Рішення № 136253864, 04.05.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/1633/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі також Міноборони, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 26.12.2025 № 348, щодо відмови позивачу та членам його сім`ї у погодженні Списку надання житла для постійного проживання (шляхом виключення його з числа службового житла Міністерства оборони України), квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, прийняти рішення щодо погодження Списку житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового житла Міністерства оборони України, квартири за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення позивача та членів моєї сім`ї постійним житлом.

В обґрунтування вимог зазначає, що наявність у нього календарної вислуги понад 32 роки і 6 місяців, перебування на квартирному обліку зі своїм складом сім`ї, надає право на забезпечення постійним житлом, у тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових. За результатами розгляду питання про забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення його з числа службового, відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями № 348 від 26.12.2025, про повернення без реалізації матеріалів облікової справи, з підстав того, що позивач не підпадає під категорію осіб, визначених у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 № 7571/з/2. Спірне рішення вважає протиправним, оскільки таке суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 1081 та прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

23.02.2026 ухвалою суду провадження суду у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем відзив на позов не подано.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується посвідченням офіцера та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2025 № 502/2/7/64.

Відповідно до витягу з протоколу підрахунку вислуги років військовослужбовцям для виплати надбавки за вислугу років (додаток № 1 до наказу командувача військ СЖ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») станом на 01.01.2025, календарна вислуга років позивача становила 32 роки і 6 місяців.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.06.2017 № 5/606 позивач приймав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні и проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідно до довідки оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 06.06.2025 № 609/д/ОТуС, позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Позивач разом із своєю сім`єю: дружина ОСОБА_2 , яка є військовослужбовцем та учасником бойових дій, донька - ОСОБА_3 , теща - ОСОБА_4 , перебуває на квартирному обліку у Чернігівському гарнізоні, що підтверджується матеріалами справи.

Члени сім`ї позивача мають наступний статус:

- дружина - ОСОБА_2 військовослужбовець ЗС України; приймала безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (довідка від 23.11.2022 № 2/230-к), безпосередню участь у заходах, необхідних дня забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (довідка від 23.08.2025 № 239); являється учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 );

- донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ), являється дитиною, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (рішення виконавчого комітету ЧМР від 24.03.2025 № 144);

- теща - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 (паспорт серії НОМЕР_5 ), являється особою з інвалідністю І групи, потребує постійного стороннього догляду (витяг з рішення експертної комісії від 02.09.2025 20/25/905/Р).

Отже, в складі сім`ї позивача є військовослужбовець - учасник бойових дій, неповнолітня особа, яка постраждала внаслідок воєнних дій, особа з інвалідністю І групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач на себе та членів сім`ї отримав службове житло житловою площею 43,7 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на службове жиле приміщення від 09 вересня 2025 року серії СП № 45.

Відповідно до довідки управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 10.09.2025 № 9218, позивач та члени його сім`ї зареєстровані за адресою службової квартири: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2025 № 502/2/7/85 про перевірку житлових умов, позивач та члени його сім`ї проживають у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки житловою комісією військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про наявність підстав для забезпечення позивача та членів його сім`ї житловим приміщенням дня постійного проживання шляхом виключення його з числа службового житла.

З витягу із протоколу засідання Комісії від 26.12.2025 № 348 видно, що матеріали облікової справи позивача були повернуті йому без реалізації.

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення Комісії, підставою для повернення документів без реалізації по суті стало рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2. Вказаним рішенням було запроваджено тимчасове обмеження на розгляд питань щодо зняття статусу службового житла для всіх категорій військовослужбовців, окрім осіб з інвалідністю І та II групи, а також членів сімей загиблих (померлих) або зниклих безвісти осіб, до моменту набрання чинності Законом України «Про основні засади житлової політики».

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із такого.

Згідно з вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено положеннями Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту Закон № 2011-XII).

Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року (далі - Порядок), а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відтак, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку встановлено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено в Інструкції № 380.

Розділом 7 Інструкції № 380 передбачено порядок та умови виключення квартир з числа службових.

Так, відповідно до пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380, військовослужбовці, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

З аналізу наведених вище положень вбачається чітка процедура, дотримання якої є обов`язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою Комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження зняття статусу службової з житлового приміщення, яке займає позивач.

