Рішення № 136253882, 30.04.2026, Вишгородський районний суд Київської області

30.04.2026 Справа № 363/6326/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

представника позивача Шаповал А.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 24.08.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9923760 на суму 7 800, 00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач зареєструвалася на сайті первісного кредитора та отримала доступ до особистого кабінету. У процесі реєстрації відповідач пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок сайту кредитодавця, ознайомилася з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику, заповнила свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказала суму коштів, яку бажає отримати. Відмова відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмови кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником кредитного договору. Під час укладання кредитного договору, первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Згідно з Правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано паспорт споживчого кредиту. Оскільки відповідач погодилася з умовами, запропонованими у паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору. Відповідач приєдналася до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 68124, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. На виконання умов кредитного договору, 24.08.2024 року первісний кредитодавець ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця. Отже, первісний кредитодавець свої зобов`язання щодо надання грошових коштів виконав у повному обсязі, що підтверджується повідомленням ТОВ «ПРОФІТГІД» з відміткою та додатком до нього. 17.03.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого, останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 17.03.2025 року до договору факторингу 1 та акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року. Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Проте, всупереч умов кредитного договору № 00-9923760 від 24.08.2024 року відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 22 109, 10 грн., яка складається з: 7 800, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11 059, 10 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3 250, 00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Відтак, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року у розмірі 18 859, 10 грн., понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, а також витребувано у АТ КБ «ПУМБ» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка НОМЕР_3/чи будь-яка інша платіжна картка; про зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_3 у період з 24.08.2024 року по 29.08.2024 року у сумі 6 500,00 грн.; чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ; первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), або інші, прирівняні до них (довідки/листи), що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти боржника; повного номера рахунка маска картки НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду листом від 25.11.2025 року № КНО-07.8.5/16095 БТ, який до суду надійшов 03.12.2025 року АТ «ПУМБ» повідомило, що в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна карта № НОМЕР_6 до рахунку № НОМЕР_7 у гривні. В банку за ОСОБА_1 закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_4 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_6 , а також вказаний номер вказаний в анкеті ОСОБА_1 . В результаті аналізу операцій, здійснених по картці № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 за період з 24.08.2024 року по 29.08.2024 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 6 500, 00 через сервіс іншого банку.

22.12.2025 року до суду від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач заперечує проти позовних вимог та не визнає їх в повному обсязі. Предметом доказування у цій справі є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги щодо надання відповідачу у позику коштів, а також набуття позивачем права вимоги до відповідача. До заяви позивач долучив не реєстр боржників, форма якого затверджена в додатку № 1 до договору факторингу, а витяг з реєстру, при цьому 2 сторінки цього витягу (перша та остання) є сканованими копіями паперового документа, а сторінка з даними про боржника - ОСОБА_1 є частиною іншого документа, ймовірно створеного в електронній формі. Звернула увагу, що договором факторингу не передбачена така форма додатку як витяг з реєстру. Якщо поданий документ містить персональні дані третіх осіб, заборонена до розповсюдження інформація вилучається з цього документу шляхом решетування, а не шляхом заміни частини документа на інший. З огляду на ці обставини, відповідач ставить під сумнів достовірність поданого документа «реєстру боржників», а отже і факту переходу до позивача права вимоги до неї, оскільки наданий позивачем документ не є цілісним, а складається з окремих частин інших документів, достовірність яких неможливо перевірити на внесення правок і викривлень, отже не відповідає критеріям допустимості й достовірності доказів, а також вимогам щодо визначення доказів, оскільки не є ні письмовим, ні електронним доказом згідно статті 76 ЦПК України. Враховуючи, що ні договір факторингу, ні акт прийому-передачі реєстру боржників не містять відомостей про боржника ОСОБА_1 , а сам реєстр боржників є недостовірним доказом, відтак вважає, що позивач не надав доказів переходу до нього прав вимоги до ОСОБА_1 і як наслідок права на звернення з цим позовом. Також, зазначила, що договором кредитної лінії № 00-9923760 від 24.08.2024 року не визначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена одноразова комісія за надання кредиту за ставкою 20% від загальної суми кредиту. Отже, оскільки відповідачу було встановлено плату за послугу з видачу кредиту, яка за законом повинна надаватись безоплатно, тому така вимога позивача є нікчемною з моменту укладання договору, отже відсутні підстави вважати відповідача боржником за нарахованою комісією в сумі 1 300, 00 грн. та включати її в розрахунок заборгованості за кредитом. Окрім того, вказала, що доданий позивачем до позовної заяви детальний розрахунок заборгованості первісного кредитора на дату відступлення права вимоги не є належним доказом здійсненого розрахунку заборгованості за кредитом, а є односторонньою констатацією суми боргу з урахуванням її складових: процентів та неустойки, не погоджений з відповідачем і не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами, хоча позивач не позбавлений можливості надати суду виписку по рахунку. Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки, зазначила, що оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а тому підстави для її стягнення відсутні. В частині стягнення з відповідача судового збору вказала, що остання є інвалідом ІІ групи з дитинства, а тому звільнена від сплати судового збору. Заявлені представником позивача до відшкодування 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу вважає необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача, яка є інвалідом, становить надмірний фінансовий тягар для неї що суперечить принципу розподілу таких витрат. Посилаючись на викладене просила поновити відповідачу строк для подання відзиву, прийняти його та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Від представника позивача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому зазначила, що при укладенні кредитного договору № 00-9923760 від 24.08.2024 року позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 1.6 цього договору, та зобов`язався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1300,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору. Відповідно до п. 3.5. позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: «19» серпня 2025 року. Відтак, позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені кредитним договором. Щодо доводів представника відповідача про неправомірність нарахування штрафних санкцій зазначила, що позивачем не заявлено до стягнення штрафні санкції. Надані позивачем документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються та містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано суму стягнення відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Підготовлений розрахунок узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягом з реєстру боржників до договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 року. Позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Окрім того, звернула увагу суду, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, відповідач частково виконувала зобов`язання за кредитним договором, а саме: 16.09.2024 року здійснила погашення всіх нарахованих відсотків у розмірі 1 466,40 грн., 18.09.2024 року здійснила погашення нарахованих відсотків у розмірі 61,10 грн. за 17.09.2024 року. Отже, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомилася до укладення кредитного договору №00-9923760 від 24.08.2024 року та підписала електронним одноразовим ідентифікатором, підтвердила та погодилася з умовами даного договору. Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17032025 МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 року та реєстром боржників за договором факторингу № 17032025 МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 року. На підставі викладеного просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05.01.2026 року до суду від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких викладено, аналогічні доводи викладеним у відзиві, в частині нарахування комісії та наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також вказала, що позивач попри покладений на нього ч.1 ст.81 ЦПК України обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надав належних та достовірних документів, які б підтверджували факт переходу до нього прав вимоги за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором з відповідача слід відмовити в повному обсязі.

Представник позивача, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві і запереченнях та просила відмовити у їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні підтримала думку представника, а також у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог просила розстрочити виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 24.08.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9923760, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 68124, направленим 24.08.2024 року 14:57:55 на номер телефону НОМЕР_4 , та введений останньою 24.08.2024 року 14:58:28.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 6 500,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.

Відповідно до п. 1.3 договору строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - «19» серпня 2025 року, згідно умов пункту 3.5 цього договору.

У відповідності до п. 1.4 договору позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на «18» вересня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати протягом строку кредитування. Дата повернення кредиту, періодичні дата оплати процентів та дата сплати комісії зазначаються в Графіку платежів, який міститься в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною. У разі, якщо позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за днем періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за цим договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього договору.

Згідно з п. 1.5 договору тип процентної ставки фіксована.

Стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

У відповідності до п. 1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1300,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.

Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1 % (п.п. 1.7.1 договору).

Відповідно до п. 1.8. договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 2141, 72 %.

Згідно з п. 1.9 договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 29 796, 00 грн.

Пунктом 1.10 договору передбачено, що усі істотні умови цього договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.

Згідно п. 2.8 договору, кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 24 серпня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6500,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3.

Відповідно до п. 3.1-3.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії.

Нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладання договору.

Відповідно до п. 6.4 договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку:

- на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 325,00 грн.;

- на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 650,00 грн.;

- на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 975,00 грн.;

- на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 1950,00 грн.;

- на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 2600,00 грн.;

- на п`ятдесятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 3250,00 грн.;

- на шістдесятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 3250,00 грн.

Невід`ємною частиною цього договору є графік платежів - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, розрахована виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки по поверненню кредиту та оплати процентів, комісії за надання кредиту на умовах та у строки, визначені у договорі (п. 7.21. договору).

Зазначене також підтверджується Додатком № 1 до кредитного договору № 00-9923760 від 24.08.2024 року, який є Графіком платежів до вказаного договору, який підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором 68124.

Також, 24.08.2024 року відповідачем, з використанням одноразового ідентифікатора 07092, підписано паспорт споживчого кредиту (стандартизована форма), у якому визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної вартості кредиту, порядок повернення кредиту та інші умови.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 00-9923760 від 24.08.2024 року ідентифікована ТОВ «Макс Кредит» та їй направлено одноразовий ідентифікатор 68124, 24.08.2024 року 14:57:55 на номер телефону НОМЕР_4 .

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «ПРОФІТГІД» повідомило ТОВ «Макс Кредит» про успішність проведення переказів грошових коштів на рахунки отримувачів, у тому числі, 24.08.2024 року на картку № НОМЕР_3 у розмірі 6 500, 00 грн.

Факт надання первісним кредитором ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6 500,00 грн. 24.08.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_6 , також підтверджується отриманою на запит суду інформацією з АТ «ПУМБ», яким повідомлено, що в результаті аналізу операцій, здійснених по картці № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 за період з 24.08.2024 року по 29.08.2024 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 6 500, 00 через сервіс іншого банку.

Згідно із детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року, сума загальної заборгованості відповідача перед ТОВ «Макс Кредит» станом на 17.03.2025 року становить 18 859, 10 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням - 6 500,00 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами - 11 059, 10 грн., сума заборгованості за нарахованими комісіями - 1 300,00 грн., штрафні санкції - 3250, 00 грн.

17.03.2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «Макс Кредит» суму фінансування, а ТОВ «Макс Кредит» зобов`язується відступити ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 року від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року на загальну суму 18 859, 10 грн. з яких: залишок заборгованості по тілу кредиту - 7 800,00 грн. (в яку включено 1 300,00 грн. комісії), залишок заборгованості по простроченим відсоткам - 11059, 10 грн., штрафні санкції - 3250, 00 грн.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року станом на 01.10.2025 року становить 22 109, 10 грн., яка складається з: 7800, 00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11 059, 10 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 3 250, 00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Положеннями статтей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 року, Акта прийому передачі реєстру боржників від 17.03.2025 року, витягу з реєстру боржників, платіжної інструкції № 385 від 21.03.2025 року, суд вважає доведеним отримання позивачем право вимоги ТОВ «Макс Кредит» до ОСОБА_1 , що виникло з кредитного договору № 00-9923760 від 24.08.2024 року.

Отже, позивачем надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а тому доводи представника відповідача щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги є необґрунтованими, спростовані позивачем та до уваги судом не приймаються.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі№732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Тож, підстав вважати, що вказаний договір кредитної лінії № 00-9923760 від 24.08.2024 року відповідачем не укладався у суду не має, коли цей договір укладено в електронному вигляді, який за формою і змістом відповідає зазначеним вимогам Закону. Сторонами при укладенні договору кредитної лінії було погоджено всі істотні умови договору в тому числі порядок нарахування та розмір відсотків, комісії за кредитним договором. Підстав для визнання нікчемними відповідних положень договору судом не встановлено.

Окрім того, судом встановлено, що ТОВ «Макс Кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в розмірі 6 500,00 грн., що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПРОФІТГІД» про успішність проведення переказів грошових коштів на рахунки отримувачів, у тому числі, 24.08.2024 року на картку № НОМЕР_3 у розмірі 6 500, 00 грн., а також отриманою на запит суду інформацією з АТ «ПУМБ», яким повідомлено, що в результаті аналізу операцій, здійснених по картці № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 за період з 24.08.2024 року по 29.08.2024 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 6 500, 00 через сервіс іншого банку.

Також відповідач надаючи у судовому засіданні пояснення, фактично не оспорювала факту отримання кредитних коштів та користування ними, а також належності їй карткового рахунку на який було зараховано кредитні кошти.

До того, остання, маючи доступ до свого рахунку, на підтвердження відсутності надходження від кредитора коштів на виконання укладеного договору, відповідної виписки, з якої б спростовувалися обставини позову, суду не надала.

Встановлено, що відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору, заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією у встановлений строк не погасила.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем не надано.

Разом з тим, доводи представника відповідача про незаконність нарахування комісії в розмірі 1300, 00 грн. є безпідставними, оскільки комісія за надання кредиту прямо передбачена умовами кредитного договору, з якими відповідач погодилась шляхом приєднання до договору та підписання його електронним підписом.

Не надано відповідачем й жодних належних, допустимих і достатніх доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

В свою чергу, позивачем надано суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження укладення кредитного договору, факту зарахування коштів на її картковий рахунок, що вказує на прийняття умов договору та користування кредитом.

Інші заперечення представника відповідача, суд до уваги не приймає, як такі, що не підтвердились під час судового розгляду справи, спростовані позивачем та на висновки суду не впливають.

Згідно із детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року, сума загальної заборгованості відповідача перед ТОВ «Макс Кредит» станом на 17.03.2025 року становить 18 859, 10 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням - 6 500,00 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами - 11 059, 10 грн., сума заборгованості за нарахованими комісіями - 1 300,00 грн., штрафні санкції - 3250, 00 грн.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року станом на 01.10.2025 року становить 22 109, 10 грн., яка складається з: 7800, 00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11 059, 10 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 3 250, 00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що нарахування відсотків кредитором здійснено в межах погодженого сторонами договору строку нарахування відсотків.

При цьому, судом встановлено, що позивачем не заявлено до стягнення штрафні санкцій у розмірі 3 250, 00 грн.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9923760 від 24.08.2024 року у загальному розмірі 18 859, 10 грн.

Так, надаючи у судовому засіданні пояснення, відповідач окрім іншого, просила у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували про наявність на даний час важкого матеріального стану, а також інших доказів, які б були підставою для розстрочки виконання судового рішення, а тому суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, відповідач є інвалідом ІІ групи з дитинства, інвалідність встановлена повторно з 20.09.2006 року та довічно, що підтверджується довідкою серії КИО-І № 266481 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_8 .

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з урахуванням викладеного позивачу за рахунок держави слід компенсувати сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.

Натомість суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надав: договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року з описом та вартістю послуг; додаткову угоду № 25770864524 від 11.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року з описом та вартістю наданих послуг, згідно яких загальна вартість послуг з надання правової допомоги за виконані роботи складає 7 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково від заявленої суми, зокрема на суму 3000, 00 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.

Керуючись ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 00-9923760 від 24.08.2024 року у розмірі 18 859 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Повний текст рішення суду складений 05 травня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )

Суддя І.Ю. Котлярова