Рішення № 136288422, 06.05.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14633/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-1) від 30.07.2025 №222330004271 про відмову у переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач-2) зарахувати йому до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби та контролюючих органах з 29.04.1993 по 03.07.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести його з 23.07.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату пенсії у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 18.07.2025 №85/П/22-01-10-02-06 та №86/П/22-01-10-02-06, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду у складі судді Тарновецького І.І. від 25.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду у складі судді Печеного Є.В. від 19.01.2026 ухвалено прийняти до свого провадження адміністративну справу № 560/14633/25; ухвалено розгляд справи розпочати спочатку; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що з 22.04.2022 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказує, що 23.07.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за іншим законом, а саме відповідно до Закону України «Про державну службу».

Стверджує, що до заяви позивач подав довідки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.07.2025 №85/П/22-01-10-02-06 та №86/П/22-01-10-02-06 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Позивач вважає, що період його роботи в органах державної податкової служби та контролюючих органах з 29.04.1993 по 03.07.2025 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки він працював на посадах, на яких йому присвоювалися персональні та спеціальні звання, а також ранг державного службовця.

На думку позивача, відповідач-1 протиправно не врахував зазначений період до стажу державної служби, безпідставно дійшов висновку про відсутність у нього права на пенсію державного службовця та неправомірно відмовив у застосуванні поданих довідок про заробітну плату.

Згідно із відзивом на позов, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проти позову заперечує.

Зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 22.04.2022 як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Вказує, що 23.07.2025 позивач подав заяву №1973 про перерахунок пенсії - «перехід на пенсію за іншим Законом», у якій рукописно зазначено: «Згідно із Законом Про державну службу».

Стверджує, що заяву було опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке 30.07.2025 прийняло рішення №222330004271 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідач-1 вважає, що періоди роботи позивача у податковій службі, зокрема з 29.04.1993 по 25.12.2005, з 26.12.2005 по 09.10.2006, з 10.10.2006 по 26.03.2012 та з 27.03.2012 по 01.05.2016, не підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Посилається на те, що з огляду на це він дійшов висновку, що станом на 01.05.2016 позивач не мав необхідного стажу державної служби та не набув права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Також відповідач-1 зазначає, що правових підстав для врахування довідок від 18.07.2025 №85/П/22-01-10-02-06 та №86/П/22-01-10-02-06 немає, оскільки позивач, на думку відповідача, не набув права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до відзиву на позов, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заперечує проти задоволення позову.

Посилається на відсутність підстав для зарахування позивачу до стажу державної служби періоду роботи в органах державної податкової служби та контролюючих органах з 29.04.1993 по 03.07.2025, а також для переведення його з 23.07.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про заробітну плату.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 22.04.2022 отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що страховий стаж позивача становить 46 років 5 місяців 22 дні, що відповідачами не спростовано.

23.07.2025 позивач подав заяву №1973 про перерахунок пенсії, вид перерахунку - перехід на пенсію за іншим законом, із рукописним зазначенням: «Згідно із Законом Про державну службу».

До заяви позивач додав, зокрема, паспорт, РНОКПП, трудову книжку, довідку Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.07.2025 №85/П/22-01-10-02-06 та довідку Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.07.2025 №86/П/22-01-10-02-06.

Довідкою Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.07.2025 №86/П/22-01-10-02-06 підтверджено складові заробітної плати позивача для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»: посадовий оклад - 16400,00 грн, надбавка за ранг - 700,00 грн, надбавка за вислугу років - 4920,00 грн, усього -22020,00 грн.

Довідкою Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.07.2025 №85/П/22-01-10-02-06 підтверджено інші складові заробітної плати за червень 2025 року на загальну суму 8483,34 грн.

Заяву позивача було опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.07.2025 №222330004271 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою відмови стало незарахування органом Пенсійного фонду України до стажу державної служби періодів роботи позивача у податковій службі на посадах, на яких йому присвоювалися персональні або спеціальні звання.

Водночас у самому рішенні від 30.07.2025 №222330004271 зазначено, що 06.01.1995 позивач прийняв присягу державного службовця та йому присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби першого рангу».

З відомостей трудової книжки та матеріалів пенсійної справи суд, зокрема встановив, що позивач: з 29.04.1993 прийнятий на посаду державного податкового інспектора в Державну податкову інспекцію м. Славута; 06.01.1995 прийняв присягу державного службовця та йому присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби першого рангу»; 04.01.1999 йому присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби третього рангу»; 01.11.2004 йому присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу»; з 26.12.2005 призначений на посаду начальника ДПІ у м. Нетішин; з 10.10.2006 призначений на посаду старшого державного податкового інспектора в Славутській ОДПІ Хмельницької області; 22.10.2007 йому присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби І рангу»; з 27.03.2012 призначений у порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора; 01.07.2013 йому присвоєно тринадцятий ранг державного службовця; у подальшому продовжував проходити державну службу в органах державної податкової служби та контролюючих органах; 03.07.2025 позивача звільнено з державної служби.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач з 29.04.1993 по 03.07.2025 працював в органах державної податкової служби та контролюючих органах, прийняв присягу державного службовця, а також йому присвоювалися персональні, спеціальні звання та ранг державного службовця.

