Рішення № 136287956, 06.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 травня 2026 року № 520/991/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 292-РС від 22 грудня 2023 року, яким ОСОБА_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 22 грудня 2023 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року за період з 01.06.2022 року по 15.08.2022 року, із розрахунку 100000 грн на місяць;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 20 100 гривень, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 15.08.2022 року по 30.11.2024 р.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 зарахувати строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні ОСОБА_1 з 22 грудня 2023 року по 30.11.2024 р.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року за період з 01.06.2022 року по 15.08.2022 року, із розрахунку 100000 грн на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 20 100 гривень, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 15.08.2022 року по 30.11.2024 р. з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 близько 10:00 год. 18.03.2022року , під час виконання бойового завдання отримав множинні вогнепальні осколкові поранення. Після перебування позивача на лікарняному після порання йому надано відпустку для продовження лікування та відправлення до місця його фактичного проживання з 16.07.2022 року по 16.08.2022 року. Після закінчення відпустки 16.08.2022 року позивач прибув до військової частини НОМЕР_2 , де просив направити на ВЛК через погіршення стану здоров`я, однак отримав відмову. У 2023 році керівництво військової частини НОМЕР_2 направило до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_1 на підставі, яких було зареєстровано кримінальне провадження №62023050010005103 від 22.12.2023 року. 03 травня 2024 року за направленням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську ОСОБА_1 пройшов медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Згідно свідоцтва про хворобу 251 гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_5 повідомила, на підставі статей 38а,39в,76в графи розладу хвороб ОСОБА_1 непридатний до військової служи з виключенням з військового обліку. Відповідно постанови Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську від 10.06.2024 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку : відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Відповідно наказу №341 від 30.11.2024 року позивач звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 26.11.2024 №615-РС, у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) відповідно до п.3 частини 5 ст.226 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». При винесенні наказу про звільнення ОСОБА_1 , військовою частиною не прийнято рішення про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по листопад 2024 року. Факт не виплати даних коштів військова частина аргументувала тим, що саме в цей період, з вересня 2022 року по листопад 2024 року, ОСОБА_1 значився 1 військовій частині НОМЕР_2 , як особа яка самовільно залишила військову частину. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Від представника Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України надійшов до суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та не вбачає в своїх діях порушення прав позивача.

Так, відповідачем зазначено, що наведені позивачем дані про те, що після закінчення відпустки 16.08.2022 позивач приїхав до частини НОМЕР_2 , де просив направити його на ВЛК, однак до частини його не пустили, а на прохання ОСОБА_1 прийняти його до військової частини НОМЕР_2 , позивачу відмовлено та повідомлено, що його зарахують як особу, яка самовільно залишила частину - не відповідають дійсності.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 дійсно перебував на лікуванні до 15.07.2022, відповідно до доданої до позовної заяви медичної документації, після чого повернувся до військової частини. 23.08.2022 позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 без зброї, боєприпасів та засобів захисту. Внаслідок вищенаведеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 237 від 24.08.2022 позивача, знято з усіх видів забезпечення. За фактом самовільного залишення позивачем військової частини проведено службове розслідування, за результатом якого до Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері 12.01.2023 направлено повідомлення про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення. 22.12.2023 відомості про внесення ОСОБА_1 злочину внесені до ЄРДР за №62023050010005103. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №10 від 09.01.2024 позивача увільнено від займаної посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 грудня 2023 року № 292-РС, яким призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 22 грудня 2023 року. З 22 грудня 2023 року позивача виключено зі списків особового складу.

Після звернення до відповідного підрозділу ДБР, позивач отримував направлення на проходження ВЛК, яке позивач проходив 03.05.2024 та відповідно до Свідоцтва про хворобу № 51 визнаний непридатним до проходження військової служби. 10 червня 2024 року кримінальне провадження № 62023050010005103 закрито відповідною постановою слідчого. При цьому відповідач звертає увагу, що у постанові на сторінці № 3 зазначено, що « Під час досудового розслідування встановлено факт самовільного залишення місця служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 старшим солдатом ОСОБА_1 в період часу з 23.08.2022 по день звернення до органу досудового розслідування, а саме 09.02.2024 та факт порушення ним Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. » Таким чином, постановою слідчого ДБР від 10.06.2024 підтверджено законність та обґрунтованість наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.01.2023 № 10, який і є підставою призупинення строку військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні Позивачу з 22 грудня 2023 року.

Щодо позовних вимог про не нарахування та не виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року за період з 01.06.2022 року по 15.08.2022 року, із розрахунку 100000 грн. на місяць, відповідач зазначає, що позивач отримав поранення 18.03.2022. З 18.03.2022 по 21.03.2022 позивач перебував на лікуванні у в/ч НОМЕР_6 та АДРЕСА_3 , звідки переведений для подальшого лікування у Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресовних імені Юрія Липи м. Винники. 26.05.2022 позивач отримав висновок ВЛК № 163 госпітальної військово-лікарською комісії хірургічного профілю КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. ІО. Липи», відповідно до якого він придатний до військової служби. У період з 27.06.2022 по 15.07.2022 позивачу у КП «Хмельницька міська лікарня» проводиться операція, а 15.07.2022 позивач проходить ВЛК, відповідно до висновку № 389 якого він потребує відпустки 30 календарних днів. Таким чином, відпустка на період з 16.07.2022 по 16.08.2022 позивачу надавалась не для лікування після поранення, а для реабілітації після проведеної операції. Стаціонарне лікування після поранення, відповідно до наявних медичних документів, позивач завершив 26.05.2022. Відміток про те, що отримане позивачем поранення є важким, медична документація не містить. Відповідно до картки особового рахунку Позивача, за березень, квітень та травень 2022 року позивач отримував додаткову винагороду із розрахунку 100 000 гривень на місяць. За червень та липень 2022 року Позивач отримав додаткову винагороду із розрахунку 30 000 гривень на місяць, оскільки безпосередньої участі у бойових діях не приймав. Грошове забезпечення за серпень 2022 року було виплачено позивачу при звільненні з військової служби.

Таким чином, військова частина НОМЕР_2 стверджує, що позивачу сплачено усе належне йому грошове забезпечення, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 20 100 гривень, що передбачений постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 15.08.2022 року по 30.11.2024 р. з урахуванням фактично виплачених сум, відповідач зазначає, що позивач не виконував обов`язків військової служби з 23.08.2022 по час свого звільнення, тобто з дня самовільного залишення позивачем обов`язків військової служби. Таким чином, з 23.08.2022 по 30.11.2024 ОСОБА_1 незаконно перебував поза межами військової частини НОМЕР_2 , обов`язків військової служби не виконував, а отже, не має права на отримання грошового забезпечення за вказаний період часу.

Позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив, у якому позивач підтримав позицію викладену у позовній заяві.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

З первинної медичної картки Форма 100 вбачається, що 18.03.2022 під час виконання бойового завдання позивачем отримано множинні вогнепальні осколкові поранення.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 18.03.2022 №75 позивача з 18.03.2022 наплавлено до Курахівської міської лікарні та з 19.03.2022 знято з продовольчого забезпечення.

Відповідно до виписного (перевідного епікризу) №2348 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_6 з 18.03.2022 по 19.03.2022 з діагнозом: Множинні вогнепальні сліпі осколкові поранення (18.03.2022р.) І, ІІІ, ІV пальця правої кисті з вогнепальним багатоуламковим переломом основної фаланги ІV пальця правої кисті зі зміщенням уламків та наявністю множинних сторонніх тіл (металеві осколки).

Відповідно до виписного (перевідного) епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №2571 Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у м. Львів, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 20.03.2022 по 21.03.2022.

Довідкою військово-лікарської комісії КНП ЛОР «Львівській обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» від 26.05.2022 №163 підтверджено пов`язаність поранення позивача з проходженням військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 31.05.2022 №152 позивача з 01.06.2022 зараховано на продовольче забезпечення.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №6367 позивач з 18.06.2022 по 27.06.2022 перебував на лікуванні з діагнозом: М24.54 Контрактура суглоба, кисть Контрактура суглобів пальців правої кисті внаслідок вогнепального осколкового поранення 18.03.2022.

Відповідно до виписки №5687 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 27.06.2022 по 15.07.2022 з діагнозом: М24.54 після травматична тено-артрогена контрактура 3,4,5 пальців правої кисті внаслідок вогнепального поранення.

Відповідно до довідки ВЛК КП «ХМЛ» від 15.07.2022 №389 на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. (Довідка про обставини травми відсутня).

За змістом позовної заяви судом встановлено, що військова частина НОМЕР_4 розформована на підставі директиви Головнокомандувача Збройних сил України від 21.06.2022 року №Д-141/ДСК та директиви командира військової частини НОМЕР_7 від 22.06.2022 року №Д-46/ДСК, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.08.2022 №237 позивача знято з усіх видів забезпечення з 23 серпня 2022 року, а з продовольчого забезпечення з 25 серпня 2022 року, у зв`язку з самовільним залишенням частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_8 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.08.2022 №2216 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_2 .

За результатом службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_2 24.09.2022 затверджено акт службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_2 , за результатом якого запропоновано за самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 , невихід на службу без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 1, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей І, 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшого солдата ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності, утримати премію та додаткову грошову винагороду за серпень 2022 року у повному обсязі. Заступнику командира 7 механізованої роти НОМЕР_9 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення старшому лейтенанту ОСОБА_4 копії матеріалів службового розслідування направити до Територіального управління Державного Бюро Розслідувань, розташоване в місті Краматорськ, для прийняття правового рішення.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_8 (з основної діяльності) від 24.09.2022 №1034 за самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 , невихід на службу без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 1, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей І, 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України на позивача накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана", утримано премію та додаткову винагороду за серпень 2022 року у повному обсязі, як надмірно виплачену. Наказано Заступнику командира 7 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_4 копії матеріалів службового розслідування направити до Територіального управління Державного Бюро Розслідувань, розташоване в місті Краматорськ, для прийняття правового рішення.

Відповідачем 12.01.2023 до Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері направлено повідомлення про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

22.12.2023 відомості про внесення ОСОБА_1 злочину внесені до ЄРДР за №62023050010005103.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.01.2024 №10 позивача, який самовільно залишив військову 23 серпня 2022 року (дезертирував), увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 грудня 2023 року № 292-РС, призупинити строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 22 грудня 2023 року. Виключити зі списків особового складу з 22 грудня 2023 року.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №51 від 03.05.2024 позивачу проведено медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_10 та на підставі статей 38а, 39в, 76в графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 10.06.2024 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010005103 від 22.12.2023 закрито у зв`язку з відсутністю в діях військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 , старшого солдата ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

З довідки військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 24.06.2024 №4072 вбачається, що поранення (множинні вогнепальні сліпі осколкові поранення І, ІІІ, ІV пальця правої кисті з вогнепальним багатоуламковим переломом основної фаланги ГУ пальця правої кисті зі зміщенням уламків та наявність множинних сторонніх тіл (металеві осколки), що отримано 18.03.2022 старшим солдатом ОСОБА_5 вважається такими, що отримане при виконанні бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і борони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації, внаслідок артилерійського обстрілу противником. Вказана подія не пов`язана з необережністю, порушенням техніки безпеки чи неналежним виконанням службових обов`язків, з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час бойових дій був у засобах індивідуального захисту, а саме шоломі кевларовому та бронежилеті.

З довідки військової частини НОМЕР_2 від 29.06.2024 №4217 вбачається, що позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 18.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на околицях, н.п. Степне, Волноваського району, Донецької області.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №341 Старшого солдата ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 26 листопада 2024 року № 315-РС, у відставку за підпунктом б (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 30 листопада 2024 року виключено із списків особового складу частини. Вислуга років в Збройних Силах України становить: календарна 03 роки 00 місяців 28 днів, пільгова 00 років 10 місяців 20 днів, загальна 03 роки 11 місяців 18 днів, у вислугу років не враховується час перебування в самовільному залишенні частини з 23 серпня 2022 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо призупинення строку військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 22 грудня 2023 року; не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01.06.2022 року по 15.08.2022 року, із розрахунку 100000 грн на місяць, додаткової винагороди в розмірі 20 100 гривень, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 15.08.2022 року по 30.11.2024 р., а також вважаючи Наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 292-РС від 22 грудня 2023 року протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до статті 127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.

Статтею 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що солдат зобов`язаний, зокрема: додержуватися військової дисципліни.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно з частинами першою, другою, третьою, шостою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, сувора догана.

Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За приписами статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

За приписами статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці. Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення (стаття 96 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено (стаття 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділі V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни. У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Аналогічні норми містять і пункти 144-1 -144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення №1153).

Також відповідно до пункту 144 3 Положення №1153, звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:

видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;

організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;

надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.

Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідачем отриманий витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення 22.12.2023 відомостей за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці), номер кримінального провадження №62023050010005103, стосовно позивача.

Суд зазначає, що частина 2 статті 24 Закону №2232 пов`язує призупинення військової служби військовослужбовців саме з фактом внесення відповідних відомостей в ЄРДР, та початком такого призупинення військової служби є день внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення.

Отже внаслідок отримання зазначеного витягу з ЄРДР відповідно до вимог ч.2 ст.24 Закону №2232 та пунктів 144-1 144-3 Положення №1153, у відповідача виник обов`язок щодо видання наказу по особовому складу про призупинення військової служби позивача та увільнення його від займаної посади та видання наказу стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовцям та виключення їх із списків особового складу військової частини.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання ч.2 ст.24 Закону №2232 та пунктів 144-1 144-3 Положення №1153 були видані: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 грудня 2023 року № 292-РС, яким ОСОБА_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 22 грудня 2023 року (дня внесення відповідних відомостей в ЄРДР) та наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.01.2024 №10, яким, позивача увільнено від займаної посади, призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено із всіх видів забезпечення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 №292-РС від 22 грудня 2023 року виданий відповідачем на виконання та у відповідності до норм Закону №2232 та Положення №1153, а відтак підстави для їх скасування відсутні, а позовні вимоги в цій частині суд вважає безпідставними.

Натомість у відповідності до абз. 8-10 ч.2 ст.24 Закону України №2232, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Аналогічні приписи містить п. 144-6 Положення №1153.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Зазначеними вище нормами законодавства передбачено обов`язок командира військової частини щодо відновлення прав військовослужбовців у разі закриття щодо військовослужбовця кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України шляхом видання відповідного наказу та продовження військової служби, зарахування строку призупинення військової служби до вислуги років, до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, поновлення пільг і соціальних гарантій, виплати недоотриманого грошового та здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення.

При цьому, суд наголошує, що зазначений обов`язок виникає у командира військової частини після закриття відповідного кримінального провадження.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що постановою про закриття кримінального провадження від 10.06.2024 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010005103 від 22.12.2023 та закрито у зв`язку з відсутністю в діях військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 , старшого солдата ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Таким чином, судом встановлено, що закриття кримінального провадження щодо позивача за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є підставою для відновлення його права шляхом видання відповідного наказу командиром військової частини та продовження військової служби, зарахування строку призупинення військової служби до вислуги років, до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, поновлення пільг і соціальних гарантій, виплати недоотриманого грошового та здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення.

Проте, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій щодо видання відповідного наказу командиром військової частини та продовження військової служби, зарахування строку призупинення військової служби до вислуги років, до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, поновлення пільг і соціальних гарантій, виплати недоотриманого грошового та здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення.

З дослідженого судом витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №341 вбачається, що у вислугу років позивача не враховується час призупинення військової служби.

Отже, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 зарахувати строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні ОСОБА_1 з 22.12.2023 по 30.11.2024.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року за період з 01.06.2022 по 15.08.2022, із розрахунку 100000 грн на місяць, суд зазначає наступне.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Відповідно до п. 1 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Правовий механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регламентує Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі за текстом - Порядок № 260).

Відповідно до п. 2 розділу І "Загальні Положення" Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Відповідно до п. 8 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до п. 17 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою № 248/1298 від 25.03.2022.

Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 3 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

В подальшому, 23.06.2022 Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, прийнято рішення № 912/з/29 (далі за текстом - Рішення № 912/з/29).

Так, згідно з пунктом 1 Рішення № 912/з/29 під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи ) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.

За приписами пункту 2 Рішення № 912/з/29 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

За приписами пункту 5 Рішення № 912/з/29 виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі військові частини) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Рішення № 912/з/29).

01 квітня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни до зазначеної Постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.

Спір у цій справі стосується з`ясування обставин не/правомірності дій військової частини щодо нарахування та виплати не у повному обсязі позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, за період перебування його на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Судовим розглядом встановлено, що у спірних правовідносинах вищевказані умови дотримані та підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 24.06.2024 №4072, а також виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками, медичними заключеннями.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.03.2022 позивач під час виконання бойового завдання отримав множинні вогнепальні осколкові поранення.

Факт отримання позивачем травми також підтверджується первинною медичною карткою форми 100 від 18.03.2022.

Відповідно до виписного (перевідного епікризу) №2348 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_6 з 18.03.2022 по 19.03.2022 з діагнозом: Множинні вогнепальні сліпі осколкові поранення (18.03.2022р.) І, ІІІ, ІV пальця правої кисті з вогнепальним багатоуламковим переломом основної фаланги ІV пальця правої кисті зі зміщенням уламків та наявністю множинних сторонніх тіл (металеві осколки).

Відповідно до виписного (перевідного) епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №2571 Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у м. Львів позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 20.03.2022 по 21.03.2022.

