Рішення № 136287454, 06.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29846/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.02.2024 № 056750010870 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.03.2024.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 26.02.2024 № 056750010870 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки при розрахунку стажу для визначення права на призначення пенсії не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004 у ЗАТ "Кронос", оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу та сплату страхових внесків згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1985, оскільки титульна сторінка не засвідчена печаткою підприємства яке видавало трудову книжку.

Позивач вказує, що той факт, що роботодавцем, найімовірніше, не було сплачено за Позивача єдиний соціальний внесок не є підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до її страхового стаду та прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Позивач не може нести відповідальність за бездіяльність роботодавця щодо передачі необхідних відомостей обліку його страхового або пільгового стажу до органів Пенсійного фонду України, оскільки не приймає безпосередньої участі в цьому процесі і такі дії (бездіяльність) роботодавця від волевиявлення Позивача не залежать.

Окрім того, позивач зазначає, що вона досягла 60-річного віку, має стаж роботи більше 31 року (28 років 10 місяців 16 днів, що зараховані Відповідачем і визнаються ним), та 3 роки 6 місяців та 8 днів роботи у ЗАТ "Кронос", що протиправно не зарахований Відповідачем-2), звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком до спливу трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, а тому має право відповідно до п. 1, ч. 1 ст. 45 Закону №1058 на призначення пенсії з 19.03.2024 з дня, що настав за днем досягнення нею 60 років.

Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем - ГУ ПФУ в Одеській області було подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що ОСОБА_1 , 18.02.2024 звернулася з заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право на отримання пенсії визначено у ст. 8 Закону №1058, яким користуються громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Рішенням від 26.02.2024 року № 056750010870 Головним управлінням відмовлено позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу роботи. Згідно розрахунку стажу у позивача із необхідних 31 року підтверджено 28 років 10 місяців 16 днів страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії. Право на призначення пенсії за віком позивач матиме після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу від 24 до 34 років, тобто з 19.03.2027 року. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004, оскільки у Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості у зазначений період.

Відповідач вважає, що Позивачу правомірно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу спірний період роботи у зв`язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи.

Окрім того, відповідач зауважує, що з позовом позивач звернувся 01.09.2025, при цьому позовні вимоги стосуються призначення пенсії за віком з 19.03.2024, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Відповідачем - ГУ ПФУ в Донецькій області було подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період: роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004, у ЗАТ "Кронос", оскільки у Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості у зазначений період.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.02.2024 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача про призначення пенсії за віком розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Одеській області, яким за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №056750010870 від 26.02.2024 про відмову у призначенні пенсії.

Зі спірного рішення вбачається, що вік заявника на момент звернення 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі постанова № 794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998- 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794). За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004, у ЗАТ "Кронос", оскільки у Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості у зазначений період.

Копія оскаржуваного рішення надана позивачу із листом ГУ ПФУ в Донецькій області №0500-0202-8/70245 від 16.07.2025.

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням №056750010870 від 26.02.2024, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05 листопада 1991 року, та безпосередньо ним визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до ст.1 Закону №1058-IV:

- пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення міститься і в ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як визначено п.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Документи, необхідні для перерахунку пенсії, наведені в розділі ІІ Порядку № 22-1.

Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Із дослідженої судом копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 22.08.1985 судом встановлено, що вона містить наступні записи:

- №8 05.01.1998 прийнята на посаду головного бухгалтера в закрите акціонерне товариство «Кронос» на підставі Наказу №1 від 05.01.1998;

- №9 09.11.2024 звільнена за власним бажанням на підставі Наказу №2 від 08.01.2004.

Як вбачається із оскаржуваного рішення до страхового стажу позивача зарахована частина періоду роботи на посаді головного бухгалтера ЗАТ «Кронос», а саме з 05.01.1998 по 30.06.2000.

В той же час, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004, оскільки у Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості у зазначений період.

При цьому позивач вказує, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998- 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).

Надаючи оцінку таким підставам для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача з 01.07.2000 по 09.01.2004 до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. (ч. 11, 12 ст. 9 Закону №2464-VI)

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №2464-VI адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.

Згідно статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок непрацездатності. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, факт не сплати підприємством страхових внесків або ж відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію та не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.

Окрім того, суд повторно зауважує, що відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Як встановлено судом, записи трудової книжки НОМЕР_2 від 22.08.1985 щодо трудової діяльності позивача за період з 05.01.1998 по 09.01.2004 здійснені у відповідності до чинної на той час Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, містять найменування підприємства, де працювала позивач, посаду, відомості про прийняття на роботу, звільнення з роботи, а також найменування, дати і номера документів, на підставі яких проведені відповідні записи.

Записи про трудову діяльність позивача внесені у хронологічному порядку, не містять виправлень, підчисток, засвідченні підписами уповноважених осіб та відтисками печаток юридичних осіб, та з їх змісту можна встановити вид, періоди та характер виконуваної роботи, що на думку суду є достатнім для підтвердження зайнятості позивача на роботі у вказаний період та за вказаною посадою.

З огляду на викладене, спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії не може вважатися правомірним та вимога про його скасування є цілком обгрунтованою, а період роботи позивача з 01.07.2000 по 09.01.2004 підлягає зарахуванню до страхового стажу. Відтак, у вказаній частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати головне управління призначити пенсію за віком позивачу з 19.03.2024, суд зазначає, таке.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за місяць до досягнення пенсійного віку та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зараховано до страхового стажу позивача - 28 років 10 місяців 16 днів.

За розрахунками суду, тривалість періоду роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004 складає 3 роки 6 місяців та 10 днів.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про протиправність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи 01.07.2000 по 09.01.2004 та про необхідність його зарахування, загальний страховий стаж позивача складатиме більше 31 року, що є достатнім для призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.

Суд зауважує, що відповідачем не зазначено в оскаржуваному рішенні іншої підстави для відмови у призначені позивачу пенсії, окрім як відсутність достатнього страхового стажу внаслідок не зарахування періоду роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004. Відтак, зарахування за рішенням суду вказаного періоду роботи до страхового стажу усуває єдину, визначену пенсійним органом, підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та свідчить про наявність усіх передбачених законодавством умов для її призначення.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

За змістом частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача ГУ ПФУ в Одеській області, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004, та у відмові у призначенні пенсії за віком є протиправними, які порушують конституційне право позивача на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України, та на отримання пенсії при досягненні певного віку та умов.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з п.4.7 та 4.10 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Відтак, з наведених положень вбачається, що розгляд заяви про призначення пенсії здійснює пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності, яким за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів приймається рішення про призначення пенсії (у разі наявності для цього підстав), та здійснюється фактичне призначення пенсії. Надалі після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області і рішення про відмову приймалось саме ним, дії зобов`язального характеру щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.

Відтак, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004, та призначити пенсію за віком з 19.03.2024 - з наступного дня після досягнення пенсійного віку, оскільки позивач звернулася за призначенням пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, як визначено положеннями ст.45 Закону №1058-IV.

В частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити. Зокрема, не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату позивачу пенсії з 19.03.2024, оскільки у вказаній частині вимоги є передчасними. У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде проведена виплата пенсії після її призначення за рішенням суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та передачі останнім електронної пенсійної справи.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач звернулася до суду із пропуском строку, визначеного ст. 122 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених положень вбачається, що строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На підтвердження правомірності своїх дій щодо звернення до суду за захистом своїх прав у вересні 2025 року позивач надала лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 16.07.2025, яким позивачу повідомлено про прийняття оскаржуваного рішення та надано його копію.

У свою чергу, відповідач, на підтвердження своїх доводів про пропуск позивачем строку для звернення, до суду не надав доказів, які б свідчили про те, що позивач раніше дізналася про порушення своїх прав, а відтак пропустила строк для звернення до суду.

У зв`язку із цим доводи відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду відхиляються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, згідно матеріалів справи, за подання даного позову позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Відтак, у відповідності вимог ст.139 КАС України, з огляду на те, що судом прийнято рішення про задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.

Відповідно до п.1 п.3 ч.3 ст.4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).

Водночас, за приписами ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Виходячи з викладеного, оскільки позовну заяву подано за допомогою підсистеми «Електронний суд», то позивачу за звернення до суду з даною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн. Отже, фактично, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі (1211,20грн).

Відтак, з огляду на прийняття рішення про часткове задоволення вимог позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.02.2024 № 056750010870 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 09.01.2004 відповідно до записів трудової книжці НОМЕР_2 , та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.03.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, адреса: площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА