Рішення № 136279763, 01.05.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 рокуСправа № 912/3254/25

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю., представника позивача адвоката Гирі А.В., представника відповідача адвоката Кривенка М.П., відповідача Домбровської А.Л. за правилами загального позовного провадження господарську справу № 912/3254/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" (39530, Полтавська область, Полтавський район, с. Лип`янка)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 66 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позиції сторін та рух справи.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" (далі - позивач) з вимогами до фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни (далі - відповідач) про стягнення 66 000,00 грн попередньої оплати, з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.

У позовній заяві на обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення з відповідачем договору купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.

Позивач повідомляє, що відповідач електронною поштою з адреси vip.agrolux@gmail.com виставила позивачу рахунок на оплату від 22.09.2025 № 54 на загальну суму 66 000 грн з ПДВ, який містив погоджену сторонами номенклатуру товару у кількості 25 позицій.

На виконання досягнутих домовленостей, позивач платіжною інструкцією № 705 перерахував відповідачу 66 000 грн як повну передоплату за товар, із зазначенням у призначенні платежу: «за ТМЦ згідно рахунку № 54 від 22.09.2025 р., у т.ч. ПДВ 20%= 11 000,00 грн».

Позивач звертає увагу, що у день отримання грошових коштів за правилом першої події відповідач склала та зареєструвала податкову накладну від 24.09.2025 № 8, в якій перелік і номенклатура товару повністю відповідали рахунку від 22.09.2025 № 54 на 25 позицій, що підтверджує погодження сторонами саме такого предмета договору (25 позицій товару).

14.10.2025 відповідач в односторонньому порядку, без погодження з покупцем, склала та зареєструвала розрахунок коригування № 1 до податкової накладної від 24.09.2025 № 8, яким було анульовано 25 позицій погодженого та оплаченого товару і додано інший товар - «система контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчиків висіву».

Позивач указує, що надалі, 20.10.2025, відповідач електронною поштою направила позивачу лист, у якому зазначила, що товар був отриманий представником позивача через ТОВ «Нова Пошта» за ТТН № 59001462367996, та надала документи щодо іншого товару.

21.10.2025 електронною поштою відповідач направила позивачу заповнену заяву на повернення товару - системи контролю висіву, а також лист про готовність прийняти до повернення цей товар.

Позивач повідомляє, що направив відповідачу претензію від 22.10.2025 № 150 з вимогою повернути попередню оплату в сумі 66 000,00 грн, у відповідь на яку відповідач визнала отримання попередньої оплати, але послалась на досягнення домовленостей про зміну номенклатури товару з 25 позицій на систему контролю висіву, а також зазначила про відвантаження позивачу системи контролю висіву і виконання відповідачем своїх обов`язків, а в поверненні передоплати відмовила.

Позивач указує, що скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, передбаченим частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України.

Позивач наголошує, що не погоджував зміну товару, визначеного рахунком від 22.09.2025 № 54, а одностороння зміна номенклатури товару відповідачем у спосіб складення розрахунку коригування до податкової накладної не змінило первісний предмет договірних відносин, не створило нових зобов`язань та не свідчило про укладення нового договору або досягнення домовленостей щодо іншого товару.

За такого позивач вважає, що відповідач повинна повернути позивачу попередню оплату в сумі 66 000,00 грн, оскільки не виконала обов`язок з поставки товару (25 позицій).

Ухвалою від 12.01.2026 (після усунення недоліків позовної заяви) суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3254/25; постановив справу №912/3254/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 14.01.2026 суд за заявою позивача від 12.01.2026 про забезпечення позову наклав арешт на грошові кошти, що належать відповідачу як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належатимуть відповідачу в межах суми позовних вимог на загальну суму 66 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в позові.

Відповідач підтверджує, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу у спосіб оформлення позивачем інтернет-замовлення, виставлення відповідачем як продавцем рахунку від 22.09.2025 № 54 на товар у кількості 25 позицій та його повної оплати позивачем як покупцем.

За доводами відзиву, після оплати замовленого товару в кількості 25 позицій позивач, від імені якого діяв громадянин Кобченко Михайло Юрійович , змінив номенклатуру товару з 25 товарних позицій на систему контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчиків висіву, зокрема у спосіб коригування інтернет-замовлення та шляхом листування з представником відповідача у месенджері Viber.

Посилаючись на досягненням домовленості з гр. Кобченком М.Ю. щодо зміненої номенклатури товару, відповідач повідомляє, що товар за зміненим замовленням був відправлений позивачу в особі гр. Кобченка М.Ю. та отриманий ним. Відповідач зазначає, що після отримання систему контролю висіву гр. Кобченко М.Ю. в телефонному режимі ініціював повернення такого товару, узгодив питання повернення з відповідачем, створив накладну ТОВ «Нова пошта» на повернення, проте надалі видалив цю накладну і не повернув товар.

Відповідач підсумовує, що діяла добросовісно, мала обґрунтовані сподівання, що отримані кошти як передоплата є оплатою саме за обраний покупцем та фактично поставлений йому товар «система контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву», оскільки покупець підтвердив зміну номенклатури в телефонній розмові та прийняв товар через свого представника Кобченка М.Ю. без зауважень, що остаточно підтвердило правильність цих очікувань. Покупець вчинив дії, які надали постачальнику підстави вважати, що зміна номенклатури узгоджена (відсутність відмови від прийняття товару на відділенні ТОВ «Нова Пошта», відсутність акта розбіжностей). Відповідач вважає, що будь-яке інше тлумачення цих дій є спробою позивача ввести суд в оману з метою отримання неправомірної вигоди.

Відповідач звертає увагу, що у виставленому нею рахунку від 22.09.2025 № 54 було застереження: «Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, само вивозом, за наявності довіреності та паспорта».

Відповідач указує, що позивач не звертався до відповідача за фактичною поставкою товару, свого належного представника з довіреністю та копією паспорта не направляв, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, вимога про повернення попередньої оплати є намаганням в односторонньому порядку змінити правочин, тому є безпідставною і передчасною.

Відповідач зазначає, що у цьому випадку готова поставити товар за умови прибуття на склад постачальника уповноважених представників покупця та надання належних документів покупцем, а питання повернення надісланого громадянину Кобченку М.Ю. товару (система контролю висіву) буде вирішуватися відповідачем окремо у спосіб звернення до правоохоронних органів щодо його імовірно шахрайських дій та заявлення окремого цивільного позову.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач поставила позивачу запитання в порядку частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно з відзивом відповідач подала до суду клопотання про витребування доказів у Головного управління ДПС у Полтавській області (засвідчених копій податкових декларацій ТОВ "Лип`янка" з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2025 року з додатками), зазначивши, що позовні вимоги ґрунтуються на твердженнях про відсутність факту поставки замовленого товару. Водночас, на думку відповідача, обставини щодо здійснення або нездійснення господарської операції з поставки товару можуть бути підтверджені даними податкового обліку сторін. Зокрема, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної, а також відображення відповідних операцій у податкових деклараціях з податку на додану вартість та додатках до них може свідчити про фактичне отримання позивачем товару за спірною поставкою.

Ухвалою від 10.02.2026 суд постановив здійснювати подальший розгляд справи №912/3254/25 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 10.03.2026; клопотання відповідача про поставлення запитань позивачу в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України задовольнив. Зобов`язав позивача надати відповіді на такі запитання відповідача:

1) Чи є Кобченко Михайло Юрійович особою, яка уповноважена представляти інтереси, діяти та отримувати товарно-матеріальні цінності від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка"? Поставлене запитання пов`язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, тому разом із відповіддю необхідно надати відповідний документ.

2) Чи уповноважувало Товариство з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" Кобченка Михайла Юрійовича на вчинення дій щодо пошуку, замовлення та придбання від імені товариства обладнання для сільського господарства, в тому числі "Системи контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву"?

3) Чи передавав Кобченко Михайло Юрійович Товариству з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" Систему контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву, чи будь-який інший товар, що був ним отриманий від відправника Домбровський Роман Юрійович згідно з експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" від 26.09.2025 №59001462367996?

4) Якщо відповіді на попередні питання негативні, чи було відомо Товариству з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" про те, що громадянин Кобченко Михайло Юрійович у взаємовідносинах з третіми особами, зокрема у взаємовідносинах з відповідачем в період з 19 вересня 2025 року по 27 жовтня 2025 року, представляється як представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" з правом замовлення та придбання від імені товариства обладнання для сільського господарства?

5) Повідомити, хто з уповноважених осіб (назвати посаду, прізвище, ім`я, по батькові, правову підставу) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» звертався до фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни за адресою місця поставки про отримання товару з 25 найменувань, який був зазначений у первинному рахунку від 22.09.2025, що був направлений з її електронної пошти vip.agrolyks@gmail.com? Поставлене запитання пов`язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, тому разом із відповіддю необхідно надати відповідний документ.

12.02.2026 від позивача надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив до 20.02.2026.

Ухвалою від 12.02.2026 суд заяву позивача від 11.02.2026 про продовження строку для подання відповіді на відзив задовольнив та продовжив позивачу строк на подання відповіді на відзив до 20.02.2026.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що посилання відповідача на застереження у рахунку щодо самовивозу не підтверджують факту належного виконання зобов`язання з поставки товару і не звільняють від обов`язку або поставити товар, або повернути отриману передоплату.

На переконання позивача, застереження про самовивіз мають виключно організаційно-технічний характер, але не узгодженою сторонами самостійною договірною умовою.

Позивач указує, що рахунки № 54 як щодо 25 товарних позицій, так і щодо системи контролю висіву не містять інформації про адресу самовивозу, крім адреси ФОП.

Позивач наголошує на ненаданні відповідачем первинних документів, що підтверджують факт поставки, зокрема заперечує, що надана відповідачем експрес-накладна № 59001462367996 підтверджує поставку товару.

Позивач зазначає, що договір (рахунок) не передбачає обміну юридично значущими повідомленнями через Viber. Оскільки оплата пройшла за конкретним рахунком з 25 позиціями товару, зміна специфікації на одну систему «Монада» мала бути оформлена новим рахунком або додатковою угодою.

Позивач звертає увагу, що розрахунок коригування від 14.10.2025 до податкової накладної був складений відповідачем уже постфактум «заднім числом».

Позивач акцентує, що жодних первинних документів, які стали підставою для складання розрахунку коригування 14.10.2025, відповідач не надала. Водночас, саме первинні документи можуть підтверджувати факт поставки, тоді як податкова накладна та розрахунок коригування, що складені в односторонньому порядку, самі по собі такого факту не наводять.

Позивач зазначає про неналежність і недопустимість доданого відповідачем до відзиву бланку замовлення від 19.09.2025 № 1262-78, який не стосується предмета спору та не підтверджує виконання зобов`язань за рахунком від 22.09.2025 № 54. Позивач також стверджує про неналежність і недопустимість доданих до відзиву скріншотів з вебсайту та електронного листування у месенджері Viber.

У запереченнях відповідач зазначає, що у спосіб оплати рахунку позивач як покупець акцептував первинну пропозицію відповідача як продавця про поставку товарів з 25 найменувань та, відповідно, узгодив істотні умови - номенклатуру, кількість, ціну, вартість партії товару, умови поставки. Як убачається з первинного рахунку, товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Відповідач повідомляє, що оскільки поставка передбачала здійснення попередньої оплати, відповідно, товар на момент оплати був у наявності на складі продавця та готовий для передачі покупцю.

Відповідач зазначає, що вона як продавець не зобов`язана була надавати покупцю окреме повідомлення про готовність товару до поставки. Покупець для отримання товару не прибував, довіреності та паспорта на уповноважену особу не надавав.

Відповідач зазначає, що неотримання покупцем товару зумовлено невчиненням саме покупцем дій, що були встановлені договором, до вчинення яких продавець не міг виконати свого обов`язку, тобто у цьому випадку має місце прострочення покупця.

10.03.2026 позивач подав до суду повідомлення про відмову від надання відповіді на питання учасника справи.

Ухвалою від 10.03.2026 суд задовольнив клопотання відповідача від 06.02.2026 про витребування доказів; витребував від Головного управління ДПС у Полтавській області копії податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2025 року з додатками; усне клопотання представника відповідача від 10.03.2026 про зобов`язання позивача надати відповідь на запитання відповідно до ухвали суду від 10.02.2026 задовольнив; визнав підстави для відмови позивача від надання відповідей на питання відсутніми та зобов`язав позивача надати відповіді на питання відповідно до ухвали суду від 10.02.2026; продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 24.03.2026.

20.03.2026 на виконання ухвали суду від 10.03.2026 Головне управління Державної податкової служби України в Полтавській області надало копії податкових накладних позивача за жовтень-грудень 2025 з додатками.

Позивач подав до суду пояснення щодо витребуваних судом доказів (податкової звітності), в яких зазначив, що відображення показників у первинній податковій звітності за жовтень 2025 року мало виключно технічний характер і було зумовлене автоматизацією облікових процесів (синхронізація з ЄРПН). Також, на переконання позивача, подання уточнюючого розрахунку від 11.03.2026, яким анульовано спірний податковий кредит, є належним процесуальним підтвердженням послідовної правової позиції позивача щодо невизнання факту поставки товару "Система контролю висіву Монада" та відсутності правових підстав для зміни предмета поставки за рахунком № 54 від 22.09.2025.

Позивач надав до суду заяву свідка, сформовану як заява з процесуальних питань засобами електронного кабінету позивача, з посиланням на статтю 90 ГПК України, в якій позивач в особі директора ТОВ «Лип`янка» Кобченко Ольги Миколаївни надав відповіді на запитання, поставлені відповідачем у відзиві, зокрема повідомив, що Кобченко Михайло Юрійович не є особою, яка має право представляти інтереси позивача, діяти від його імені чи отримувати товарно-матеріальні цінності; позивач не уповноважував таку особу на вчинення дій щодо пошуку, замовлення та придбання від імені товариства обладнання для сільського господарства, в тому числі "Системи контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву" і не отримував від Кобченка М. Ю. вказаного товару; позивачу не було відомо про те, як саме Кобченко М.Ю. представлявся у приватних розмовах з іншими особами. Позивач виходив виключно з умов безготівкової оплати рахунку, виставленого на підприємство.

Позивач також повідомив, що уповноважені особи ТОВ "Лип`янка" не зверталися за адресою місця поставки відповідача, оскільки рахунок № 54 не містить адреси складу для самовивозу, а відповідач, всупереч статті 663 ЦК України, не надсилав офіційного повідомлення про готовність товару до відвантаження. Позивач зазначає, що відповідач в односторонньому порядку змінив номенклатуру в ЄРПН, що зробило отримання початково замовленого товару неможливим. Позивач звертався до відповідача з письмовою претензією, що є належним доказом вимоги повернути кошти через непередання товару.

Ухвалою від 31.03.2026 суд за клопотанням відповідача від 30.03.2026 скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2026 у справі № 912/3254/25, з огляду на внесення відповідачем грошових коштів у сумі 66 000,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Кіровоградської області як забезпечення позову в порядку частини 4 статті 143 ГПК України.

Ухвалою від 24.03.2026 суд призначив підготовче засідання на 03.04.2026, оскільки підготовче засідання, призначене на 24.03.2026, не відбулося через повітряну тривогу.

Ухвалою від 03.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 14.04.2026

Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував і просив відмовити в позові з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

У судовому засіданні 14.04.2026 суд заслухав вступні слова сторін, розпочав дослідження доказів та, у зв`язку з повітряною тривогою, оголосив перерву до 15.04.2026.

14.04.2026 позивач подав до суду письмову промову в судових дебатах, в якій підтримав, підсумував і узагальнив раніше висловлену правову позицію у справі.

15.04.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку з повітряною тривогою. Ухвалою від 15.04.2026 суд призначив судове засідання на 24.04.2026.

У судовому засіданні 24.04.2026 суд дослідив докази, провів судові дебати, перейшов у стадію ухвалення судового рішення, відклав ухвалення і проголошення судового рішення до 01.05.2026.

01.05.2026 суд ухвалив рішення у справі, проголосив його проголосив вступну та резолютивну частини.

Фактичні обставини справи. Релевантне законодавство. Висновки суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши пояснення сторін, наведені в заявах по суті справи, заслухавши представників сторін у засіданнях, а також повно, безпосередньо і всебічно дослідивши наявні у справі докази, господарський суд установив такі обставини.

