Рішення № 136261339, 27.04.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/146/26

РІШЕННЯ

іменем України

"27" квітня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, представника позивача не з`явився, представника відповідача не з`явився, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №2192638 від 25.03.2020 в розмірі 39360 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у позовній заяві зазначив наступне.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору №2192638 від 25.03.2020 відповідач отримав кредит у розмірі 12000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів.

ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості.

Вищевказаний кредитного договір було укладено в електронній формі та з дотриманням ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

30 жовтня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2192638 від 25.03.2020.

Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що відповідач не згодний з твердженням позивача щодо укладення кредитного договору №2192638 від 25.03.2020 в електронній формі, оскільки позивачем не надано жодного доказу направлення відповідачеві одноразового ідентифікатора «C883851» (наприклад довідки від мобільного оператора), а також не надано доказів використання відповідачем цього ідентифікатора. Тому, наявна у матеріалах справи копія Договору №2192638 про надання споживчого кредиту від 25.03.2020 не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору.

Відповідач вказує, що матеріали справи не містять доказів як того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора.

У матеріалах справи відсутні відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) щодо укладання спірного кредитного договору. Також, відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Позивачем також, на думку відповідача, не надано належного доказу переказу кредитних коштів на рахунок відповідача, що є необхідним для доведення факту укладання договору, оскільки за нормами абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей. Розрахунок заборгованості є виключно внутрішнім документом фінансової установи, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Згідно із п. 1.4. кредитного договору строк кредиту складає 30 днів. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування ним вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору - 24.04.2020. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Також з долученого Графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту вбачається, що сума нарахованих процентів до сплати складає 3420,00 гривень. Тому, відповідач вказує, що відсотки мають становити саме 3420 грн.

Крім того, долучений до позовної заяви Витяг з Реєстру боржників за Договором відступленя прав вимоги №ККАУ-30102020 від 30 жовтня 2020 року також є неналежним та недопустимим доказом набуття Позивачем прав вимоги щодо відповідача за кредитним договором.

Відповідач також не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Данильчук А.Ю. просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, де зазначив, що на підтвердження укладення кредитного договору позивачем до позовної заяви надано копії Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), Договору про надання споживчого кредиту №2192638 від 25.03.2020 року, Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №2192638 від 25.03.2020 року, Довідки про ідентифікацію (з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису), Розрахунку заборгованості за Договором №2192638 від 25.03.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

У Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість його ідентифікувати, за вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №2192638 від 25.03.2020.

Позивач зазначає, що згідно Договору про надання споживчого кредиту №2192638 від 25.03.2020 року, даний Договір містить електронний підпис (одноразовим ідентифікатором) відповідача: Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С883851 25.03.2020 13:54:14 / ОСОБА_1 /

Отже, ОСОБА_1 свідомо уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови за кредитним договором No2192638 від 25.03.2020 року.

Товариством була надано до суду оригінал кредитного договору №2192638 від 25.03.2020 року на CDR- диску, а також, log-файл укладення електронного кредитного договору ОСОБА_1 .

Щодо надання доказів зарахування коштів на платіжну картку відповідача, то 20.04.2017 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було укладено договір №ВП-20417-1 на переказ коштів з метою надання он-лайн кредитів. Згідно цього договору, 25.03.2020 було здійснено успішних переказ на суму 12000 (дванадцять тисяч гривень) грн., маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 132453, номер транзакції в системі WayForPay creditplus 6351492.

Позивач також надано всі належні докази підтвердження відступлення права вимоги за даним кредитним договором. Крім того, позивач зазначає, що до матеріалів справи було долучено саме витяг з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020 від 30.10.2020 року, з огляду на те, що надання повного Реєстру боржників неможливе, у зв`язку з наявністю у його вмісті даних інших боржників та кредитних договорів, що становить банківську таємницю.

Представник позивача також вважає, що сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи. Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

У судові засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судові засідання не з`явився, його представник в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 27.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 березня 2020 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2192638. Відповідно предметом кредитного договору є надання позивачем позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту 12000 грн 00 коп; кредит надається строком на 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90 %, дата повернення кредиту 24.04.2020.

Відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С883851 25.03.2020 13:54:14, який було сформовано автоматично ТзОВ «Авентус Україна» та направлено на номер телефону ОСОБА_1

ТзОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором №2192638 від 25.03.2020 виконало в повному обсязі, що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», згідно якого 25.03.2020 було здійснено успішних переказ на суму 12000 (дванадцять тисяч гривень) грн., маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 132453, номер транзакції в системі WayForPay creditplus 6351492.

Крім того, даний факт підтверджений відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 23.02.2026 про відкриття на ім`я ОСОБА_1 рахунку та зарахування 25.03.2020 на вказаний рахунок платежу в розмірі 12000 грн.

30 жовтня 2020 року права вимоги за кредитним договором відступлені первинним кредитором ТзОВ «Авентус Україна» на підставі Договору відступлення права вимоги №ККАУ-30102020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Згідно Реєстру боржників до Договору прав відступлення ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 39360 гривень за договором №2192638 від 25.03.2020.

Таким чином ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором №2192638 від 25.03.2020.

