремонт КТП-251, фарбування КТП-251. ЖОДНИХ робіт на ПЛ-0,4 кВ, у тому числі підйому на опори, демонтажу або монтажу бандажу проводів, наближення до струмовідних частин повітряної лінії - наряд-допуск не передбачав і не міг передбачати. Усі члени бригади ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) у своїх протоколах підтвердили, що під час ранкового отримання завдання та інструктажу ніяких робіт на опорі ПЛ?0,4 кВ не оголошувалося, не планувалося і не доручалося. Вони отримали виключно завдання виконувати роботи на КТП?251, а ОСОБА_2 зокрема було доручено вирубку порослі та косіння трави навколо КТП. Також свідки одностайно підтвердили, що ОСОБА_2 непомітно відійшов від місця виконання свого завдання, не повідомивши нікого з бригади, та що ніхто не бачив ані моменту його підйому на опору, ані підготовки до підйому (зокрема: звуку лазів, команди, розмови, інструкцій). Жоден зі свідків не чув жодної команди від керівника робіт ОСОБА_4 щодо необхідності підійматися на опору №1 ПЛ-0,4 кВ чи виконання будь-яких робіт на лінії. Таким чином, причина настання нещасного випадку полягає у самочинних діях потерпілого у стані сп`яніння, що повністю підтверджується матеріалами розслідування. Однак, у позовній заяві Позивач не навів усіх істотних обставин, зокрема - тих, що стосуються поведінки потерпілого, характеру його дій, порушення ним вимог наряду-допуску, виходу за межі службових завдань та перебування в стані алкогольного сп`яніння. Більш того, із матеріалів розслідування чітко вбачається, що: 1. Причиною нещасного випадку стало порушення самим потерпілим ОСОБА_2 трудової дисципліни та правил техніки безпеки, який, будучи в стані алкогольного сп`яніння, піднявся на опору, наблизився на недопустиму відстань та доторкнувся до струмовідвідних частин, які знаходилися під напругою, що призвело до ураження його електричним струмом. 2. ОСОБА_2 діяв самовільно, з власної ініціативи, без відома та будь-яких вказівок керівництва, що позбавляло працівників Відповідача можливості запобігти його діям. У даній справі протиправність поведінки Відповідача відсутня, оскільки матеріали спеціального розслідування підтверджують, що нещасний випадок стався внаслідок самочинних дій потерпілого, які не відповідали наряду-допуску та суперечили встановленим правилам охорони праці. Дії потерпілого були не лише самовільними, але й здійсненими у стані алкогольного сп`яніння, що прямо зазначено в Акті судово-медичного дослідження. Така поведінка потерпілого виключає наявність вини Відповідача та перериває причинний зв`язок між діяльністю джерела підвищеної небезпеки та наслідками, оскільки підйом на опору ПЛ-0,4 кВ не був передбачений його службовим завданням і був повністю поза межами контролю Відповідача. Таким чином, сам потерпілий створив небезпечну ситуацію та свідомо порушив правила безпеки, що є юридично значимою обставиною для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. Так, виходячи з наведеного в Акті №11 «Про нещасний випадок на підприємстві, пов`язаний з виробництвом» від 03.07.2008 та Акті комісії спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, від 15 серпня 2008 року, смерть потерпілого, ОСОБА_2 , настала саме внаслідок порушення ним трудової дисципліни та правил техніки безпеки. Виходячи з викладеного, моральна шкода, яку отримав Позивач через загибель свого сина, була наслідком дій самого потерпілого, а не Відповідача, а отже, правові підстави для відшкодування моральної шкоди у даному випадку відсутні.