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лип`янка", як покупцем і відповідачем, фізичною особою-підприємцем Домбровською Аліною Леонідівною, як продавцем (постачальником) досягнута домовленість щодо поставки товару загальною вартістю 66 000,00 грн, що сторонами визнається.

За результатами цієї домовленості відповідач електронною поштою виставив позивачу рахунок на оплату від 22.09.2025 № 54 на суму 66 000,00 грн з ПДВ, який містив погоджену сторонами номенклатуру товару у кількості 25 позицій (т.1, а.с. 6), що підтверджується копією рахунку та визнається сторонами.

Зокрема, такі 25 позицій включали:

1) «Шплінт DIN 11024-D d4,5(5,0) цинк», кіл-сть - 3, од. - 100 шт.;

2) «Шплінт DIN 11023 d4,5 цинк жовтий/білий, кіл-сть - 2, од. - 100 шт.;

3) «Шина 10,0/75-15,3 PR14 F-3 ІМРТ TL Marcher», кіл-сть - 2, од. - шт.;

4) «Рукав для води і повітря PLW 20 08x4,5mm 20bаr Semperit», кіл-сть - 30, од. - пог.м.;

5) «Рукавички трикотажні з нанесенням ПВХ XL (10) 7 клас, жовті», кіл-сть - 20, од. - пар;

6) «Пружина стис.d=1,5мм», кіл-сть - 100, од. - шт.;

7) «Підшипник 7208 (30208А) ZKL», кіл-сть - 2, од. - шт.;

8) «Пила біметалева стрічкова M51-Performer 27x0,9 mm -10/14 PFV,3,83м», кіл-сть - 2, од. - шт.;

9) «Пила біметалева M42-AllpowerSE 27x0.9 mm - 6/10 FV, 3,83м», кіл-сть - 4, од. - шт.;

10) «Олива трансмісійна TRAXIUM AXLE 7 80W-90 5л», кіл-сть - 2, од. - шт.;

11) «Набір свердл по металу HSS -(1-10)х0.5мм, 19шт.(HAISSER) 2018903», кіл-сть - 2, од. - шт.;

12) «Лист г/к 20», кіл-сть - 0,031, од. - т;

13) «Труба профільна 40x40 мм 4,0 мм, S235 JRH,6 м» кіл-сть - 0,08, од. - т;

14) «Труба профільна 40x20 мм 1,8 мм, 6 м», кіл-сть - 0,052, од. - т;

15) «Труба проф. 60х40х2,0мм МІРА 6м», кіл-сть - 0,11, од. - т;

16) « 145.D021 Сопло гальванопокрите D18,0/25/72», кіл-сть - 20, од. - шт.;

17) « 6020-2 Гайка DIN 934 (ЦБ) М20», кіл-сть - 2, од. - 100 шт.;

18) « 6Р12-2 Контргайка DIN 985 (ЦБ) М12», кіл-сть - 10, од. - 100 шт.;

19) «Болт DIN 933 М12х40 8,8 цинк», кіл-сть - 8, од. - 100 шт.;

20) «В 305 емаль вишнева ПФ-133 ДВ 2,5л», кіл-сть - 2, од. - шт.;

21) «Вакуумметр 0-10кра», кіл-сть - 1, од. - шт.;

22) «Відвал Wirax 2x25R MБ12», кіл-сть - 3, од. - шт.;

23) «Втулка 509.046.6408», кіл-сть - 52, од. - шт.;

24) «Диск відрізний по металу/нержав. сталі NINJA ТМ VIROK : О= 125 х 22.23 мм, t = 1,6 мм», кіл-сть - 25, од. - шт.;

25) «Зуб пружиний ГКШ 100.00.003», кіл-сть - 2, од. - шт.

У рахунку зазначено: "Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіренності та паспорта"

Позивач оплатив рахунок від 22.09.2025 № 54, що підтверджується копією платіжної інструкції № 705 від 23.09.2025 з призначенням платежу: "За ТМЦ згідно рахунку №54 від 22.09.2025 року, у т.ч. ПДВ 20% = 11 000.00грн." (т.1, а.с. 7), а також визнається сторонами.

Отже, сторони у спрощений спосіб уклали договір поставки 25 позицій товару на загальну суму 66 000,00 грн, що визнається сторонами.