Відповідач в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв`язку з чим розмір заборгованості склав 39360 гривень, в тому числі за тілом кредиту 12000 грн, за відсотками 27360 грн.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України про електронну комерцію.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 Закону України про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

У Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані ОСОБА_1 , зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість його ідентифікувати, за вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №2192638 від 25.03.2020 року.

Підписання Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Судом встановлено, що згідно Договору про надання споживчого кредиту №2192638 від 25.03.2020 року, даний Договір містить електронний підпис (одноразовим ідентифікатором) ОСОБА_1 : Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С883851 25.03.2020 13:54:14 / ОСОБА_1 /

Крім того, судом в судовому засіданні досліджений оригінал Договору про надання споживчого кредиту №2192638 від 25.03.2020 року, наданий позивачем на виконання ухвали суду про витребування доказів, та log-файл укладення електронного договору, відповідно до якого відслідковуються покрокові дії відповідача, який 25.03.2020 уклав електронний кредитний договір (реєстрація на сайті, надання згоди на обробку персональних даних, ознайомлення з Правилами надання коштів у позику; введення смс-коду; відправлення заявки на отримання кредиту; прийняття рішення про видачу кредиту та виставлення оферти; надіслання смс-повідомлення з кодом для прийняття оферти; введення клієнтом смс-коду, акцепт оферти товариства, підписання договору; відправлення коштів клієнту та примірник договору).

Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що стороною позивача доведено факт укладення кредитного договору №2192638 від 25.03.2020, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, тому заборгованість яка виникла за тілом кредиту є правомірною та підлягає стягненню.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №2192638 від 25.03.2020, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами договору кредитної лінії, відтак з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за основним боргом у розмірі 12000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 надано кредит на суму 12000 грн, строк кредитування 30 днів, проценти за користування кредитом нараховують за ставкою 0,95 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строк користування ним, стандартна (базова) процентна ставка становить 1,90 відсотків.

При цьому, загальний строк кредитування 30 днів з 25.03.2020.

Відповідно до підпунктів 1.5.1 та 1.5.2 знижена процентна ставка 0,95% застосовується в межає строку дії договору 30 днів, якщо протягом даного строку споживач здійснить повне погашення кредиту; стандартна процентна ставка 1,90% застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови, визначені в пп.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Також у розділі 4 Договору визначено умови пролонгації строку кредитування.

Відповідно до пункту 4.1 договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 4.5 договору.

Згідно п. 4.2 договору, споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору.

Згідно п.4.3договору Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Згідно п. 4.4 договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Згідно п. 4.5 договору, у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Отже, за умовами Договору (пункту 4.2 договору) сторони погодили, що споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору..

Тобто, з умов договору вбачається, що кредит видано на 30 днів, однак у зв`язку з непогашенням заборгованості у вказаний термін за ініціативою споживача даний договір може бути пролонговано.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про ініціювання відповідачем продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору і позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами після закінчення строку кредитування не підлягають до задоволення.

Суд враховує, що відповідачем заборгованість за кредитом не була погашена у строк, встановлений договором до 24.04.2020, то розрахунок відсотків необхідно здійснювати по стандартній процентній ставці 1,90 % (п. 1.5.2 договору) в межах строку дії договору за 30 днів, починаючи з 25.03.2020 по 24.04.2020, розмір яких складає 6840 грн (12000 грн х 1,90%/100%= 228 грн х 30 днів).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ Фінансова компанія «Кредит Капітал» та стягнення заборгованості за кредитним договором №2192638 від 25.03.2020 в розмірі 18840 грн, з яких: 12000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6840 грн - сума заборгованості за відсотками.

Щодо уступки права вимоги, суд зазначає наступне.

Статтею 512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

30 жовтня 2020 року права вимоги за кредитним договором відступлені первинним кредитором ТзОВ «Авентус Україна» на підставі Договору відступлення права вимоги №ККАУ-30102020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Згідно Реєстру боржників (витягу) до Договору прав відступлення ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 39360 гривень за договором №2192638 від 25.03.2020.

Таким чином ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором №2192638 від 25.03.2020.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1275,30 грн (47,9%).

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, які позивач просив компенсувати за рахунок відповідача, суд дійшов таких висновків.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Гонорар в розмірі 8000 грн визначений адвокатом за: зустріч та консультацію щодо перспективи судового врегулювання щодо стягнення боргу 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год, погодження правової позиції з клієнтом з 30 хв, складення позовної заяви про стягнення заборгованості із боржника за кредитним договором 3 год. 30 хв, подання заяви до суду, загалом 6 год. 30 хв.

На обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 з Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №292 від 12.01.2026 наданих послуг на суму 8000 грн, детальний опис наданих послуг від 12.01.2026.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та часткове задоволення позову, при цьому керуючись принципами справедливості та верховенства права, зважаючи, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є завищеною, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника про стягнення із відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу та стягнути такі витрати в розмірі 2000 грн 00 коп.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути всього судових витрат на суму 2000 грн.

Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №2192638 від 25.03.2020 в розмірі 18840 грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 1275 грн 30 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн. 00 коп.

В задоволенні вимоги про стягнення решти витрат на правничу допомогу відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, 4 поверх, м. Львів; код ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун