Ухвала суду № 136267109, 01.05.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кс/130/288/2026

130/1460/26

У Х В А Л А

Іменем України

01.05.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку власними технічними засобами із захисником в залі суду в м.Жмеринці клопотання слідчого слідчого відділення Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ФОП, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

Слідчий слідчого відділення Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 мотивуючи тим, що 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Правил перетину державного кордону громадянами України затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 27.01.1995 № 57, в період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено комплекс заходів щодо здійснення мобілізаційної підготовки Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Змістом мобілізаційної підготовки є: створення мобілізаційного резерву, підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Так, у разі ведення на території України воєнного стану Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» (в редакції від 13.03.2022) не передбачено дозвіл на право перетину державного кордону України військовозобов`язаним чоловіками за виключенням переліку осіб вказаних у п.п.2-1, 2-2, 2-3 цієї постанови.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 21.03.2022) визначено перелік військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктами 2-6 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов`язаних в умовах правового режиму воєнного стану» (в редакції від 07.03.2022) установлено порядок бронювання військовозобов`язаних в умовах воєнного стану. Відповідно до п. 7 цієї постанови дія пунктів 2-6 не поширюється на військовозобов`язаних водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги, військовозобов`язаних працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, бронювання яких здійснюється відповідно до цього пункту.

Крім того, пунктом 2-8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» (в редакції 26.05.2022) передбачено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

За вказаних обставин, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, з метою вчинення умисного злочину, вступив у злочину змову із невстановленими на даний час особами щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, будучи обізнаним про тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років за межі України, за попередньою змовою, за грошову винагороду, сприяв у переправленні громадянина України ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 через державний кордон України до Республіки Молдова.

З метою, реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_5 близько 10:20 год. 30.04.2026 на автомобілі марки «Hyundai» моделі «Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де за вказівкою невстановлених осіб на нього очікував ОСОБА_9 який в подальшому передав сів до вказаного автомобіля та близько 10:25 перебуваючи в середині вказаного автомобіля, передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 6500 доларів США номіналом купюр по 100 доларів кожна, які останній поклав до підстаканника між двома передніми сидіннями вказаного автомобіля.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Hyundai» моделі «Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 попрямував в напрямку ринку «Сьомий Кілометр» ТОВ «Промтоварний ринок», що за адресою: Одеська область, місто Одеса, 7-й кілометр Овідіопольського шосе. У вищевказаному місці, ОСОБА_5 мав намір обміняти передані ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 6500 доларів США номіналом купюр по 100 доларів кожна, на інші грошові кошти аналогічної іноземної валюти, з метою здійснення своєї конспірації та не викриття його протиправної діяльності.

Після цього, ОСОБА_5 мав намір зустріти інших співучасників кримінального правопорушення для продовження організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, але був викритий та затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 332 КК України, - тобто у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

Відомості про вказану подію внесено до ЄРДР за №12026020130000136 від 08.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

ОСОБА_5 о 13 годин 08 хвилин 30.04.2026 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, після чого йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: Рапортом реєстрацію в журналі єдиного обліку; Протоколами допиту свідків; Протоколом затримання особи; Повідомленням про підозру; Іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 вказаної статті, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання до 9 років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі.

Підставами вважати, що ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідка, є те що ОСОБА_5 розуміє, що йому, у разі доведення вини, загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк та те, що ОСОБА_10 може мати зв`язок з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами причетними до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.

Підставами вважати, що ОСОБА_5 , може вчинити інше кримінальне правопорушення є вчинення злочину в період дії воєнного стану на території України, що був введений Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 і діє на даний час, з метою подальшого отримання грошової винагороди за незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винним з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, унеможливлюють обрання більш м`якого запобіжного заходу.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є доцільним застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України під час дії воєнного стану в країні орган досудового розслідування вважає, що у разі якщо суд прийде до висновку в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за необхідне визначити заставу, то така застава може бути у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та лише такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 грн.

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу та такі заходи не є дієвими у даному провадженні та не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і дадуть можливість переховуватись підозрюваному та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

На підставі викладеного слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням як альтернативи запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень та покладенням обов`язків: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Прокурор клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважає, що без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігти ризикам, які вказані у клопотанні неможливо, оскільки ОСОБА_11 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також незаконно впливати на свідків та очевидців кримінального правопорушення, тому вважає що підстав застосувати інший більш м`який запобіжний захід не має сенсу.

Слідчий СВ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є доцільним та таким, що зможе запобігти ризикам, що вказані в клопотанні та на які посилається прокурор, в задоволенні клопотання адвоката просила відмовити через неналежне обгрунтування.

Захисник ОСОБА_8 не заперечував щодо клопотання прокурора, однак просив як альтернативу застосувати запобіжний захід заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка його підзахисний спроможний сплатити, оскільки має на утримані неповнолітню дитину, та офіційно працевлаштований, да на даний час проходить навчання на денному стаціонарі.

Підозрюваний ОСОБА_5 просив застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а саме заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки він спроможний її внести.

Слідчий суддя, вислухавши думку підозрюваного, захисника, прокурора, слідчого, дослідивши матеріали додані до клопотання слідчого, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При цьому відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також суд вбачає наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор: переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 9 років, офіційно працює фізичною особою підприємцем, раніше не судимий однак йому з його слів пред`явлено підозру за вчинення аналогічного кримінального правопорушення у іншому провадженні, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

З аналізу матеріалів кримінального провадження слідчий суддя вбачається, що неможливо застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, оскільки він буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним слідчим у клопотанні та слідчим і прокурором під час розгляду клопотання.

Таким чином слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , а саме те, що він вчинив тяжкий злочин, має на утриманні неповнолітню дитину, являється учасником АТО та проходив службку в Збройних силах України, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб; оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання тобто з 30.04.2026.

Встановити строк дії ухвали до 29.06.2026 року включно.

Визначити розмір застави у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок UA688201720355219002000000401, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, банк отримувача ДКСУ м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обовязки: прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення (застави) коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Жмеринського міськрайонного суду.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1