Рішення № 136252281, 04.05.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/479/26

04 травня 2026 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192150007337 від 12.02.2025,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати позивачці до страхового стажу наступні періоди: період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1983; період роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 24.01.2001 за виключенням періоду який вже зарахований частково, згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу; період догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; період виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001; період виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003; період роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05.12.2025 звернулася до Відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку 60 років.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

18.12.2025 позивача повідомлено листом про те, що рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192150007337 від 12.12.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії.

Підстави для відмови у призначенні пенсії з яких виходив відповідач відсутність необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 32 роки. Страховий стаж особи - 10 років 11 місяці 3 дня. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1983 згідно атестату №6210, оскільки не можливо підтвердити дошлюбне прізвище, так як, ім`я " ОСОБА_3 " вказане у свідоцтві про шлюб не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці; крім того, ім`я " ОСОБА_3 " вказане у атестаті не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних;

період роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 24.01.2001 про кількість відпрацьованих вихододнів, згідно довідки №329 від 05.12.2025, виданої Монастирською міською радою, оскільки відсутні документи, про те, що дана міська рада має право на зберігання документів колгоспу "Дружба" та видачу довідок про періоди роботи у колгоспі (зараховано частково, згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу);

період догляду за дитиною до 3-х років ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,), оскільки ім`я " ОСОБА_3 " вказане в графі "мати" у свідоцтві про народження дитини не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці;

період виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки іншим чорнилом дописано номер та дату наказу на припинення виплати допомоги;

період виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки відсутній відтиск печатки установи;

період роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки відсутня будь-яка інформація в даних індивідуальних відомостях про застраховану особу, які запровадженні починаючи з 1998 року на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - постанова №794), від 08.06.1998 №832 та є обов`язковими починаючи з 01.07.2000, так як обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами.

Дане рішення позивач вважає протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Зазначає, що 05.12.2025 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто подану заяву та прийнято рішення від 12.12.2025 №192150007337 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки. Страховий стаж позивача на дату звернення - 10 років 11 місяці 3 дня. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:

період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1983 згідно атестату №6210, оскільки не можливо підтвердити дошлюбне прізвище, так як, ім`я " ОСОБА_3 " вказане у свідоцтві про шлюб не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці; крім того, ім`я " ОСОБА_3 " вказане у атестаті не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних;

період роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 24.01.2001 про кількість відпрацьованих вихододнів, згідно довідки №329 від 05.12.2025, виданої Монастирською міською радою, оскільки відсутні документи, про те, що дана міська рада має право на зберігання документів колгоспу "Дружба" та видачу довідок про періоди роботи у колгоспі (зараховано частково, згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу);

період догляду за дитиною до 3-х років ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,), оскільки ім`я " ОСОБА_3 " вказане в графі "мати" у свідоцтві про народження дитини не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці;

період виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки іншим чорнилом дописано номер та дату наказу на припинення виплати допомоги;

період виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки відсутній відтиск печатки установи;

період роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки відсутня будь-яка інформація в даних індивідуальних відомостях про застраховану особу, які запровадженні починаючи з 1998 року на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - постанова №794), від 08.06.1998 №832 та є обов`язковими починаючи з 01.07.2000, так як обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами.

Отже позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив з поясненнями, аналогічними в позовній заяві.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 при досягненні 60-річного віку, 05.12.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", подавши необхідні документи.

Для прийняття рішення за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого від 12.12.2025 №192150007337 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.

Зі змісту вказаного рішення видно, що вік позивача 60 років, страховий стаж - 10 років 11 місяці 3 дня.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:

період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1983 згідно атестату №6210, оскільки не можливо підтвердити дошлюбне прізвище, так як, ім`я " ОСОБА_3 " вказане у свідоцтві про шлюб не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці; крім того, ім`я " ОСОБА_3 " вказане у атестаті не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних;

період роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 24.01.2001 про кількість відпрацьованих вихододнів, згідно довідки №329 від 05.12.2025, виданої Монастирською міською радою, оскільки відсутні документи, про те, що дана міська рада має право на зберігання документів колгоспу "Дружба" та видачу довідок про періоди роботи у колгоспі (зараховано частково, згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу);

період догляду за дитиною до 3-х років ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,), оскільки ім`я " ОСОБА_3 " вказане в графі "мати" у свідоцтві про народження дитини не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці;

період виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки іншим чорнилом дописано номер та дату наказу на припинення виплати допомоги;

період виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки відсутній відтиск печатки установи;

період роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки відсутня будь-яка інформація в даних індивідуальних відомостях про застраховану особу, які запровадженні починаючи з 1998 року на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - постанова №794), від 08.06.1998 №832 та є обов`язковими починаючи з 01.07.2000, так як обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх пенсійних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2030 року по 31 грудня 2030 року - від 15 до 25 років. (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

У спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192150007337 від 12.12.2025 вказано, що вік позивача 60 років, страховий стаж - 10 років 11 місяці 3 дня.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:

період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1983 згідно атестату №6210, оскільки не можливо підтвердити дошлюбне прізвище, так як, ім`я " ОСОБА_3 " вказане у свідоцтві про шлюб не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці; крім того, ім`я " ОСОБА_3 " вказане у атестаті не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних;

період роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 24.01.2001 про кількість відпрацьованих вихододнів, згідно довідки №329 від 05.12.2025, виданої Монастирською міською радою, оскільки відсутні документи, про те, що дана міська рада має право на зберігання документів колгоспу "Дружба" та видачу довідок про періоди роботи у колгоспі (зараховано частково, згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу);

період догляду за дитиною до 3-х років ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,), оскільки ім`я " ОСОБА_3 " вказане в графі "мати" у свідоцтві про народження дитини не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці;

період виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки іншим чорнилом дописано номер та дату наказу на припинення виплати допомоги;

період виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки відсутній відтиск печатки установи;

період роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки відсутня будь-яка інформація в даних індивідуальних відомостях про застраховану особу, які запровадженні починаючи з 1998 року на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - постанова №794), від 08.06.1998 №832 та є обов`язковими починаючи з 01.07.2000, так як обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами.

Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1981 по 15.07.1983 згідно атестату №6210, то як видно з трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 04.12.1983 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з записом №1 позивач з 01.09.1981 по 15.07.1983 навчалася в СПТУ-11 м. Ходорова.

Згідно атестату №6210, виданого 15.07.1983 ОСОБА_6 вона 01.09.1981 вступила і 15.07.1983 закінчила міське професійно-технічне училище №11 м. Ходорова Львівської області зі строком навчання два роки за професією штукатура, облицювальника-плиточника.

Суд зазначає, що статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Відповідно до пункту "д" статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Суд вважає, що позивачем надано достатні докази на підтвердження факту її навчання в СПТУ-11 м. Ходорова Львівської області з 01.09.1981 по 15.07.1983 згідно атестату №6210, який не зарахований відповідачем через написання імені позивача " ІНФОРМАЦІЯ_3 " у атестаті, що не відповідає імені "Ганна" згідно паспортних даних.

Такий недолік у написанні відомостей про особу ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу, оскільки мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 24.01.2001, то причиною незарахування його є те, що згідно довідки №329 від 05.12.2025 про кількість відпрацьованих вихододнів, виданої Монастирською міською радою, відсутні документи, про те, що дана міська рада має право на зберігання документів колгоспу "Дружба" та видачу довідок про періоди роботи у колгоспі.

Так статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок

Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На підтвердження страхового стажу позивач надала трудову книжку колгоспника за період роботи в колгоспі "Дружба" Монастириського району Тернопільської області (Велеснівська сільська рада) з 1990 по 1999, зокрема дояркою:

1990 - кількість відроблених людиноднів за рік 213, встановлений мінімум трудоднів 270, зароблених грошей 1166,06,

1991 - кількість відроблених людиноднів за рік 146, встановлений мінімум трудоднів 270, зароблених грошей 892,35,

1992 - кількість відроблених людиноднів за рік -, встановлений мінімум трудоднів -, зароблених грошей -,

1993 - кількість відроблених людиноднів за рік -, встановлений мінімум трудоднів -, зароблених грошей -,

1994 - кількість відроблених людиноднів за рік -, встановлений мінімум трудоднів -, зароблених грошей -,

з 1995 - член ланки, кількість відроблених людиноднів за рік 125, встановлений мінімум трудоднів 100, зароблених грошей 15785100,

1996 - кількість відроблених людиноднів за рік 96, встановлений мінімум трудоднів 110, зароблених грошей 232,41,

1997 - кількість відроблених людиноднів за рік 49, встановлений мінімум трудоднів 70, зароблених грошей 123,11,

1998 - кількість відроблених людиноднів за рік 91, встановлений мінімум трудоднів 70, зароблених грошей 132,52,

1999 - кількість відроблених людиноднів за рік 20, встановлений мінімум трудоднів 70, зароблених грошей 28,46.

