Ухвала суду № 136287343, 06.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1068/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» (вул.Соборна,281, м.Подільськ, Одеська область, 66303) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166), Державної податкової служби України (Львівська площа,8, м.Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 27.05.2025 № 12910547/40671460, яким було відмовлено ТОВ «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» у реєстрації податкової накладної № 8 від 11.04.2025 на суму 681411,17 грн. (у т. ч. ПДВ 83682,07 грн.);

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 11.04.2025 на суму 681411,17 грн. (у т. ч. ПДВ 83682,07 грн.) датою її створення.

Ухвалою від 21 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

05.02.2026 до суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв`язку з тим, що «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» пропустило визначенні в статті 122 КАС України процесуальні строки на звернення з позовом до суду, а не реалізація ним права на звернення до суду в межах такого строку, зумовлена виключно його власною пасивною поведінкою.

Суд ухвалою від 16 квітня 2026 року залишив позовну заяву без руху та повідомив позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

21 квітня 2026 року до суду від позивача надійшла заява, в якій представник позивача просить поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на таке.

У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача зазначає, що штатний розпис ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС станом на момент виникнення спірних правовідносин та протягом всього процесуального строку складався лише з двох одиниць: директора та тракториста.

Отже, за твердженням представника позивача, неврахування такої причини у питанні про поновлення процесуального строку на звернення до адміністративного суду із позовною заявою у даному випадку призведе до порушення права на доступ до правосуддя (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки затримка була викликана не суб`єктивним небажанням позивача, а екстремальним навантаженням на єдину адміністративну одиницю підприємства директора в умовах воєнного стану та становлення аграрного бізнесу.

Представник позивача також зауважує, що період з червня по грудень 2025 року характеризувався піковим навантаженням на ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС, зумовленим збігом декількох критичних фаз агротехнічного циклу: збирання врожаю ранніх зернових (ріпак, пшениця), збирання пізніх культур (соняшник) та невідкладна підготовка ґрунту під посів озимої пшениці. Для сільськогосподарського виробника дотримання агротехнічних строків є питанням виживання бізнесу, оскільки найменше зволікання призводить до повної втрати врожаю та неможливості закладення підґрунтя для наступного сезону.

У зв`язку з цим, позивач не мав можливості звернутись до суду з цим позовом.

Також представник позивача зазначає, що протягом червня-вересня 2025 року ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС було змушене зосередити весь наявний інтелектуальний та часовий ресурс (який складається з однієї адміністративної одиниці директора) на підготовці пакета документів для отримання ліцензії.

Представник позивача вказує, що протягом 2025 року ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС перебувало у стані глибокої фінансової дефіцитності, зумовленої загальною соціально-економічною кризою та процесом становлення аграрного виробництва з нуля в умовах збройної агресії, на тривалість та наслідки якої ніхто об`єктивно не розраховував та не міг розраховувати, адже такі ризики виходили за межі будь-якого здорового глузду та можливого прогнозування.

За твердженням представника позивача, за цих обставин позивач був позбавлений реальної фінансової можливості найняти кваліфікованого бухгалтера чи адвоката на постійній основі або навіть на умовах аутсорсингу.

Крім цього, представник позивача також звертає увагу, що стабілізувавши фінансовий стан наприкінці 2025 року, позивач зіткнувся з новою об`єктивною перешкодою гострим дефіцитом вузькопрофільних спеціалістів (агрономів, механіків, бухгалтерів) через загальну мобілізацію та міграційні процеси. Єдиним дієвим інструментом залучення та утримання персоналу для сільськогосподарського виробника наразі є процедура бронювання працівників. Без отримання статусу підприємства, критично важливого для територіальної громади, подальша діяльність ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС перебувала під загрозою повної зупинки через можливу мобілізацію останніх наявних працівників (директора та єдиного тракториста).

Представник позивача також звертає увагу суду, що зимовий період 2025-2026 років у Подільському районі Одеської області характеризувався екстремальними погодними умовами: аномальним рівнем снігового покриву, тривалими морозами (від -10°C до -20°C) та явищами крижаного дощу. Ці обставини призвели до масового зледеніння, обривів ліній електропередач та зв`язку, що спричинило тривалі блекаути. За умов повної відсутності енергопостачання та зв`язку, підготовка позовної заяви, яка потребує доступу до електронних реєстрів, нормативних баз та використання комп`ютерної техніки, стала фізично неможливою.

З огляду на вказане, позивач просив поновити строки звернення до суду.

22 квітня 2026 року до суду від представника відповідача повторно надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв`язку з тим, що «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» пропустило визначенні в статті 122 КАС України процесуальні строки на звернення з позовом до суду, а не реалізація ним права на звернення до суду в межах такого строку, зумовлена виключно його власною пасивною поведінкою.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суддя вказує про таке.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно п.58.19 ст.58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 Податкового кодексу України можливість оскаржити інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не ПК України.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 по справі № 420/12488/24, від 01.05.2025 по справі №520/21841/24.

Предметом спору у даній справі є оскарження ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.05.2025 № 12910547/40671460 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 11.04.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС використало досудовий порядок вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження).

Зокрема, 28.05.2025 позивач направив до ДПС України скаргу на рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 27.05.2025 № 12910547/40671460 в порядку п.56.23 ст.56 Податкового кодексу України.

04 червня 2025 року ДПС України направила позивачу в електронний кабінет рішення за результатами розгляду скарги № 23601/40671460/2, яким скаргу ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС залишено без задоволення.

