Рішення № 136286921, 05.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10731/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 65481, Одеська область, м. Південне, проспект Миру, буд. 16; код ЄДРПОУ 35056497), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (місцезнаходження: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 00206539) про визнання протиправною та скасування постанови №80633419 від 30.03.2026 року,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 65481, Одеська область, м. Південне, проспект Миру, буд. 16; код ЄДРПОУ 35056497), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (місцезнаходження: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 00206539) про визнання протиправною та скасування постанови №80633419 від 30.03.2026 року.

Ухвалою від 15.04.2026р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

27.04.2026 року представником позивача до канцелярії суду подані заяви про усунення недоліків, чим усунуто зазначені судом недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами з урахуванням ст. 287 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на примусовому виконанні Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист по справі №519/2437/25, виданий Південним міським судом Одеської області про стягнення з АТ «ОПЗ» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 103 438,74 грн.

30.03.2026р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80633419, 30.03.2026 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №80633419, 30.03.2026 року було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №80633419 до зведеного виконавчого провадження №70011961. Позивач не погоджується із даною постановою, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 30.04.2026 року.

В судове засідання 05.05.2026 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату або розгляд справи без участі сторін до суду не надходили.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду та можливість її розгляду в порядку письмового провадження.

Як вбачається з позовної заяви, що на примусовому виконанні Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист по справі №519/2437/25 виданий Південним міським судом Одеської області про стягнення з АТ «ОПЗ» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 103 438,74 грн.

30.03.2026р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80633419, 30.03.2026 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №80633419, 30.03.2026 року було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №80633419 до зведеного виконавчого провадження №70011961.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує її незаконність та скасування, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону №1404-VIIІ, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення).

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок та підстави для зупинення вчинення виконавчих дій визначені статтею 34 Закону №1404-VIII.

У відповідності з п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-IX від 28.07.2022) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

У відповідності до ч. 2 статті 34 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Тобто, включення підприємства до переліку об`єктів малої приватизації є безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Наведена норма є імперативною, а тому зобов`язує державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у визначених нею випадках.

З матеріалів справи встановлено, що АТ "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та перебуває на завершальній стадії приватизації, що здійснюється Фондом державного майна України - органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" (державна частка становить 99,5667%). Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 №36-р прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,5667% статутного капіталу АТ "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД".

Суд звертає увагу, що матеріали даної справи не містять доказів скасування зазначеного вище розпорядження.

Суд враховує, що законодавцем в основу норми, визначеної у п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ, покладено принцип обов`язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. При цьому, будь-яких виключень правова конструкція зазначеного пункту не передбачає.

Наведений вище висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/4782/15, від 05.07.2021 у справі №910/2644/20, від 14.04.2021 у справі №923/566/20, від 10.11.2020 у справі №910/5812/19 та від 20.10.2020 у справі №910/7300/19.

Окрім того, суд зазначає, що норма п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ в установленому чинним законодавством порядку неконституційною не визнавалася.

06 вересня 2024 року Верховний Суд звернувся з поданням до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження» (Справа №1-8/2024(343/24).

На цей час рішення у справі №1-8/2024(343/24) не винесено.

З огляду на викладене, суд вважає помилковими доводи позивача про необхідність застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2024 року по справі №335/1961/23, відповідно до якої, пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України).

В даному випадку, з урахуванням приписів п.12 ч.1 ст.34, ст.35 Закону №1404-VІІІ, у спірних правовідносинах продовження (поновлення) вчинення виконавчих дій можливе після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Із врахуванням викладеного, суд вважає, що, зупиняючи виконавче провадження №80633419 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом у відповідності до вимог п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що оскаржувана постанова суперечить принципу права на судовий захист, складовою якого є обов`язкове виконання судових рішень, слід визнати помилковими, оскільки скасування оскаржуваної постанови не вказує на невиконання рішення суду чи неможливість такого виконання в майбутньому, а є лише одним із законодавчо визначених інструментів здійснення виконавчого провадження.

Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу в контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

Окрім того, згідно з ч.7 ст.35 Закону № 1404-VІІІ у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Тобто, чинним законодавством визначені граничні строки зупинення виконавчого провадження у випадку, передбаченому п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ.

Також, суд наголошує, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №80633419 від 30.03.2026 винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та, відповідно, задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 65481, Одеська область, м. Південне, проспект Миру, буд. 16; код ЄДРПОУ 35056497), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (місцезнаходження: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 00206539) про визнання протиправною та скасування постанови №80633419 від 30.03.2026 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.