Довідкою військово-лікарської комісії КНП ЛОР «Львівській обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» від 26.05.2022 №163 підтверджено пов`язаність поранення позивача з проходженням військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 31.05.2022 №152 позивача з 01.06.2022 зараховано на продовольче забезпечення.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №6367 позивач з 18.06.2022 по 27.06.2022 перебував на лікуванні з діагнозом: М24.54 Контрактура суглоба, кисть Контрактура суглобів пальців правої кисті внаслідок вогнепального осколкового поранення 18.03.2022

Відповідно до виписки №5687 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 27.06.2022 по 15.07.2022 з діагнозом: М24.54 після травматична тено-артрогена конттрактура 3,4,5 пальців правої кисті внаслідок вогнепального поранення.

Відповідно до довідки ВЛК КП «ХМЛ» від 15.07.2022 №389 на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. (Довідка про обставини травми відсутня).

Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав вогнепальні осколкові поранення 18.03.2022, після чого перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у періоди з 18.03.2022 по 19.03.2022, з 20.03.2022 по 21.03.2022, 18.06.2022 по 27.06.2022, з 27.06.2022 по 15.07.2022, а тому позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Щодо доводі відповідача стосовно того, що у період з 16.07.2022 по 16.08.2022 позивач перебував у відпустці задля реабілітації після проведеної операції, а не для лікування після порання, оскільки медична документація не містить відміток того, що поранення є важким, суд зазначає наступне.

Так, класифікатором розподілу травм, затвердженим Наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 передбачено, що кваліфікуючими ознаками тяжкості травм за характером отриманих ушкоджень є тривалі розлади здоров`я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на лікуванні більше 60 днів, а отже з огляду на викладене позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 у період з 16.07.2022 по 15.08.2022.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача є задоволення даної частини позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року за період з 18.06.2022 по 15.08.2022, із розрахунку 100000 грн на місяць та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 за період з 18.06.2022 по 15.08.2022, із розрахунку 100000 грн на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 20100 гривень, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 15.08.2022 року по 30.11.2024 р., суд зазначає наступне.

Пунктом 9 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Приписами п. 1 розділу XXVIII Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Абзацом п`ятим пункту 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" (далі - Закон № 3161-IX), установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 розділу II Закону № 3161-IX цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім підпункту 1 пункту 1, підпунктів 2 і 3 пункту 3, підпункту 1 пункту 5 розділу I цього Закону та пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності через 30 днів з дня опублікування цього Закону, та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з першого числа місяця, в якому опублікований цей Закон.

Опубліковано Закон № 3161-IX "Голос України" від 30.06.2023 № 13.

Отож абз. 5 п. 2 розділу II Закону № 3161-IX набрав чинності 31.07.2023.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168", яка, відповідно до пункту 2, набирає чинності з дня опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року, доповнено Постанову № 168, зокрема, абзацом сьомим пункту 11 в такій редакції:

"Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень."

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 № 1001 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168", яка, відповідно до пункту 2, набирає чинності з дня опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року, абзац сьомий пункту 11 Постанови № 168 викладено в такій редакції:

"Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень."

Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовця, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та перебувають у розпорядженні відповідних командирів понад два місяці, грошове забезпечення виплачується:

до 31.05.2023 - в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

з 01.06.2023 по 30.06.2023 - відповідно до положень Постанови № 168.

з 30.06.2023 (день набрання чинності Законом № 3161-IX) - у розмірі 20100 гривень, який включає в себе оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткову винагороду.

Тобто вказаною нормою визначено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) лише за одночасного виконання наступних трьох умов:

1) військовослужбовець має отримати поранення (контузію, травму або каліцтву), пов`язане із захистом Батьківщини;

2) військовослужбовець має бути визнаним військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

3) військовослужбовець має бути зарахованим у розпорядження відповідних командирів.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо нарахування додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн, суд зазначає, що для виникнення права на вказану виплату законодавець встановив сукупність обов`язкових умов.

Однією з обов`язкових умов для виплати є визнання особи за висновком ВЛК обмежено придатним або непридатним з переоглядом.

Проте, в розрізі наданих до суду доказів не вбачається, що позивач визнаний ВЛК обмежено придатним або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, що є обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 20100 грн відповідно до абз. 5 п. 2 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ та п. 1 постанови № 168.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №341 в частині не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду з 23 серпня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України зарахувати строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 22.12.2023 по 30.11.2024.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року за період з 18.06.2022 по 15.08.2022 року, із розрахунку 100000 грн на місяць.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року за період з 18.06.2022 по 15.08.2022, із розрахунку 100000 грн на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.