Із урахуванням вищевикладених норм, суд зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та статус учасника бойових дій, надає право на забезпечення постійним житлом, у тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є військовослужбовцем та його календарна вислуга складає більше 32 років і 6 місяців, має статус учасника бойових дій ( посвідчення НОМЕР_2 ), він та члени його сім`ї - дружина - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_3 , теща - ОСОБА_4 , перебувають на квартирному обліку у Чернігівському гарнізоні.

Відтак, надаючи оцінку викладеному, суд погоджується з позивачем, що ним дотримано необхідні умови для визнання права на виключення житла з числа службового.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції № 380, військовослужбовці, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу VII Інструкції № 380.

Так, відповідно до пункту 3 розділу VII Інструкції №380, для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Згідно із пунктом 4 розділу VII Інструкції №380, на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Згідно із пунктом 5 розділу VII Інструкції №380 для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

Згідно із пунктом 6 розділу VII Інструкції №380, ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Відповідно до пункту 7 розділу VII Інструкції №380, затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Отже, положення Інструкції №380 чітко регламентують порядок та процедуру виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, який включає в себе зокрема розгляд документів облікової справи військовослужбовця житловою комісію військової частини (об`єднаною житловою комісією) та прийняття останньою рішення, у формі протоколу засідання про надання житлового приміщення для постійного проживання, яке в подальшому затверджується наказом командира військової частини.

Організація роботи житлових комісій військових частин передбачена розділом ІІ Інструкції № 380.

У відповідності до розділу ІІ Інструкції №380 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини) (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 380).

Основним завданням житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій) є, крім іншого, прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань (пункт 5 розділу ІІ Інструкції № 380).

Пунктом 11 розділу II Інструкції № 380 Комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення щодо:

погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

погодження рішення житлової комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень;

перегляду раніше прийнятих рішень Комісії з контролю;

погодження надання одноразової грошової допомоги (житла) особам, яким присвоєно звання Герой України за здійснення визначного геройського вчинку.

У разі не погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням.

Цей перелік рішень є виключним.

Суд не може зобов`язувати Міністерство оборони України діяти у спосіб, що не відповідатиме встановленій процедурі, а тому, оскільки становище сторін спірних правовідносин внаслідок скасування рішення, оформленого протоколом від 26.12.2025 №348, повертається у попередній стан (в частині, яка стосується позивача), то за таких обставин Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей має повноваження погодити чи не погодити надання житла для постійного проживання з прийняттям відповідного обґрунтованого рішення, з посиланням на норми чинного законодавства.

З матеріалів справи суд встановив, що Комісією прийнято рішення про повернення без реалізації матеріалів облікових справ, зокрема щодо позивача.

Водночас повернення без реалізації матеріалів облікових справ вказаними нормами не передбачено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Комісія з контролю не прийняла жодного з рішень, що передбачені пунктом 11 розділу II Інструкції № 380, за наслідками розгляду облікової справи позивача.

Посилання відповідача у протоколі №348 від 26.12.2025 на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2 суд вважає необгрунтованим та безпідставним, оскільки даний документ не є нормативно-правовим актом, який може змінювати або зупиняти дію чинного законодавства, містить пропозиції та роз`яснення, не є рішенням, яке підлягає обов`язковому виконанню та відповідач в спірних правовідносинах має керуватися не роз`ясненнями і пропозиціями, а нормами законодавства.

Згідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

У спірному рішенні не зазначено підставі, з яких відмовлено позивачу, тому його не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З огляду на вищезазначене, спірне рішення прийнято без наведення належних мотивів та правових обґрунтувань, тому не може вважатися таким, що відповідає засадам належного урядування, визначеним, зокрема частиною другою статті 2 КАС України, а тому не може вважатися правомірним (постанова ВС від 11.09.2023 по справі №420/14943/21).

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформленого протоколом від 26.12.2025 №348, у частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи ОСОБА_1 як такої, що не підпадає під категорії, визначені у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, та зобов`язання відповідача повторно розглянути матеріали облікової справи позивача, з урахуванням висновків суду.

Наведений спосіб відновлення порушеного права відповідає порядку виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання, встановленому Інструкцією №380.

При повторному розгляді відповідач повинен прийняти або позитивне рішення стосовно позивача, або відмовити, зазначивши при цьому мотиви та правові обґрунтування такої відмови.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сили України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 26.12.2025 №348, в частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи ОСОБА_1 , як такої, що не підпадає під категорії, визначені у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2.

Зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, повторно розглянути матеріали облікової справи ОСОБА_1 , та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідач: Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049 код ЄДРПОУ 00034022.

Повний текст рішення виготовлено 04 травня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко