Ухвала суду № 136291770, 06.05.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2515/26

4-с/703/15/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Яковенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Геріх Наталія Анатоліївна, на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року, через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Геріх Н.А., звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною скаргою, в якій просить суд зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт (реєстраційний номер обтяження 13230737) з належного ОСОБА_1 нерухомого майна, накладеного постановлю про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №35036952 від 02 листопада 2012 року.

Скаргу обґрунтовує тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів на ОСОБА_1 обліковується обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, а саме реєстраційний номер обтяження - 13230737, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження №35036952 від 02 листопада 2012 року, орган, що наклав арешт Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції, державний виконавець Пиндик С.В., об`єкт обтяження невизначене майно (все майно боржника).

З метою з`ясування підстав існування вказаного обтяження було направлено адвокатський запит до органу державної виконавчої служби. Згідно з отриманою відповіддю Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області встановлено, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №35036952 з виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі №2-637/2011 від 17 травня 2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 1820 гривень. У межах зазначеного виконавчого провадження було накладено арешт на майно. Разом з тим, встановлено, що виконавче провадження №35036952 було завершено 17 січня 2013 року на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що відповідно до відкритих даних Автоматизованої системи виконавчого провадженні та відповіді ДВС повторно вищезазначений виконавчий документи до виконання не пред`являвся. У зв`язку з тим, що стягував своїм правом на повторне пред`явлення до виконання виконавчого документу, а саме виконавчого листа №2-637/2011 від 17 травня 2011 року, не скористався, а відтак арешт майна порушує права ОСОБА_2 , як власника майна, адже на теперішній час строк, визначений ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», сплив.

Окрім того, Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області повідомив, що питання про зняття арешту з майна може бути вирішено лише в судовому порядку.

Наявність протягом тривалого часу арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За наявності арешту (обтяжень) накладеного на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, порушується її право власності, гарантоване Конституцією України, внаслідок чого скаржник позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, скаржник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Геріх Н.А., звернулася до суду з вказаною скаргою.

Ухвалою судді від 23 квітня 2026 року прийнято вищевказану скаргу до розгляду та призначено судове засідання для її розгляду.

05 травня 2026 року на електронну адресу суду надійшов відзив Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на скаргу, в якому відділ вказує, що Наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року №43/5 запроваджено функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Перевіркою бази даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка містить інформацію з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, встановлено, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №35036952 з виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №2-637/2011 від 17 травня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 1820 гривень 00 копійок, в ході виконання якого накладено арешт на нерухоме майно за номером обтяження 13230737. Вказане виконавче провадження 17 січня 2013 року завершено на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на дату винесення постанови). Також, перевіркою бази даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка містить інформацію з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що на примусовому виконанні перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованостей, а саме: №31898765, №36330068, №46742761, №47508644, №50686736, які завершені на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на дату винесення постанови), та №37249038, яке завершене на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на дату винесення постанови). Відповідно до п.1, 2, 3 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, виконавче провадження, зокрема №АСВП 35036952, 31898765, 36330068, 37249038, 46742761, 47508644, 50686736 знищено, в зв`язку з закінченням строків зберігання. На підставі вищевикладеного, у ОСОБА_1 наявні несплачені заборгованості. Враховуючи вищевикладене, підстави для визнання дій та бездіяльності відділу відсутні.

За вказаних обставин Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просив суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Скаржник ОСОБА_1 та її представника адвокат Геріх Н.А. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Представник Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, у відзиві на скаргу просив справу розглянути без участі представнику відділу.

Представник стягувача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду скарги була повідомлена належним чином.

З врахуванням положень ч.2 ст.450 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд скарги провести без участі скаржника, стягувача та представника державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. В п.5 вказаної постанови роз`яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до правових позицій, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі №757/53656/17-а, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/5597/19, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Враховуючи, що скаржник ОСОБА_1 звертається до суду з метою захисту права власності, оскільки наявність арешту, накладеного на майно, порушує її право власності, внаслідок чого позбавлена можливості у повному обсязі розпоряджатися майном на власний розсуд, що свідчить про порушення її цивільних прав, суд вважає, що дана скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства як така, що випливає із цивільних правовідносин.

Під час судового розгляду встановлено, що скаржник ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 21 січня 1997 року, яке видане органом приватизації Смілянського електромеханічного заводу, є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно від 11 грудня 2025 року за №456047434, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні наступні відомості: тип обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13230737, зареєстровано 09 листопада 2012 року 16:21:09 за №13230737 реєстратором Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України», підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 35036952, 02 листопада 2012 року Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції, головний державний виконавець Пиндик С.В., об`єкт обтяження невизначено майно, все майно, власник ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , обтяжував Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, заявник Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Таким чином, скаржник ОСОБА_1 позбавлена об`єктивної можливості розпорядитися належною їй часткою квартири АДРЕСА_1 , оскільки на майно останньої накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка винесена 02 листопада 2012 року у виконавчому провадженні №35036952 головним державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Пиндиком С.В.

Як вбачається з результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, 08 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження №67091083, боржником в якому є ОСОБА_1 , а стягувачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Стан виконавчого провадження завершено. Інформація щодо наявності інших виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_1 , в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня.

Згідно листа №23.13-43/25195 від 25 березня 2026 року Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який адресований адвокату Геріх Н.А., останню, з приводу розгляду її заяви про зняття арешту з нерухомого майна, повідомлено про те, що, зокрема Наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року №43/5 запроваджено функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Перевіркою бази даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка містить інформацію з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, встановлено, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №35036952 з виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №2-637/2011 від 17 травня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 1820 гривень 00 копійок, в ході виконання якого накладено арешт на нерухоме майно за номером обтяження 13230737. Вказане виконавче провадження 17 січня 2013 року завершено на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на дату винесення постанови). Відповідно до п.1, 2, 3 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, виконавче провадження, зокрема №АСВП 35036952 знищено, в зв`язку з закінченням строків зберігання. На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», питання про зняття арешту з майна може бути вирішено лише в судовому порядку, шляхом пред`явлення до суду позовної заяви про звільнення майна з-під арешту.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що виконавче провадження, в межах якого головним державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Пиндиком С.В. винесено постанову від 02 листопада 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , закінчене 17 січня 2013 року на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинною станом на день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Згідно ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п.1 ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Згідно ч.2 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Доказів повторного пред`явлення виконавчого Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №2-637/2011 від 17 травня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 1820 гривень 00 копійок, з примусового виконання якого Смілянським міським відділом державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №35036952, в межах якого головним державним виконавцем Пиндиком С.В. 02 листопада 2022 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , матеріали скарги не містять.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі №263/1468/17, від 04 березня 2020 року у справі №127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі №137/1649/17, зазначено, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки зняття арешту з майна боржника пов`язується саме із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Таким чином, враховуючи, що виконавче провадження №35036952, в межах якого головним державним виконавцем Пиндиком С.В. 02 листопада 2022 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , було закінчено 17 січня 2013 року на підставі положень п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), тобто виконавчий документ, на підставі якого було відкрито вказане виконавче провадження, був повернутий стягувачу, суд приходить до висновку, що у державного виконавця, при завершенні вказаного виконавчого провадження, були відсутні передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року), як підстави, так і повноваження за обставин, встановлених при розгляді даної скарги, для скасування арешт майна боржника ОСОБА_3 , та на даний час відповідні підстави та повноваження, за обставин, які встановлені при розгляді даної скарги, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, відсутні у Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

При цьому, суд враховує, що норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року) не передбачали, а норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII не передбачають на даний час можливості скасування арешту майна боржника з підстав відсутності відкритого виконавчого провадження та у зв`язку з знищенням виконавчого провадження за терміном зберігання.

Відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відмова Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у знятті арешту з нерухомого майна скаржника, у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній станом на 17 січня 2013 року) та Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, є правомірною, внаслідок чого скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Геріх Н.М., задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 223, 259, 260, 447 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Геріх Наталія Анатоліївна, на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Т.В. Ігнатенко