Рішення № 136267782, 24.04.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/1135/25

Провадження 2/465/2106/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Мартьянової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Штокало С.-М.Р.,

за участю:

представника позивача Негрі Г.Ю.,

представника відповідача Шумелди Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 володіє на праві власності нежитловим приміщенням загальною площею 114 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 . Споживач не від`єднана від мереж теплопостачання та отримує послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» від загальнобудинкової системи опалення. Договірні відносини між позивачем та відповідачкою врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, текст якого розміщений 30.10.2021 року на веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно до умов договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язане надавати послугу з постачання теплової енергії в гарячій воді до приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах та в терміни, передбачені договором, своєчасно та в повному обсязі. Споживач свої зобов`язання по оплаті теплової енергії не виконала та станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість за період з 01.10.2022 року по 31.07.2024 року складає 65175,44 грн. Вказує, що рахунки на оплату спожитої теплової енергії відповідачу надсилались щомісяця за її останнім відомим місцем реєстрації, а також додатково вони були скеровані за актуальним місцем реєстрації відповідачки у м.Винники. Дане нежитлове приміщення знаходиться у житловому будинку, котрий приєднаний до мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і є на балансі ЛКП «Вулецьке». Житловий будинок АДРЕСА_1 обладнаний вузлом обліку теплової енергії, а оскільки споживач не повідомила позивача про наявність чи відсутність у неї індивідуального приладу обліку, що пройшов чергову повірку та не поставила його на облік у позивача та не подавала його показів, при здійсненні нарахувань за спожиті послуги беруться до уваги показники загальнобудинокового вузла обліку теплової енергії. Також, зазначає, що нарахування за спожиті послуги розпочались з жовтня 2022 року після обстеження даного нежитлового приміщення інженером Теплової інспекції підприємства у зв`язку зі зверненням балансоутримувача та ФРА ЛМР і, як вбачається з акту-припису Теплової інспекції від 27.09.2022 року приміщення відповідача обладнане приладами опалення, змієвиком, а також через нього проходять транзитні незаізольовані стояки опалення, від яких теж відбувається обігрів приміщення.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2022 року по 31.07.2024 року у розмірі 65175,44 грн. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 26.03.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії. Розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_1 в Міністерства оборони України на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2013 купила нежитлові підвальні приміщення з 49-1 по 49-6, номер об`єкта в РПВН: 10089326, загальною площею 114,0 кв.м в будівлі № 3 військового містечка НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За даними технічного паспорта приміщень, переданого продавцем, на час передачі майна від продавця покупцю, нежитлові приміщення не забезпечувались теплом та гарячою водою. В матеріалах інвентаризаційної справи також немає відомостей про обладнання приміщення системою опалення. Відтак, на думку представника відповідача, послуги з постачання теплової енергії відповідачці до приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не постачались та не постачаються; приміщення не обладнані діючими приладами споживання теплової енергії. Окрім цього, вказує, що застосований тариф на постачання теплової енергії суперечить постановам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинним у спірні періоди, оскільки нежитлові приміщення належать на праві приватної власності ОСОБА_1 як фізичній особі, приміщення не використовується для здійснення господарської діяльності, а тому послуги з постачання фізичній особі теплової енергії до нежитлових приміщень, що не використовуються у господарській діяльності, слід класифікувати як житлово-комунальні послуги, які тарифікуються як послуги для забезпечення послугами населення. Також, у відзиві на позовну заяву вказується, що позивач не скеровував відповідачці квитанції на сплату послуг.

В подальшому, від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначається, що твердження відповідача про те, що належне їй приміщення не обладнане приладами опалення, не відповідає дійсності, а долучені відповідачем на підтвердження цього факту до відзиву на позовну заяву документи, не містять відомостей стосовно наявності/відсутності опалення у приміщеннях. Твердження про те, що технічний паспорт приміщень містить інформацію про те, що нежитлові приміщення не забезпечувались теплом та гарячою водою не відповідають дійсності. Навпаки, там не зазначено, що опалення даного приміщення відсутнє. Вказує, що приміщення, належне на даний момент на праві власності ОСОБА_1 є складовою загальнобудинкової мережі центрального опалення та обладнане батареями та змієвиком. На підтвердження даного факту Тепловою інспекцією ЛМКП «Львівтеплоенерго» було складено Акт від 27.09.2022 року, що долучений до матеріалів справи. Також факт подачі опалення до даного приміщення підтверджується зверненнями мешканців даного будинку до ЛМКП «Львівтеплоенерго», балансоутримувача цієї будівлі та Франківської районної адміністрації, котрі були долучені до матеріалів справи, з приводу здійснення нарахувань за спожиті даним приміщенням послуги. Також зазначає, що посилання представника відповідача на те, що при нарахуваннях плати за послуги, надані для приміщення ОСОБА_1 , повинні були застосовуватися тарифи категорії «населення» є юридично необґрунтованими, оскільки оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання. Усі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії (в т.ч. під категорію «бюджетні установи»), здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для «інших споживачів»; якщо приміщення не призначене для проживання, навіть без здійснення у ньому господарської діяльності до нього не може застосовуватися тариф для населення. Вказується, що твердження відповідача про те, що їй не скеровувалися квитанції на оплату послуг не відповідає обставинам справи, та спростовується долученими до матеріалів позовної заяви доказами. Рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії відповідачу надсилалися щомісяця за її останнім відомим місцем реєстрації та додатково вони скеровані за актуальним місцем реєстрації у м. Винники разом з Актом звірки розрахунків.

Окрім цього, до суду надійшли пояснення представника відповідача, в яких зазначається, що технічна інвентаризація проведена і технічний паспорт на приміщення складено в період дії Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773, а відтак дані про внутрішнє і зовнішнє опорядження та системи опалення, за їх наявності, обов`язково включаються в техпаспорт приміщень та в матеріали інвентаризації. Позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу (в розумінні ст. ст. 77-79 ЦПК України) обладнання приміщення приладами споживання теплової енергії; обсягу наданих послуг, а також суми заборгованості. Окрім цього, вказує, що позивач не надав вихідних даних, на підставі яких провів розрахунок заборгованості, що унеможливлює з`ясовування обставини, пов`язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.02.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, фактично посилався на ті ж обставини які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, фактично посилалась на ті ж обставини які викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником нежитлових підвальних приміщень площею 114,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №397951951 від 04.10.2024 року.

Відповідно до ст.13 Конституції України, власність зобов`язує.

Статтями 319 та 322 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 20, 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов`язок, а не право сторін.

Сам факт відсутності укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги, а лише позбавляє його можливості скористатися в повному обсязі наданими йому правами, передбаченими Законом «Про захист прав споживачів», на отримання послуг вчасно та відповідної якості згідно з умовами укладеного договору.

Тобто, між відповідачкою ОСОБА_1 та позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» виникли та існують фактичні договірні відносини по наданню житлово-комунальних послуг, і вони, згідно до ст.ст.20, 21 вказаного Закону, набули відповідно права і обов`язки споживача та виконавця.

Згідно Акту про включення системи теплоспоживання від 14.11.2022 року в опалювальному сезоні 2022/2023 включено систему опалення у житловому будинку АДРЕСА_1 (без кв. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ).

Окрім цього, факт включення системи теплоспоживання в опалювальному сезоні 2023/2024 у житловому будинку АДРЕСА_1 (без кв. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ) підтверджується Актом про включення системи теплоспоживання від 16.10.2023 року.

Згідно листа ЛКП «Вулецьке» №1651 від 15.08.2022 року на управлінні останніх перебуває нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 114,0 кв.м., згідно договору №167 про відшкодування суб`єктами підприємницької діяльності витрат, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, а відтак просили ЛМКП «Львівтеплоенерго» повідомити чи проводиться ЛМКП «Львівтеплоенерго» нарахування за спожиту теплоенергію та гаряче водопостачання по вищевказаному нежитловому приміщенні, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Також, зі змісту листа Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №4-35-30587 від 26.10.2022 року вбачається, що враховуючи неодноразові звернення мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 , ФРА ЛМР просило ЛМКП «Львівтеплоенерго» надати інформацію чи укладений договір на послуги з постачання теплової енергії власником нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та чи здійснюється оплата за надані послуги.

27.09.2022 ДМКП «Львівтеплоенерго» складено Акт-припис, згідно якого при обстеженні нежитлового підвального приміщення, загальною площею 114 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , на предмет наявності центрального опалення та гарячого водопостачання встановлено, що в даному приміщенні 4 кімнати; у одній з кімнат проходять внутрішні інженерні будинкові мережі центрального опалення з встановленим вузлом комерційного обліку; у двох інших кімнатах підключені прилади опалення, а саме батареї; в четвертій кімнаті наявний змієвик, який на момент обстеження був холодний. По всьому приміщенні проходять розгалуження транзитних незаізольованих будинкових стояків. Гарячого водопостачання приміщення не має.

Відповідно до Акту обстеження житлового/нежитлового приміщення по факту відключення від послуг центрального опалення або центрального опалення і гарячого водопостачання від 19.12.2024 року проведено обстеження наявних мереж та лічильників ЦО та ГВП по АДРЕСА_1 та встановлено, що дане приміщення є підвальним. Доступу до приміщення не надано.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 25 ЗУ «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії здійснюється вузлами обліку, що забезпечують загальний облік споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за послугу з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2022 року по 31.07.2024 року розмір заборгованості становить 65175,44 грн.

Щодо покликань сторони відповідача на те, що застосований тариф на постачання теплової енергії суперечить постановам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки нежитлові приміщення належать на праві приватної власності ОСОБА_1 як фізичній особі, приміщення не використовується для здійснення господарської діяльності, а тому послуги з постачання фізичній особі теплової енергії до нежитлових приміщень, що не використовуються у господарській діяльності, слід класифікувати як житлово-комунальні послуги, які тарифікуються як послуги для забезпечення послугами населення, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до п.1.5. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174, тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення, бюджетні установи, релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності), інші споживачі.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 17.06.2011 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги тарифи формуються для трьох категорій споживачів населення, бюджетних установ, інших споживачів.

Відповідно до роз`яснення НКРЕКП від 22.04.2013: «Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

До категорії споживачів «населення» відносяться споживачі, що проживають в житловому фонді незалежно від відомчого підпорядкування в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності.

Оплату житлово-комунальних (комунальних) послуг за тарифами для «інших споживачів» таких послуг здійснюють усі інші особи, які не є громадянами, що використовують житло для проживання, не є релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім тих, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність) та не є бюджетними установами.

У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 №2450/15/61-15 надано роз`яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для населення здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для інших споживачів.

Як зазначає позивач - оскільки теплова енергія споживалась для обігріву належних відповідачці на праві власності нежитлових приміщень, то позивачем при розрахунках вартості наданих відповідачці послуг застосовувалися тарифи, передбачені для групи інші споживачі, а не населення.

Окрім того, відповідно до роз`яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №п0013866-І2 від 31.12.2012, оплата житлово-комунальних послуг за тарифами для населення здійснюється громадянами, які використовують житло виключно для проживання, а не у інший спосіб.

Враховуючи, що приміщення, які належать відповідачці та які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є нежитловими, відповідно не можуть використовуватись відповідачкою для проживання, вона не може бути віднесена до категорії споживачів населення.

Також, згідно із роз`ясненням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №п0013866-12 від 31.12.2012, оплату житлово-комунальних (комунальних) послуг за тарифами для інших споживачів таких послуг здійснюють усі інші особи, які не є громадянами, що використовують житло для проживання, не є релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім тих, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність) та не є бюджетними установами.

Доказів, які б підтверджували, що нежитлові приміщення відносяться до об`єктів житлового фонду та використовуються відповідачкою для проживання, суду не представлено.

Отже, оскільки у даній справі місцем надання послуг з постачання теплової енергії є нежитлове приміщення, яке не може використовуватись для проживання, відповідачка відноситься до категорії споживачів «інші споживачі».

Приймаючи до уваги, що відповідачкою, яка є власником нежитлового приміщення, не було жодним чином доведено що у неї відсутній борг перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачкою також не спростовано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень сторони відповідача проти задоволення позовних вимог, що викладені у відзиві на позовну заяву та інших письмових заявах (поясненнях), суд критично оцінює та не приймає до уваги, оскільки вони суперечать наведеним вище висновкам суду, а тому заперечення представника відповідача є неспроможними з правової точки зору та сприймаються судом як обраний відповідачем спосіб захисту від пред`явлених позовних вимог, спрямований на уникнення цивільно-правової відповідальності за порушення взятого на себе договірного майнового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи наведене та на підставі ст. ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 65175 (шістдесят п`ять тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач:Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, адреса: м.Львів, вул.Д.Апостола, буд.1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 04.05.2026

Суддя Мартьянова С.М.