20 лютого 2026 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій зазначено, що через протиправні дії відповідача син позивача загинув, вона позбавилась можливості отримувати ті позитивні емоції від життя, ту турботу та допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальне забезпечення, які отримувала до смерті сина. Дані почуття радості замінили почуття розпачу, розчарування життям, скорботи. Всі ці негативні почуття не проходять, а навпаки посилюються усвідомленням того, що позивач має зустрічати старість без рідного сина, який загинув при виконанні роботи на підприємстві відповідача і цього могло не статись, якби відповідач забезпечив дотримання норм з охорони праці. Після смерті сина у позивачки суттєво погіршився психоемоційний стан, порушився сон, з`явилися тривожні стани, емоційна виснаженість та втрата інтересу до звичного життя. Святкові, сімейні події та пам`ятні дати відтоді асоціюються виключно з відсутністю сина та постійно відновлюють пережитий біль втрати. Моральні страждання позивача мають стійкий та тривалий характер і не обмежилися короткочасною емоційною реакцією на подію. Такі страждання не зникають з плином часу, а лише змінюють форму, залишаючи глибокий психологічний слід. Мати змушена жити з постійною внутрішньою раною, яка істотно впливає на її емоційний стан, соціальну активність та якість життя загалом. Син позивачки загинув у віці 24-х років, страждання матері мають особливо глибокий і трагічний характер, адже йдеться про смерть молодої людини, яка перебувала на початку свого дорослого життя, мала плани, перспективи, мрії та потенціал для створення власної сім`ї й продовження роду. Особливо болісним є усвідомлення нереалізованого майбутнього: не створеної сім`ї, ненароджених онуків, не здійснених професійних та життєвих планів, обірваного шляху самореалізації. Душевні страждання також збільшуються у зв`язку з тим, що в кожній частині квартири є предмети, які навіюють спогади позивачці про померлого сина. Таким чином, між фактом загибелі сина на виробництві та моральними стражданнями позивача існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджує наявність у позивача істотної моральної шкоди. Моральна шкода матері завдана смертю сина на виробництві, враховуючи характер і безповоротність її страждань протягом всього життя, душевні страждання, призвели до істотних вимушених змін у житті його матері, яка назавжди втратила підтримку близької людини. Заперечення відповідачем факту наявності моральних страждань у матері через відсутність у неї діагнозу або висновка судового експерта- суперечить чинному законодавству, рішенням Конституційного Суду України та усталеній судовій практиці. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Положення вищезазначених нормативно-правових актів вказують на наявність у позивача правових підстав пред`явити вимоги до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ") про стягнення на її користь моральної шкоди, завданою смертю сина на виробництві - ОСОБА_2 . Таким чином, доводи відповідача зводяться до суб`єктивних припущень та фактично спрямовані на знецінення материнського горя, що є неприпустимим у правовій державі та суперечить принципам справедливості, розумності й гуманності. Отже, даний факт є належним та достатнім для встановлення наявності вини відповідача у вчинених ним правопорушеннях та підлягає відшкодуванню спричиненої позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок смерті сина на виробництві відповідача, у зв`язку із незабезпеченням безпечних та здорових умов праці. Тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди з боку відповідача.

06 березня 2026 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, в яких представник відповідача навів додаткову судову практику стосовно розгляду справ із подібними позовними вимогами.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 березня 2026 року підготовче судове засідання було закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав додаткові пояснення стосовно обставин по справі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вказував на те, що померлий ОСОБА_2 сам винен у нещасному випадку, порушив техніку безпеки на підприємстві. Просив у позові відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Щодо підстав для відшкодування моральної шкоди відрповідачем.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіює свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27 серпня 1983 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 24 років у с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, про що Петропавлівською селищною радою Петропавлівського району Дніпропетровської області було зроблено актовий запис № 103 від 03 липня 2008 року та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 03 липня 2008 року.

З Акту № 11 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом стосовно ОСОБА_2 від 14 серпня 2008 року та Акту спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 03 липня 2008 року, вбачається, що 03 липня 2008 року о 10:52 годині на підприємстві ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» Петропавлівського району електричних мереж, а саме на дільниці: Петропавлівський район електричних мереж, бригада з обслуговування ТП та ПС, Петропавлівський район, с. Дмитровка, КТП-251 стався нещасний випадок із ОСОБА_2 у виді ураження електричним струмом, що призвело до смерті ОСОБА_2 . Основними причинами нещасного випадку зазначено: порушення трудової і виробничої дисципліни, у тому числі невиконання посадових обов`язків; супутніми: невиконання вимог інструкції з охорони праці.

Особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці зазначено: ОСОБА_3 - старшого майстра дільниці з обслуговування електричних мереж; ОСОБА_4 - електромонтера з експлуатації розподільчих мереж; ОСОБА_2 - електромонтера з експлуатації розподільчих мереж.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

З матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» Петропавлівський район електричних мереж, яке в подальшому змінило форму власності та назву на АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

Після смерті ОСОБА_2 було складено Акт № 11 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом та Акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 03 липня 2008 року. Вказані акти не були оскаржені після їх складання.

У вказаних актах в графі «Обставини, за яких стався нещасний випадок» зазначено, що 03.07.2008 року о 08:00 годині, після проведення оперативної наради та отримання денного завдання на виконання робіт, старший майстер дільниці з обслуговування електричних мереж ОСОБА_3 провів цільовий інструктаж із групою електромонтерів до якої входив ОСОБА_2 л 08:30 годині старшим майстром ОСОБА_3 були видані наряди-допуски на виконання робіт з капітального ремонту КТП-251 та поточного ремонту КТП-375. До складу бригади було включено ОСОБА_2 0 09:25 годині бригада виїхала до селища Дмитровка для виконання робіт. О 10:14 годині бригада отримала від диспетчера РЕМ розпорядження на вивід в ремонт обладнання КТП-251 та приступили до виконання робіт. Керівником робіт ОСОБА_4 було дано усне розпорядження ОСОБА_2 виконувати вирубку парості чагарнику та трави в охоронній зоні КТП-251. Під час виконання робіт керівником ОСОБА_4 було виявлено відсутність електромонтера ОСОБА_2 біля КТП-251, та як було встановлено, останній залишив місце робіт та направився в бік бригадної автомашини. Після цього члени бригади через 10 хвилин почули хлопок (тріск). Керівник ОСОБА_4 пішов за машину та в сторону лінії, при огляді обладнання біля опори № 1 ПЛ-0,4 кВ фідера А-1 на землі в напівсидячому положенні був виявлений ОСОБА_2 в монтерському поясі, запобіжний фал якого був закріплений за опору та лазах у несвідомому стані. З рота потерпілого йшла рожева піна, ознаки життя були відсутні. Члени бригади викликали швидку та приступили до виконання реанімаційних заходів, повідомивши про нещасний випадок диспетчера РЕМ. В подальшому медичними працівниками, які прибули на місце події, констатували смерть ОСОБА_2 . Членами комісії було зроблено висновок, що електромонтер ОСОБА_2 самовільно піднявся на опору № 1 ПЛ-04, кВ фідера А-1 з метою демонтажу залишків бандажу проводу АС-50 на ізоляторі фаси С, наблизився на недопустиму відстань та доторкнувся до струмовідних частин які знаходились під напругою і був уражений технічною електрикою. Відповідно до акту судово-медичного дослідження Межевського відділення ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» від 10.07.2008 року за № 165: смерть ОСОБА_2 настала від ураження технічною електрикою, при судово-токсикологічному дослідженні в крові виявлено - 0,76 проміле етилового алкоголю, що стосовно живих осіб відноситься до легкого алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо моральна шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, позовна давність на поширюється.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати:

- діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини;

- діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (п. 5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Електроенергія та пов`язане з нею обладнання є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки струм неможливо виявити органами чуття до моменту контакту, що призводить до травм або смерті

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц суд зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку наявні законні підстави для відшкодування позивачу ОСОБА_1 відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» моральної шкоди, завидної смертю сина на виробництві.

Щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Вирішуючи питання про суму стягнення моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд враховує те, що згідно Акту спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ОСОБА_2 в тому числі було визнано особою, чия дія або бездіяльність призвели до настання нещасного випадку. Також суд враховує факт перебування померлого на місті проведенні робіт із джерелом підвищеної небезпеки в стані легкого алкогольного сп`яніння, що на думку суду також є обставиною, яка обтяжує відповідальність померлого в настанні нещасного випадку.

При цьому суд також враховує те, що померлий ОСОБА_2 був єдиним сином ОСОБА_1 , і смерть рідного сина призвела до настання душевних страждань, існування яких не потребує жодного доказування.

В той же час, син позивачки помер у 2008 році, а позов до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди було поданий лише у кінці грудня 2025 року. Між датою смерті та датою подання позову минуло 18 років, що на думку суду є досить тривалим терміном, протягом якого може постійно існувати та прогресувати моральне страждання задане смертю рідної дитини.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 600000 грн є значно завищеними та підлягають частковому задоволенню з урахування наявності вини самого загиблого у нещасному випадку на виробництві, який став причиною його смерті, і вважає за необхідне зменшити суму, що підлягає стягненню до 200000 грн.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи, що позивача було звільнено від сплати судового збору, то витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру на дату подання позовної заяви (26.12.2025 року) становить 1211,20 грн.

Позовну заяву було подано через підсистему «Електронний суд», а тому з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (968,96 грн).

Враховуючи, що позов було задоволено частково (1/3 від суми позову), то на користь держави з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 319,75 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві в розмірі 200000,00 гривень (двісті тисяч гривень 00 копійок) без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» в дохід держави судовий збір в розмірі 319,75 гривень (триста дев`ятнадцять гривень 75 копійок).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 09 квітня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», код ЄДРПОУ 23359034, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22.

Суддя О.О. Леміщенко