Ухвала суду № 136287990, 05.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 травня 2026 року Справа № 520/10938/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М. І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Борисюка Р.А. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні №74339688 та закритті виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження;

- скасувати постанову від 21.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №74339688 по виконавчому листу №520/21679/21 головного державного виконавця Борисюка Р.А. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно залишити без руху, виходячи з наступних мотивів.

Щодо обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду з вимогою захистити її права, свободи чи законні інтереси, які були порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас у цьому випадку заявлені вимоги не підпадають під визначені ст. 5 КАС України способи захисту порушених прав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відтак, обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

У позовній заяві позивач вказує на вимогу щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

При цьому позивач не зазначив обґрунтованого розрахунку суми такої моральної шкоди.

Суд зауважує, що обставини відшкодування моральної шкоди є індивідуальними та доводяться окремо у кожній справі.

У пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами) роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відтак, позивачу необхідно зазначити обґрунтування у чому саме полягає моральна шкода та обґрунтувати її розмір.

Аналогічна право позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.01.2019 у справі № 9901/1/19.

Щодо сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати у відповідності до ст. 8 Закону України Про судовий збір не подано.

Попри те у адміністративному позові позивач наводить доводи про те, що звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» та у зв`язку із визнанням неконституційною ч. 2 ст. 3, підпункту 5 пункту 3 ч. 2 ст. 4 цього Закону.

Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - звернення позивачки до адміністративного суду) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтями 1, 2 Закону № 3674-VІ встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 3 Закону № 3674-VІ передбачено об`єкти справляння судового збору.

Зокрема згідно з п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VІ судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Аналізуючи зміст п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VІ, Верховний Суд у постанові від 22.01.2026 у справі № 380/23553/24 зауважив, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, визначено статтями 1173 - 1174 Цивільного кодексу України. Ці статті є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Водночас цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

У взаємозв`язку з наведеним Суд звертає увагу сторін на зміст ч. 5 ст. 21 КАС України, відповідно до якої вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст указаної норми указує на те, що позовна вимогу про відшкодування шкоди, заявлена в адміністративному судочинстві, є похідною від публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.

Таким чином, застосування положень п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI можливе лише за умови, якщо одночасно з вимогами про відшкодування шкоди пред`явлено вимоги про визнання дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, що зумовлює необхідність сплати судового збору за основну вимогу в публічно-правовому спорі.

Верховний Суд в ухвалах від 15.01.2026 у справі № 320/50439/24, від 03.06.2025 у справі № 160/29866/24 відзначив, що положення п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди це рішення повинно бути визнане незаконним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.03.2026 у справі № 280/4173/25.

З огляду на викладене, ураховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов переконання про те, що вказана норма не поширюється на спірні правовідносини в частині не справляння сплати судового забору за подання адміністративного позову до суду.

Стосовно доводів про звільнення позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову у порядку ст. 287 КАС України, згідно з правової позиції Верховного Суду викладені у постанові від 23.03.2026 у справі № 520/21679/21, суд зазначає таке.

Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, визначені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону) і в цьому переліку немає заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

У частині другій статті 4 Закону № 3674-VI не встановлено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до ст. 287 КАС України особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Дана стаття містить у Розділі ІІ Позовне провадження Глави 11 § 2 Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ.

Натомість ст. 382, 383 КАС України містяться у Розділ IV процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

З урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 13.05.2024 № 6-р(II)/2024 у постановах Верховного Суду від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 та від 08.04.2025 у справі № 260/9470/23 зазначено, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статей 382, 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статей 382, 383 КАС України заяви.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.03.2026 № 2-р/2026 у справі № 1-5/2025(374/25) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, зі змінами в тому, що вони уможливлюють справляння судового збору "за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду", постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2026 у справі №520/21679/21.

З огляду на викладене суд відмічає, що правові позиції, які викладені у цій постанову суду касаційної інстанції , не є релевантними до цієї справи, адже подана позивачем позовна заява у порядку ст. 287 КАС України не стосується розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, про що стверджує позивач, адже тоді така заява повинна бути подана у відповідності до ст. 382 КАС України.

Враховуючи наведене позивачу необхідно сплати судовий збір за подання адміністративного позову до суду.

Позивачем заявлено перед судом дві вимоги: немайнового та майнового гайного характеру.

Як убачається з позовних вимог, однією з вимог є стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 100000 грн.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16 березня 2020 року у справі №9901/64/20, від 15 січня 2020 року у справі № 826/12286/15, від 30 липня 2020 року у справі №9901/194/20.

Отже позовна вимога про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 у розмірі 100000 грн є майновою вимогою.

Вимога про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови державного виконавця є вимогою немайнового характеру.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав адміністративний позов з доданими до нього документами за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Таким чином суд зазначає, що ставка судового збору за подання даного позову з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" становить 2129,92 грн (1064,96 за немайнову вимогу та 1064,96 грн за майнову вимогу).

Відтак позивачу необхідно здійснити оплату судового збору у розмірі 2129,92 грн, за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Основ`ян/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UA678999980313141206084020661, Код класифікації доходів бюджету - 22030101, Призначення платежу*;101;_____, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

При цьому, позивач повинен надати суду оригінал або копію платіжного документа про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ст. 160, 161 КАС України, а відтак таку необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 295 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.

Керуючись ст. 169, 248, 259, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом п`яти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М. І. Садова