Постанова № 13628743, 09.12.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5659/10/1770

09 грудня 2010 року 12год. 22хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С.

відповідача: представник Мамай І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва-зв"язок"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Діброва-звязок" (далі ТОВ ВТФ "Діброва-звязок") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0008081541/0/15-214 від 05.11.2010 року.

До початку розгляду справи по суті, позивач уточнив позовні вимоги, і просив податкове повідомлення-рішення №0008081541/0/15-214 від 05.11.2010 року визнати протиправним та скасувати.

В судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про доповнення підстав та їх уточнення, підтримані представником позивача. Обґрунтовані тим, що податковий орган не мав права визначати позивачу суму податкового зобов'язання за результатами камеральної перевірки, оскільки не виявив жодних арифметичних чи методологічних помилок у його звітності. Представником позивача також вказано, що в рамках такої камеральної перевірки відповідачем були використані інші ніж податкова звітність позивача документи, що є прямим порушенням пп."в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, за нормою якої, під час проведення камеральної перевірки досліджуються виключно дані податкових декларацій без будь-яких інших додаткових перевірок. Крім того, представник позивача не погоджується з обставинами, які покладено в основу висновків про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, позаяк сума сплаченого ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" в ціні товарно-матеріальних цінностей ПДВ підтверджена податковими накладними, виписаними суб'єктом господарювання, який, на момент їх оформлення був зареєстрованим платником ПДВ, а отримання таких товарно-матеріальних цінностей та їх використання у власній господарській діяльності первинними документами бухгалтерського і податкового обліку. Стверджує, що висновки податкового органу зроблені виключно на підставі даних автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, які вказують, що ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" податкові зобовязання у відповідний податковий період не задекларувало, а отже і до бюджету вказаний податок не сплатило. Разом з тим, доводить, що зазначені обставини, з огляду на індивідуалізацію відповідальності, не можуть ставитися в вину ТОВ ВТФ "Діброва-звязок". За наведеного, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала письмові заперечення на адміністративний позов, пояснивши суду, що ТОВ ВТФ "Діброва-звязок" в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/94-ВР від 03.04.1997 року сформувало податковий кредит серпня 2010 року, в тому числі, за рахунок віднесення до його складу ПДВ, сплаченого в ціні товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП "Дім споживчого побуту - Бріз", яке згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, до бюджету вказаний податок не сплатило. А тому, у податкового органу були всі підстави трактувати відповідну суму податкового кредиту, як непідтверджену, і, відповідно, збільшити позивачу суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Відтак, доводить, що податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення. На таких підставах просить в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, свідків та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 29.09.2010 року ТОВ ВТФ "Діброва-звязок" подало до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, в якій задекларувало суму податкових зобовязань на рівні 171021 грн., податкового кредиту 147652 грн. і, відповідно, ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет: 171021 - 147652 = 23369 грн. Згідно з додатком 5 до декларації по такому контрагенту як ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" (ідентифікаційний номер платника податків 366734815532) сформовано податковий кредит звітного періоду на суму 107216,88 грн. (а.с.45-48).

20.10.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ВТФ "Діброва-звязок" за серпень 2010 року №830 (а.с.6).

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0008081541/0/15-214 від 05.11.2010 року, згідно якого ТОВ ВТФ "Діброва-звязок" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 112577,72 грн., в тому числі 107216,88 грн. - за основним платежем та 5360,84 грн. - за штрафними санкціями (а.с.5).

Вказане рішення винесено відповідно до пп."в" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 та згідно з пп.17.1.4. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року на підставі висновків про порушення ТОВ ВТФ "Діброва-звязок" вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Фактично в основу вказаного рішення, про що прямо зазначено в акті камеральної перевірки, покладено дані автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні ДПА України, відповідно до якого сума ПДВ у розмірі 107216,88 грн. не була відображена контрагентом позивача - ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (а.с.87).

Не заперечуючи в цілому правильність податкового обліку та звітності позивача в розрізі формування податкового кредиту та податкових зобовязань за серпень 2010 року відповідач стверджує, що виявлене завдяки системі автоматизованого співставлення порушення призвело до завищення податкового кредиту та, як наслідок, до заниження суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за наслідками цього податкового періоду.

З такими твердженнями суд погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими доказами господарські взаємовідносини позивача з ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" оформлені договором поставки товару від 10.08.2010 року, за умовами якого останній взяв на себе зобовязання поставити позивачу кабель КМБ-4, МСКБ-4х4х1,2, а перший прийняти його та оплатити (а.с.20-21). Поставка кабелю підтверджена видатковими накладними №РН-0001573 від 11.08.2010 року, №РН-0001593 від 27.08.2010 року та №РН-0001603 від 27.08.2010 року (а.с.25,27,30), витягом з журналу реєстрації довіреностей (а.с.36-37), документами складського обліку (а.с.54,82,86). Оплату проведено згідно виставлених рахунків (а.с.22-24) платіжними дорученнями №96 від 11.08.2010 року на суму 129960,00 грн.; №100 від 25.08.2010 року на суму 250041,30 грн.; №101 від 26.08.2010 р. на суму 239284,20 грн.; №103 від 27.08.2010 р. на суму 24015,76 грн., а всього на суму 643301,26 грн., в т.ч. ПДВ - 107216,88 грн. (а.с.32-35). На суму ПДВ, ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" виписано податкові накладні №11087 від 11.08.2010 року, №27083 від 27.08.10 року, №27084 від 27.08.2010 року та №27086 від 27.08.2010 року (а.с.26,28-29,31).

Використання отриманого позивачем кабелю у власній господарській діяльності підтверджено договором КС №1521/09 від 20.07.2009 року із змінами та доповненнями, укладеним з Представництвом "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А." (ЄДРПОУ 26603641), робочими проектами №БН та №7, що є додатками до вказаного вище договору, видатковою накладною №РН-0000006 від 27.08.2010 року, листом ДП "УКРДОРІНВЕСТ" №840/03-04 від 01.04.2010 року, актами приймання виконаних робіт форми №КБ-2В за жовтень 2010 року та за грудень 2010 року , відповідно до якого позивачем використано в цей період 950 м та 100 м кабелю марки КМБ- 4 на ділянці дороги поблизу с.Верба с.Птиче Дубенського району та поблизу м.Броди (а.с.49-56,58-64). По даним господарським операціям винесення ліній звязку, у позивача виникли податкові зобовязання, доказом чого слугують податкові накладні №10 від 22.10.2010 року та №11 від 08.12.2010 року виписані для Представництва "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А.", що також знайшло своє відображення у податковій звітності позивача (а.с.66-71). Також використання отриманого позивачем кабелю у власній господарській діяльності підтверджено договором субпідряду №227/07-10 від 16.08.2010 року укладеним між позивачем та ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", робочим проектом системи звязку №429Р-СЗ.22, що є додатком вказаного вище договору, видатковою накладною №РН-0000005 від 27.08.2010 року (а.с.72-82). По даній господарській операції винесення ліній звязку, у позивача виникли податкові зобовязання, доказом чого слугує податкова накладна №8 від 20.08.2010 року, виписана для ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (а.с.83).

Факт отримання кабелю та його використання у власній господарській діяльності позивача у межах оподатковуваних ПДВ операцій підтверджено в судовому засіданні свідками Якимчук А.В., Браценюк С.М., Стариченко Ю.М., Захарець М.С., - особами, які працюють у позивача і безпосередньо перебували на майданчику, де велися роботи з винесення ліній звязку у звязку з будівництвом автодороги і куди поставлявся кабель ПП "Дім споживчого побуту - Бріз".

Відповідно до цього та враховуючи ту обставину, що податкові накладні, виписані для позивача ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити, а на момент їх виписування ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" був зареєстрованим юридичною особою та платником ПДВ (а.с.38-41), податковий кредит, сформований позивачем в сумі 107216,88 грн. на підставі господарським операцій з вказаним контрагентом, вважається підтвердженим.

Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на податковий кредит в залежність від обовязкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобовязань контрагентом за даними системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів. І лише у такого постачальника товарів який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість виникають зобовязання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

До того ж, відповідач не подав жодних доказів, ні на підтвердження того, що контрагент позивача дійсно не сплатив до бюджету податку, ні на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки кабелю позивачу.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту з податку на додану вартість згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Слід звернути увагу на те, що спірне рішення винесено відповідно до пп."в" пп.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, в силу вимог якого, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

При цьому, згідно вказаного підпункту, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

З метою забезпечення однозначного тлумачення термінів "арифметична та методологічна помилки" та практичного застосування норм пп.17.1.4. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року Державна податкова адміністрація України у листі №9018/7/23-3317 від 06.07.2001 року вказала, що під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.); під "методологічною помилкою" слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Разом з тим, за змістом акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ВТФ "Діброва-звязок" за серпень 2010 року №830 від 20.10.2010 року, посадовими особами ДПІ у м. Рівне не виявлено жодної арифметичної чи методологічної помилки. Представником податкового органу в судовому засіданні стверджено, що перевірка носила характер саме камеральної.

Вирішуючи спір по суті та враховуючи, що правова специфіка податкових повідомлень рішень, як актів органів державної податкової служби України полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався субєкт владних повноважень, у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд не знаходить підстав для визнання правильним висновку відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що є основою для задоволення позовних вимог.

Окремо слід зазначити, що норма пп."в" пп.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року деталізована в наказі ДПА України "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" №266 від 18.04.2008 року (у редакції наказу ДПА України №742 від 30.12.2009 року), додатком №3 до якого, затверджено Методичні рекомендації щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість. За змістом вказаного акту, при камеральній перевірці декларації проводиться її арифметична та методологічна перевірка, перевіряється наявність та правильність заповнення всіх додатків, які необхідно було подати платнику разом з цією декларацією, відповідність суми податкового зобов'язання, задекларованого платником до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету, поданим розрахункам; здійснюється поглиблений аналіз правильності заповнення рядків та показників декларації (відображення та розмежування податкового кредиту за наявності оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, бартерних (товарообмінних) операцій у зовнішньоекономічній діяльності, порівняння розміру податкового кредиту з податковими зобов'язаннями, коригування податкових зобов'язань та кредиту, інші аналітичні операції); перевіряється дотримання порядку відображення в декларації податкових векселів та їх погашення; проводиться порівняння показників декларації з окремими показниками декларації з податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, розрахунку акцизного збору, розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва (для платників ПДВ, які застосовують спрощену систему оподаткування обліку та звітності) та розрахунків по інших податках, зборах та обов'язкових платежах. Основними завданнями камеральної перевірки є: перевірка своєчасності надання звітності до органу ДПС; логічний контроль (перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, порівняння звітних показників з показниками попереднього звітного періоду); перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення методологічних помилок); перевірка узгодженості показників, що повторюються в податкових деклараціях і розрахунках; співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та інших джерел; попередня оцінка податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.

Дані норми вичерпно визначають обсяг та межі прав посадових осіб ДПІ, що можуть бути реалізовані під час проведення камеральної перевірки. При цьому дослідження первинних документів, на підставі яких було сформовано показники декларації не входить до обсягу повноважень наданих органу ДПС під час проведення камеральної перевірки.

Всупереч наведеному, з долучених до матеріалів справи документів: запиту податкового органу №433857/15-232 від 11.10.2010 року та відповіді платника податків №497 від 17.10.20101 року (а.с.84-85) вбачається намір відповідача дослідити первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано показники декларації з ПДВ за серпень 2010 року, в рамках камеральної перевірки, що є протиправним заходом.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

На переконання суду, податковий орган не вірно оцінив дані звітності позивача та розтлумачив норми податкового права, внаслідок чого прийняв необґрунтоване податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0008081541/0/15-214 від 05.11.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельній фірмі "Діброва-зв"язок" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 112577,72 грн., в тому числі 107216,88 грн. - за основним платежем та 5360,84 грн. - за штрафними санкціями.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва-зв"язок" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.