Відповідач виписала на користь позивача податкову накладну № 8 від 24.09.2025.

Перелік та номенклатура товару, зазначені у податковій накладній № 8 від 24.09.2025, відповідають рахунку № 54 від 22.09.2025.

Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 07.10.2025, що підтверджується копією відповідної квитанції (т.1, а.с. 8 - 10).

25.09.2026 Домбровський Роман Юрійович, який, за поясненнями відповідача, є її представником за довіреністю від 01.08.2025 (т.1, а.с. 103), направив «Новою поштою» посилку на ім`я одержувача - «Кобченко Михайло Юрьевич» з описом «інші запчастини» (експрес-накладна ТОВ «Нова пошта» від 25.09.2025 № 59001462367996, т.1, а.с. 109).

14.10.2025 відповідач оформила розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 до податкової накладної від 24.09.2025 № 8. Розрахунок коригування зареєстрований у ЄРПН 14.10.2025, що підтверджується копією відповідної квитанції (т.1, а.с. 11-13). Зазначеним розрахунком коригування замість 25 позицій товару додано інший - "Система контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчиків висіву" такої самої вартості, 66 000 грн, в тому числі 11 000 грн ПДВ.

20.10.2025 відповідач надіслала позивачу електронний лист, в якому повідомила, що товар від позивача у зворотному напрямку не отримано. Надала позивачу номер ТТН - 59001462367996, зазначивши про отримання товару представником Кобченком М.Ю. Просила повідомити дату повернення товару та здійснити відправлення на адресу відповідача. Зазначила, що після отримання повернутого товару буде здійснено повернення коштів згідно з домовленістю.

Зазначеним листом були надіслані 4 вкладених файли з такими назвами, як «Повернення від …», « 1258.pdf», « 1259.pdf», « 1260.pdf» (т.1, а.с. 14), які містять бланк зворотної накладної № 1 без дати (т.1, а.с. 15), копію видаткової накладної від 24.09.2025 №61, підписаної відповідачем та скріпленої її печаткою, на систему контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву на суму 66 000 грн з ПДВ (т.1, а.с. 16), рахунок від 22.09.2025 № 54 в новій редакції (на систему контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву, т.1. а.с. 17), договір купівлі-продажу від 22.09.2025 № 22/09/25 на систему контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву, підписаний з боку відповідача як продавця (т.1, а.с. 18).

21.10.2025 відповідач надіслала позивачу електронною поштою бланк заяви на повернення товару - системи контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву (т.1, а.с. 20).

Відповідач надіслала позивачу лист від 21.10.2025, в якому повідомила, що готова прийняти до повернення товар - систему контролю висіву Монада на зернову сівалку (т.1, а.с. 21).

27.10.2025 позивач надіслав відповідачу електронною поштою та засобами поштового зв`язку претензію № 150 від 22.10.2025 з вимогою повернення попередньої оплати у розмірі 66 000,00 грн за передоплачений товар (25 позицій), посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару (т.1, а.с. 29-35).

Відповідаючи на претензію позивача, відповідач зазначила таке. Позивач 24.09.2025 здійснив попередню оплату відповідно до рахунку від 22.09.2025 № 54 та платіжної інструкції від 23.09.2025 № 705. Попередньо була досягнута домовленість про відвантаження товару, перелік якого наведено у претензії. Відповідно до принципу «першої події» (передоплати) було виписано податкову накладну. Проте, на прохання представника ТОВ "Лип`янка", сторони досягли згоди про заміну номенклатури товару на систему контролю висіву "Монада" на зернову сівалку, 36 датчиків висіву. Відповідні зміни були відображені у податковому обліку складенням розрахунку коригування до податкової накладної. Система контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву була направлена позивачу поштою за адресою, погодженою представником покупця (позивача), та отримана позивачем. Зазначила про право покупця повернути товар належної якості продавцю протягом 14 днів. Вважала, що належно виконала свої договірні зобов`язання та підстав для повернення коштів у розмірі 66 000,00 грн не існує (т. 1, а.с. 36 - 37).

Заперечуючи обставину погодження зміни номенклатури товару та обставину виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, позивач звернувся до суду за стягненням з відповідача 66 000 грн передоплати за непоставлений товар (25 товарних позицій) в порядку статті 693 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір, господарський суд ураховує таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами статті 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощеному порядку, в результаті чого між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У статті 664 Цивільного кодексу України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За змістом частини 2 статті 698 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд вказує, що в рахунку на оплату (виставлення та оплату якого сторони визнають як укладення договору купівлі-продажу (поставки) у спрощений спосіб), зазначено: "Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіренності та паспорта."

Позивач оплатив рахунок, погодившись із його умовами, в тому числі щодо умов поставки товару самовивозом.

Отже, вказані дії сторін свідчать про те, що ними узгоджено здійснення поставки шляхом самовивозу товару покупцем (позивачем) зі складу продавця (відповідача).

Доказів, які б свідчили про погодження сторонами іншого способу поставки товару, матеріали справи не містять.

Отже, у правовідносинах, що склалися між сторонами у зв`язку з виставленням відповідачем рахунку від 22.09.2025 № 54 та його оплатою позивачем, для отримання товару від продавця (відповідача) позивач (покупець) повинен був повідомити продавцю (відповідачу) про оплату товару та про намір прибути на склад для самовивозу товару, прибути в погоджений термін для отримання товару, пред`явити довіреність та паспорт, після чого отримати товар, тобто вчинити дії з отримання товару у спосіб самовивозу зі складу відповідача.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що позивач такі дії вчинив, зокрема, повідомляв про оплату та звертався до відповідача за самовивозом товару.

У заяві свідка від 24.03.2026 (т.1, а.с. 228-229) керівник позивача Кобченко Ольга Михайлівна підтвердила, що позивач не звертався за адресою місця поставки відповідача, та повідомила, що адресу складу відповідач не повідомляла.

Водночас, до відповідача за отриманням інформації про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченого товару позивач не звертався.

Доводи позивача про те, що зміна номенклатури товару за розрахунком коригування до податкової накладної унеможливила отримання позивачем початково замовленого товару, суд відхиляє, оскільки податковий облік є лише відображенням господарських операцій і не скасовує обов`язків за укладеними договорами.

Суд також не приймає посилання позивача на недотримання відповідачем статті 663 Цивільного кодексу України, що полягає в ненадісланні офіційного повідомлення про готовність товару до відвантаження та про недотримання розумних строків для поставки товару з огляду на таке.

За статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд зазначає, що у рахунку на оплату строки поставки товару не встановлені.

Згідно з частиною 3 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про отримання товару самовивозом і запитував про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченого товару.

Претензія позивача про повернення суми попередньої оплати не є листом про погодження строку поставки оплаченого товару і фактично пред`явлена відповідачу передчасно, адже право вибору: вимагати поставку товару (чим фактично продовжувати існування відносин поставки товару), або вимагати повернення коштів (чим фактично припинити правовідносини поставки і трансформувати негрошове зобов`язання продавця у грошове), виникає у покупця на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за наслідками прострочення продавцем зобов`язання передати товар у встановлений строк.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо зміни договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 465/5980/17).

Одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у виді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину, як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

Вказане також підтверджує передчасність вимоги про повернення грошових коштів як волевиявлення односторонньої відмови від договору поставки товару, оскільки строк поставки сторонами узгоджений не був.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.09.2023 у справі № 906/402/22 також акцентує, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Дослідивши підстави позову, встановивши відсутність доказів узгодження сторонами строку поставки товару, оплаченого позивачем 22.09.2025, та факт незвернення позивача до відповідача за отриманням товару самовивозом, суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати про прострочення відповідачем як продавцем обов`язку з передання товару позивачу як покупцю, що є підставою для відмови в позові.

Водночас суд зазначає, що погодився з аргументами позивача про недоведеність відповідачем факту погодження сторонами зміни номенклатури товару з 25 найменувань на "Систему контролю висіву Монада".

Зокрема, на обґрунтування твердження про погодження сторонами зміни номенклатури товару, відповідач зазначає, що з боку позивача зміну номенклатури товару (зміну замовлення) ініціював і здійснив гр. Кобченко М.Ю. , який, діючи від імені та в інтересах позивача, отримав від відповідача товар за зміненим замовленням - систему контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву.

Водночас, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження наявності правового зв`язку між гр. Кобченком М.Ю. та позивачем. У справі відсутні будь-які докази на підтвердження наявності у гр. Кобченка М.Ю. повноважень представляти інтереси позивача у правовідносинах з відповідачем.

Також суд не може взяти до уваги як належні та безспірні докази надані відповідачем роздруківки спілкування у месенжері Viber (а.с. 107 - 108) та з особистого кабінету покупця на вебсайті продавця (дані про замовлення від 19.09.2025 № 1262-78, т.1, а.с. 99), оскільки ці роздруківки не дозволяють однозначно ідентифікувати та верифікувати осіб, між якими відбулося спілкування, а також особу, яка авторизувалась на вебсайті та сформувала відповідне інтернет-замовлення.

Відповідач посилається на формування позивачем податкового кредиту на підставі виписаної відповідачем податкової накладної та розрахунку коригування до нього.

Позивач у поясненнях від 23.03.2026 повідомляє, що, керуючись статтею 50 Податкового кодексу України, позивач самостійно виправив помилку, подавши контролюючому органу уточнюючий розрахунок від 11.03.2026, яким офіційно повідомив державу про безтоварність операції з ФОП Домбровською А.Л. та зняв з себе право на податковий кредит.

Суд не приймає посилання відповідача на формування у 2025 році позивачем податкового кредиту на підставі виписаної відповідачем податкової накладної та розрахунку коригування, оскільки такі дії позивача не свідчать про поставку товару відповідачем. Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції. Зазначена позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19.

Суд також зазначає, що податкові накладні повинні оцінюватися разом з іншими доказами у справі (видатковими накладними, ТТН тощо) і є «допоміжним» доказом. Зокрема, якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за видатковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значущі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Водночас, у справі, що розглядається, відсутні як видаткові накладні, так і будь-які інші докази поставки відповідачем позивачу, ТОВ "Лип`янка", товару (25 позицій), зазначеного в рахунку від 22.09.2025 № 54, оплаченого позивачем.

Доводи відповідача про погодження сторонами іншого асортименту товару (заміну 25 позицій товару на систему контролю висіву Монада) не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов переконання, що матеріалами справи не підтверджується погодження сторонами зміни асортименту товару з 25 товарних позицій на систему контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчики висіву та, відповідно, факт поставки відповідачем товару позивачу.

Водночас, право вимагати повернення суми попередньої оплати виникає у покупця, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Строк поставки товару шляхом самовивозу укладеним між сторонами договором не встановлений.

Позивач не повідомляв відповідачу про оплату, як визначено в рахунку, а також не прибував до відповідача за самовивозом товару, не повідомляв про такий намір, не звертався за інформацією про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченого товару.

Претензія позивача про повернення суми попередньої оплати не є листом про погодження строку поставки оплаченого товару і фактично пред`явлена відповідачу передчасно, адже право вибору: вимагати поставку товару (чим фактично продовжувати існування відносин поставки товару), або вимагати повернення коштів (чим фактично припинити правовідносини поставки і трансформувати негрошове зобов`язання продавця у грошове), виникає у покупця на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за наслідками прострочення продавцем зобов`язання передати товар у встановлений строк.

Зазначене вище свідчить про передчасність вимоги про повернення грошових коштів як волевиявлення односторонньої відмови від договору поставки товару, оскільки строк поставки сторонами узгоджений не був.

З огляду на зазначене, у задоволенні позову належить відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати.

До закінчення судових дебатів сторони в судовому засіданні зробили усні заяви про подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після ухвалення рішення суду.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 3 028 грн (за платіжною інструкцією № 1004 від 18.12.2025) та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1 664 грн (платіжні інструкції від 18.12.2025 № 1007, від 12.01.2026 № 32, т.1, а.с. 72-на звороті - 73), у зв`язку з відмовою позову, покладаються на позивача і з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 123, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" (39530, Полтавська область, Полтавський район, с. Лип`янка, ідентифікаційний код - 32217731) до фізичної особи - підприємця Домбровської Аліни Леонідівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення 66 000,00 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копії рішення надіслати до електронних кабінетів учасників справи.

Дата складення повного судового рішення - 06.05.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна