Вирок № 136266323, 04.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/15333/24

Номер провадження1-кп/205/5/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 травня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024041690000865 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1

в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.15 ч.2 ст. 115 ч.1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2024 року, у невстановлений час, ОСОБА_3 реалізуючи свій виниклий злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , направився за місцем роботи ОСОБА_6 , а саме до приміщення кафе «Жаровня» що розташоване по АДРЕСА_2 , при цьому взяв з собою заздалегідь заготовлене знаряддя для вчинення злочину, невстановлений предмет, яким згідно висновку експертизи міг бути ніж, або предмет з аналогічними травмуючими властивостями.

16 червня 2024 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи в кафе «Жаровня» що розташоване по вулиці Велика Діївська, 28 Н, в Новокодацькому районі міста Дніпра, де знаходився потерпілий ОСОБА_6 , реалізуючи свій раніше виниклий протиправний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого, та бажаючи їх настання, діючи умисно, утримуючи в своїй правій руці заздалегідь заготовлене знаряддя для вчинення злочину, невстановлений предмет, яким згідно висновку експертизи міг бути ніж або інший предмет з аналогічними травмуючими властивостями, тобто знаряддям, що об`єктивно може спричинити смерть, висловлюючи погрозу вбивством, наніс ОСОБА_6 два удари: один удар в область грудної клітини, ззаду та один удар в поперекову ділянку зліва ззаду, після чого з місця скоєння злочину зник.

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 , згідно висновку судово- медичної експертизи №1891е від 25.06.2024, заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді:

- проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, яке розпочинається раною в проекції зовнішнього краю лівої лопатки, далі переходить в раньовий канал, який йде ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м`язів грудної клітини та проникає в ліву плевральну порожнину, з явищами лівостороннього гемотораксу; колото-різаного поранення в поперековій ділянці зліва, яке сліпо закінчується в м`яких тканинах на глибині 2 см. За своїм характером виявлене у нього тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3.-й «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

- тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення поперекової ділянки зліва за своїм характером відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

Таким чином, ОСОБА_3 зміг виконати усі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак, ОСОБА_6 після завданих йому тілесних ушкоджень, було своєчасно надана медична допомога та настання смерті потерпілого вдалося уникнути, тим самим, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_3 .

Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисному противоправному заподіянні смерті іншій людині, кваліфікуються за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 судовому засіданні свою провину не визнав. В обґрунтування своєї позиції пояснив, що 16 червня 2024 року, він прийшов до свого знайомого ОСОБА_6 в кафе «Жаровня». Умислу на вбивство ОСОБА_6 в нього не було. Ножа з собою в нього також не було. Зайшовши до приміщення кафе, він побачив ОСОБА_6 , який сидів за столом та щось робив. За барною стойкою стояла ОСОБА_9 а поодаль сидів ОСОБА_10 . Інших осіб в залі не було. Він підійшов до ОСОБА_6 та привітався, але останній по незрозумілій йому причині, агресивно відреагував на його вітання, почав погрожувати «вбити та розпустити на ремні». В руках у ОСОБА_6 знаходився маленький ніж, який чіпляється на ключі, та яким він розмахував. Ніж був не розкладний. У нього в руках нічого не було, лише через плече висіла чоловіча сумка. Допускає що в руках у нього міг бути мобільний телефон. Коли він його дістав та навіщо, пояснити не може. ОСОБА_6 продовжуючи агресивно поводитися, вдарив його правою рукою по щоці а лівою рукою замахнувся в живіт. Ніж у ОСОБА_6 знаходився в лівій руці. Він перехопив ліву руку ОСОБА_6 та завів її за спину потерпілого а потім відштовхнув ОСОБА_6 від себе. Вважає, що саме в цей час, ОСОБА_6 міг сам себе поранити, та нанести ушкодження. Після того, як він відштовхнув ОСОБА_6 від себе , вони розійшлися по різні боки. ОСОБА_6 пішов через запасний вихід, а він пішов через центральний вихід. Наполягає, що він не бився з потерпілим ОСОБА_6 , обстановка в залі порушена не була, ноутбука на столі, де сидів ОСОБА_6 не було. Плям крові на футболці потерпілого він не бачив. Навіщо ОСОБА_6 його оговорює, він не знає, оскільки в них були досить товариські стосунки. Цивільний позов не визнає повністю.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ближче познайомився з обвинуваченим ОСОБА_3 за декілька місяців до події. До цього знав його візуально близько 4 років. Раніше ОСОБА_3 вимагав в нього гроші, але вони вирішили той конфлікт мирно. 16 червня 2024 року, приблизно о 17-00 годині, він приїхав в кафе, та сидів за столом працював на ноутбуці. В залі знаходились дві дівчини та хлопець. До зали зайшов ОСОБА_3 та почав погрожувати що вб`є його. В руці у ОСОБА_3 знаходився ніж. Ніж належав ОСОБА_3 , оскільки він бачив цей ніж у нього раніше. Зі словами «Вот ты где, я тебя сейчас убью» , ОСОБА_3 наніс йому удар в спину. Від удару він підскочив, та обороняючись перекинув стіл. ОСОБА_3 ще декілька разів замахувався, та наносив удари ножом. Наполягає що ОСОБА_3 , тричі вдарив його ножом і в нього три ножових поранення. Вилучив хвилинку, коли ОСОБА_3 розвернувся та пішов в напрямку виходу з кафе, він вибіг через другу залу, запасний вихід, на вулицю, та побіг шукати машину, щоб дістатися до лікарні. На зустріч йому їхала швидка медична допомога, яка підібрала його та доставила до лікарні. Тільки завдяки своєчасно наданій медичній допомозі, він залишився живий. ОСОБА_3 побіг до іншого виходу і не побіг за ним через другу залу, у зв`язку з тим, що там було багато людей. Вважає, що діями ОСОБА_3 йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 1 000 000 гривень , оскільки після події, він тривалий час проходив реабілітацію, зараз постійно перебуває в страху, його лякає кожна людина, яка робить різкі дії, приймає на постійній основі антидепресанти. Також ОСОБА_3 тривалий час переховувався від слідства, та йому самому приходилося додавати зусиль, щодо розшуку обвинуваченого. Наполягає на строгій мірі покарання.

Під час повторного допиту, потерпілий ОСОБА_6 визнав що в нього мається два ножових поранення, та пояснив, що повністю згоден з висновком судово медичної експертизи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6 вона знає візуально тривалий час. 16 червня 2024 року вона прийшла до своєї знайомої ОСОБА_9 , яка працювала в той день в кафе «Жаровня». Вона сиділа біля барної стойки, а ОСОБА_6 сидів за столом та щось дивився в ноутбуці. В кафе зайшов ОСОБА_3 , швидко підійшов до ОСОБА_6 , схопив його за плече та наніс удар ножом в лівій бік. ОСОБА_6 вскочив, перекинув стіл за яким сидів, і тут ОСОБА_3 наніс ще один удар. Коли ОСОБА_3 зайшов в кафе в нього в руках щось було, але що саме вона одразу не розгледіла. Лише після другого удару, вона побачила в руках у ОСОБА_3 ніж. Він був не великий. ОСОБА_12 вибігла із-за барної стійкі та почала кричати щоб викликали поліцію та швидку.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що 16 червня 2024 року, вона проходила стажування в кафе «Жаровня», та знаходилася за барною стійкою. Близько вечора, в кафе прийшов ОСОБА_6 , та сидів, працював за ноутбуком. До неї прийшла її знайома ОСОБА_11 , яка сиділа біля барної стойки. В залі знаходився ще один чоловік. В зал, з головного входу зайшов ОСОБА_3 , якого вона раніше не знала, швидко підійшов до ОСОБА_6 та наніс йому один удар ножом в спину. ОСОБА_6 вскочив зі стола, перевернув стіл , і ОСОБА_3 наніс йому ще один удар ножом. Коли ОСОБА_3 зайшов до зали, він гучно сказав: «Вот ты где, убью». Вона це чітко почула. Руку з ножом ОСОБА_3 тримав за спиною, та удар наносив із-за спини. Рукоять ножа вона не бачила, а лезо було близько 10-15 см., на її думку ніж був розкладний. Після побаченого, вона побігла кликати на допомогу, а ОСОБА_11 пішла з кафе. Хто викликав поліцію, вона не знає, оскільки перебувала в шоці. Наполягає, що ОСОБА_3 прийшов в кафе з наміром вбити ОСОБА_6 , оскільки підходив до нього з погрозами і з ножом та одразу наніс удар .

