Рішення № 136281897, 31.03.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/8013/25

Провадження № 2/496/1882/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Сурженко К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 8423240 від 26.10.2024 року у розмірі 60657 грн 90 к. та сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн 40 к.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 8423240 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в Договорі. Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», приймаючи умови кредитного договору, які розміщені на сайті Товариства creditplus.ua відповідачка підтвердила, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись цих правил. Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 12.09.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 12092025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Станом на дату звернення позивача до суду та відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ», заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 60657 грн 90 к., з яких: 22344 грн 50 к. сума заборгованості за основною сумою боргу, 26813 грн 40 к. сума заборгованості за відсотками, 11500 грн сума заборгованості за пенею, штрафами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка до судового засідання не з`явилась, хоча повідомлялась про дату та час судового засідання належним чином, відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 26.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8423240 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого останній було надано фінансовий кредит на наступних умовах: сума кредиту (загальний розмір) складає 18000 грн (п. 1.3 Договору); строк кредиту 360 днів (п. 1.4); періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,00% в день (п.п. 1.5.1); орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних (п.п. 1.9.1); кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1); дата надання кредиту 26.10.2024 року або 27.10.2024 року (п. 2.2) (а.с. 6-10).

21.11.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 8423240 про надання споживчого кредиту, якою сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000,00 грн (п. 1), в зв`язку з чим погодили внести зміни до договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 23000,00 грн. Тип кредиту кредит (п. 1.3); орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 2339,46% річних (а.с. 11 зв.-12).

Додатками № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 8423240 від 26.10.2024 року та до Додаткової угоди від 21.11.2024 року є таблиці обчислення загальної вартості кредиту, який підписаний відповідачкою 26.10.2024 року та 21.11.2024 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 10 зв., 12).

На виконання переддоговірних обов`язків 26.10.2024 року та 21.11.2024 року відповідачку було ознайомлено з Паспортами споживчого кредиту продукту, інформація в якому зберігає чинність та є актуальною до наступного дня відповідно до підписання паспорту споживчого кредиту, які підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 13-13 зв., 14 зв.-15).

Вказаний Договір, Додаткова угода, Додатки № 1 та Паспорти споживчого кредиту укладені з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора «А5136», «А2276», «RK3165» «ТВ9273».

На підтвердження виконання умов договору та перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, позивачем надано листи:

-ТОВ «ПЕЙТЕК» від 17.09.2025 року за Вих. № 20250917-1.1, з якого вбачається успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна», згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 190122-1 від 19.01.2022 року, сума 18000 грн., номер картки НОМЕР_1 , ID НОМЕР_2 , дата операції 26.10.2024 18:54:05 (а.с.18);

-ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 16.09.2025 року за Вих. № 7/15362, з якого вбачається успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна», згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020 року, сума 5000 грн., номер картки НОМЕР_1 , ID транзакції НОМЕР_3 , дата операції 21.11.2024 12:09 (а.с.18 зв.).

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей Договору № 8423240 від 26.10.2024 року та Додаткову угоду від 21.11.2024 року, їх було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

ТОВ «Авентус Україна» виконало умови кредитного договору та додаткової угоди, надавши відповідачці кредит, про те остання не виконала умови кредитного договору.

З Картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) за договором № 8423240 від 26.10.2024 року, виконаного первісним кредитором, вбачається часткова сплата процентів за користування кредитом, а також, що заборгованість відповідачки станом на 20.05.2025 року (включно) складає 60434 грн 46 к., з яких: сума кредиту 22344 грн 50 к.; сума процентів за користування кредитом 26813 грн 40 к.; штраф 11500 грн (а.с. 19-22).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

12.09.2025 року між ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором та ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, було укладено Договір факторингу № 12092025, відповідно до умов якого клієнт відступає за плату факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за відсотковою ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 22 зв.-24 зв.).

Згідно з копією Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 2 від 12.09.2025 року за Договором факторингу № 12092025 від 12.09.2025 року та Витягу з Реєстру боржників № 2 від 12.09.2025 року за Договором факторингу № 12092025 від 12.09.2025 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , за кредитним договором № 8423240. Розмір заборгованості складає 60657 грн 90 к., в тому числі 22344 грн 50 к. сума заборгованості за основною сумою боргу, 26813 грн 40 к. сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за пенею, штрафами 11500 грн (а.с. 25, 26).

На підтвердження виконання умов договору факторингу № 12092025 від 12.09.2025 року, щодо сплати за права вимоги до боржників, позивачем надано платіжну інструкцію № 107 від 16.09.2025 року, відповідно до якої позивач перерахував на рахунок ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти в сумі 7348322,79 грн (а.с. 25 зв.).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

А тому позивач є правонаступником за вказаним кредитним договором до відповідачки.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором та додатковою угодою, проте відповідачка своє зобов`язання по поверненню кредитних коштів не виконує, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, а тому суд вважає, що права позивача порушені та підлягають судовому захисту.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитом суд приходить до такого висновку.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Позивач вказує, відповідно до розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідачки по процентам становить 10860 грн.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (№ 1953-ІХ) відносини, що виникають на ринку фінансових послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора. Захист прав споживачів здійснюється відповідно до законодавства про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України, «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі №664/1261/16-ц (провадження №61-25248св18), від 27.01.2020 у справі №754/6091/18 (провадження №61-11473св19), від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 (провадження №61-1416св20).

Згідно з договором про надання споживчого кредиту № 8423240 від 26.10.2024 року, орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 2333,95% річних (а.с. 6), а за додатковою угодою 2339,46% річних, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 №7-рп/2013).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідачки та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50% від суми позики (23000 грн), а саме: до 11500 грн.

Суд не погоджується з нарахуванням позивачем суми заборгованості за неустойкою у розмірі 11500 грн.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За таких обставин, суд вважає, що неустойка нарахована за невиконання/неналежне виконання відповідачкою зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 8423240 від 26.10.2024 року у розмірі 11500 грн підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України).

Ураховуючи те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, а тому суд вважає необхідним стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 8423240 про надання споживчого кредиту від 26.10.2024 року, яка складає 33844 грн 50 к., з яких: 22344 грн 50 к. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11500 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 146051 від 11.11.2025 року (а.с. 4 зв.), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн 40 к., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідачки підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1351 грн 60 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 33844 грн 50 к. х 2422 грн40 к./60657 грн 90 к.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 536, 628, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», Закон України про Фінансові послуги та фінансові компанії», Закон України «Про захист прав споживачів», суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, реквізити IBAN НОМЕР_5 ) заборгованість за кредитним договором № 8423240 про надання споживчого кредиту від 26.10.2024 року, яка складає 33844 грн 50 к., з яких: 22344 грн 50 к. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11500 грн сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, реквізити IBAN НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 1351 грн 60 к.

В іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 31 березня 2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра