Рішення № 136259373, 04.05.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №161/20261/25

Провадження №2-др/155/1/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судових засідань Ревуцької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Берестечківського психоневрологічного інтернату про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, Волинська обласна рада,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 21 квітня 2026 року звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу

Заяву обґрунтовує, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково. Разом з тим, при ухваленні судом вказаного рішення, не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що в позовній заяві зазначалось, що позивач за підготовку документів, подання позовної заяви до суду та правовий супровід під час розгляду даної справи в суді першої інстанції обумовлено сплатити Адвокатському об`єднанню Дженерал Лігал Груп 20 000,00 грн. При цьому під час розгляду справи по суті було заявлено клопотання про подачу підтвердження про розмір понесених судових витрат після ухвалення рішення суду у передбачений статтею 141 ЦПК України строк.

З врахуванням наведеного, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.

Від представника відповідача Клемби Б.В. 27 квітня 2026 року надійшло заперечення на клопотання, в яких представник відповідача вважає дану заяву безпідставною, виходячи з того, що порядок передбачений ст. 246 ЦПК України не тотожний вимогам ст. 270 ЦПК України. У позовній заяві позивачем зазначено, що за підготовку документів, подання позовної заяви до суду та правовий супровід під час розгляду даної справи обумовлено сплатити адвокатському об`єднанню 20000,00 грн. При цьому, наголошує на тому, що документи на підтвердження даних обставин, будуть надані у ході розгляду справи. Отже у позовній заяві зазначено чітку суму гонорару, а не його орієнтовний розмір. Під час подачі позову та судового розгляду представник позивача жодних доказів понесених витрат не надав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні даних позовних вимог та клопотання про стягнення витрат. Отже всі розрахунки витрат на правову допомогу, крім квитанції, були у представника позивача до закінчення судового розгляду. Тобто остання не мала жодних обмежень у їх подачі суду до закінчення судового розгляду. Також не було надано суду письмових заяв про їх подання протягом 5 днів після розгляду справи по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, просить заяву задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належними чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення по справі.

Згідно ст.246 ЦПК України, якщосторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 статті 270 ЦПК України, визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. У вказаному рішенні, суд не вирішував питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу в даному судовому засіданні, оскільки представник позивача заявила, що документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані суду в порядку, визначеному ч.8 ст.141 ЦПК України, після ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відповіді на відзив представник позивача вказала, що судові витрати, які позивач збирається понести у зв`язку з розглядом даної справи, становлять 20 000 грн витрат на правничу допомогу. Зазначена сума відповідає обсягу та характеру наданих правничих послуг, а також складності трудового спору. Документи на підтвердження даних обставин будуть надані у передбачений статтею 141 ЦПК України строк.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з вимогами ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст.903 ЦК України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи:

копію договору №07-07/01 про надання правничої (правової) допомоги від 07 липня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп» в особі керуючого партнера Кінах Я.В.;

копію додаткової угоди (замовлення) №01/25 до Договору про надання правової допомоги №07-07/01 від 07.07.2025 року від 29 вересня 2025 року відповідно до п.3 якої, сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг гонорар в суді першої інстанції, обумовлених в даній додатковій угоді, становить 20 000,00 грн;

копію акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №01/25 від 01 жовтня 2025 року відповідно до якого найменування робіт (послуг): юридична консультація у справі за позовом ОСОБА_1 до Берестечківського психоневрологічного інтернату про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, складання та подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив, клопотання про виклик та допит свідків, клопотання про долучення доказів, участь адвоката в судових засіданнях, вартість становить 20 000,00 грн;

копію квитанції до прибуткового касового ордера №20-04/01 від 20.04.2026 року, якою підтверджується, що від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №07-07/01 від 07.07.2025 року та додаткової угоди №01/25 від 29.09.2025 року прийнято 20 000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (Постанова ВС від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20)

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечення відповідача щодо можливості подання таких доказів раніше до закінчення судового розгляду та відсутності заяви у судовому засіданні суд відхиляє, оскільки у позовній заяві та відповіді на відзив позивачем було заявлено про намір подати відповідні докази в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, а самі докази подані у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду.

Отже, враховуючи наведене вище і зважаючи на складність справи, виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретних обставин справи, а також заперечень з боку відповідача, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень, що є співмірним та обґрунтованим розміром таких витрат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.82, 137, 141 270 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Берестечківського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту додаткового рішення 04 травня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана