Ухвала суду № 136264819, 30.04.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.04.2026Справа № 554/5339/21 Провадження № 1-кс/554/3308/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого,

встановив:

До суду надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 09.02.2024 року про закриття кримінального провадження № 42021170000000028 від 02.04.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України, в якій просить скасувати постанову від 09.02.2024 року про закриття кримінального провадження, вважає її шаблонною, формальною та незаконною.

В обґрунтування скарги вказав, що слідчий ОСОБА_5 абсолютно не провів в порядку, передбаченому законом, досудове розслідування; навмисно виніс незаконну постанову без урахування практики ЕСПЛ та КПК України, вніс до офіційного документа свідомо недостовірні брехливі відомості, навмисно грубо порушив і проігнорував принципи верховенства права, законності, публічності; не провів всього комплексу необхідних слідчих дій, спрямованих на об`єктивне, повне, всебічне та неупереджене розслідування фактів, викладених у заяві ОСОБА_4 ; навмисно не усунув недоліки, викладені в ухвалі слідчого судді від 07.12.2023 року, якою було встановлено, що слідчий виніс постанову від 28.02.2022 року про закриття цього кримінального провадження передчасно, невмотивовано, необґрунтовано, не виконав жодних слідчих дій та вимоги процесуального закону дотримані не були, постанова слідчого не відповідає вимогам закону; навмисно вказав у офіційний документ - постанову свідомо брехливі відомості про кримінальне провадження № 42012220090000005 нібито закрито; навмисно не провів одночасний допит з фігурантом у справі; навмисно порушив вимоги ч. 2 ст. 55 КПК України та навмисно не залучив в якості потерпілого; навмисно порушив ч. 5 ст. 284 КПК України; виніс незаконну постанову про закриття кримінального провадження.

У судове засідання заявник ОСОБА_4 не з`явився, подав заяву, в якій просив розглядати скаргу у його відсутність, скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив у задоволенні скарги відмовити, надав письмові заперечення на скаргу. Вказував, що скарга на постанову слідчого фактично зводиться до загальних формулювань та не містить переконливого обґрунтування, яким чином проведення подальших слідчих та процесуальних дій, і яких саме, може вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження. Вважає, постанову слідчого про закриття кримінального провадження законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження № 42021170000000028 від 02.04.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України, слідчий суддя приходить до таких висновків.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження.

За змістом ст.110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.

В свою чергу слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

Встановлено, що у провадженні слідчих Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебували матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021170000000028 від 02.04.2021 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

09.02.2024 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 закрив кримінальне провадження № 42021170000000028 від 02.04.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_6 .

Встановлено, що досудове розслідування розпочато на виконання ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.03.2021 (справа № 554/10425/20) щодо внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_4 від 28.10.2020 за фактом можливого вчинення службової недбалості посадовими особами ТУ ДБР, розташованому у м. Полтаві, при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №42012220090000005.

У заяві про кримінальне правопорушення від 28.10.2020 ОСОБА_4 повідомив, що слідчий ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_6 , здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні №42012220090000005 за ч. 3 ст. 364 КК України, зловживаючи своїм службовим становищем і недбало відносячись до своїх посадових обов`язків, протягом тривалого часу умисно лише імітує розслідування у вказаному кримінальному провадженні, чим заподіює заявнику моральну шкоду. Зокрема 01.04.2020 року ОСОБА_4 як потерпілий направляв до слідчого клопотання, в якому просив у зв`язку із наявністю у матеріалах кримінального провадження № 42012220090000005 достатніх та незаперечних доказів злочинної діяльності, умисно вчиненої щодо нього ОСОБА_7 і ОСОБА_8 при фальсифікації матеріалів кримінальної справи №10231067, письмово повідомити про підозру ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , оскільки останні, зловживаючи своїми службовими повноваженнями вчинили стосовно ОСОБА_4 , завідомо невинного, низку службових злочинів. При цьому слідчий ОСОБА_6 , на думку заявника, внаслідок недбалого ставлення до своїх службових обов`язків, незаконно тлумачив норми КПК України на суб`єктивний розсуд та виніс постанову про відмову у задоволенні вказаного клопотання, чим умисно порушив конституційне право ОСОБА_4 на доступ до правосуддя, що завдало останньому моральну шкоду.

У ході досудового розслідування 27.08.2021 року допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що згідно ч. 2 ст. 55 КПК України права та обов`язки потерпілого у нього виникли з моменту внесення відомостей до ЄРДР за поданою ним заявою про кримінальне правопорушення, а тому з 02.04.2021 року він фактично перебуває у статусі потерпілого. У зв`язку з цим надавати показання у якості свідка ОСОБА_4 відмовився.

Окрім цього, проведено огляд матеріалів досудового розслідування № 42012220090000005 та встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні прийнято рішення про його закриття 06.11.2023 року.

У ході досудового розслідування не встановлені об`єктивні дані, що можуть свідчити про наявність у діянні слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Зокрема, у ході досудового розслідування не знайшли свого підтвердження відомості, викладені заявником у заяві про кримінальне правопорушення від 28.10.2020 року стосовно неправомірних дій ОСОБА_6 , а саме зловживання своїм службовим становищем і недбалого здійснення своїх посадових обов`язків та умисного «затягування» досудового розслідування. Зокрема, ОСОБА_4 вказує, що внаслідок неправомірної, на його думку, відмови у задоволенні клопотання про письмове повідомлення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про підозру ОСОБА_4 було завдано моральну шкоду.

Проте, заявник не повідомляє, у яких саме конкретних діях ОСОБА_6 він вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Повідомлені ним відомості щодо можливого зловживання своїм службовим становищем і щодо недбалого здійснення своїх посадових обов`язків є фактично його суб`єктивною оцінкою дій слідчого та незгодою з прийнятими ним рішеннями.

Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення» це оціночне поняття, їх достатність для підозри особи в кожному випадку встановлюється уповноваженими особами, указаними у ч. 2 цієї статті, залежно від характеру вчиненого правопорушення, його індивідуальних особливостей та конкретних обставин.

До того ж, згідно ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Таким чином, відмова слідчого ОСОБА_6 у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42012220090000005 не є діянням, яке утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, оскільки слідчий за результатами розгляду клопотання уповноважений приймати рішення про їх задоволення або ж відмову у задоволенні на власний розсуд.

До того ж, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, які б підтверджували наявність істотної шкоди, яка є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

У ході досудового розслідування вжито належних заходів, спрямованих на допит заявника ОСОБА_4 з метою вичерпного та об`єктивного з`ясування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Проте, поведінка ОСОБА_4 свідчить про небажання останнього брати участь у проведенні слідчих дій для здійснення повного, у межах розумних строків досудового розслідування.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий самостійно визначає порядок слідчих дій, необхідних для встановлення події та ознак злочину.

За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2).

При цьому, важливим є дотримання балансу між дискреційними повноваженнями слідчого і його обов`язком за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України), та обов`язком виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України). Постанова слідчого має оцінюватися у світлі досягнення завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, рівень доказування має встановлюватися за стандартом «поза розумним сумнівом», тобто коли сукупність обставин, що була встановлена, виключає будь-яке інше пояснення таких обставин, окрім того, що неодмінно встановлює те, що інкримінований злочин дійсно було вчинено і особа є винною (може бути визнана винною) у вчиненні цього злочину.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за результатами досудового розслідування та при постановленні рішення про закриття кримінального провадження №42021170000000028 від 02.04.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України слідчим в цілому дотримані вказані вище вимоги кримінального процесуального закону.

Зокрема, оскаржувана постанова містить зміст обставин, які є підставами для прийняття такого рішення, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, слідчим під час проведення досудового розслідування кримінального провадження не було здобуто доказів, які б підтверджували факт кримінального правопорушення, про яке йдеться у заяві ОСОБА_4 .

Оцінюючи доводи скарги про те, що слідчим при ухваленні рішення про закриття кримінального провадження не дотримано вимог КПК України та не здійснено слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, варто зазначити, що вирішення питань щодо необхідності проведення певних слідчих (розшукових) дій є дискреційними повноваженнями слідчого під час досудового розслідування, які, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності (ч. 5 ст. 40 КПК України).

Посилання ж у скарзі щодо невиконання всіх необхідних дій є безпідставними, оскільки наявні матеріали кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв`язку вказують на відсутність підтверджених фактів вчинення злочину конкретними особами, з урахуванням чого, висновки зроблені слідчим у цьому провадженні, можна вважати достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із оскарженої постанови видно, що слідчий надав юридичну оцінку заяві ОСОБА_4 про можливе кримінальне правопорушення, наявним доказам, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини кримінального провадження, в тому числі з дотриманням ст. 40 КПК України вирішив питання доцільності вжиття необхідних заходів, передбачених КПК України, щодо збирання документів та інформації в межах предмету розслідування, про що зазначив за змістом прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Відсутність хоча б однієї ознаки складу злочину не дає можливості кваліфікувати за ч. 1 ст. 367 КК України.

Ч. 1 ст. 367 КК України передбачає кримінальну відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

З об`єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним інтересам або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв`язок між вказаними діями чи бездіяльності та шкідливими наслідками.

Службова недбалість може проявлятися у формі: 1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них; 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.

Неналежне виконання службових обов`язків це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконання не так, як того вимагають інтереси служби.

Відповідальність за ст. 367 КК України настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, тобто якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично (передбачено законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) був включений до кола службових повноважень такої особи.

Згідно з ч. 3 Примітки до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Натомість у ході досудового розслідування слідчим не встановлено об`єктивні дані, що можуть свідчити про наявність у діянні слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

З урахуванням цього, твердження скарги щодо допущення формального підходу до перевірки доводів, викладених у заяві ОСОБА_4 , по своїй суті є оціночними судженнями самого заявника, які побудовані виключно на його власних міркуваннях та припущеннях щодо вчинення кримінального правопорушення і не підтверджуються будь-якими доказами.

Отже, доводи скарги про те, що постанова слідчого є незаконною з підстав неповноти і необ`єктивності досудового розслідування, процесуальних порушень тощо, фактично зводяться до загальних формулювань та не містять переконливого обґрунтування, яким чином проведення подальших слідчих та процесуальних дій (і яких саме) може вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження з наведених підстав.

Разом із тим, доводи поданої скарги щодо нібито недостатності наявних у матеріалах кримінального провадження доказів для прийняття рішення про закриття кримінального провадження зводяться до незгоди із зафіксованими в провадженні відомостями, а також до посилань на порушення процедури перевірки певних фактів, суб`єктивної оцінки рішення слідчого, що мають характер припущень та не можуть слугувати беззаперечними підставами для задоволення такої скарги, виходячи з фактичних обставин цієї справи.

Також доводи скарги щодо недостатньої вмотивованості оскаржуваного рішення слідчого є безпідставними, оскільки слідчий у своєму рішенні чітко зазначив мотиви, з яких він виходив при прийнятті цього рішення, із відповідним аналізом елементів складу злочину та посиланням на норми КПК України.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності і взаємному зв`язку, вважаю, що постанова слідчого від 09.02.2024 про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто такою, що винесена з дотриманням вказаних вимог закону, а тому підстави для її скасування з наведених у скарзі підставі відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про скасування рішення слідчого чи прокурора або про відмову у задоволенні скарги про скасування такого рішення.

Отже слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 09.02.2024 року про закриття кримінального провадження № 42021170000000028 від 02.04.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України.

Керуючись ст.ст. 303 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 09.02.2024 року про закриття кримінального провадження № 42021170000000028 від 02.04.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 05 травня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1