Рішення № 136270181, 05.05.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.05.2026

Справа № 497/416/26

Провадження № 2/497/877/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря Мунтянової В.Р.

без участі сторін,

розглянувши, у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що не проживали за однією адресою зі спадкодавцем на момент смерті -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною заявою та просить встановити юридичні факти, а саме про те що:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживала з вересня 1990 року за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі не проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживав з осені 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі не проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки загальною площею 2,65 га, розташованої на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, та іншого майна.

ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований по день своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті чоловіка ОСОБА_4 позивач, у встановленому законом порядку прийняла спадщину шляхом проживання за однією адресою із спадкодавцем на час його смерті та шляхом подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, але нотаріально факт прийняття спадщини оформити не може у зв`язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_4 разом з ними в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані їх рідні діти: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживають відповідно: дочка - з вересня 1990 року, а син - з осені 2006 року, в тому числі і на момент смерті батька, вони були зареєстровані за вказаною адресою, але фактично за вказаною адресою не проживали.

Встановлення цього юридичного факту позивачу необхідно для вирішення питання про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою від 17.02.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 13:00 годину 24.03.2026 року (а.с.34), про що повідомлено сторони по справі (а.с.35).

Цією ж ухвалою, з метою перевірки доводів позивача та для підготовки справи до судового розгляду було витребувано:

- у Приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвої В.Б. копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.38):

- з Адміністрації Державної прикордонної служби України (а.с.35відомості про перетин кордону України відповідачами:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 за період з вересня 1990 року по теперішній час.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за період з осені 2006 року по теперішній час.

26.02.2026 року судом отримано відповідь з Державної прикордонної служби України (Адміністрація Державної прикордонної служби України), яка долучена до матеріалів справи (а.с.37).

В підготовчому засідання 24.03.2026 року:

- позивач підтримала свої вимоги, наполягала на їх задоволенні;

- представник відповідача Болградської міської ради Одеської області не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.52-53);

-відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до суду не прибули, причини неявки не повідомили, надіслали заяви кожен окремо про розгляд справи у їх відсутність проти позовних вимог не заперечують(а.с.61-62).

Протокольною ухвалою суду від 24.03.2026 року проголошено перерву в підготовчому засіданні до 09:00 години 05.05.2026 року. Зобов?язано позивача ОСОБА_1 повідомити належним чином про час та місце судового засідання відповідачів по справі та надати суду відповідні докази щодо сповіщення цих осіб.

В підготовче засідання 05.05.2026 року:

- позивач не прибула надала заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечувала проти ухвалення рішення в підготовчому судовому засідання (а.с.72);

- представник відповідача Болградської міської ради Одеської області не прибув, надіслав через систему «Електронний суд» до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.52-55);

- відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до суду не прибули, причини неявки не повідомили, надіслали на електронну пошту суду кожен окремо заяви про розгляд справи у їх відсутність, проти позовних вимог не заперечують (а.с.61-62).

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 , виданим Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 339 (а.с.16).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить частина житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом на домоволодіння (а.с.19-21), земельної ділянки загальною площею 2,65 га, розташованої на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 9856837 (а.с.24).

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є:

-дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно свідоцтва про шлюб свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Владиченською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.17);

-син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18.07.1987 року, виданого Владиченською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.22);

-донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 20.03.1973 року, виданого Владиченською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.18).

Згідно довідки про склад сім`ї за підписом старости Владиченського старостинського округу Болградської міської ради Одеської області №12 від 12.01.2026 року на момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять зареєстровані особи, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 дружина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 донька (а.с.23).

Старостою Владиченської сільської ради Болградської міської ради Одеської області було проведено опитування свідків (а.с.25) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В результаті опитування свідків було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - рідні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Після закінчення навчання у школі діти поїхали із с. Владичень:

ОСОБА_7 поїхала спочатку до Кіровограда, а звідти приблизно восени 1990 року поїхала до Болгарії, де постійно проживає та працює. Додому до батьків приїжджає у гості рідко.

ОСОБА_8 після навчання у школі поїхав до м. Ізмаїла, де до 2006 року навчався у технікумі на програміста. Після закінчення навчання у технікумі виїхав до м. Одеса, де проживав та працював до 2010 року. А з 2010 року поїхав до Росії, де з цього часу постійно працює і проживає в с.Довгопрудному Московській області. Додому до батьків приїжджав у гості дуже рідко, під час своєї відпустки. Останній раз був у с.Владичень у батьків в гостях влітку 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_4 . На похорон батька дочка ОСОБА_7 приїжджала, а син ОСОБА_8 не приїжджав.

Таким чином свідки намагались підтвердити, що діти ОСОБА_4 не проживали з ним у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , на момент його смерті, а саме: дочка ОСОБА_7 не проживає за вказаною адресою з осені 1990 року по теперішній час, а син ОСОБА_8 - з осені 2003 року по теперішній час (а.с.34).

Цим самим, свідки підтверджують те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не проживають разом з батьками в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 з 2006 років, кожен із дітей залишив батьківський дім в різний час.

На час смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживали.

З ним проживала лише його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка на протязі останніх років його життя доглядала за ним.

Зазначений Акт опитування свідків підписаний старостою Владиченського старостинського округу Болградської міської ради Одеської області зареєстрований в реєстрі за № 2-з, 2-н та скріплено гербовою печаткою (а.с25).

Зазначені покази свідків також підтверджуються наданими позивачем доказами, а саме:

-копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 з якого вбачається, що він цей паспорт отримала 23.07.2018 року(а.с.63);

-копією паспорту громадянина Республіки Болгарія на ім`я ОСОБА_2 з якого вбачається, що вона цей паспорт отримала 24.06.2022 року (а.с.70-71);

-копією паспорту громадянина російської федерації на ім`я ОСОБА_2 , з якого вбачається, що він цей паспорт отримав ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.11);

- згідно адресної довідки МВД Росії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 отримав паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_5 виданий 12.11.2024 року, зареєстрований з 27.01.2026 по 30.06.2027 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13).

Як вбачається з копії спадкової справи №4/2026, заведеної 09.01.2026 до майна померлого ОСОБА_4 (а.с.42-51), із заявою звернулась дружина ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після смерті її чоловіка (а.с.43). В матеріалах цієї спадкової справи відсутні заяви будь-якого іншого зі спадкоємців за законом.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з вимогами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно- територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Згідно ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст.1296 ЦК України).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Аналогічно і щодо факту не проживання особи за певною адресою.

Отже, реалізація права на спадщину позивачем ОСОБА_1 за законом, в тому числі, залежить від встановлення судом факту не проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_11 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, який має юридичне значення для заявника.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом достовірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 протягом тривалого часу, тобто за довго до його смерті, що підтверджено у сукупності доказами у справі.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Метою встановлення факту не проживання відповідачів зі спадкодавцем, є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна позивачем, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення даного факту, а саме про визнання осіб, тобто відповідачів такими, що не проживали за однією адресою зі спадкодавцем на час його смерті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні. Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, , 354, 355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що не проживали за однією адресою зі спадкодавцем на момент смерті задовольнити.

Вважати встановленим юридичний факт про те, що:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживала з вересня 1990 року за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі не проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживав з осені 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі не проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6

Відповідачі:

-Болградська міська рада Одеської області: вул. Шпитальна, 45, м. Болград, Одеська область, 68702

- ОСОБА_2 : АДРЕСА_3

фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , тел.. НОМЕР_7

- ОСОБА_3 : АДРЕСА_5 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_6 , тел. НОМЕР_8

Суддя: _____ С.В.Кодінцева