Ухвала суду № 136264354, 24.04.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9255/26

1-кс/569/3505/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 42026182490000034 від 13.03.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

В обґрунтування клопотання вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 344 від 06.12.2024 солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду стільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно приписів ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Під час проходження військової служби по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , у відповідності до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов`язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Згідно підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» військові посадові особи Збройних Сил України відносяться до осіб, що уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та на яких поширюються обмеження, що встановлені, цим Законом.

Вимогами ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняним до них особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Разом з тим, солдат ОСОБА_5 , ігноруючи вищезазначені норми законодавства, став на злочинний шлях та вчинив корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 вимагав та одержав неправомірну вигоду для себе та третіх осіб, від командира 14 навчальної роти старшого викладача 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_7 у розмірі 4200 доларів США, за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, зокрема членів госпітальної ВЛК КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради, щодо прийняття ними рішення про визнання ОСОБА_7 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, за наступних фактичних обставин.

Так, 19.03.2026, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , поблизу Рівненського обласного військового госпіталю А1446, під час спілкування із командиром 14 навчальної роти старшим викладачем 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_7 , висловив вимогу надати йому неправомірну вигоду, за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема на посадових осіб членів госпітальної ВЛК КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради, щодо визнання останнього придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

У подальшому, солдат ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, 20.03.2026, перебуваючи за адресою: м. Рівне, вул. В`ячеслава Чорновола, поблизу АЗС «ОККО», в ході зустрічі з ОСОБА_8 , вимагав та одержав від останнього частину обумовленої ним раніше неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 131 885, 10 гривень, за здійснення ним впливу на посадових осіб госпітальної ВЛК КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради, щодо визнання останнього придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Після чого, у невстановлений досудовим слідством час дату та місці, але не пізніше 22.04.2026 солдат ОСОБА_5 здійснив вплив на посадових осіб госпітальної ВЛК КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради, щодо визнання ОСОБА_7 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, за результатами чого ними було прийнято рішення та видано довідку військово-лікарської комісії №2026-0422-0838-4336-7 від 22.04.2026.

Надалі, 22.04.2026, близько 12 год. 55 хв., солдат ОСОБА_5 , продовжуючи свою протиправну діяльність, об`єднану єдиним злочинним наміром, реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , під час зустрічі з командиром 14 навчальної роти старшим викладачем 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, одержав від останнього другу частину попередньо обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 1200 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 52 939, 20 гривень, для себе та третіх осіб, за здійснений вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема госпітальної ВЛК КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради, щодо визнання ОСОБА_7 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, після чого був затриманий працівниками поліції.

22.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після отримання неправомірної вигоди затримано в порядку ст. 208 КПК України.

22.04.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.

Підозра ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема, показами свідка ОСОБА_7 , протоколом огляду ідентифікації грошових коштів від 20 березня 2026 року, протоколом огляду особи та вручення грошових коштів ОСОБА_7 від 20 березня 2026 року, протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 22 квітня 2026 року, матеріалами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, іншими здобутими в ході досудового розслідування доказами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Покликаючись на вищевикладене, слідча вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.

Підозрюваний та його захисник просили застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, цілодобовий домашній арешт покликаючись на відсутність заявлених ризиків. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити розмір застави.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026182490000034 від 13.03.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 22.04.2026 ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можеть бути недоведені на ранній стадії розслідування.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).

Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 369-2 КК України.

Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема санкцією статті злочину в якому підозрюється ОСОБА_5 (ч. 3 ст. 369-2 КК України) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, із конфіскацією майна, що відповідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 являється корупційним, а тому судом у подальшому не можуть бути застосовані ст. ст. 69, 75 КК України, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, відправитись у невідомому напрямку.

Підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Ризик підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи широке коло його знайомств, та може впливати на свідків у кримінальному проваджені, які на даний час не допитані під час досудового розслідування кримінального провадження. На даний час не допитані як свідки працівники, у т.ч. лікарі, члени госпітальної ВЛК КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради на яких ОСОБА_5 здійснював вплив.

Із врахуванням того, що на цій стадії досудового розслідування не допитано велику кількість осіб, а тому перебування на волі ОСОБА_5 дасть можливість йому спілкуватися з цими особами, а також іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення таких злочинів, що також може негативно вплинути на хід досудового розслідування. У такому разі, застосування запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою дозволить підозрюваному, який обізнаний про коло осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини подій, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

ОСОБА_5 відомі дані щодо місця проходження військової служби та місця проживання заявника ОСОБА_7 , на якого він також може незаконно впливати, перебуваючи на волі.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Підозрюваний ОСОБА_5 також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Підтверджується тим, що на даний час не вилучено всі направлення та медичну документацію щодо лікування ОСОБА_7 у медичних закладах Рівненської області та КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може в подальшому впливати на лікарів та посадових осіб медичних установ із метою спотворення медичної документації, яка на даний час не вилучена.

Окрім того, підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Слід відмітити, що до вчинення кримінального правопорушення могли бути залучені інші особи, рішення щодо повідомлення про підозру яким на даний час не прийнято. Під час досудового розслідування цього кримінального провадження задокументовано факт отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди для себе за вплив на членів госпітальної ВЛК КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» Острозької міської ради.

Також, ОСОБА_5 враховуючи, що санкцією статті передбачено конфіскацію майна підозрюваного, може переховувати майно та грошові кошти, знімати грошові кошти з банківських рахунків, які на даний час не досліджені та відомості про які не вилучені.

З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 20.06.2026.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 20.06.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя