Рішення № 136294830, 06.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/2982/26

Провадження № 2/947/1891/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

за участю секретаря Коростій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5), в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61), третя особа: Одеська дорожня організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) про стягнення одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію за віком, одноразової щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі 41272,90 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки в розмірі 9626 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців в розмірі 49527,48 грн. При цьому позивачка посилається на те, що вона більше 33 років працювала на залізниці, останні роки працювала підсобним робітником дільниці з капітального ремонту ст.Одеса виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця». 23 січня 2025 року звільнилась за власним бажанням в зв`язку із виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України. Однак, відповідачем не було дотримано вимог статті 116 КЗпП України, оскільки із позивачкою не проведено остаточного розрахунку в день її звільнення та не виплачені належні і гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючого у регіональній філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Колективного договору, зокрема, позивачці не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2025 рік та одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію, що передбачені умовами Колективного договору.

З використанням системи «Електронний суд» відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому товариство просило відмовити у позові в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що у наказі про звільнення позивача зазначено про виплату заявленої в позові одноразової, додаткової матеріальної допомоги після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Зазначає, що відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану, дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Тому правлінням АТ «Укрзалізниця» на засіданні 14 березня 2022 року прийнято рішення, яке відображено в протоколі № Ц-54/31, яким призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної , на період дії воєнного стану в Україні, за винятком матеріальної допомоги на лікування та поховання. З листопада 2022 року виплата матеріальної допомоги, заявленої у позові здійснюється в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, згідно з графіком погашення. Крім того, вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного ст. 233 Кодексу законів про працю України. Прохав в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

3-я особа: Одеська дорожня організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України з використанням системи «Електронний суд» надала до суду письмові пояснення в яких зазначила, що дія рішення правління (витяг з протоколу №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022) про зупинення дії колективного договору не може розповсюджуватися на колективний договір Одеської залізної дороги на 2011-2015 роки, дія якого продовжена також на 2026 рік, так як адміністрація не зверталася до дорожньої профспілкової організації щодо призупинення дії окремих положень договору, а рішення правління АТ «Укрзалізниця» не розповсюджуються на профспілку, крім того протокол №Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення визнано таким, що втратив чинність з 01.07.2024 р., тобто на час звільнення позивачки вже не діяв, та роботодавець, відповідно з ст.116 Кодексу України про працю, повинен був повністю розрахуватися при звільненні.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину не вчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями ч. 8 ст. 178 вказаного Кодексу. Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходило.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Вивчивши матеріли справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, 23 січня 2025 року ОСОБА_1 звільнена за власним бажання в зв`язку із виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України, що підтверджується наказом № 22/ОС від 21.01.2025.

Як зазначено в наказі про звільнення, виплатити: «одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.4.17 Колективного договору у розмірі 5,0 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу №Ц-54/90 Ком.т) виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т.).»

Стаж роботи позивачки на залізниці на дату виходу на пенсію складає 33 роки 07 місяців 21 день, що підтверджується трудовою книжкою та Протоколом №ОДВК-22/05 комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років від 21.01.2025.

Згідно довідки від 29.12.2025 №ОД-08/1507 оклад ОСОБА_1 складає: 2022р. -4259 грн., 2023р. 4685 грн., 2024р. 5154 грн., 2025р. -5154 грн.

З довідки розрахунку оплати середньої зарплати вбачається що середня заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці до звільнення: листопада-грудень 2024 року становить 16231,41 грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст. 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата.

Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата.

Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України , власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України .

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним Кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 .

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні .

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача ,що згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, грошової допомоги з нагоди ювілею .

Закон України № 2136-IX Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року. Проте, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.

Крім того, з наявної відкритої інформації постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області , яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 14 березня 2022 року, у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125099054).

Згідно ст. 117 Кодексу Законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівнику сум у терміни, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

При таких обставинах оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає вимоги ОСОБА_1 доведеними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.233 Кодексу Законів про працю України , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Крім того, рішенням № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 Кодексу Законів про працю України , статей1,12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України роз`яснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Аналіз наведених норм права з урахуванням висновків, що викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року, дає підстави вважати, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

На підставі вказаних норм , заява представника відповідача про застосування строків позовної давності , задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028 гривень на користь державного бюджету України.

Керуючись ст.10,12,13,18,19,81,141,178,187,211,247,258,259,273,274-279,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі 41272 (сорок одна тисяча двісті сімдесят два) гривень, 90 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки в розмірі 9626 (дев`ять тисяч шістсот двадцять шість) гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців в розмірі 49527 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень, 48 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І. В. Огренич