Рішення № 136276049, 05.05.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/194/26

провадження №: 2/398/1661/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"05" травня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Суржик І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Олександрійський відділ Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В:

Через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі ордеру діє адвокат Гулий А.В., звернулась в суд з позовною заявою, в якій просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений Відділом державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції згідно з постановою від 03.03.2012 року, номер запису про обтяження 12242517, зареєстрованого 05.03.2012 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2000 року, який посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кібальнік О.Ф. та зареєстровано в реєстрі за №1464, що також підтверджується довідкою КП «ОМБТІ» № 1236 від 29.12.2025 року. Позивач, маючи намір зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дізналась, що на квартиру накладено арешт. Відповідно до листа-відповіді Олександрійського відділу ДВС №376997 від 23.12.2025 року, на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП 31527987, зареєстроване на підставі виконавчого листа №2-2531, виданого 27.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 2 211 405,86грн. 03.03.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 28.01.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Також повідомлено, що станом на 23.12.2025 року виконавче провадження АСВП №31527987 знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання. Арешт на майно накладено на підставі виконавчого документа. Позивач з 01.06.2000 року стала власником квартири, арешт було накладено 05.03.2012 року на нерухоме майно ОСОБА_2 , який в той час не мав жодного відношення до даного нерухомого майна, оскільки не був його власником. Тобто обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено стосовно попереднього власника майна. Таким чином, накладення обтяження порушує права позивача. Просить зняти арешт, оскільки відсутні підстави для його обтяження.

04.02.2026 року представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволені позову або застосувати строк позовної давності, аргументуючи це тим, що позовна заява є необґрунтованою, позовні вимоги незаконними, а тому не підлягають задоволенню, оскільки зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 самим позивачем зазначено в позові як АДРЕСА_2 , тобто виходить, що останній після продажу квартири продовжував та продовжує проживати у проданій квартирі. Позивач та його представник не надали суду жодних доказів, що підтверджують здійснення державної реєстрації прав власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2000 року. Наявність арешту/обтяження на вказану квартиру не є перешкодою чи підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2011 року №2-2531/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми боргу в розмірі 2 211 405,86 грн, як і заборгованість за кредитним договором № КК-128Д вiд 08.12.2006 року є непогашеною, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. Позивачем та його представником не підтверджена належним чином дата, з якої слід вважати, що позивач дізналася про наявність арешту/обтяження, таким чином потрібно застосувати позовну давність та відмовити позивачеві повністю в задоволені позову. Крім того вважає, що судові витрати позивача на професійну правову допомогу не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню судом в повному обсязі. У випадку задоволення або часткового задоволення цього позову, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд не стягувати з банка судові витрати або просить суд в порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України зменшити розмір стягнення.

06.02.2026 року представником позивача адвокатом Гулим А.В. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що на момент подання позовної заяви місце реєстрації проживання або перебування ОСОБА_2 позивачу не відоме, у зв`язку з цим у позовній заяві зазначено останнє відоме місце проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_2 . Позивач з 01 червня 2000 року є законним власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.06.2000 року, посвідченим приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кібальнік О. Ф. та зареєстрованим у КП «ОМБТІ» 07.06.2000 року. Позивач, маючи намір зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дізналась, що на квартиру накладено арешт. Арешт на вказану квартиру було накладено 05.03.2012 року в межах виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 , який на момент накладення арешту не був і не є власником зазначеного нерухомого майна та не мав жодного правового відношення до нього. Таким чином, арешт було накладено на нерухоме майно, яке на момент вчинення виконавчих дій належало позивачу, що є підставою для його зняття. Зареєстрований арешт унеможливлює вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного об`єкта нерухомого майна та створює перешкоди у розпорядженні майном позивача. Позивач, будучи власником майна, має право володіти, користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд, однак фактично позбавлений такої можливості через наявність обтяження, накладеного без правових підстав. За таких обставин арешт підлягає зняттю. Арешт накладено на майно нового власника ОСОБА_1 , яка не має відношення до виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 . При цьому арешт накладено вже після укладення договору купівлі-продажу, тобто щодо майна, яке на момент вчинення виконавчих дій не належало боржнику. Арешт на квартиру було накладено 05.03.2012 року без відома позивача, яка не була стороною виконавчого провадження та не залучалася до вчинення виконавчих дій. Будь-які повідомлення про накладення арешту позивачу не надсилались. Про порушення свого права позивач дізналась лише 17.12.2025 року, коли маючи намір зареєструвати право власності на квартиру в ДРРП, отримала відповідний витяг з Реєстру, з якого стало відомо про наявність арешту. Отже, саме з цього моменту позивач дізналась про порушення її прав, а тому перебіг позовної давності розпочався з 17.12.2025 року. Посилання відповідача на те, що позивач могла дізнатись про наявність арешту раніше є припущенням та не підтверджується жодними доказами. Отже арешт накладеного на майно особи, яка не є боржником та не є власником спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим такий арешт є неправомірним і підлягає зняттю.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява, в якій він просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Якушев С.О. у відзиві на позов просив проводити розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзив на позов не подав.

Третя особа Олександрійський відділ Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подало заяву про розгляд справи без їх участі.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.06.2000 року та архівною довідкою КП «ОМБТІ» №1236 від 22.12.2025 року (а.с. 11 12). На договорі купівлі-продажу міститься посвідчувальний напис КП «ОМБТІ» про реєстрацію права власності від 07.06.2000 року.

27.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі №2-2531/2011, на підставі рішення суду від 29.11.2011 року, було видано виконавчий лист про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №КК-128Д від 08.12.2006 року станом на 20.04.2011 року в розмірі 2 211 405,86 грн (а.с. 45).

03.03.2012 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №31527987 з примусового виконання виконавчого листа №2-2531, виданого 27.12.2011року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №КК-128 Д від 08.12.2006 року в розмірі 2 211 405,86 грн (а.с. 57).

Відповідно до листа Олександрійського відділу Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.12.2025 року в АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП 31527987, зареєстроване на підставі виконавчого листа №2-2531, виданого 27.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 (проживаючий за адресою АДРЕСА_2 ) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 2 211 405,86 грн. 03.03.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 28.01.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Також повідомлено, що станом на 23.12.2025 року виконавче провадження АСВП № 31527987 знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання (а.с. 15).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №457009257 від 17.12.2025 року щодо об`єкту нерухомого майна встановлено, що на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження:

тип обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: №12242517, зареєстровано 05.03.2012 року реєстратором Кіровоградська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 31527987, 03.03.2012, Відділ державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_2 (а. с. 13, 51 53).

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Наведені Конституційні гарантії права володіти своїм майном поєднується з такими ж вимогами ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11 де зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можебути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу ст .ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник може звернутися до суду з вимогою усунення будь-яких порушень його права. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Особа має право на захист порушеного права у спосіб визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Частинами 1, 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як роз`яснює п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 3.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Заперечуючи проти позову відповідач АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та продовжує проживати у спірній квартирі. Крім того, позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують здійснення державної реєстрації прав власності на зазначену квартиру.

Як зазначено вище, позивач є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2000 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого 07.06.2000 року в КП «ОМБТІ» (а. с. 11), а відтак набула права власності та зареєструвала таке право у встановленому законом порядку, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, що спростовує твердження представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» щодо відсутності доказів реєстрації права власності за позивачем на зазначену квартиру.

При цьому, право власності позивача на квартиру було зареєстровано 07.06.2000 року, в той час як арешт накладено лише 05.03.2012 року, тобто коли боржник і відповідач ОСОБА_2 не був власником зазначеної квартири.

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 з 14.02.2008 року по цей час значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 99 100). Тобто відповідач ОСОБА_2 з 14.02.2008 року по цей час у спірній квартирі не був зареєстрований, так само як і на момент накладення арешту (05.03.2012 року).

Також представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів фактичного проживання та/або користування відповідача ОСОБА_2 зазначеною квартирою.

Враховуючи те, що арешт на підставі постанови ВП №31527987 від 03.03.2012 року державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції накладено на майно позивача, яка не була боржником у зазначеному виконавчому провадженні, крім того, арешт накладався на майно боржника ОСОБА_2 , який на момент його накладення не був власником зазначеної квартири, то суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим.

Щодо застосування строку позовної давності, про що просив представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк», суд зазначає таке.

Відповідно до положеньстатей 256 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

З матеріалів справи встановлено, що на підставі запиту представника позивача адвоката Гулого А.В. 17.12.2025 року отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №457009257 щодо наявності арешту нерухомого майна (а. с. 13). В подальшому представником позивача 18.12.2025 року складно адвокатський запит до відділу ДВС щодо підстав накладення арешту (а. с. 14) та відділ ДВС 23.12.2025 року надав відповідь на зазначений запит (а. с. 15).

Зазначене свідчить, що позивач дізналася про наявність накладеного арешту саме 17.12.2025 року після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого.

Оскільки позивач звернувся в суд із позовом 12.01.2026 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, то відсутні підстави для відмови в позові з цих підстав.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, а арешт нерухомого майна зняттю.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в розмірі 1 064,96 грн, тобто по 532,48 грн з кожного.

За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ст. 246 ЦПК України).

Пунктом 5 частини 7 статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Оскільки звертаючись із позовом позивач до позовної заяви додала заяву про розгляд питань про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог та долучила попередній розрахунок суми судових витрат, то суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, зазначивши дату, час і місце його проведення та встановивши строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Олександрійський відділ Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, 138, код ЄДРПОУ 370152274), про зняття арешту з майна, задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою №31527987 від 03.03.2012 року, виданою державною виконавчою службою Олександрійського міськрайонного управління юстиції на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , про що внесені відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за наступними параметрами:

- тип обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: №12242517, зареєстровано 05.03.2012 року реєстратором Кіровоградська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 31527987, 03.03.2012, Відділ державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Стягнути з Акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) на 08 год 50 хв 20 травня 2026 року в приміщенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Г.Сокальського, 76.

Встановити позивачу ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05 травня 2026 року.

Суддя О.В.Авраменко