Рішення № 136283288, 27.04.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/25112/25

Провадження №2/523/2492/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"27" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,

позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Цибульської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

20.11.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання спадкоємцем четвертої черги, у якому просить:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, в період з 01.04.2020 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши її спадкоємцем четвертої черги за законом після її смерті.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що з 2016 року позивачка ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , де познайомилася зі своїми сусідами ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_3 , які проживали в кв. АДРЕСА_2 . На той час їх сім`я опинилася в складних життєвих умовах.

ОСОБА_3 була інвалідом з дитинства 1 групи безстроково, та потребувала постійної сторонньої допомоги, опіки. Вона не здатна була себе обслуговувати, самостійно пересуватися, контролювати свою поведінку, спілкуватися та взагалі орієнтуватися.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 10.09.2002 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнана недієздатною. Рішення набрало законної сили 11.10.2002 року народження.

В родині не було грошей та вони потребували постійної допомоги. Позивачка є людиною з чутким серцем, та вирішила їм допомагати. З квітня 2020 року позивачка ОСОБА_1 почала проживати однією сім`єю разом з ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Разом вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили поточний ремонт квартири, сплачували комунальні послуги та усі питання вирішували спільно.

Тривай час, ОСОБА_4 хворіла, позивачка купувала їй ліки та доглядала її, однак не дивлячись на це ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , вирішення всіх питань та турботу відносно її недієздатної доньки - ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 взяла на себе.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 11.05.2022 року, за поданням Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради заявницю ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатної ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 11.05.2022 року.

Позивачка ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_3 , вирішувала не тільки питання її годування, прибирання, придбання ліків та особистої гігієни, а також питання пов`язані з медичним забезпеченням. Саме позивачка ОСОБА_1 зазначена довіреною особою в декларації №0001-Р7НН-05АО від 02.08.2022 року ОСОБА_3 з сімейним лікарем ОСОБА_5 .

Враховуючі тяжкі захворювання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вона померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Всі питання та витрати пов`язані з похованням ОСОБА_3 вирішувала позивачка ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 13.11.2008 року є ОСОБА_6

04 листопада 2025 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. відкрито спадкові справи: 64/2025 після смерті ОСОБА_4 та №72/2025 після смерті ОСОБА_3 .

Однак, при оформленні спадкових прав, нотаріус повідомила про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом є не можливим, оскільки потрібно надати документи, які підтверджують родинні відносини або підтверджують відношення до 4 черги спадкування за законом згідно ст.1264 ЦК України.

Позивачка ОСОБА_1 не є родичем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , однак вона більше 5 років проживала з ними разом однією сім`єю, опікувалася ними, допомагала їм та відповідно до звичайних традицій поховала, тому вона має право на отримання спадщини за законом в порядку четвертої черги спадкування. У ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взагалі не було близьких родичів. Ще за життя та до знайомства з позивачкою, 24.11.2008 року ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л., реєстровий №1-4556, яким заповіла усе належне її майно своєї дальній родичці (двоюрідна невістка) - ОСОБА_2 . ОСОБА_4 розуміла, що вона хворіє, її донька також потребує допомоги та напевно сподівалася на те, що ОСОБА_2 , у разі її смерті буде доглядати за її донькою. Однак, ОСОБА_2 є особою похилого віку та не мала змоги доглядати недієздатну доньку ОСОБА_7 , у зв`язку з чим всі проблеми лягли лише на позивачку.

В свою чергу, ОСОБА_2 розуміючи, що дійсно лише позивачка ОСОБА_1 опікується проблемами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проживає разом з ними з початку 2020 року, 04.09.2025 року звернулася до нотаріуса з заявою (реєстровий №1267) в якій зазначила про те, що спадщину у встановлені законом строки після смерті ОСОБА_4 вона не прийняла, за продовженням цього строку вона звертатися не буде, проти видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 не заперечує.

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована у сусідній з квартирою АДРЕСА_4 - квартирі АДРЕСА_5 , хоча фактично проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по день їх смерті за адресою: АДРЕСА_3 . У позивачки наявні на зберіганні особисті документи померлих та документи, пов`язані зі смертю та похованням (кремацією) спадкодавця, докази сплати послуг з поховання спадкодавця, копії квитанцій за житлово-комунальні послуги, медичні документи, правовстановлюючі документи, що також є доказом спільного проживання однією сім`єю позивачці зі спадкодавцем та ведення спільного господарства упродовж більше ніж п`ять років до дня смерті.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження по справі, надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2025 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_8 було витребувано від приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Сакал Інни Миколаївни належним чином завірену копію спадкової справи № 64/2025 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; належним чином завірену копію спадкової справи № 72/2025 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 29.01.2026р закрито підготовче провадження та призначити до судового розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Цибульська Г.В. підтримали позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач Одеська міська рада не забезпечив явку свого представника до судового засідання, був повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, причин неявки не повідомив, відзиву на позов суду не надав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, причин неявки не повідомила, відзиву на позов суду не надала, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідачів, які причини неявки не повідомили, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.12.2020 року зареєстрована за адресою: в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_3 проживали по сусідству з позивачкою ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 була інвалідом з дитинства 1 групи безстроково та потребувала постійної сторонньої допомоги, опіки, що підтверджується довідкою сер. МСЕ №089133 від 21.05.1997 року. Вона не здатна була себе обслуговувати, самостійно пересуватися, контролювати свою поведінку, спілкуватися та взагалі орієнтуватися.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 10.09.2002 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнана недієздатною. Рішення набрало законної сили 11.10.2002 року народження.

Відповідно до довідки №17 від 17.11.2025 року, яка видана ЖБК «Ленінський-22», ОСОБА_1 з квітня 2020 року фактично проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по день їх смерті за адресою: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 11.05.2022 року, за поданням Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради позивача ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатної ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 11.05.2022 року.

Відповідно до декларації № 0001-Р7НН-05АО від 02.08.2022 року, укладеної з сімейним лікарем ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 зазначена довіреною особою ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Матеріалами справи (довідками та квитанціями) підтверджується, що всі питання та витрати пов`язані з похованням ОСОБА_3 вирішувала позивачка ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 13.11.2008 року є ОСОБА_6

04 листопада 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. відкрито спадкові справи: 64/2025 після смерті ОСОБА_4 та №72/2025 після смерті ОСОБА_3 .

Листом №417/02-14 від 05.11.2025 року приватний нотаріус Сакал І.М. повідомила позивачку ОСОБА_1 , що видати свідоцтво про право на спадщину за законом є неможливим, оскільки потрібно надати документи, які підтверджують родинні відносини або підтверджують відношення до 4 черги спадкування за законом, згідно ст.1264 ЦК України.

На виконання Ухвали Пересипського районного суду м.Одеси від 28.11.2025 року, до суду надійшли завірені належним чином копії спадкових справ № 64/2025 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та № 72/2025 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі спадкової справи № 64/2025 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається про те, що 26.09.2025 року позивачка ОСОБА_1 діюча від імені недієздатної ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 .

Також, в матеріалах справи наявний заповіт посвідчений державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л., реєстровий №1-4556, відповідно з яким, ОСОБА_4 заповіла усе належне її майно ОСОБА_2 .

В свою чергу, відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 04.09.2025 року, ОСОБА_2 зазначила про те, що спадщину у встановлені законом строки після смерті ОСОБА_4 вона не прийняла, за продовженням цього строку вона звертатися не буде, проти видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 не заперечує.

Зі спадкової справи № 72/2025 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається про те, що 05.11.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 , однак приватний нотаріус Сакал І.М. повідомила позивачку ОСОБА_1 про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом є не можливим, оскільки потрібно надати документи, які підтверджують родинні відносини або підтверджують відношення до 4 черги спадкування за законом, згідно ст.1264 ЦК України.

На підтвердження факту проживання однією сім`є, позивачкою надано довідку №17 від 17.11.2025 року, яка видана ЖБК «Ленінський-22», ОСОБА_1 з квітня 2020 року фактично проживала однією сімєю разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по день їх смерті за адресою: АДРЕСА_3 , тобто більше п`яти років.

На підтвердження ведення спільного господарства, позивачем також надано виписку з банківської картки, що підтверджує сплату комунальних послуг за квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона проживає по сусідству з позивачкою ОСОБА_1 , також вона була знайома з померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживали за адресою: АДРЕСА_3 . Свідок зазначила про те, що дійсно позивачка ОСОБА_1 з весни 2020 року проживала разом однією сім`єю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , де вони вели спільне господарство, вирішували побутові питання. З весни 2020 року позивачка ОСОБА_1 забезпечувала медичний догляд, харчування та вирішення інших проблемних питань, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 опинилися в складних життєвих умовах, а ОСОБА_3 взагалі була лежачою хворою та не могла себе самостійно доглянути.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_1 та померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Свідок підтвердила факт того, що ОСОБА_1 з квітня 2020 року проживала разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а після смерті ОСОБА_4 оформила опікунство над її недієздатною донькою ОСОБА_3 , яка потребувала сторонньої допомоги та доглядала її до дня її смерті. Після смерті ОСОБА_3 саме позивачка ОСОБА_1 займалася її похованням та здійснила всі необхідні для цього обряди за власний кошт.

За умовами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (пункт 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц (провадження №61-9952св18) та від 21 березня 2019 року в справі №461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18).

Отже слід зазначити, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові від 17 червня 2020 року, справа №755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив та виклав у п.5.2 Листа від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» те, що черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч.1ст.1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч.2 ст.1259 ЦК України). Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем. Тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У законі міститься вичерпний перелік обставин, за наявності яких можлива зміна черговості, що не потребує розширеного тлумачення. Відсутність хоча б однієї із таких обставин зумовить застосування загального порядку черговості спадкування, визначеного у ст.1258 ЦК.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини проживала однією сім`єю із померлим спадкодавцем ОСОБА_3 , вела з нею спільне господарство, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Позивач здійснювала догляд за померлою, займалася її лікуванням, забезпечувала усім необхідним для життя та сплачувала грошові кошти за житлово-комунальні послуги, а також понесла витрати, пов`язані з її похованням. Ці обставини підтверджуються письмовими доказами та показами свідків.

Позивач прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вимога про надання позивачу права на спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_3 є похідною від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Таким чином, суд вважає що наявні всі підстави, передбачені ч.2ст.1259 ЦК України, для надання позивачці ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємця четвертої черги за законом.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що під час розгляду справи, знайшли підтвердження обставини, на які посилається позивач, приймаючи до уваги, що позивач позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як у судовому порядку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.12, 77-81, 263, 265 ЦПК України, ст.2, 16,1258-1262 ЦК України, ст.3, 74 СК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання спадкоємця четвертої черги - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, в період з 01.04.2020 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 , визнавши її спадкоємцем четвертої черги за законом після її смерті.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 27.04.2026 року.

Суддя К.О. Далеко