Ухвала суду № 136251164, 05.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 травня 2026 р. справа № 400/4142/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши позовну заяву

за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,

провизнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2024 року; зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.12.2024 року щодо припинення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії, протиправними дії щодо визначення ОСОБА_1 як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу та не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити виплату пенсії з листопада 2024 року, перерахувати розмір пенсії з 06.08.2014 року в порядку передбаченому ст. 27. 28, 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключити з кола осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу з листопада 2024 року до дати фактичної виплати пенсії на банківський рахунок, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Ухвалою від 27.04.2026 року суд залишив позовну заяву залишив без руху в зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду:

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин;

- документ про сплату судового збору в сумі 2 129,92 грн.

01.05.2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків, в якій просить звільнити від сплати судового збору та поновити строк звернення до суду.

Заява про поновлення строку мотивована тим, що право звернення до суду передбачено конституцією України та не може бути обмежено будь-яким часом. Також представник посилається на ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", наводить позиції Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. На думку представника, законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.

Заява про звільнення від сплати судового збору мотивована тим, що згідно довідки з органу державної податкової служби України від 19.02.2026 року про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, відсутні доходи. Також згідно довідки з Інституту національного страхування Ізраїлю від 01.05.2025 року ОСОБА_2 не працює та отримує в Ізраїлі лише соціальні виплати, які не являються доходом. Отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача становить 0 грн.

Вирішуючи подані заяви, суд враховує наступне.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.12.2024 року щодо припинення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії з 06.08.2014 року.

Як встановлено судом, листом відповідача від 14.08.2025 року позивачу повідомлено, що на виконання рішення суду від 05.11.2021 року у справі № 400/5568/20, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.08.2014 року. Рішенням суду на Головне управління жодних зобов`язань щодо проведення подальших перерахунків із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, не покладалось.

Також повідомлено, що 25.12.2024 року прийнято рішення № 1400-0402-8/101079 про припинення виплати пенсії з 01.01.2025 року до з`ясування обставин, яке направлено листом Головного управління від 25.12.2024 року № 1400-0402-8/101079 поштовим відправленням на адресу, зазначену в електронній пенсійній справі.

Таким чином, датою, з якою суд пов`язує початок перебігу строку на звернення до суду з даним позовом, є лютий 2025 року - наступний місяць після припинення виплати пенсії.

Представник позивача подав до суду позов 17.04.2026 року, тобто більше ніж через 1 рік та 2 місяці з дати припинення виплати пенсії.

Надаючи оцінку заявленим у заяві доводам, суд зазначає, що фактично представник позивача не наводить причини пропуску строку звернення до суду, зазначаючи про неможливість застосування встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до суду у цій справі.

Представник позивача не повідомив суд і не підтвердив доказами існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов`язаними з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду.

Суд звертає увагу на те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача.

Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 року у справі № 380/14933/22.

Щодо виплати пенсії за минулий час, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, виплата пенсії за минулий час може проводитись без обмеження строку лише у випадку, якщо така пенсія нарахована, але не виплачена з вини органу.

Проте, як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки її виплату припинено 01.01.2025 року, тому вищезазначена норма ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не може бути застосована до спірних правовідносин.

Таким чином, застосуванню підлягає норма КАС України, яка обмежує строк звернення шестимісячним терміном, який позивач пропустив, адже предметом позову є тільки право позивача на пенсію.

Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19: " ... З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

... До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі."

Суд враховує, що позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Натомість, позов подано до суду адвокатом Акерман Н.І., яка представляє інтереси позивача на підставі довіреності, що видана 06.03.2021 року.

Таким чином, позивач мав можливість звернутися до суду у встановлений ст. 122 КАС України строк через свого представника.

Посилання представника на пропуск строку звернення через подання інших позовів до Миколаївського окружного адміністративного суду, судом не приймаються до уваги, оскільки суд перевіряє дотримання строків звернення подання цього позову, а в разі незгоди представника з процесуальними документами в інших справах, він має право оскаржити їх в апеляційному порядку.

Отже, із змісту матеріалів справи та заяви про поновлення строку звернення до суду, не вбачається будь-яких причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Так, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

2) позивачами є:

- військовослужбовці;

- батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

- одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

- члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

- особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір.

При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.

З огляду на зазначене вище, суд зазначає, що до заяви представник позивача надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 19.02.2026 року про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2025 рік, з якої вбачається, що позивач не отримує дохід.

В той же час представник позивача вказує про той факт, що позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Представником позивача подано до суду нотаріально засвідчену довідку з Інституту національного страхування від 01.05.2025 року, згідно із якої, позивач зареєстрований як непрацююча особа, яка не має доходу, починаючи з 01.08.2020 року.

Надана представником довідка свідчить лише про соціальний статус позивача, як особи, яка повинна сплачувати страхові внески та не є доказом того, що позивач не отримує дохід, з якого можливо сплатити судовий збір.

Представник у заяві вказує, що позивач отримує соціальну допомогу в Ізраїлі, але наполягає, що такі виплати не є доходом.

Посилання представника позивача на обставини того, що соціальна допомога не є доходом, не можуть вважатися судом належними та обґрунтованими в цьому випадку, оскільки як вже було вказано вище під час розгляду питання наявності у особи права на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовом судом надається оцінка майновому стану особи, а отримання такою особою тих чи інших виплат має вплив на такий стан.

Також, суд зазначає, що надана копія довідки з Інституту національного страхування Ізраїлю від 01.05.2025 року не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема, для сплати судового збору (сукупний дохід родини, тощо), та не відображають відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати й інші джерела доходу.

До того ж, подана довідка не містить інформацію про розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Таким чином, надані документи не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.

Оскільки обставини, які зазначив представник позивача відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд наразі не знаходить правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

Враховуючи, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а також враховуючи, що позивачем не надано суду належних доказів щодо неможливості сплати судового збору, суд вважає, що у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяв представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та звільнення від сплати судового збору, відмовити.

2. Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом.

3. Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути.

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

6. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз