Вирок № 136273124, 06.05.2026, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/108/26

Провадження 1-кп/605/39/2026

ВИРОК

Іменем України

06 травня 2026 рокум.Підгайці

Підгаєцький районний суд Тернопільської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці кримінальне провадження за №12026211050000062 вiд 07 березня 2026 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Носів Підгаєцького району Тернопільської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, не депутата, інваліда другої групи з дитинства, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 Кримінального кодексу України,

за участі прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представника потерпілої юридичної особи Підгаєцької міської ради ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 умисно здійснив незаконну порубку дерева на території природно-заповідного фонду.

Кримінальне правопорушення скоєно за таких обставин:

07 березня 2026 року приблизно о8 годині ранку у ОСОБА_3 , який перебував за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерева у кварталі 54 виділі 2 лісових насаджень Литвинівського лісництва Бережанського надлісництва філії «Подільський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що знаходиться в межах території об`єкта природно-заповідного фонду, а саме загальнозоологічного заказника місцевого значення «Рудники» у с. Лиса Підгаєцької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, для власних потреб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно о8 годині ранку, ОСОБА_3 , взявши із собою металеву сокиру із дерев`яним руків`ям, направився у напрямку кварталу 54 виділу 2 лісових насаджень Литвинівського лісництва Бережанського надлісництва філії «Подільський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що знаходиться в межах території об`єкта природно-заповідного фонду, а саме загальнозоологічного заказника місцевого значення «Рудники» у с. Лиса Підгаєцької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області. Прибувши на територію вказаного кварталу 54, ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст. ст. 5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 10, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»,порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за допомогою металевої сокири із дерев`яним руків`ям, яку приніс із собою, шляхом пошкодження дерева до стану припинення росту (повного відокремлення стовбура від кореня) у спосіб зрубування, здійснив незаконну самовільну порубку одного дерева породи «Бук» діаметром пня у корені 8 см.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачений у незаконній порубці дерева на території природно-заповідного фонду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.

Внаслідок зазначеного протиправного діяння, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», ОСОБА_3 заподіяв навколишньому природному середовищу шкоду на загальну суму 2451,60 гривень (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна гривня шістдесят копійок), яку добровільно відшкодував під час досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у висунутому обвинуваченні, щиро розкаявся у вчиненому, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, не маючи сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого даних та досудової доповіді, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не оспорювались, зокрема, доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що має в господарстві коня; на початку березня йому треба було дишло до воза, тож він узяв сокиру і пішов в ліс знайти підходяще дерево, щоб його зрубати і виготовити дишло. Коли він знайшов підходящого діаметру дерево (бук, 8 см в діаметрі) і рубав його, над`їхали поліцейські і затримали його. Він знає, що там є природно-заповідна зона, але де саме вона починається і закінчується він точно не знає, йшов від подвір`я в ліс приблизно 2 хв. Рубав дерево сокирою, яка є його власністю. Шкоду відшкодував добровільно. Щиро розкаюється і шкодує про вчинене.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні є послідовними і логічними, не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження, а його неправомірні дії вірно кваліфіковані за ч.3 ст.246 КК України.

У судових дебатах прокурор просила визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 246 КК України,і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням; вирішити долю речових доказів.

Відповідно до положень ст.12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 246 КК України, є нетяжким злочином, тож ухвалою від 15.04.2026 суд доручив органу пробації скласти досудову доповідь стосовно обвинуваченого.

Із досудової доповіді провідного інспектора Тернопільського РС № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_6 , отриманої судом 05.05.2026, вбачається, що загальний рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та ризики небезпеки для суспільства, за підсумками проведеної оцінки ризику визначено як середній.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме: призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки в сумі 2452,00 грн №18 від 23.04.2026).

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, визначених у ст. 67 КК України судом не встановлено.

На думку органу пробації, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, зважаючи на позитивні характеристики обвинуваченого по місцю проживання та відсутність криміногенних потреб, виконання покарання можливе у громаді за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, необхідних для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування п.2 ч. 3 ст. 76 КК України: - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, не одружений, є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, за місцем проживання характеризується позитивно, неконфліктний, скарг на антисоціальну поведінку стосовно нього немає, на диспансерному обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

З урахуванням викладеного суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч.3 ст. 246 КК України, а саме:у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, однак звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати - відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст. 349, 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Встановити ОСОБА_3 на підставі ч. 1 та ч.2 ст. 76 КК України такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме: 1) стовбур дерева породи «бук» загальною довжиною 430 см, який опечатаний паперовими бирками та 2) металеву сокиру з дерев`яним руків`ям, яку поміщено в поліетиленовий пакет, опечатаний пластиковою пломбою із номером В450435, на які ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 10.03.2026 накладено арешт і які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області, залишити під арештом до набрання вироком законної сили, після набрання вироком законної сили конфіскувати в порядку спеціальної конфіскації в дохід держави.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України. Так, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Головуюча: ОСОБА_7