Рішення № 136275934, 02.03.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1525/25

Провадження № 2/392/276/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:

Головуючої судді Кавун Т.В.,

секретар Стець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 09.12.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 848329033, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти у розмірі 29900,00 гривень. На виконання умов договору грошові кошти були перераховані позичальнику на картковий рахунок № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладені договору.

В подальшому 11.02.2025 товариство відступило право вимоги за договором до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/21.

Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 103925,88 гривень. Однак, позивач діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, тому загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 87 480,88 гривень, з яких: заборгованість по кредиту в сумі 29 900,00 гривень; заборгованість по процентам в сумі 57580,88 гривень.

Тому, просять суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за кредитним договором в сумі 87480,88 гривень та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов та заяву про розгляд справи у його відсутність не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та постановити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

09.12.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 848329033, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором HBBU.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 15000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів. Переказ грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника використовується реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 .

19.12.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 848329033 від 09.12.2024, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу на суму 1000. Після надання траншу відповідно до додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та не повернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до додаткової угоди буде складати 16000,00 гривень. Безготівковий переказ траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника № НОМЕР_2 , шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 5436.

02.01.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 848329033 від 09.12.2024, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу на суму 13900. Після надання траншу відповідно до додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та не повернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до додаткової угоди буде складати 29900,00 гривень. Безготівковий переказ траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника № НОМЕР_2 , шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4538.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», вбачається, що ТОВ «ПрофітГід» було здійснено переказ грошових коштів на рахунок отримувача НОМЕР_3 , а саме: в сумі 15000,00 гривень від 09.12.2024; в сумі 1000,00 гривень від 19.12.2024; в сумі 13900,00 гривень від 02.01.2025.

11.02.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», укладено договір факторингу № МВ-ТП/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №848329033, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Представником ТОВ «Таліон Плюс» на адресу ОСОБА_1 направлено досудову вимогу з проханням погасити заборгованість за кредитним договором № 848329033 від 09.12.2024.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 848329033 від 09.12.2024, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 87 480,88 гривень, з яких: заборгованість по кредиту в сумі 29 900,00 гривень; заборгованість по процентам в сумі 57580,88 гривень.

Згідно наданої АТ «Універсал Банк» виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 відкритої на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що 09.12.2024 на вказану картку зараховано кошти в сумі 15 000,00 гривень. Крім того, було здійснено зарахування грошових коштів 19.12.2024 на суму 1000,00 гривень та 02.01.2025 на суму 13900,00 гривень.

За змістом пункту 1 частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

З огляду на матеріали справи, між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 848329033 від 09.12.2024 та 19.12.2024, 02.01.2025 додаткові угоди до договору № 848329033 від 09.12.2024, шляхом підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, на виконання якого позичальник зобов`язався повернути кредит у встановлені строки та сплатити проценти за користування кредитом.

Однак, у встановлені договором строки, ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами.

У подальшому право вимоги за договором позики перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».

Оскільки, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, в строк встановлений договором, з урахуванням приписів статей 526, 610, 612 ЦК України, щодо повернення коштів та сплати нарахованих процентів, позивач має право вимагати стягнення заборгованості, яка утворилася перед кредитодавцем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 гривень.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Вирішуючи заяву представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п.1, 2 ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рахунок стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено 5000 грн. 00 коп.

Підставами для надання позивачу правничої допомоги надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000666; ордер на надання правничої допомоги № 1116266 від 02.12.2024; договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024; додаткову угоду № 1088 від 01.07.2025 про надання правової допомоги до договору № 5 від 02.12.2024; акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024; платіжну інструкцію № 1089 від 01.07.2025.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 виклав правову позицію про те, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, а тому враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правову допомогу до суду не подав. Тому на користь ТОВ «Таліон Плюс» належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Договором № 848329033 від 09.12.2024 в сумі 87 480,88 гривень, з яких: заборгованість по кредиту в сумі 29 900,00 гривень; заборгованість по процентам в сумі 57580,88 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір в сумі 2422,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, вул. Жабинського, 13, м. Чернігів.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Кавун