Відповідачі не спростували факту роботи позивача в органах державної податкової служби та контролюючих органах, а також факту присвоєння йому спеціальних звань і рангу державного службовця.

Заперечення відповідачів стосуються правової оцінки таких періодів як стажу державної служби для цілей застосування статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано такими, що втратили чинність: {Підпункт 1 пункту 2 розділу XI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України „Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р/2022 від 23.12.2022. Підпункт 1 пункту 2 розділу XI втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами} Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктом 10 розділу XI Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За пунктом 12 розділу XI Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 8 розділу XI Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Суд вказує на те, що до 01.05.2016 питання обчислення стажу державної служби регулював Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі Порядок №283).

Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» втратила чинність з 01.05.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», однак відповідно до пункту 8 розділу XI Закону №889-VIII застосовується до періодів роботи, що мали місце до набрання чинності Законом №889-VIII.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону №889-VIII, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 46 Закону №889-VIII, до стажу державної служби зараховуються, серед іншого, час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону.

За пунктом 7 частини другої статті 46 Закону №889-VIII, до стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Порядок обчислення стажу державної служби затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби».

Відповідно до абзацу першого пункту 4 цього Порядку, стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон).

Відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України (далі ПКУ у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а суд касаційної інстанції дійшов висновку, що період роботи посадових осіб контролюючих органів, яким присвоєні спеціальні звання, зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічний правовий підхід викладений, серед інших, у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

У зазначених постановах Верховний Суд виходив із того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №560/706/25, у якій суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах виходив із того, що період роботи в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

У цій постанові Верховний Суд також погодився із застосуванням зобов`язального способу захисту, а саме із зобов`язанням органу Пенсійного фонду перевести особу на пенсію державного службовця з урахуванням довідок про складові заробітної плати.

Суд враховує постанову Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що після набрання чинності Законом №889-VIII право на пенсію державного службовця за статтею 37 Закону №3723-XII зберігається за умови дотримання вимог пунктів 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII, зокрема щодо наявності відповідного стажу державної служби станом на 01.05.2016.

Суд враховує і постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, у якій сформовано підхід щодо застосування статті 37 Закону №3723-XII до осіб, які відповідають умовам перехідних положень Закону №889-VIII.

Водночас, суд зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі застосовуються з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, зокрема щодо наявності або відсутності у особи необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016.

Так, предметом судового контролю у цій справі є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.07.2025 №222330004271.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє оскаржуване рішення ретроспективно, тобто з урахуванням тих обставин, документів і норм права, які існували на момент його прийняття.

Суд виходить саме з тих мотивів, які були покладені суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення.

Інші мотиви, які не зазначені у рішенні, не можуть виправдовувати його правомірність після звернення особи до суду.

Зі змісту рішення від 30.07.2025 №222330004271 вбачається, що визначальною підставою відмови було те, що орган Пенсійного фонду України не зарахував до стажу державної служби періоди роботи позивача в органах державної податкової служби та контролюючих органах на посадах, на яких йому присвоювалися персональні або спеціальні звання.

Інших самостійних підстав для відмови, зокрема щодо недосягнення позивачем 62-річного віку, відсутності необхідного страхового стажу, неподання довідок про заробітну плату або неналежності таких довідок, оскаржуване рішення не містить.

При цьому, суд не погоджується з висновком відповідача-1 про те, що періоди роботи позивача в органах державної податкової служби та контролюючих органах не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

По-перше, зміст пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України прямо передбачає, що період роботи посадових осіб контролюючих органів, у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання, зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

По-друге, положення пункту 8 розділу XI Закону №889-VIII встановлюють, що стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється за правилами, чинними на той час.

Тому періоди роботи позивача до 01.05.2016 не можуть оцінюватися виключно за правилами Закону №889-VIII без урахування Порядку №283.

По-третє, пункт 2 Порядку №283 передбачав зарахування до стажу державної служби роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.

По-четверте, щодо періоду після 01.05.2016 слід застосовувати, зокрема, частину другу статті 46 Закону №889-VIII, Порядок №229 та пункт 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, які не виключають, а навпаки підтверджують можливість зарахування до стажу державної служби періоду роботи посадових осіб контролюючих органів, яким присвоєні спеціальні звання.

По-п`яте, матеріалами справи підтверджено, що позивач з 29.04.1993 по 03.07.2025 працював в органах державної податкової служби та контролюючих органах, 06.01.1995 прийняв присягу державного службовця, йому присвоювалися спеціальні звання та ранг державного службовця, а 03.07.2025 його звільнено з державної служби.

По-шосте, період роботи позивача в органах державної податкової служби з 29.04.1993 по 30.04.2016 включно перевищує 20 років.

Отже, станом на 01.05.2016 позивач мав необхідний стаж для збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII згідно з пунктом 12 розділу XI Закону №889-VIII.

По-сьоме, на дату звернення із відповідною заявою - 23.07.2025 - позивач досяг 62-річного віку, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , і мав необхідний страховий стаж.

Отже, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, приймаючи рішення від 30.07.2025 №222330004271, неправильно застосувало норми матеріального права та безпідставно не зарахувало період роботи позивача в органах державної податкової служби та контролюючих органах до стажу державної служби.

За таких обставин і правових підстав, оскаржуване рішення відповаідача-1 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зарахування стажу державної служби, то суд зазначає про таке.

Позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати йому до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби та контролюючих органах з 29.04.1993 по 03.07.2025.

Суд вважає цю вимогу обґрунтованою з огляду на таке.

Для вирішення питання про збереження права на пенсію державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII юридичне значення має наявність відповідного стажу державної служби станом на день набрання чинності Законом №889-VIII, тобто станом на 01.05.2016.

Водночас, ця обставина не означає, що період роботи позивача після 01.05.2016 не може бути зарахований до стажу державної служби, якщо такий період підтверджений доказами та законом віднесений до стажу державної служби.

Суд враховує, що для збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у зв`язку з пунктами 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII визначальним є наявність необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016.

У той же час, предметом позову є також вимога про зарахування до стажу державної служби всього підтвердженого періоду роботи позивача в органах державної податкової служби та контролюючих органах до 03.07.2025.

Оскільки матеріалами справи підтверджено проходження позивачем державної служби до 03.07.2025, а пункт 344.1 статті 344 Податкового кодексу України та частина друга статті 46 Закону №889-VIII передбачають зарахування відповідних періодів до стажу державної служби, суд вважає обґрунтованою вимогу про зарахування періоду з 29.04.1993 по 03.07.2025.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач працював в органах державної податкової служби та контролюючих органах з 29.04.1993 по 03.07.2025, а відповідачі не надали належних і допустимих доказів, які б спростовували факт проходження ним відповідної служби у цей період.

З огляду на пункт 2 Порядку №283, пункт 8 розділу XI Закону №889-VIII, частину другу статті 46 Закону №889-VIII, Порядок №229 та пункт 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем період роботи в органах державної податкової служби та контролюючих органах з 29.04.1993 по 03.07.2025 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести його з 23.07.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 18.07.2025 №85/П/22-01-10-02-06 та №86/П/22-01-10-02-06, з урахуванням раніше виплачених сум, то суд виходить із таких міркувань.

Суд встановив, що позивач: досяг 62-річного віку; має необхідний страховий стаж; станом на 01.05.2016 мав понад 20 років стажу державної служби з урахуванням періоду роботи в органах державної податкової служби; подав заяву про переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу»; подав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Оскаржуване рішення не містить інших самостійних підстав для відмови, крім незарахування періоду роботи в органах державної податкової служби та контролюючих органах до стажу державної служби.

Оскільки цей мотив суд визнав помилковим, підстави для повторного розгляду заяви без вирішення питання по суті відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви.

Оскільки позивач подав заяву 23.07.2025, саме з цієї дати має бути здійснене переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Із приводу належного відповідача та обраного способу захисту позивачем у цій справі, суд виходить із таких міркувань.

Рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця було прийнято Головним управлінням ПФУ в Донецькій області за результатами екстериторіального опрацювання заяви від 23.07.2025.

У межах Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, Головне управління ПФУ в Донецькій області орган виступало фактично органом, що призначає пенсію у конкретній пенсійній справі позивача.

У той же час, Головне управління ПФУ в Хмельницькій області у спірних правовідносинах: прийняло відповідну заяву позивача; здійснює виплату пенсії позивачеві.

З огляду на правову позицію Верховного Суду України у справі №21-1465а15 від 16.09.2015 щодо необхідності обрання ефективного способу захисту, який унеможливлює повторні звернення до суду з того самого питання, суд вважає належним способом захисту покладення обов`язку саме на ГУ ПФУ в Донецькій області як орган, що прийняв оскаржуване рішення, зарахувати спірні періоди до стажу державної служби та перевести позивача на пенсію державного службовця з 23.07.2025.

Окремого зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області суд не вбачає необхідним, оскільки виплата пенсії за новим видом має здійснюватися цим органом за місцем пенсійного обліку позивача на підставі рішення про переведення, прийнятого ГУ ПФУ в Донецькій області.

При цьому, щодо вимоги позивача перевести його з 23.07.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 18.07.2025 №85/П/22-01-10-02-06 та №86/П/22-01-10-02-06, з урахуванням раніше виплачених сум, то суд також вказує на таке.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 звернув увагу, що вимоги про зобов`язання обчислити пенсію із застосуванням конкретних довідок чи розмірів заробітної плати можуть бути передчасними, якщо орган ПФУ ще не ухвалив рішення про розмір пенсії або не відмовив саме з цих мотивів.

Отже, вимога позивача про обов`язкове застосування при призначенні пенсії конкретних довідок про заробітну плату від 18.07.2025 №85/П/22-01-10-02-06 та №86/П/22-01-10-02-06, з урахуванням раніше виплачених сум, виходить за межі предмета спору та є передчасною, що відповідає наведеній вище практиці Верховного Суду.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 807, 47 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.07.2025 №222330004271 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 29.04.1993 по 03.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 23.07.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 807 (вісімсот сім) грн 47 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, 8,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84116 , код ЄДРПОУ - 13486010) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений