Ухвала суду № 136264038, 05.05.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №161/878/26

Провадження №2/547/270/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області, головуюча судя Самойленко Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИЛА:

14.01.2026 позовна заява подана до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

19.02.2026 вищевказана справа надійшла до Семенівського районного суду Полтавської області на підставі ухвали Луцького мівськрайонного суду Волинської області за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 .

Позовну заяву обгрунтовано тим тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбу з 11.05.2018. Позивач зазначив, що спільне життя з відповідачкою не склалося внаслідок несумісності характерів, відсутності взаємоповаги, взаємодовіри, що призвело в сім`ї до непорозуміння та конфліктів, які зрештою негативно вплинули на взаємовідносини. Протягом останніх років відповідачка не піклується про створення нормальних сімейних стосунків. Постійно проявляє неповагу, вчиняє сварки. Все це призвело до фактичного припинення шлюбних відносин з вини відповідачки. Подальше примирення, спільне проживання і збереження шлюбу є неможливими та буде суперечити інтересам позивача.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 03.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивачу копія ухвали про відкриття провадження направлялась за адресою, зазначеною у позовній заяві. Поштове повідомлення отримано особисто 14.03.2026 (а.с. 30).

Відповідачці копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви і доданих до неї документів у справі направлялись за зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення отримала особисто (а.с. 29).

06.04.2026 відповідачка направила до суду відзив, просила зупинити розгляд справи та призначити строк для примирення тривалістю 6 місяців.

Вказала, що сторони мають від шлюбу сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона є відповідальною та люблячою матір`ю, завжди приділяє дитині належну увагу та турботу, займається її вихованням, сімейні цінності та збереження сім`ї є для неї важливими критеріями життя, а тому розірвання шлюбу істотно суперечитиме її інтересам та інтересам дитини. З поміж підстав для розірвання шлюбу позивач посилається на те, що протягом останнього часу стосунки між ними розладилися через різні погляди на життя, цінності та ведення господарства і побуту. Вже тривалий проміжок часу кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування, а шлюб розпався та має лише формальний характер. Остання заперечує ці обставини, оскільки не вважає одруження невдалим, як і в кожній сім`ї виникають несерйозні, малозначні розбіжності в поглядах, які, як правило, не впливають на подружні відносини та не призводять до інших негативних наслідків, крім того, вказала, що має щирі почуття любові до чоловіка, будує сімейні відносини на паритетних засадах, вважає звернення позивача до суду нічим не обумовленим та передчасним. У житті завжди панували любов, повага, довіра взаємовідносини були наповнені глибоким змістом. Зазначила, що бажає зберегти сім`ю, знаходитися з чоловіком у зареєстрованому шлюбі, разом виховувати, розвивати та піклуватися про сина, що безумовно відповідатиме його найкращим інтересам та гармонійному розвитку. Тому вказала, що звернення позивача до суду є невиваженим та передчасним позовом несе загрозу належному вихованню малолітньої дитини у повноцінній сім`ї, істотно суперечить її інтересам та інтересам дитини, а тому є всі підстави надати їм строк для примирення з метою збереження сім`ї на строк 6 місяців (а.с. 32-34).

15.04.2026 до суду надійшло заперечення на відзив позивача, в якому останній зазначив, що не погоджується на примирення з наступних підстав. Фактично шлюбні відносини між ним та відповідачкою припинено з червня 2025 року. Вони не проживають разом, не ведуть спільного господарства та перебувають в різних країнах. Спільне життя відсутнє, сім`я фактично розпалася, а будь-які твердження відповідачки про можливість примирення не відповідають дійсності. Причиною припинення шлюбних відносин стали тривалі конфлікти, різні погляди на життя та втрата взаєморозуміння і почуттів. Примирення між сторонами є неможливим. Окрім того, на цей час у позивача сформовані нові особисті відносини, що також свідчить про остаточний розпад сім`ї та відсутність наміру відновлювати шлюб. Більше того, між сторонами існує глибокий конфлікт, зокрема щодо питання батьківства дитини. Відповідачка ухиляється від проведення тесту на встановлення батьківства, що істотно вплинуло на рівень довіри та остаточно зруйнувало сімейні відносини. Доводи відповідаки про можливість збереження сім`ї є формальними та не відповідають реальним обставинам. Надання строку для примирення не сприятиме відновленню сім`ї, а лише призведе до безпідставного затягування розгляду справи. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання відповідачки про надання строку для примирення. Розглянути справу без надання строку для примирення подружжя. Розірвати шлюб між ним та відповідачкою (а.с. 36-37).

Дослідивши матеріали справи суддя дійшла до наступного висновку.

Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Статтею 111 Сімейного кодексу України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 56 СК України чоловік та дружина мають право на особисту свободу, у тому числі і на припинення шлюбу, а також, враховуючи, що сторони спільно не проживають, у зв`язку з чим сімейні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведуть, враховуючи також, що наполягання позивача на розірванні шлюбу з відповідачкою є його волевиявленням, а будь-яке примушування до шлюбу, до проживання її разом з відповідачкою, не передбачено Законом і, зокрема, ст. 56 СК України, дій, які б свідчили про можливість досягнення між ними примирення та збереження шлюбу, не вчиняли, порозуміння між ними не досягнуто, враховуючи також, що позивач категорично заперечує проти надання строку на примирення та перебуває у інших стосунках, суд вважає, що надання строку на примирення буде суперечити інтересам позивача та моральним засадам суспільства.

Окрім зазначеного, у своїй позовній заяві та запереченнях на відзив позивач висловив свою категоричну незгоду із наданням строку на примирення і просив задовольнити позовні вимоги про розірвання шлюбу.

Враховуючи, що законом визначено право, а не обов`язок суду зупинити провадження у справі і призначити подружжю строк для примирення, незгоду позивача із наданням строку для примирення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про надання строку на примирення.

Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення.

Отже. враховуючи вище викладене, суддя дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про надання строку на примирення.

Керуючись ст. 111 СК України, суддя

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про надання строку для примирення подружжя відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М.Самойленко