На питання сторони захисту пояснила, що під час слідчого експерименту не казала що чула від ОСОБА_3 фразу «Вот ты где, убью», оскільки слідчий не питав.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що тривалий час знає обвинуваченого та потерпілого. 16 червня 2024 року, він перебував в кафе «Жаровня». В одній залі було багато людей, а в іншій майже нікого не було. Був лише ОСОБА_6 , адміністратор та дівчина, яка сиділа біля барної стойки. Близько 18-00 години до кафе зайшов ОСОБА_3 та зі словами «Буду убивать» підійшов до ОСОБА_6 та наніс 2 удари ножом. Ніж був викидний, темного кольору. Після побаченого, він вийшов з кафе через запасний вихід, оскільки в нього поряд на парковці стояла машина. Взяв в машині пістолет та повернувся в кафе. На вході в кафе зустрівся з ОСОБА_6 , який вибігав з нього. Додав, що приблизно за 2 тижні до події, зустрічався зі ОСОБА_3 який питав в нього чи можливо потрапити в армію, якщо якомусь нанести тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_13 допитаний в судовому засіданні пояснив, що він працює фельшером швидкої медичної допомоги. Під час знаходження його на чергуванні, надійшло повідомлення про ножове поранення, у зв`язку з чим його бригада виїхала за зазначеною адресою. Під`їжджаючи за адресом, вони побачили чоловіка, який вибіг на перехрестя та зупинив машину швидкої допомоги. Чоловік повідомив, що на нього було здійснено напад. За поясненнями постраждалого, якийсь знайомий вимагав в нього гроші. На футболці були сліди крові. В машині швидкої допомоги, вони перевірили рани, обробили їх та відвезли потерпілого до лікарні. У потерпілого було два ножових поранення, легені пробиті не були, потерпілий свідомості не втрачав. Всі наявні тілесні ушкодження було описано в картці.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що напередодні до події, приблизно 14 червня 2024 року, він перебував в кафе біля магазину «Варус» розташованому на мікрорайоні «Комунар», де побачив обвинуваченого ОСОБА_3 , якого знав візуально. Обвинувачений с кимось розмовляв, та під час розмови, він почув, що ОСОБА_3 виявляє намір вбити ОСОБА_6 . А саме, він сказав, що ОСОБА_6 «надо делать». Оскільки він тривалий час товаришує з потерпілим ОСОБА_6 то, повідомив останньому про цю розмову.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 свідок ОСОБА_15 пояснив, що він був свідком як ОСОБА_3 , якого він раніше не знав, прийшов до його знайомого та вимагав у нього кошти, погрожуючи ножом, вихваляючись тим, що він зробив з ОСОБА_6 .

В судовому засіданні були допитані свідки сторони захисту.

Свідок ОСОБА_16 , пояснила, що вона є бабусею обвинуваченого ОСОБА_3 26 червня 2024 року. До неї, до будинку, приїхали дві машини, в одній з яких був ОСОБА_6 , в якого був пістолет. Поряд з ним стояли ще два чоловіка. У одного був кастет, а у іншого великий ніж. Потерпілий ОСОБА_6 поводив себе зухвало, погрожував вбити її та онука. Останнього обіцяв повісити на воротах. Вона дуже злякалася, оскільки прийняла погрози серйозно. Від погроз ОСОБА_6 їй стало погано, та вона викликала швидку медичну допомогу. В подальшому вона подала заяву в поліцію, однак ніяких мір до ОСОБА_6 прийнято не було. Ці погрози з боку ОСОБА_6 чули і її сусіди.

Свідок ОСОБА_17 допитана в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_16 , та проживає навпроти її будинку. 26 червня 2024 року, перебуваючи вдома, почула гавкіт собак. Вона підійшла до забору, та побачила, що біля будинку ОСОБА_16 стоїть 2 автомобіля Джипа. Поряд з машинами троє чоловіків. У ОСОБА_6 в руках був пістолет, у другого був великий ніж (тисак) а у іншого кастет. Вона чула погрози від ОСОБА_6 в бік сусідки. Їй було відомо, що онук сусідки ховається від поліції. Вона покликала свого сина, щоб він зняв подію на мобільний телефон. Оскільки було дуже лячно, вона одразу не зорієнтувалася викликати поліцію, тому поліцію викликали вже після того як чоловіки поїхали.

Свідок ОСОБА_18 допитаний в судовому засіданні пояснив, що він перебував у своєї матері вдома, по сусідству з ОСОБА_16 . Одного дня його покликала мати, щоб він зняв на телефон, як чоловіки погрожують його сусідці ОСОБА_16 . Коли він вийшов на подвір`я, то побачив що на вулиці стоїть два автомобіля джипа, поряд знаходилися три чоловіки. У одного в руках він побачив пістолет а у іншого великий ніж. Як потім йому стало відомо ОСОБА_6 розшукував ОСОБА_3 , а тому приїхав до його бабусі та погрожував її вбити, якщо вона не скаже де він. Він за фільмував на мобільний телефон, все що встиг.

На підтвердження пояснень свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 ОСОБА_16 , стороною захисту було надано відео на якому зафіксовано події 26 червня 2026 року.

Під час перегляду відео, на питання сторони захисту, потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що він дійсно приїжджав за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 , але випадково. Він там зустрічався зі своїм знайомим. Побачивши бабусю ОСОБА_3 він вирішив під`їхати до неї та запитати де знаходиться ОСОБА_3 , оскільки останній переховувався від органів поліції.

Крім цього на підтвердження висунутого обвинувачення прокурором було надано письмові докази та експертні висновки, дослідженні судом безпосередньо відповідно до ст. 94 КПК України.

17 червня 2024 року за заявою ОСОБА_6 від 16.06.2024 року та повідомлення лікаря приймального відділення 6-ї міської лікарні на службу102, було внесено відомості до ЄРДР за № 12024041690000865, про те, що 16.06.2024 року приблизно о18-00 годині перебуваючи в приміщенні кафе «Жаровня» , що розташоване за адресою : місто Дніпро вулиця В. Діївська, 28 Н, невстановлена особа спричинила тяжкі тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани лівої грудної клітини зліва по задній поверхні проникаюче в ліву плевральну порожнину, гемоплевматоракс зліва, колото-різана рана лівої поперекової ділянки. Правова кваліфікація за ст. 121 ч.1 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 28 червня 2024 року змінено правову кваліфікацію кримінального провадження № 12024041690000865 від 17.06.2024 року з ч.1 ст. 121 КК України на ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.

Під час огляду місця події а саме приміщення кафе «Жаровня» яке розташоване по вулиці Велика Діївська, 28Н в місті Дніпрі, було виявлено та вилучено пустий стакан, та зроблено змиви з поверхні стола, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 16.06.2024 року з фототаблицею.

Вилучені речі в подальшому було визнано речовими доказами та на них накладено арешт.

Під час огляду салону автомобіля швидкої медичної допомоги, який знаходився на території центру первинної медико санітарної допомоги № 5 міста Дніпра ( м. Дніпро вулиця Велика Діївська, 111) було виявлено та вилучено речі потерпілого ОСОБА_6 а саме: білу футболку з плямами речовини бурого кольору, яка має отвір з правого боку розміром 1,5 см, та з лівого боку розміром 2,0 см., що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 17 червня 2024 року з фототаблицею. Вилучену футболку було запаковано, визнано речовим доказом, та накладено арешт.

Під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, свідок ОСОБА_9 серед інших впізнала чоловіка під номером 2 ( ОСОБА_3 ), як чоловіка який 16.06.2024 року приблизно о 18-00 годині спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 , що зафіксовано в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.06.2024 року, з додатком .

Під час огляду відео з камер відеоспостереження «Безпечне місто» було встановлено переміщення 16.06 2024 року в період часу з 18:05:17 по 18:12:04 годину, чоловіка одягнутого в чорну куртку, чорно-білі штани, лисого з капюшоном на голові, від станції метро «Ж/м Покровський», де розташовано кафе «Жаровня» по вулиці Ю. Кондратюка в Новокодацькому районі міста Дніпра в бік вулиці Ю. Кондратюка, 11 в місті Дніпрі, потім в напрямку вулиці Коробова вздовж будинків №14 № 20, вздовж вулиці Набережна Заводська, 85 а в місті Дніпрі в напрямку кар`єру в Новокодацькому районі міста Дніпра, що зафіксовано на ДВД Диску та протоколі огляду від 19 червня 2024 року з фототаблицею.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав, що чоловік зображений на відео схожий на нього.

Також на камерах відеоспостереження «Безпечне місто» було зафіксовано як 16.06.2024 року о 18-05 годині по вулиці Кондратюка в місті Дніпрі, рухається автомобіль сірого кольору, на зустріч якому рухається автомобіль швидкої медичної допомоги. Автомобілі зупиняються, з сірого автомобіля з пасажирського сидіння , виходить чоловік в білій футболці, чорних штанах, який тримається за бік, та рухається в бік автомобіля швидкої медичної допомоги, що зафіксовано на ДВД Диску та протоколі огляду від 19 червня 2024 року з фототаблицею.

Під час перегляду відео, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що на відео зображено саме його, коли він вибіг з кафе «Жаровня» та намагався дістатися до лікарні.

Під час огляду відео з камер відеоспостереження «Безпечне місто» за участю свідка ОСОБА_19 , останній визнав, що чоловік одягнутий в чорну куртку, чорно-білі штани, лисий з капюшоном на голові є його син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги № 649 А 16.06.2024 року, за викликом , було встановлено ОСОБА_6 , з різаною раною грудної клітини задньої поверхні ліворуч, різана рана задньої поверхні поперекового відділу ліворуч. Загальний стан середньої тяжкості.

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 10160 Відділення політравми, ендопротезування та реабілітації лікарні № 16 Дніпровської міської ради, ОСОБА_20 знаходився на лікуванні в період з 16.06.2024 року по 20.06.2024 рік з діагнозом відкрита рана задньої стінки грудної клітини. Проникне колото різане поранення грудної клітини зліва. Лівобічний гемоторакс. Колото різана рана лівої поперекової ділянки.

Згідно висновку експерта № 1891 е від 20.06.2024 року виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді:

- проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, яке розпочинається раною в проекції зовнішнього краю лівої лопатки, далі переходить в раньовий канал який йде ззаду наперед, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м`язів грудної клітини та проникає в ліву плевральну порожнину, з явищами лівостороннього гемотораксу;

Колото-різаного поранення в поперековій ділянці зліва, яке сліпо закінчується в м`яких тканинах на глибині 2см; спричинені від не менш як 2-х механічних дій гострого предмету (предметів), який (які) володів (володіли) Колюче-ріжучими властивостями, що дів (діяли) у вищевказані анатомічні ділянки в напрямку ззаду наперед, яким міг бути і клинок ножа або інші предмети в аналогічними травмуючими властивостями, що підтверджується характером ран (краї рівні, кути гострі), наявністю та напрямком раньових каналів.

-садна на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу.

Тілесне ушкодження у вигляді садна лівого колінного суглобу не відображає на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, ким було нанесено, можливо лише вказати, що воно спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі).

За своїм характером виявлене у нього тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3- й „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення поперекової ділянки зліва за своїм характером відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняє короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі п.2.3.3. й „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Спричинення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень власною рукою є не характерним.

Під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 , було встановлено та відтворено механізм нанесення йому тілесних ушкоджень, а саме: ОСОБА_3 підходячи с заду до ОСОБА_6 , знаходячись с заду, ліворуч від потерпілого, дістав ніж з кишені, зі словами «Ось ти де, я тебе вб`ю» наносить правою рукою, один удар ножом с заду в лівій бік грудної клітини, а потім ще один удар с заду з ліва у поперек, що зафіксовано на ДВД диску та в протоколі проведення слідчого експерименту від 20.06.2024 року .

Згідно висновку експерта № 1914 е від 26.06.2024 року , локалізація та характер виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, механізм його спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту, за його участі.

Під час проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 було встановлено та відтворено механізм нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. За поясненнями свідка, невідомий, підійшов до ОСОБА_6 с заду, та наніс удар в область спини зліва. Коли ОСОБА_6 почав підніматися зі стільця, невідомий наніс ще один удар с заду в область тулубу, що зафіксовано на ДВД диску та в протоколах проведення слідчих експериментів від 28.06.2024 року.

Згідно висновку експерта № 1941 е від 01.07.2024 року , локалізація та характер виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, у вигляді колото-різаного поранення тулубу зліва, механізм його спричинення, встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в ході проведення слідчих експериментів, за їх участі.

На початку судового розгляду, потерпілий ОСОБА_6 наголошував, що діями ОСОБА_3 йому було спричинено три ножових поранення, оскільки в нього було три пов`язки на спині.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 пояснила, що ОСОБА_6 було спричинено два колото різаних поранення. Одне поранення було проникаюче, друге поранення було сліпе. Щодо третього нібито поранення, то це була медична пов`язка від медичних маніпуляцій (дренажний отвір). Всі тілесні ушкодження розташовані на спині зліва позаду. Також експерт пояснила, що спричинення таких тілесних ушкоджень, власноруч не можливо.

Після допиту експерта ОСОБА_21 , потерпілий ОСОБА_6 визнав ті обставини, що йому було спричинено два колото різаних поранення.

Згідно висновку експерта № 1728/2587-БД від 11 жовтня 2024 року, кров потерпілого ОСОБА_6 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічною системою АВ0 .

Згідно висновку експерта № 1728/2588-БД від 10.10.2024 року, при серологічному дослідженні слідів крові на футболці (об`єкти №№1-9)вилученої під час огляду поблизу адреси АДРЕСА_3 , з автомобіля швидкої медичної допомоги, виявлений антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що вказує на походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_6 , оскільки антиген А є групоспецифічним для його крові.

Під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , було зафіксовано події за версією обвинуваченого а саме: ОСОБА_3 зайшов до кафе «Жаровня» та побачив ОСОБА_6 , який сидів за столом та крутив на пальці ніж. Він вирішив привітатися з ОСОБА_6 , однак останній агресивно відреагував на його присутність в кафе, та вдарив долонею руки по обличчю ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_6 тримаючи в руці ніж, намагався вдарити ОСОБА_3 в область черева, але останній перехопив руку ОСОБА_6 , в якій він тримав ніж та відвів руку назад за спину. Потім під час боротьби, він штовхнув ОСОБА_6 вперед, при цьому рука з ножом була загнута назад, за спину. Відштовхнув ОСОБА_6 від себе він вийшов з кафе. Вважає, що тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли під час боротьби. Події зафіксовано на ДВД Диску та в протоколі проведення слідчого експерименту від 2 жовтня 2024 року.

Згідно висновку експерта № 3191 е від 7 жовтня 2024 року, надати відповідь на питання «Чи могли виявлені у потерпілого ОСОБА_6 тілесні ушкодження утворитися при обставинах зазначених у ході слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 » не можливо, у зв`язку з відсутністю судово медичних експертних даних , оскільки в ході проведення слідчого експерименту механізм спричинення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не розкритий.

Згідно висновку судово-психіатрічного експерта №с 588-к від 1 листопада 2024 року, ОСОБА_3 в період інкримінованого йому діяння не виявляв і в теперішній час не виявляє будь яких психічних розладів, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , наголошував, що між ним та ОСОБА_6 виникли неприязні відносини, під час який, ОСОБА_6 повів себе агресивно, та намагався спричинити йому тілесні ушкодження. Наполягає, що ніж був у ОСОБА_6 а тілесні ушкодження у виді колото різаного поранення у ОСОБА_6 виникли від дій самого ОСОБА_6 під час їхньої боротьби.

За висновком експерта № 1891 е від 20.06.2024 року, спричинення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень власною рукою є не характерними. Що також підтверджується висновком експерта № 3191 е від 7 жовтня 2024 року.

При цьому висновки експертів № 1914 е від 26.06.2024 року; № 1941 е від 01.07.2024 року, свідчать про те, що локалізація та характер виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, у вигляді колото-різаного поранення тулубу зліва, механізм його спричинення, встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказують потерпілий ОСОБА_6 , та свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в ході проведення слідчих експериментів, за їх участі.

Тоб то тілесні ушкодження виникли у потерпілого ОСОБА_6 , від дій обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки механізм та кількість нанесення ударів підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та самого потерпілого ОСОБА_6 ..

Суд приймає до уваги наявність тривалих неприязних відносин між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 , про що свідчать їх покази та покази свідків, однак пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу механізму нанесення та утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, у зв`язку з чим суд розцінює пояснення обвинуваченого як спробу уникнути покарання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 наголошував що в нього не було умислу на вбивство ОСОБА_6 , та він ніколи не погрожував потерпілому вбивством, навпаки, саме потерпілий погрожував йому вбити його. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 121 ч.1 КК України, як нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Суд розглядаючи зазначене питання приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Умисне вбивство відрізняється від нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, спрямованістю умислу винного, його суб`єктивним ставленням до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів, необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Згідно з ч.1 ст.15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Згідно висновку експерта № 1891 е від 20.06.2024 року виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 зайшовши до кафе, одразу попрямував до потерпілого. За показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , між потерпілим та обвинуваченим не було ніякого спілкування, не було сварки, або з`ясування стосунків. Обвинувачений ОСОБА_3 висловив погрозу вбивством в бік потерпілого, та одразу наніс удар ножем в спину потерпілого. Боротьби між обвинуваченим та потерпілим, або дій спрямованих на самооборону, під час якої можливо було неумисне нанесення тілесних ушкоджень, за показами потерпілого та свідків не було, що свідчить про наявність прямого умислу на вбивство, тобто ОСОБА_3 розумів суспільну небезпеку свого діяння, передбачав суспільно-небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого та бажав їх настання.

Свої дії ОСОБА_3 припинив самостійно вирішив, що зробив все необхідне для заподіяння смерті останньому, при цьому коли свідок ОСОБА_9 побачив та усвідомив що відбувається, почала кричати щоб викликали поліцію та швидку медичну допомогу. В цей час, потерпілий ОСОБА_6 вирвався та побіг через другий зал, де було багато людей, до запасного виходу. Тільки після цього обвинувачений ОСОБА_3 , вибіг з кафе та попрямував від нього далі.

Таким чином сукупність таких обставин виключає кваліфікацію нанесення тяжких тілесних ушкоджень оскільки на думку суду, висловлювання намірів обвинуваченого щодо вбивства потерпілого, його цілеспрямовані дії, нанесення ударів ножом позаду, в область серця, були направлені саме на умисне вбивство.

Не визнання своєї провини, з боку обвинуваченого ОСОБА_3 суд розцінює як спосіб захисту задля уникнення покарання.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином суд, на підставі ст. 94 КПК України дослідивши всі обставини справи та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 доведена поза розумнім сумнівом, а його дії за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він вчинив закінчений замах на умисне вбивство.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому суд враховує, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так ОСОБА_3 будучи раніше не судимим, вчинив особливо тяжкий злочин, пов`язаний із позбавленням життя особи, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх дітей, під час судових дебатів висловив жаль з приводу події, та висловив розкаяння.

Пом`якшуючих провину обставин судом не встановлено.

Обтяжуючі провину обставини передбачені ст.67 КК України, не встановлені.

За таких даних про особу обвинуваченого, обставин скоєного злочину, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, так як не находить підстав для застосування вимог ст. 69, 75,76 КК України, оскільки ізоляція обвинуваченого від суспільства відповідає вимогам справедливості при застосуванні даного виду покарання і відображає співмірність злочину та кари, оскільки таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного. При призначенні покарання суд також враховує вимоги ст. 68 ч.3 КК України.

В рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_6 було заявлений цивільний позов про відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 1 000 000 гривень та судові витрати в розмірі 20 000 гривень.

Свої позовні вимоги потерпілий ОСОБА_6 обґрунтовує погіршенням психічного та фізичного стану після події. Так, за поясненнями потерпілого, останній в наслідок дій обвинуваченого, тривалий час проходив лікування та реабілітацію, що вимагало від нього додавання значних зусиль для організації свого життя. Під час лікування він окрім фізичних страждань переносів ще і моральні страждання, оскільки змушений був терпіти біль та був фізично обмежений в своїх діях. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_3 навидь не вибачився перед ним, та не надав жодної копійки на лікування , що принижує його честь та гідність.

Обвинувачений ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав повністю, оскільки вважає, що діями ОСОБА_6 йому також спричинено моральні страждання. Потерпілий ОСОБА_6 неодноразово погрожував йому та його родині вбивством. Залякував його бабусю . Навить в той час коли він вже перебував під вартою, ОСОБА_6 продовжував йому погрожувати. Просить відмовити у задоволенні цивільного позову повністю .

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї чи близьких родичів.

На підставі п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_6 завданої останній моральної шкоди, суд зважає на обсяг страждань, перенесених потерпілим через спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, що змушувало останнього деякий час відновлюватися від перенесеної травми, що безсумнівно призводить до покладення значних зусиль на потерпілого для відновлення його психологічного стану.

Зважаючи на викладене, через доведеність моральних страждань ОСОБА_6 , враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених потерпілим ОСОБА_6 вимог по відшкодуванню моральної шкоди шляхом стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_3 суми 100 000 гривень, що, беручі до уваги обставини події кримінального правопорушення, суд вважає спів розмірним обсягу понесених потерпілим моральних страждань.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат на надання юридичної допомоги, суд виходить з наступного.

Статтею 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До початку судового розгляду, потерпілим ОСОБА_6 було подано позовну заяву про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,0 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Обов`язковим переліком документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, незалежно від юрисдикції спору є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з позначкою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

КПК не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування в кримінальному провадженні.

Як було встановлено судом, до цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та стягнення понесених витрат на професійну допомогу не було надано жодного розрахунку вартості правових послуг, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правової допомоги в цьому кримінальному провадженні, з урахуванням критеріїв дійсних адвокатських витрат, їх необхідності та розумності.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу щодо кожного з виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), а також квитанції по оплату зазначених послуг позбавляє суд можливості оцінити обсяг виконаних робіт, проведену оплату цих робіт та законність заявлення саме такої суми на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене, цивільний позов в частині стягнення зі ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,0 гривень не підлягає задоволенню.

Аналогічні позиції висловлені в чисельних постановах Верховного Суду (Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06.10.2022 у справі № 554/1940/20 (провадження № 51-5524км21); Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 27.10.2022 у справі № 753/10228/20 (провадження № 51-5868км21) Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.05.2024 у справі № 129/2809/19 (провадження № 51-7059км23).

Щодо запобіжного заходу.

ОСОБА_3 було затримано 22 вересня 2024 року, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. ( том 1 а.с. 150)

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 вересня 2024 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 було продовжено до 8 травня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 22 вересня 2024 року по 3 травня 2026 року включно, із розрахунку що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених цією статтею.

За відсутності клопотань сторони обвинувачення та відсутності підстав для зміни обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки суд прийшов до переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання пов`язаного з ізоляцією від суспільства, суд вважає що запобіжний захід у виді тримання під вартою слід подовжити обвинуваченому до моменту набуття вироком суду законної сили.

Через вирішення питання речових доказів по справі, суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрат на залучення експерта, відповідно до ст.ст.124-126 КПК України не має.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 15 ч.2 ст. 115 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 місяців.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з 4 травня 2026 року.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання відповідно до ст. 72 ч.5 КК України строк попереднього ув`язнення з 22 вересня 2024 року по 3 травня 2026 року включно із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжений ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов заявлений ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 100 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, на речі вилучені 16.06.2024 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні кафе «Жаровня» а саме на : порожній стакан, який запаковано до паперового конверту; змиви з поверхні столу скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року на речі вилучені 17.06.2026 року з автомобілю швидкої медичної допомоги по вулиці В. Діївській, 111 в місті Дніпрі а саме на: футболку білого кольору з емблемою « NIKE» зі слідами РБК - скасувати.

Речові докази:

- порожній стакан, який запаковано до паперового конверту; змиви з поверхні столу, які згідно квитанції № 113 від 17.06.2024 року зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області знищити.

- футболка білого кольору з емблемою « NIKE» зі слідами РБК, яка згідно квитанції № 114 від 17.06.2024року зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області знищити.

- CD-R диск «Verbatim» з шістьма відео записами з назвами: К-522.1 Kondratyka 11 20240616180458_to_20240616180615, К-522.6 Kondratyka 11 20240616180454 to_20240616180715, К-529.1 Korobova 16_20240616180758_to_20240616180958, K-527.2 Nab.Zavodska 13 20240616180957 to 20240616181159, K-526.5 Nab.Zavodska_20240616180958_to_20240616181300, що зберігаються в матеріалах справи залишити зберігати в матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1