Рішення № 136252634, 04.05.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/22118/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕНЕРГІЯ» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 22829/2201-0701 та № 0/22867/09-01 від 30.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області в період з 28.07.2025 по 15.08.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія», за результатами якої складено акт від 22.08.2025 №17499/22-01-07-01/35512202.

На зазначений акт позивачем подано заперечення, які, на переконання позивача, контролюючим органом не були належним чином розглянуті.

На думку позивача, така бездіяльність є істотним порушенням прав платника податків під час прийняття рішень про визначення податкових зобов`язань та самостійною підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Повідомляє, що на підставі вказаного акта 30.09.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 22829/2201-0701, яким застосовано до товариства штраф за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6800,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 0/22867/09-01, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: штрафні санкції, що застосовуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах» у сумі 603500,00 грн. Зауважує, що спірні податкові повідомлення-рішення були надіслані контролюючим органом не за адресою позивача.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, однак рішеннями від 12.12.2025 скарги залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Щодо податкового повідомлення-рішення №22829/2201-0701 від 30.09.2025 позивач не погоджується із висновком відповідача про відсутність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної по транспортно-експедиційних послугах, наданих нерезидентом Т-Oil Bulgaria EOOD, Республіка Болгарія. Позивач стверджує, що вказаним контрагентом надавалися послуги з міжнародного перевезення вантажів, які у силу положень пп. 195.1.3. п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України оподатковуються за нульовою ставкою. У контексті наведеного зауважує, що залучення перевізником за свій рахунок транспортних засобів третьої особи не впливає на правовідносини сторін щодо здійснення міжнародного перевезення вантажів, і не є наданням транспортно-експедиційних послуг. Крім того, позивач звертає увагу, що в акті перевірки не наведено жодного первинного документа, який би підтверджував факт надання чи оплати експедиторських послуг.

Також позивач заперечує встановлення відповідачем факту зберігання пального з метою його подальшої реалізації іншим суб`єктам господарювання без наявності відповідної ліцензії, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0/22867/09-01 від 30.09.2025.

Позивач зазначає, що податковий орган обмежився лише констатацією наявності залишків пального за даними первинних документів, інвентаризації пального та/або зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального не проводив. Наголошує, що транспортні засоби за своїм функціональним призначенням використовуються для переміщення вантажів, а не для їх зберігання, а відтак наведені в акті перевірки висновки не підтверджують факту саме зберігання пального у розумінні вимог законодавства. Крім того, позивач зауважує, що не мав об`єктивної можливості своєчасно отримати нову ліцензію на право реалізації пального з огляду на строки її оформлення, водночас документи для отримання відповідної ліцензії були подані у найкоротші строки, а сама ліцензія видана 03.12.2024.

У сукупності наведені обставини, на думку позивача, свідчать про необґрунтованість та протиправність висновків акта перевірки і прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування у судовому порядку.

Ухвалою суду від 31.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що доводи позивача щодо порушення процедури прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з їх прийняттям без урахування заперечень від 10.09.2025 є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 72-76 КАС України та спростовуються відповіддю контролюючого органу від 24.09.2025 № 4132/10/22-01-07-01-09.

Вважає, що послуги надані нерезидентом Т-Oil Bulgaria EOOD, Республіка Болгарія, на користь позивача за своїм змістом відповідають визначенню транспортно-експедиційних послуг, та є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України. Відповідач стверджує, що у порушення вимог п. 208.2 Податкового кодексу України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 із змінами, позивач не склав та не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкові накладні по товарно-експедиційних послугах, наданих нерезидентом Т-Oil Bulgaria EOOD, Республіка Болгарія, місце розташування яких розташоване на митній території України: від 04.01.2023 на суму постачання без ПДВ 369962,88 грн, ПДВ 73992,6 грн за датою оплати 04.01.2023.

З приводу факту зберігання пального без ліцензії на право зберігання такого відповідач вказує, що позивач, який використовує транспортний засіб паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального мав би отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Зауважує, що під час перевірки підприємством не надано документів про передачу такого пального на відповідальне зберігання іншим суб`єктам господарювання, які мають право його зберігати.

Стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому підстави для визнання їх недійсними і скасування відсутні.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що лист відповідача про розгляд заперечень товариства не містить аналізу жодного доводу, наданого позивачем, а є механічним відтворенням акту перевірки. Також позивач не погоджується із доводами щодо отримання товариством транспортно-експедиційних послуг, оскільки відповідач у підтвердження наведеного не зазначив, які саме транспортно-експедиційні послуги отримані підприємством, яка сума сплачена як вартість винагороди експедитора, не надано доказів оплати саме винагороди експедитора.

Наголошує, що залучення виконавцем третіх осіб не змінює суті зобов`язань перед замовником, а отже і змісту господарської операції міжнародного перевезення вантажу.

Щодо доводів відповідача про зберігання пального без ліцензії зазначає, що із акту фактичної перевірки від 25.11.2024 слідує, що контролюючим органом не встановлено факту зберігання пального без ліцензії. Також вважає, що оскільки платнику податків було відмовлено в реєстрації акцизної накладної, а передача пального на зберігання іншим особам без такої реєстрації заборонена (зі встановленням за це відповідальності), то платник податків не може бути притягнутим до відповідальності за зберігання пального через відсутність його вини.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що твердження позивача про відсутність аналізу доводів товариства у запереченнях спростовуються змістом відповіді, у якій чітко вказано, які документи надані позивачем до заперечення, надано детальний аналіз таких документів та обґрунтування чому такі не спростовують порушень позивача.

Звертає увагу, що порушення, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення № 22829/2201-0701 від 30.09.2025 є похідними від порушень на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення № 29190/2201-0701 від 18.12.025 на суму 135218 грн, що оскаржується у справі № 560/22288/25.

Стверджує, що із аналізу умов договору № 20122022 від 26.12.2022 у частині прав та обов`язків перевізника слідує що вони відповідають вимогам ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Завод «Енергія» складено акт від 22.08.2025 № 17499/22-01-070-01/35512202, у висновках якого встановлено, поміж іншого, порушення:

п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 - ТОВ «Завод «Енергія» не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну від 29.02.2020 на суму постачання без ПДВ 244658,9 грн. ПДВ 48931,78 грн. (п. 3 акта);

п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 - ТОВ «Завод «Енергія» не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкову накладну по транспортно-експедиційних послугах, наданих нерезидентом Т-Oil Bulgaria EOOD, Республіка Болгарія, місце розташування яких розташоване на митній території України на загальну суму 369962,88 грн, крім того ПДВ 73992,6 грн (п. 5 акта);

частини третьої, четвертої статті 28 Закону №3817 - зберігання пального з метою подальшої реалізації іншим суб`єктам господарювання без ліцензії на право зберігання пального (п. 9 акта).

З висновками акта від 22.08.2025 № 17499/22-01-070-01/35512202 позивач не погодився, про що свідчить подання заперечення до акта перевірки (лист позивача від 10.09.2025 №14-П).

На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.09.2025:

- форми «ПН» № 22829/2201-0701, яким за відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 208.2, ст. 208 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму обсягу постачання без ПДВ 614622,00 грн застосовано штраф у розмірі 6800,00 грн, період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійснені якої вчинені ці порушення лютий 2020, січень 2023;

- форми «С» № 0/22867/09-01, яким за порушення частини третьої, четвертої статті 28 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за фактом зберігання пального з метою подальшої реалізації іншим суб`єктам господарювання без ліцензії на право зберігання пального застосовано штрафну санкцію у розмірі 603500,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено ТОВ «Завод «Енергія» в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішеннями Державної податкової служби України від 12.12.2025 № 35662/6/99-00-06-01-01-06 та № 35665/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За правилами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1. ПК України).

Так, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Завод «Енергія» складено акт від 22.08.2025 № 17499/22-01-070-01/35512202, у висновках якого встановлено, поміж іншого, порушення: п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 ТОВ «Завод «Енергія» не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну (п. 3 акта); п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 ТОВ «Завод «Енергія» не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкову накладну по транспортно-експедиційних послугах, наданих нерезидентом Т-Oil Bulgaria EOOD, Республіка Болгарія, місце розташування яких розташоване на митній території України на загальну суму 369962,88 грн, крім того ПДВ 73992,6 грн (п. 5 акта); частини третьої, четвертої статті 28 Закону №3817 зберігання пального з метою подальшої реалізації іншим суб`єктам господарювання без ліцензії на право зберігання пального (п. 9 акта).

Наведені порушення послугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.09.2025 № 22829/2201-0701 форми «ПН», відповідно до якого за відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 208.2, ст. 208 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму обсягу постачання без ПДВ 614622,00 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 6800,00 грн, суд зазначає та враховує таке.

За визначеннями, наведеними у пп. 14.1.18, 14.1.36 та 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України: бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом (пп. «а» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2. ст. 200 ПК України).

Згідно з положеннями п. 200.4. ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до підпункту «ж» п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Як передбачено п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктами «а» та «б» п. 193.1 ст. 193 ПК України передбачено, що ставка податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків; 0 відсотків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (далі - Закон № 1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Суд зазначає, що з урахуванням вказаних положень законодавства, з метою оподаткування ПДВ операції з постачання транспортно-експедиторських послуг та послуг з міжнародного перевезення вантажів слід розглядати окремо.

Так, зі змісту вказаних положень вбачається, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом надаються такі послуги), тоді як операції з міжнародного перевезення вантажів, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, оподатковуються за нульовою ставкою, яка, у свою чергу, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема, на ті, що надає експедитор.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.11.2020 у справі № 808/1010/16, від 18.03.2015 у справі № 140/33468/23 щодо розмежування, у частині оподаткування ПДВ, послуг з міжнародного перевезення та експедиторських послуг.

У контексті зазначеного суд відхиляє доводи відповідача, що послуги надані нерезидентом Т-Oil Bulgaria EOOD, Республіка Болгарія, на користь позивача за своїм змістом відповідають визначенню транспортно-експедиційних послуг, та є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до п. 186.3 ст. 186 ПК України, оскільки відсутні докази надання Т-Oil Bulgaria EOOD, Республіка Болгарія експедиційних послуг. Здійснення перевезень іншими перевізниками, а не Т-Oil Bulgaria EOOD, не свідчить про експедиційні послуги останнього, як вважає відповідач. Тому контролюючий орган не довів надання Т-Oil Bulgaria EOOD експедиційних послуг, а відтак доводи про не нарахування позивачем ПДВ є безпідставними.

Суд зазначає, якщо встановлено невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, то наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру визначеним контролюючим органом грошовим зобов`язанням, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо визначення їх розміру.

Отже, якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 822/2972/13-а, від 15 грудня 2020 року у справі №826/4847/15 та від 25 травня 2021 року у справі № 823/1147/16.

Як вбачається з наданих відповідачем розрахунків, вони не містять належного обґрунтування визначених сум грошових зобов`язань та не дають можливості чітко відокремити правомірну і неправомірну частини нарахувань.

За таких обставин суд позбавлений можливості ідентифікувати ту частину податкових повідомлень-рішень, яка є протиправною.

Отже, з урахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення від 30.09.2025 № 22829/2201-0701 форми «ПН» підлягає скасуванню у повному обсязі.

З приводу податкового повідомлення-рішення № 0/22867/09-01 від 30.09.2025 суд зазначає та враховує таке.

У акті від 22.08.2025 № 17499/22-01-070-01/35512202 зазначено, що при проведенні документальної перевірки встановлено, що в період з 22.11.2024 по 02.12.2024 в суб`єкта господарювання ТОВ «Завод «Енергія» була відсутня ліцензія та оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, в зв`язку з її анулюванням згідно розпорядження № 158-р від 21.11.2024 на підставі акту про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, а також відсутня ліцензія на зберігання пального. Діючою була лише ліцензія на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 26580414202200138 з терміном дії ліцензії з 11.11.2022 по 11.11.2027. Адреса місця зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки: Україна, м. Київ, Солом`янський р-н вул. Волинська, буд. 65. Загальна місткість резервуарів для зберігання пального 4000 л. Проте підприємство отримало від ПП «Укрпалетсистем» згідно договору №1006/09/23 від 26.09.2023 паливо дизельне ЕN 590 (код УКТ ЗЕД 2710194300) 21.11.2024 в кількості 32500 л (на акцизний складах пересувний з номерними знаками НОМЕР_1 ) та 22.11.2024 в кількості 32500 л (на акцизний склад пересувний з номерними знаками ВХТ602ХF) з метою подальшої реалізації. Придбання пального підтверджується відповідними первинними документами. Дизельне пальне, отримане 21.11.2024 від ПП «Укрпалетсистем» було частково реалізоване 21.11.2024 наступним суб`єктам господарювання: ТОВ «Бердичівський хлібокомбінат» (ТТП №20240789 від 21.11.2024), ТОВ «Ві-Енерджи» (ТТП №20240791 від 21.11.2024), ТЗОВ «Ві-Енерджи» (ТТП №20240791 від 21.11.2024). Залишок пального в кількості 11500 був перелитий з акцизного складу пересувного з номерними знаками НОМЕР_1 на напівпричіп-цистерну ТОВ «Завод Енергія» з номерними знаками НОМЕР_2 , де і зберігався до 03.12.2024. Акцизна накладна па перелив дизельного пального складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі акцизних накладних під №1 від 23.11.2024 в кількості 11609,04 л (приведених до температури 15 градусів). Під час перевірки підприємством не надано документів про передачу такого пального на відповідальне зберігання іншим суб`єктам господарювання, які мають право зберігати пальне (п. 3.1.3.4).

Тобто, позивач отримав пальне у силу умов договору від 26.09.2023, а саме 21.11.2024 та 22.11.2024, що не може свідчити про порушення, оскільки він не міг знати 21.11.2024 та 22.11.2024 про розпорядження від 21.11.2024 №158-р. Водночас дата отримання позивачем нової ліцензії 03.12.2024 вказує про вчинення останнім активних дій з метою отримання нової ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі, а також про відсутність умислу у вчиненні порушення платника податків.

Діяння вважаються вчиненими умисно, згідно з п. 109.1 ст. 109 ПК України, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вина є визначальною обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення, за умови доведення вказаного контролюючим органом. Підтвердженням вини особи також може бути вчинення нею триваючого та повторного правопорушення.

Позивач не заперечує факт відсутності ліцензії та не оскарження розпорядження від 21.11.2024 за №158-р, причину чого аргументував поданням відповідних документів у найкоротші строки для отримання нової ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі, час отримання якої не залежав від волевиявлення позивача. Наведених обставин відповідачем спростовано не було.

За таких обставин суд не погоджується із доводами контролюючого органу, що під час перевірки підприємством не надано документів про передачу такого пального на відповідальне зберігання іншим суб`єктам господарювання, які мають право зберігати пальне, так як позивач не міг цього зробити, враховуючи встановлене судом.

Відтак у позивача у період з 22.11.2024 по 02.12.2024 була відсутня об`єктивна можливість дотриматися приписів податкового законодавства щодо отримання нової ліцензії через анулювання контролюючим органом попередньої у силу розпорядження від 21.11.2024 №158-р з урахуванням вжитих платником достатніх заходів до усунення порушення.

Відповідно до п. 112.1 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання (п. 112.2 ст.112 ПК України).

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

З огляду на відсутність аргументованих доводів відповідача на підтвердження недобросовісності позивача та враховуючи встановлені обставини, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30.09.2025 № 0/22867/09-01 від 30.09.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки під час судового розгляду цієї справи відповідач не довів правомірність податкових повідомлень-рішень № 22829/2201-0701 та № 0/22867/09-01 від 30.09.2025, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивач, звертаючись до суду з таким позовом через систему "Електронний суд", повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7323,60 грн. (610300 х 1,5% х 0,8). Позивачем сплачено 9664,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 7323,60 грн. (який підлягав сплаті при поданні цього позову) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інша частина сплаченого судового збору в сумі 2340,80 грн. (9664,40 - 7323,60) є надміру сплаченим судовим збором.

Водночас, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд роз`яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 2340,80 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 22829/2201-0701 та № 0/22867/09-01 від 30.09.2025.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія» судовий збір у розмірі 7323 (сім тисяч триста двадцять три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 травня 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕНЕРГІЯ» (вул. Соборна, 57, 43, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005 , код ЄДРПОУ - 35512202) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя Д.А. Божук