Рішення № 136285818, 06.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Київ № 640/18798/21

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Київської міської митниці ДФС, Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі відповідач-1), Державної митної служби України (далі відповідач-2), Київської міської митниці ДФС (далі відповідач-2), Київської митниці Держмитслужби (далі відповідач-3) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби Александрова А. №837-0 від 02.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Київської міської митниці ДФС №6-ОС від 02.06.2021 «Про проведення розрахунку»;

- поновити ОСОБА_1 у Київській митниці, як відокремленому підрозділі Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 43997555), на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС та в цій частині допустити негайне виконання судового рішення;

- зобов`язати Державну митну службу України, як суб`єкта призначення, видати наказ про поновлення ОСОБА_1 у Київській митниці, як відокремленому підрозділі Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 43997555), на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС;

- стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що при здійсненні попередження про наступне вивільнення відповідачем не було запропоновано жодної рівнозначної посади або іншої вакантної посади відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

На думку позивача, відсутність пропозиції суб`єкта призначення або керівника державної служби про переведення працівника на рівнозначну посаду та/або іншу посаду та пропозиції державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі свідчить про порушення відповідачем вимог законодавства, що регулюють відносини, пов`язані зі вступом, проходженням і припиненням громадянами державної служби.

Разом з тим, позивачем наголошено, що прийняття оскаржуваного наказу про звільнення його з займаної посади було зумовлено реорганізацією та скороченням чисельності та штату державних службовців. Однак, на його переконання, реорганізація не може бути самостійною підставою для звільнення відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України без жодної індивідуальної оцінки поведінки позивача, а скорочення чисельності штату державних службовців фактично не відбулося.

Таким чином, вважає, що оскільки наказ про звільнення є протиправним, позивача необхідно поновити у Київській митниці, як відокремленому підрозділі Держмитслужби на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС та в цій частині допустити негайне виконання судового рішення з одночасним стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем-3 у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначено, що у зв`язку зі звільненням позивача, Київською міською митницею прийнято наказ від 02.06.2021 №6-ОС «Про проведення розрахунку». Натомість, за твердженням представника відповідача-3, Київська міська митниця ДФС, як і її правонаступник - Київська митниця Держмитслужби, - не є суб`єктами призначення/звільнення ОСОБА_1 , відповідно, зі сторони митного органу відсутні порушення (якщо такі наявні) норм законодавства щодо прийняття наказу Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №837-О «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Від відповідача-2 через канцелярію суду надійшов відзив, згідно з яким, станом на момент подання даного відзиву до суду Державна фіскальна служба України не припинена, розподільчого балансу не складено та не підписано. Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати відповідні повноваження та функції, а чинне законодавства не встановлює граничних строків припинення юридичної особи.

Від позивача через канцелярію суду надійшла відповіді на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що у межах заявленого спору застосуванню підлягають положення частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» саме у редакції, яка діяла станом на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача із займаної ним посади, згідно з якою, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відвід судді Перепелиці А.М. в адміністративній справі №640/18798/21 визнано необґрунтованим. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Перепилиці А.М. в адміністративній справі № 640/18798/21 відмовлено.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Державної фіскальної служби України від 07.11.2014 №1276-о «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Київської міської митниці ДФС, як такого, що успішно пройшов стажування, звільнивши з посади начальника митного поста «Аеропорт Київ (Жуляни)» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, встановивши посадовий оклад згідно зі штатним розписом та підтвердивши раніше присвоєне спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу».

Згідно з наказом Київської міської митниці ДФС від 10.11.2014 №111-о вважати ОСОБА_1 (таб. №1195) таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 07.11.2014 зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавки за спеціальне звання та надбавки за вислугу років, зі збереженням днів невикористаної основної щорічної відпустки.

У той же час, 13.07.2020 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення із займаної посади не раніше ніж за 30 календарних днів з дати ознайомлення з цим попередженням на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з реорганізацією, про що свідчить підпис останнього.

Наказом Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №837-о « ОСОБА_1 », відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств та інших центральних органів виконавчої влади», визначено припинити державну службу та звільнити з 02.06.2021 ОСОБА_1 з посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», а Київській міській митниці ДФС вказано забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_2 , згідно з чинним законодавством та виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

З урахуванням викладеного, Київською міською митницею ДФС прийнято наказ від 02.06.2021 №5-ос «Про проведення розрахунку», згідно з яким, визначено здійснити нарахування для повного розрахунку із ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства та виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а також здійснити нарахування для виплату грошової компенсації, відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Вважаючи дані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною другою статті 1 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частинами першою - третьою статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначено, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

У той же час, приписами частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції, яка діяла станом на момент ознайомлення позивача з попередженням про наступне вивільнення, тобто станом на 13.07.2020), суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 №1285-ІХ частину третю статті 87 Закону №889-VIII викладено у наступній редакції:

«Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».

Дана редакція частини третьої статті 87 Закону №889-VIII діяла станом на момент винесення оскаржуваних наказів.

Відтак, у межах заявленого спору необхідно встановити, яка редакція частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» підлягає застосуванню.

Так, станом на момент ознайомлення позивача з попередженням про наступне вивільнення, тобто станом на 13.07.2020, суб`єкт призначення мав право призначити державного службовця, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, на рівнозначну або нижчу посаду державної служби. Водночас, станом на момент прийняття оскаржуваних наказів суб`єкт призначення або керівник державної служби був зобов`язаний запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Отже, з огляду на значний проміжок часу між датою ознайомлення позивача з попередженням про наступне вивільнення (13.07.2020) та датою прийняття наказу про звільнення (02.06.2021), що становить майже один рік, а також на законодавчі зміни у регулюванні спірних правовідносин, у Державної фіскальної служби України в особі її уповноважених осіб виник обов`язок, встановлений законом, запропонувати позивачу як державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду відповідно до його професійної підготовки та компетентностей. Такий обов`язок підлягав виконанню з урахуванням змін до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 № 1285-ІХ.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, ОСОБА_1 станом на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення останнього із займаної ним посади було запропоновано іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Суд також підкреслює, що відносини публічної служби в основі своєї правової природи є наслідком реалізації не лише права на участь в управлінні державними справами через забезпечення доступу до державної служби, визначеного статтею 38 Конституції України, але і права на працю, оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації права на працю, закріпленого у статті 43 Конституції України, а тому за правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №21-389а13, до відносин публічної служби застосовуються норми трудового законодавства в частині неврегульованій спеціальним законодавством.

Правовий висновок щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року №1285-IX, висловлено Верховним Судом у постановах від 30.11.2022 у справі №640/15797/21 та від 05.04.2023 у справі №640/12871/21, який підлягає застосуванню у цій справі.

З викладеного вбачається, що Державною фіскальною службою України під час винесення наказу від 02.06.2021 №837-о «Про звільнення ОСОБА_1 » не дотримано процедури звільнення позивача із займаної ним посади, як наслідок, даний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Поряд із цим, відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов`язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.

Відповідно 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 493 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Кодекс законів про працю України не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частиній першій статті 235 та у статті 240-1 КЗпП України. Відтак суд, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що вкладена в постановах від 11.02.2021 у справі №640/21065/18, від 27.04.2021 у справі №826/8332/17, від 31.05.2021 у справі №0840/3202/18.

Враховуючи висновок суду про незаконність звільнення позивача, останній підлягає поновленню на посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС, тобто з посади, з якої звільнено ОСОБА_1 , з 03.06.2021 (з дня, наступного за днем звільнення).

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання Державної митної служби України як суб`єкта призначення, видати наказ про поновлення ОСОБА_1 у Київській митниці, як відокремленому підрозділі Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 43997555), на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС.

У свою чергу, наказ Київської міської митниці ДФС від 02.06.2021 №6-ос «Про проведення розрахунку», як похідний від наказу Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №837-о «Про звільнення ОСОБА_1 » також є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі Порядок №100).

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку №100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Так, згідно з довідкою Київської міської митниці ДФС від 14.07.2021 №132 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить (16 761,17 грн.+16 761,17 грн.)/ (22+18)= 838,06 грн.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, розрахована за період з 03.06.2021 (наступна дата після звільнення) по 06.05.2026 (дата ухвалення судового рішення), тобто за 1271 робочий день.

На підставі викладеного, суд вказує про необхідність стягнути з Київської митниці Держмитслужби, як правонаступника Київської міської митниці ДФС, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2021 по 06.05.2026 у розмірі 838,06 грн. * 1271 робочий день = 1 065 174,26 грн, з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

Водночас, суд зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові в справі від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми коштів, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за певних обставин.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16.

Щодо звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з довідкою Київської міської митниці ДФС від 14.07.2021 №132 середньомісячний розмір заробітної плати позивача становить 16761,17 грн.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць в розмірі 16761,17 грн підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статі 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Київської міської митниці ДФС, Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби Александрова А. №837-0 від 02.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської митниці ДФС №6-ОС від 02.06.2021 «Про проведення розрахунку».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 03.06.2021.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, із обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 03.06.2021 по 06.05.2026 в сумі 1 065 174,26 грн (один мільйон шістдесят п`ять тисяч сто сімдесят чотири гривні двадцять шість копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 03.06.2021, та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 16761,17 грн (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одна гривня сімнадцять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.