За таких обставин, з позовом щодо оскарження рішення від 27.05.2025 № 12910547/40671460 ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС мало звернутися у тримісячний строк, тобто у вересні 2025 року.

Позовну заяву подано позивачем до суду 16.01.2026, тобто із значним пропуском строку звернення до суду.

Розглянувши заяву представника позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою, суд дійшов таких висновків.

Так, надаючи оцінку доводам позивача з приводу відсутності фахівців та організаційних складнощів, суд наголошує, що правовий статус юридичної особи передбачає здатність останньої забезпечити належний рівень правового та бухгалтерського супроводу своєї діяльності. Відсутність у штаті юриста або бухгалтера є наслідком внутрішньої управлінської політики позивача, що має суб`єктивний характер. Неналежна організація бізнес-процесів та дефіцит кадрів не є об`єктивними, непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню до суду за захистом своїх прав.

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на активну фазу сільськогосподарських робіт (червень-грудень 2025 року) та необхідність пошуку контрагентів не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку. Зокрема, господарська діяльність підприємства, навіть за умови зміни її профілю, є безперервним процесом, що здійснюється позивачем на власний ризик. Проведення збору врожаю чи посівної кампанії є прогнозованими сезонними заходами, які не зупиняють дію норм процесуального права. Крім того, надання позивачем доказів успішного проведення робіт, укладання договорів, отримання ліцензій та подання документів для встановлення підприємству статусу критично важливого для функціонування економіки у вказаний період свідчить про фактичну здатність підприємства провадити активну адміністративно-господарську діяльність.

Суд також зауважує, що запровадження воєнного стану на території України не означає автоматичного та безумовного поновлення всіх процесуальних строків. Позивач має довести, що саме обставини війни створили фізичні чи юридичні перешкоди, які були непереборними. Матеріали заяви свідчать, що позивач протягом 2025 року активно взаємодіяв з контролюючими органами, органами ліцензування та Одеською ОВА, що підтверджує наявність у нього реальної можливості для підготовки та подання позову в межах строків, установлених законом.

Суд критично оцінює доводи представника позивача щодо неможливості своєчасного звернення до суду у зв`язку з несприятливими погодними умовами у зимовий період 2025 2026 років на території Подільського району Одеської області.

Так, самі по собі посилання на складні погодні умови, зокрема значний сніговий покрив, низькі температури повітря та явища ожеледиці, а також пов`язані з цим перебої в електропостачанні та зв`язку, не можуть визнаватися безумовними та достатніми підставами для поновлення процесуального строку.

Суд зазначає, що відповідно до усталеної судової практики, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть визнаватися лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та унеможливлюють вчинення процесуальної дії протягом усього строку, встановленого законом.

Водночас, наведені позивачем обставини мають загальний характер, стосуються невизначеного кола осіб та не підтверджують існування безперервної та абсолютної неможливості звернення до суду протягом усього строку звернення. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відсутність електропостачання та зв`язку тривала протягом усього періоду, визначеного для звернення до суду, а також що він був позбавлений можливості скористатися альтернативними способами подання позовної заяви, зокрема шляхом її подання у паперовій формі або через представника.

Крім того, суд звертає увагу, що доступ до правосуддя не обмежується виключно використанням електронних сервісів, а законодавство передбачає можливість подання позовної заяви у письмовій формі без використання електронних ресурсів.

Отже, наведені представником позивача обставини не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та підтверджених належними доказами перешкод для своєчасного звернення до суду, у зв`язку з чим підстави для визнання причин пропуску строку поважними відсутні.

У зв`язку з наведеним вище, суд зазначає, що наведені позивачем обставини у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду мають суб`єктивний характер, стосуються виключно внутрішніх організаційних процесів позивача та не підтверджують наявність об`єктивних, непереборних та істотних перешкод, які б заважали реалізації права на судовий захист у встановлений законом строк.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що ані зі змісту позовної заяви, ані зі змісту заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не встановлено, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.

Представником позивача у заяві від 21.04.2026 не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

З огляду на зміст заявлених позовних вимог, позивач в межах цього спору не погоджується з рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 27.05.2025 № 12910547/40671460, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 8 від 11.04.2025.

Вказане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку і рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 04 червня 2025 року № 23601/40671460/2 залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Крім того, позивач не надав доказів неможливості визначення осіб, відповідальних за ведення претензійно-правової роботи, укладення договору про надання правової допомоги. При цьому, відсутність у штаті юриста, не стала на заваді звернення в порядку адміністративного оскарження до ДПС України. При цьому, не зазначено апелянтом і про дату зарахування до штату юриста, завдяки чому, останній зміг звернутись до суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Суд також звертає увагу, що позивач вже звертався до Одеського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами до тих самих відповідачів з подібним предметом позову.

Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі 04.02.2026 №420/1065/26 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зареєструвати податкову накладну повернуто позивачу.

В подальшому, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС - без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026.

З урахуванням наведеного, суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, які наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 21.04.2026.

Інших обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 21.04.2026 не зазначено, та відповідних доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не надано.

Частинами 13-15 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» подало позов з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду та не зазначив поважних причин для його поновлення.

Матеріали справи не містять доказів наявності обставин, які б не залежали від позивача та які б об`єктивно заважали йому реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду у встановлений процесуальним законом строк з дотримання встановленої процедури.

Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.15 ст.171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 256, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» (вул.Соборна,281, м.Подільськ, Одеська область, 66303) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166), Державної податкової служби України (Львівська площа,8, м.Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293-295 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко