Рішення № 136270555, 04.05.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/2496/25

Номер провадження 2/317/388/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16 червня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2613641. Цим договором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачці кредит на суму 5 000 гривень на визначений строк та узгоджено процентну ставку за позикою. В цей же день відповідачці були надані кредитні кошти. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №14/06/21 та низку додаткових угод до нього, яким право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2613641 від 16.06.2024 передане позивачу. Станом на момент укладення договору факторингу відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 16 125, 00 гривень, з яких: 5000, 00 гривень заборгованість за кредитом; 1 125, 00 гривень заборгованість з процентів за користування кредитом; 10 000, 00 гривень заборгованість за пенею.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03 липня 2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором: № 2613641 від 16.06.2024 в розмірі 6 125 (шість тисяч сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 150 (одну тисячу сто п`ятдесят) гривень 17 копійок судового збору.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 18 грудня 2025 року заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03.07.2025 ухвалене у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасовано.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2025 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 3/зворот).

Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Репало О.О. через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступні обставини. До позовної заяви позивачем додано копію договору № 2613641 від 16.06.2024 року, однак матеріали справи не містять підтвердження, що саме цей договір розумів відповідач, ознайомився і погодився з ним, підписуючи електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При обраному способі укладення договору неможливо чітко встановити, які саме правила були надані для ознайомлення відповідачу, які основні умови надання позики було погоджено сторонами та чи відповідає текст договору, який підписала відповідачка тому, який подано до суду.

Також, представник відповідачки зазначає, що визначений розмір процентної ставки є таким, що не відповідає вимогам закону.

Також, звертає увагу суду на те, що розрахунок заборгованості, на який посилався представник позивача у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання позики, користування нею, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Представник відповідача наголошує на тому, що наявність електронного документа, підписаного за допомогою одноразового ідентифікатора, не є безумовним підтвердженням факту надання грошових коштів. Такий спосіб підписання за відсутності кваліфікованого електронного підпису, належної ідентифікації особи, а також доказів фактичного руху коштів з рахунку позикодавця на рахунок позичальника не доводить, що грошові кошти дійсно були надані позичальнику. Сам по собі електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором (наприклад, СМС-кодом), не підтверджує дійсного волевиявлення саме відповідача та не є доказом фактичного отримання ним коштів.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

02 лютого 2026 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення від представника позивача, у яких обґрунтовується позиція позивача з приводу даного спору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Верифікація та ідентифікація Позичальника здійснюється через ІТС Первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Первісного кредитора (ІТС Первісного кредитора) та доступний, зокрема, через сайт Первісного кредитора та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. У відповідності до умов Кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні Кредитного договору.

Щодо відступлення права вимоги представник позивача зазначає, що Договір факторингу між первісним кредитором та позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача

Також, представник позивача зазначає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє суд, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних коштів за укладеними з Первісними кредиторами кредитних договорів, щодо яких виник спір, з тих причин, що Позивач не є первісним кредитором.

У відповідності до умов кожного з укладених кредитних договорів, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Оскільки повний номер картки є банківською таємницею, доступ до якої має лише Відповідач та Банк, що видав картку, Позивач не може надати повні реквізити отримувача коштів.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовувало жодних штрафних санкцій до Відповідача, що проглядається в Розрахунку заборгованості. Всі нараховані відсотки нараховувались виключно первісними кредиторами, що й підтверджується Розрахунком заборгованості який містить інформацію по кожній окремій частині заборгованості.

У свої запереченнях на письмові пояснення представника позивача представник відповідачки зазначає, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2613641 від 16 червня 2024 року від Первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адже не може відступатися вимога, яка на час укладання договору факторингу ще не існувала.

Також, наголошує на тому, що представником не надано належних доказів щодо перерахування позики саме на банківську карту відповідачки, а також вказує що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач не є належним доказом існування боргу у відповідачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступне.

Відповідно до умов договору позики № 2613641 від 16 червня 2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 5000 гривень строком на 15 днів. Узгоджено процентну ставку. Вказаний договір підписано в електронній формі за допомогою ідентифікатора «G326uq».

В матеріалах справи також міститься копія договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та додаткові угоди до нього, яким право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором передане позивачу. Це підтверджується й відповідним витягом з реєстру боржників.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 5000 гривень за цим кредитним договором.

Окрім суми основного боргу позивачем за договором від 16.06.2024 заявлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 1 125 гривень 00 копійок.

Суд констатує, що сторони договору визначили розмір та порядок нарахування процентів. В додатку № 1 до договору визначено й їх розмір, який повністю відповідає розміру процентів, про стягнення яких заявлено позовні вимоги.

Таким чином, частина позовних вимог про стягнення процентів за договором №2613641 від 16.06.2024 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо частини позовних вимог про стягнення неустойки (пені) у розмірі 10 000 грн. суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Оскільки, кредитний договір №2613641 від 16.06.2024 був укладений в у період дії в Україні воєнного стану період нарахування неустойки також припадає на період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена і триває до теперішнього часу, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, неустойка (пені) у розмірі 10 000 грн. за цим договором не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1150 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 611, 626, 628, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором: № 2613641 від 16.06.2024 в розмірі 6 125 (шість тисяч сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 150 (одну тисячу сто п`ятдесят) гривень 17 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова