Рішення № 136266960, 05.05.2026, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/185/26

Номер провадження 2/719/133/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Вербіцької М. В.,

з участю секретарки судового засідання Чорної В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», в інтересах якого діє представник Варшавський Костянтин Антонович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

11.03.2026 позивач ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», в інтересах якого діє представник Варшавський К. А., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.03.2025 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір (акцептування оферти) про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 7685946, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «МІЛОАН» кредит у розмірі 5 000,00 грн на строк 345 днів.

25.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем був укладений договір факторингу №ДО-20251125, умовами якого визначено, що ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» за плату отримує належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників. Згідно з п. 2.1. вказаного договору ТОВ «МІЛОАН» відступає (передає) ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до цього договору, а ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуває такі права вимоги та сплачує клієнту фінансування (ціна договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно з п. 3.1.3. договору факторингу право вимоги переходить до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» з моменту підписання цього договору, за умови сплати ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на рахунок ТОВ «МІЛОАН» фінансування у розмірі та строки, передбачені розділом 4 цього договору, після чого ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» стає кредитором щодо боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 7685946 від 31.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 11.03.2026, наданим позивачем, заборгованість за тілом кредиту складає 5 000,00 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 5 600,00 грн та заборгованість по штрафних санкціях за неналежне виконання кредитного зобов`язання - 7 000,00 грн. Загалом сума заборгованості складає 26 981,74 грн, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн сплаченого судового збору, 9 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу та 381,74 грн витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику.

Ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 01.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Позивач та його представник у судові засідання не з`являлися, проте у позовній заяві клопотали розгляд справи здійснювати за їх відсутності. Крім того позивач повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про місце, час і дату судових засідань, зокрема, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі, судових повісток (рекомендовані повідомлення поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Крім того, відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.

У зв`язку з неявкою сторін згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Суд установив, що 31.03.2025 ОСОБА_1 за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт та особистий кабінет уклав з ТОВ «МІЛОАН» договір № 7685946 про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн строком на 345 днів, згідно з п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк 345 днів (п. 1.3.) надати позичальнику грошові кошти у сумі 5 000,00 грн (п. 1.2.) у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користуванням кредитом, відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит та п. 1.4. повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору (а. с. 17-18). Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 11.03.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Отже, тіло кредиту - 5 000,00 грн, строк надання кредиту - 345 днів, денна процентна ставка (протягом першого розрахункового періоду, зазначена у п. 1.5.3.) - 0,0010 %, денна процентна ставка (протягом решти строку кредитування, зазначена у п. 1.5.4.) - 0,0010 % у день. Нараховані згідно з п. 1.5.3. та п. 1.5.4. договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.1. комісія за надання кредиту: 1250,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо відповідно до графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25,00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). У такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Також у п. 1.5.2. зазначається, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15 400,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

Згідно з п. 6.3. договору № 7685946, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил; він не перебуває під впливом хвороби, алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на плато та/або кредитоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору, про які він не повідомив кредитодавця (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема позичальник підтверджує, що він не подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; вся інформація зазначена у цьому договорі, а також та, що надана кредитодавцю в т. ч. під час заповнення та відправлення заяви на отримання кредиту є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил; він не є військовослужбовцем, якому відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються.

Факт укладення кредитного договору та погодження усіх його умов сторонами підтверджуються копією договору про споживчий кредит № 7685946 від 31.03.2025, додатками № 1, № 2 та № 3 до нього, паспортом споживчого кредиту № 7685946 Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), графіком платежів до паспорту споживчого кредиту № 7685946, правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МІЛОАН» (у редакції від 03.07.2025), які підписані відповідачем належним чином електронним підписом одноразовим ідентифікатором 592096 31.03.2025 19:12, одноразовий ідентифікатор був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Встановлені вище обставини підтверджують факт укладання між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитного договору, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідною довідкою про переказ грошових коштів на картку позичальника.

Отже, суд уважає встановленою та доведеною належними доказами обставину укладення кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства щодо укладення договорів в електронній формі та погодження його умов сторонами.

На підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 , позивач надав суду платіжне доручення № 150771771, у якому зазначаються такі відомості, а саме: дата: 2025-03-31; платник ТОВ «МІЛОАН»; код: 40484607; банк платника: ТОВ ФК Контрактовий дім; код банку: 35442539; дебет рах. № НОМЕР_2 ; сума: 5 000,00 грн; отримувач: ОСОБА_1 ; код: НОМЕР_3 ; банк отримувача: 516875; код банку: MASTERCARD; кредит рах. № НОМЕР_4 ; призначення платежу: кошти згідно договору 7685946.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору № 7685946 від 31.03.2025 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_4 .

Отже, суд має можливість ідентифікувати операцію по перерахунку грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн як таку, що відбулася на користь відповідача і саме ОСОБА_1 отримав наведені кошти, що доводиться достатніми доказами.

У п. 7.1. договору зазначається, що цей договір (з додатками № 1, № 2, № 3 та правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1. цього договору. Строк дії цього договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п. 1.3. та п. 1.4. договору. Якщо станом на цю дату зобов`язання позичальника та/або кредитодавця залишаються невиконаними/неналежно виконаними - цей договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені кредитодавцем та/або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням у особистому кабінеті.

Проаналізувавши розрахунок заборгованості суд дійшов таких висновків.

Кредит у сумі - 5 000,00 грн, строк кредиту - 345 днів, проценти за користування кредитом - за ставкою 0,0010 % річних протягом першого розрахункового періоду (п. 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 % річних на фактичну заборгованість за кредитом) і 0,0010 % річних протягом решти строку користування кредитом (п. 1.5.4. договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3. та п. 1.5.4. договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 грн).

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості суд встановив, що ТОВ «МІЛОАН» не здійснював нарахування відсотків за користування кредитом відповідачу.

Щодо стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 5 600,00 грн суд уважає за необхідне зазначити таке.

У п. 1.5.1. вказано, що комісія за надання кредиту становить 1 250,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту одноразово у момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25,00 % від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). У такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Провівши аналіз розрахунку заборгованості суд дійшов висновку, що комісія за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн нараховувалася відповідачу одноразово у момент видачі кредиту 31.03.2025, яку ОСОБА_1 16.04.2025 сплатив.

Також п. 1.5.2. договору визначає, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) складає 15 400,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.

Отже, наведена комісія за обслуговування кредиту має систематичний характер.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Однак, провівши аналіз розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що комісія у розмірі 700,00 грн нараховувалася відповідачу 15 разів: 16.04.2025, 01.05.2025, 16.05.2026, 31.05.2025, 15.06.2025, 30.06.2025, 15.07.2025, 30.07.2025, 14.08.2025, 29.08.2025, 13.09.2025, 28.09.2025, 13.10.2025, 28.10.2025, 12.11.2025, на загальну суму - 10 500,00 грн (кожні 15 днів відповідно до графіку платежів). Позичальник частково сплачував комісію за обслуговування кредиту 7 разів, а саме: 28.04.2025, 15.05.2025, 29.05.2025, 23.06.2025, 23.06.2025, 13.07.2025, 28.07.2025, на загальну суму - 4 900,00 грн.

Отже, 10 500 - 4 900 = 5 600,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Суд зауважує, що позикодавець не обґрунтував, за які саме послуги позичальник має сплачувати цю комісію, вказано лише «за обслуговування кредиту».

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Однак, відповідно до частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2024 у справі № 337/3703/22 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову Особи про визнання недійсною з моменту укладення умову пункту 1.2. кредитного договору в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту; зобов`язано Банк (відповідача) здійснити перерахунок платежів Особи з комісії з часу укладення кредитного договору, зарахувавши сплачену ним комісію у сумі 30 000,00 грн у рахунок інших обов`язкових платежів. Відмовлено Банку у зустрічному позові в частині вимог про стягнення Особи простроченої заборгованості за комісією в розмірі 54 000,00 грн.

У постанові виснувано: «До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

При цьому згідно з графіком платежів і розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування 237 750,00 грн є суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого Особа (200 000,00 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

У справі, яка переглядається, Банк не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які банком встановлена комісія.

Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими, суди попередніх інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, обґрунтовано виходили з необхідності визнання недійсним умови пункту 1.2. кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Відповідно до умов договору про споживчий кредит № 7685946 від 31.03.2025 сукупний розмір комісії за обслуговування кредиту складає: 5 600,00 грн, який є більшим, ніж тіло кредиту. При цьому 1 250,00 - разова комісія, а інші - 700,00 грн - це періодичні платежі, які нараховувалися позичальнику 15 разів.

Суд доходить переконання, що такі умови договору щодо комісії є несправедливими для відповідача.

Крім того, з наданих позивачем документів взагалі не випливає, які саме послуги надавалися первісним позикодавцем та охоплювалися «обслуговуванням кредиту».

Суд наголошує, що підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь. Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Виходячи із наведених аргументів суд доходить висновку, що позивачу слід відмовити у стягненні комісії за обслуговування кредиту у розмірі 5 600,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання у розмірі 7 000,00 грн суд уважає за необхідне зазначити таке.

У п. 4.1. кредитного договору вказано, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022).

На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово безперервно продовжувався, зокрема, останній раз Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 воєнний стан в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Станом на дату розгляду справи судом Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності 24 січня 2024 року та передбачають інше. Зокрема, відповідно до редакції п. 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який, власне, і був змінений наведеним вище законом, за договорами споживчого кредиту, укладеними з 24.01.2024, кредитор може нараховувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за прострочення, якщо це передбачено договором.

Однак п.18 Прикінцевих положень ЦК України не був скасований і досі звільняє позичальника від неустойки під час воєнного стану.

Коли виникає колізія між нормами двох законів і одна з них спрямована на захист прав споживача, суди за загальним підходом повинні застосовувати ту норму, яка забезпечує вищий рівень захисту споживача. Це випливає із системного тлумачення законодавства України, конституційних принципів та практики Верховного Суду.

Адже відповідно до статті 42 Конституції України «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт…», що означає, що захист споживача є конституційною гарантією, а тому при тлумаченні та застосуванні законів суд має обирати таке тлумачення, яке найефективніше забезпечує цей захист.

Закон України «Про захист прав споживачів» побудований на принципі підвищеного захисту слабшої сторони у правовідносинах. Споживач у правовідносинах із підприємцем чи фінансовою установою вважається економічно слабшою стороною, тому закон надає йому додаткові гарантії. Тому якщо норми різних законів регулюють однакові відносини, але одна норма забезпечує більший рівень захисту споживача, суд повинен застосовувати саме її.

Крім того, у правозастосуванні застосовується загальновизнаний принцип favor consumeris - тлумачення норм права на користь споживача, відповідно до якого, якщо є колізія правових норм, то суд повинен обрати той варіант, який краще захищає права споживача. Наведений принцип повністю корелюється із загальним принципом справедливості та добросовісності (ст. 3 ЦК України).

У юридичній доктрині та практиці застосовується також такий підхід, що, якщо існують кілька норм, що регулюють ті самі правовідносини, застосовується норма, яка встановлює більш сприятливий режим для особи. У споживчих правовідносинах такою особою є саме споживач.

Виходячи із усього наведеного суд бере до уваги чинні приписи ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період воєнного стану.

Отже, суд доходить переконання, що у частині стягнення штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання у розмірі 7 000,00 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» слід відмовити.

Крім того, вимоги позивача щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000,00 грн з ОСОБА_1 є безпідставними, позаяк ТОВ «МІЛОАН» не могло стягувати комісію за обслуговування кредиту, тому кошти, які відповідач вніс на рахунок ТОВ «МІЛОАН» 7 разів, а саме: 28.04.2025, 15.05.2025, 29.05.2025, 23.06.2025, 23.06.2025, 13.07.2025, 28.07.2025 на загальну суму - 4 900,00 грн, повинні були зарахуватися первісним кредитором на тіло кредиту.

5 000 - 4 900 = 100,00 грн - залишок заборгованості відповідача по тілу кредиту.

Отже, суд доходить переконання, що позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту з ОСОБА_1 на користь позивача слід задовольнити частково та стягнути лише його частину у розмірі 100,00 грн.

Суд резюмує, що до укладення договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 ОСОБА_1 частково сплатив заборгованість за основним зобов`язанням, тому ТОВ «МІЛОАН» переуступило ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» право грошової вимоги, у частині стягнення тіла кредиту, до відповідача у розмірі 100,00 грн.

Договір факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025, яким позивач обґрунтовує належність йому права вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог чинного на момент його укладення цивільного законодавства.

25.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № ДО-20251125, у п. 2.1. якого визначено, що ТОВ «МІЛОАН» відступає (передає) ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до цього договору, а ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуває такі права вимоги та сплачує клієнту фінансування (ціна договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором.

Фактором у цьому договорі виступив позивач.

Згідно п. 3.1.3. договору факторингу право вимоги переходить до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» з моменту підписання цього договору, за умови сплати ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на рахунок ТОВ «МІЛОАН» фінансування у розмірі та строки, передбачені розділом 4 цього договору, після чого ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» стає кредитором щодо боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені у реєстрі боржників містяться у додатку № 1 до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 5.1. цього договору клієнт зобов`язаний у день підписання цього договору передати фактору на електронному носії додаткову інформацію згідно реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною у додатку № 4 до договору. Факт здійснення між сторонами приймання-передачі додаткової інформацію згідно реєстру боржників в електронному вигляді підтверджується відповідним актом приймання-передачі документації, за формою, що наведена у додатку № 2 до цього договору, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.2. документацію клієнт зобов`язаний передати фактору протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів, з дня укладення цього договору, але не раніше надходження на рахунок клієнта фінансування.

У п. 5.3. зазначено, що факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі документації, за формою, що наведена у додатку № 5 до цього договору, підписаним уповноваженими представниками сторін.

На виконання п. 5.2. договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 ТОВ «МІЛОАН» передало, а ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» прийняло документацію по кредитних договорах, права вимоги за якими відступлені ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» відповідно до умов договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025. Відповідно до витягу з реєстру боржників право вимоги до ОСОБА_1 також було переуступлене (а. с. 42)

Позивач надав низку доказів на підтвердження укладення договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 і належного передання права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «МІЛОАН». Це, зокрема, договір факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 щодо відповідача та його боргу, платіжна інструкція про проведення оплати позивачем як фактором на користь ТОВ «МІЛОАН» за договором. Отже, факт передання права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «МІЛОАН» до позивача суд уважає також доведеним.

Відповідно до розділу 1 договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 права вимоги - сукупність прав грошової вимоги клієнта за кредитними договорами до боржників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі кредитних договорів та підтверджуються документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами, які клієнтом відступаються факторові за цим договором.

Договір про надання споживчого кредиту № 7685946 був укладений 31.03.2025 на строк 345 днів. Отже, строк кредитування закінчився 11.03.2026.

Суд доходить переконання, що на день розгляду справи позивачу підставно належить право вимоги до відповідача, яке ґрунтується на договорі № 7685946 про надання споживчого кредиту, укладеному 31.03.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Суд уважає надані позивачем докази достовірними, допустимими, належними та такими, що у своїй сукупності підтверджують обставини, на які він покликається, у частині надання кредитних коштів та невиконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем. А також суд вбачає за доведену ту обставину, що право вимоги належить позивачу відповідно до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підстави заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість сукупно у розмірі 26 981,74 грн у зв`язку із порушенням зобов`язань за описаними вище кредитними договорами.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримав примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

У статті 14 зазначеного Закону виснувано: договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача. Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 31.03.2025 уклав договір № 7685946 про надання споживчого кредиту з ТОВ «МІЛОАН», права вимоги за яким у подальшому стали предметом договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025, укладеного між кредитодавцем і позивачем - ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ». За умовами кредитного договору відповідачу надавалися кредитні кошти, які він зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними у порядку, визначеному договором.

25.11.2025 право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , було відступлене за договором факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 позивачеві.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, п. 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Договір факторингу є ідентичним за правовою природою до договору факторингу. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ні первісному кредиторові, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» не повернуті, позицію відповідача, який жодних аргументів чи доказів для доведення протилежного не надав, а також вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає, що право позивача на повернення заборгованості по тілу кредиту підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання за договором № 7685946 про надання споживчого кредиту від 31.03.2025, укладеним із ТОВ «МІЛОАН».

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи щодо стягнення з нього грошових коштів за зобов`язаннями відповідно до умов кредитного договору, заяв по суті справи, інших клопотань, доказів на підтвердження протилежних обставин не подавав, проти позову не заперечував.

Суд також бере до уваги позицію відповідача, який заяви по суті справи до суду не надавав, жодні обставини, викладені позивачем, не заперечував, свої аргументи не наводив, у судові засідання не з`являвся.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором та вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованості за тілом кредиту за договором № 7685946 про надання споживчого кредиту у розмірі 100,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно із ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

За ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 № 757/29103/20-ц виснувано, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

На підтвердження укладення договору про надання правничої допомоги позивач надав копію такого договору № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, сторонами якого є ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» та адвокат Богомолов Віктор Вікторович. Крім того, позивачем надано додаток №1 до договору - прайс-лист, у якому визначено вартість правової допомоги, додаток № 2 до договору - заявку про надання правової допомоги № 301 від 10.02.2026 та додаток № 3 до договору - витяг до акту № 301 про надання юридичної допомоги від 10.02.2026, відповідно до яких адвокат надає професійну правничу допомогу за кредитним договором № 7685946 від 31.03.2025, боржником якого є ОСОБА_1 , сума наданих послуг складає: 9 000,00 грн та платіжну інструкцію № 418 від 26.02.2026 про проведення оплати ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_2 , у призначенні якої вказано: оплата правової допомоги згідно договору № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, без ПДВ.

Також суд указує, що позивач клопотав стягнути з відповідача 381,74 грн витрат на направлення відповідачеві копій процесуальних документів та обґрунтовує цю суму актом наданих послуг № 80 від 28.02.2026. У наведеному акті зазначені послуги друку та відправки документів на суму 45 833,33 грн. Однак суд не має можливості встановити з наданих позивачем доказів, що саме грошові кошти у розмірі 381,74 грн були оплачені позивачем на направлення відповідачу копій процесуальних документів. Тому суд уважає, що у стягненні витрат, пов`язаних з відправкою процесуальних документів, позивачу слід відмовити, позаяк їх розмір є недоведеним.

Суд наголошує, що відповідач не заперечував проти стягнення судових витрат з нього на користь позивача, у т. ч. витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, не оспорював їх розмір тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором та вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» сукупно заборгованості у розмірі 100,00 грн, тобто позов задоволено на 0,37 %.

Отже, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути: 9 000,00 ? 0,37 % = 33,30 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 2 662,40 ? 0,37 % = 9,85 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», в інтересах якого діє представник Варшавський Костянтин Антонович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором № 7685946 від 31.03.2025 у розмірі 100,00 грн - тіло кредиту (ста гривень 00 коп.).

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» судовий збір у розмірі 9,85 грн (дев`яти гривень 85 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33,30 грн (тридцяти гривень 30 коп.).

У стягненні з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» витрат, пов`язаних із направленням процесуальних документів, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Новодністровським міським судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ: 43950742, адреса місцезнаходження: проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, 02154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 05.05.2026.

Головуюча суддя: Мар`яна ВЕРБІЦЬКА