Аналогічні відомості містяться також у довідці від 05.12.2025 №329, виданої Монастирською міською радою на підставі книг обліку трудового стажу про те, що ОСОБА_1 по наявних документах працювала в колгоспі "Дружба" з 01.05.1990 по 24.01.2001.

Згідно довідки №240 від 01.12.2025 виданої виконавчим комітетом Монастирської міської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_1 документи по заробітній платі з колгоспу, селянської спілки "Дружба" знаходяться на зберіганні у Велеснівській сільській раді згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №464 від 22.09.2011.

На переконання суду, обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства, установи, організації про стаж та заробітну плату працівника, зокрема, в частині відомостей, що має право на зберігання документів колгоспу та видачу довідок про періоди роботи у колгоспі покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню її трудова діяльність у колгоспі "Дружба" з 01.05.1990 по 24.01.2001 на підставі вказаних документів з урахуванням вже зарахованого страхового стажу.

Стосовно порядку зарахування такого стажу в колгоспі, то такий підлягає зарахуванню позивачу з урахуванням трудової участі в господарстві та при виконанні встановленого мінімуму трудової участі.

У даному випадку відомості копії трудової книжки колгоспника, а також довідки з відомостями про кількість відпрацьованих трудоднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірного періоду роботи в колгоспі до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до 3-х років ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,), оскільки ім`я " ОСОБА_3 " вказане в графі "мати" у свідоцтві про народження дитини не відповідає імені " ОСОБА_4 ", згідно паспортних даних заявниці, то суд зазначає таке.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про народження дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зі змісту довідки виконавчого комітету Монастирської міської ради Чортківського району Тернопільської області видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народила і виховала до 3-річного віку дітей, а саме: дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Слід зазначити, що пунктом 16 статті 11 Закону №1058-IV передбачено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та непрацюючі особи, які доглядають за дитиною віком від одного до трьох років.

Згідно статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку

Вище зазначені положення статті 56 Закону №1788-XII, передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, та пункт 11 Порядку №637 визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей і документи про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Враховуючи, що позивач в період з 22.07.1983 по 03.05.1988, з 06.06.1988 по 04.10.1988 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 22.07.1983 працювала, тому позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволенню підлягають частково за період з 04.05.1988 по 05.06.1988, з 05.10.1988 по 29.10.1989.

Слід зауважити, що за положеннями статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки іншим чорнилом дописано номер та дату наказу на припинення виплати допомоги; виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки відсутній відтиск печатки установи; періоду роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки відсутня будь-яка інформація в даних індивідуальних відомостях про застраховану особу, то судом враховано наступне.

На момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.

Пунктами 2.11, 2.12, 2.13 глави 2 Інструкції №58 передбачено занесення відомостей про працівника, а саме відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних вище норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, установи, організації, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

З огляду на наведене зазначений недолік трудової книжки не може бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, наявність недоліку у заповненні трудової книжки позивача як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу спірних періодів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001; період виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003; період роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.07.1983.

Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У даному випадку відомості трудової книжки є достатніми документами для зарахування періодів роботи зазначений в ній.

При цьому суд перевіряє правомірність рішення відповідача виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192150007337 від 12.02.2025.

Також з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди, а саме період навчання в СПТУ-11 м. Ходорова Львівської області з 01.09.1981 по 15.07.1983 згідно атестату №6210, період роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 24.01.2001 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та вже зарахованого страхового стажу, період догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.05.1988 по 05.06.1988, з 05.10.1988 по 29.10.1989, період виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001; період виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003; період роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003 згідно запису трудової книжки НОМЕР_2 від 22.07.1983 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

При цьому повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення, не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192150007337 від 12.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1983, період роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 24.01.2001 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та вже зарахованого страхового стажу, період догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.05.1988 по 05.06.1988, з 05.10.1988 по 29.10.1989, період виплати допомоги по безробіттю з 03.05.2001 по 10.05.2001; період виплати допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 19.06.2003; період роботи з 19.06.2003 по 19.12.2003 згідно запису трудової книжки НОМЕР_2 від 22.07.1983 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 04 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403).

Головуючий суддя Мартиць О.І.