Ухвала суду № 136278654, 06.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.05.2026Справа № 910/4102/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про заміну сторони виконавчого провадження у господарській справі

за позовом Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії

Представники: без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-відповідач) про зобов`язання Акціонерне товариство «Українська залізниця» повністю виконати зобов`язання за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/12462/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» у повному обсязі не виконало умови мирової угоди в частині повернення позивачу основної суми позики, що є порушенням умов мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 заяву Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" про затвердження мирової угоди у справі № 910/4102/19 задоволено. Затверджено мирову угоду, укладену між Державним підприємством "Фінансування інфраструктурних проектів" та Акціонерним товариством "Українська залізниця". Провадження у справі № 910/4102/19 закрито.

07.06.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду від Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" надійшло клопотання про повернення судового збору за подання позову у розмірі 960,50 грн.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи 07.06.2019 у зв`язку з відпусткою судді Щербакова С.О. вказане клопотання у справі № 910/4102/19 передано для розгляду судді Трофименко О.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 (суддя Трофименко О.Ю.) повернуто Державному підприємству "Фінансування інфраструктурних проектів" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 960 грн. 50 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 28 від 29.03.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи 910/4102/19.

24.04.2026 до суду надійшла заява Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, в якій заявник просить суд замінити сторону виконавчого провадження № 80758778 стягувача Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» на його правонаступника Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; найменування суду, до якого вона подається; номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Дослідивши заяву Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про заміну сторони виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Верховний Суд у своєму рішенні (постанова КГС ВС від 27.07.2018 у справі № 910/9224/17) дотримується позиції, що процесуальне представництво юридичної особи може здійснюватись як в порядку самопредставництва, так і іншими особами - представниками юридичної особи за довіреністю.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Верховний Суд у своїх рішеннях (ухвали КГС ВС від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 22.02.2021 у справі № 908/183/20) звернув увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.

При цьому в згаданих ухвалах Верховний Суд зазначив, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва.

З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені директора на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВП ВС від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16.

Разом з тим, суд зазначає, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.

За статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність або ордер.

З поданої позовно заяви вбачається, що від імені Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» її підписано, як зазначено у заяві, представником заявника - Гапішко Юлією Олександрівною.

Проте, в додатках до заяви додано довіреність у порядку передоручення від 15.12.2025, відповідно до якої Магасевич Микола Степанович уповноважує в порядку передоручення Гапішко Юлію Олександрівну представляти інтереси Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

Суд зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» (ідентифікаційний код 38054466) є Крамаренко Євген Григорович. В той час, як Магасевич Микола Степанович є колишнім керівником Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури».

Таким чином, в додатках до позовної заяви відсутні належні документи, що підтверджують повноваження Гапішко Юлії Олександрівни на представництво інтересів Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури».

Крім того, суд зазначає, що з 01.01.2019 року представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами, які діють на підставі довіреності або ордеру.

Матеріали заяви не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Гапішко Ю.О. є адвокатом відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як і відсутні докази на підтвердження того, що Гапішко Ю.О. діє в порядку самопредставництва, оскільки в додатках до позовної заяви відсутні відповіді документи, зокрема статут, положення чи трудовий договір (контракт), з яких було б чітко визначено його право діяти від імені юридичної особи - заявника без додаткового уповноваження (довіреності).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву від імені Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» подано без підтвердження повноважень представника заявника Гапішко Ю.О.

Частиною 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення недоліків.

Враховуючи викладене, заява Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про заміну сторони виконавчого провадження не відповідає вимогам ст. 170 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню без розгляду.

Враховуючи наведе та керуючись ст.ст. 170, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про заміну сторони виконавчого провадження - повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 06.05.2026.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков С.О.