Рішення № 136249878, 05.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2026 року Справа № 280/7511/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій областіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови мені, ОСОБА_1 , у перерахунку пенсії, переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оформлене рішенням від 05 червня 2025 року № 545;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням до стажу державної служби періодів роботи в митних органах з 26 серпня 1991 року по 02 серпня 2012 року, та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 30 травня 2025 року, з урахуванням довідок Волинської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 7.3-1/22-02/46/81 від 27.05.2025 та № 7.3-22/46/82 від 27.05.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення його на інший вид пенсії, а саме на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 7.3-1/22-02/46/81 від 27.05.2025 та № 7.3-22/46/82 від 27.05.2025, видані Волинською митницею Державної митної служби України. Рішенням Головного управління від 05.06.2025 № 545, винесеного за принципом екстериторіальності, позивачу було відмовлено у переведенні його на інший вид пенсії за відсутності законних підстав. З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити повністю.

01.09.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що Головним управлінням винесено рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком державного службовця від 05.06.2025 № 545, оскільки у позивача відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та віку необхідного для виходу на пенсію за віком згідно з Законом № 3723-ХІІ. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

З матеріалів справи слідує, що позивачу була призначена пенсія по за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-ІV).

30.05.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про переведення його із пенсії за віком, призначеної згідно із Законом №1058-ІV, на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу. До заяви позивач додав, видані Волинською митницею довідки № 7.3-1/22-02/46/81 від 27.05.2025 та № 7.3-22/46/82 від 27.05.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 05 червня 2025 року № 545 відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не врахування при обчисленні пенсії довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Волинською митницею, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України «Про державну службу» (Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016 року.

Відповідно до ст. 90 вказаного Закону України «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону України «Про державну службу» визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п.п. 10 та 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 10);

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічні положення діяли станом на 01.05.2016 року день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, п.п. 10 та 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII залишено право особам, що працювали та (або) продовжують працювати на посадах, що віднесені до посад державної служби, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ у разі дотримання певних умов.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 року у справі № 560/2398/19.

Верховний Суд в постанові від 22.05.2024 року у справі №500/1404/23 зробив наступний правовий висновок:

«Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.».

Відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Щодо стажу державної служби

Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу.

До стажу державної служби зараховуються:

час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону;

час перебування на посадах, на яких присвоюються, зокрема спеціальні звання.

Пунктом 6 зазначеного Порядку визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (тобто до 01.05.2016 року) обчислюється відповідно до п. 8 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Відповідно до п. 8 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 року дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше.

До 01.05.2016 року обчислення стажу державної служби визначалося Порядком обчислення стажу державної служби, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283.

Пунктом 4 вказаного Порядку було визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Відповідно до п. 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховувалася робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів митного контролю, державної податкової служби.

Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, був та є Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Частинами 1 та 3 ст. 569 Митного кодексу України в редакції, яка діяла станом на початок спірного періоду, було визначено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

У тексті Митного кодексу України слова «орган доходів і зборів» у всіх відмінках та числах замінено словами «митний орган» у відповідному відмінку та числі згідно із Законом України від 14.01.2020 року № 440-IX.

Частинами 1 та 3 ст. 569 Митного кодексу України в редакції, яка діяла на кінець спірного періоду та діє натепер, визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Відносини, що виникають у зв`язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 588 вказаного Кодексу пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів (станом на початок спірного періоду «органів доходів і зборів») здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Спеціальні звання посадових осіб митних органів (станом на початок спірного періоду «органів доходів і зборів») визначені ст. 573 Митного кодексу України.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів (митних органів) до державних службовців та їх пенсійного забезпечення були передбачені і Митними кодексами України від 12.12.1991 року та від 11.11.2002 року.

Отже, посадові особи митних органів (органів доходів і зборів), яким присвоєно спеціальні звання, були та є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах (органах доходів і зборів) має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року справа № 591/6970/16-а.

Разом з тим, як вже зазначалося, п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, підлягав та підлягає застосуванню щодо періоду до 01.05.2016 року, було визначено, що до стажу державної служби зараховувалася робота (служба), зокрема на посадах як керівних працівників, так і спеціалістів в апараті органів митного контролю (митних органів).

Водночас, після 01.05.2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII суттєво змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.

Так, ст. 90 зазначеного Закону визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 цього Закону визначені умови призначення пенсії за віком.

Для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.

Отже, положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема й держслужбовцям, такого виду стажу, як стаж державної служби не передбачено; ним врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що при призначенні пенсії на підставі п.п. 10 та 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ) після 01.05.2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби.

При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посадах до 01.05.2016 року та обчислений у відповідності до положень Порядку обчислення стажу державної служби, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283.

Стаж, набутий після 01.05.2016 року на посадах державної служби або прирівняних до них посадах зараховується до страхового стажу, і відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII є підставою для призначення пенсії та обчислення її розміру у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України в рішенні від 23.12.2022 року № 3-р/2022 виклав аналогічну правову позицію, зазначивши наступне: «…підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723.».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 року у справі № 500/1404/23.

Вказана постанова Верховного Суду є останньою, що винесена Верховним Судом у подібних правовідносинах, а тому попередні його постанови застосуванню не підлягають.

В трудовій книжці позивача від 26.07.1984 серії НОМЕР_1 щодо періоду до 01.05.2016 року містяться записи, згідно з якими позивач:

- зокрема 26.08.1991 року перебуваючи на відповідній посаді, прийнято присягу державного службовця та продовжив працювати на різних посадах державної служби у відповідні періоди по 02.08.2012року;

- 06.06.1994 Інспектор митної служби ІІ рангу; 13.08.1996 Інспектор митної служби І рангу; 06.04.2000 Радник митної служби ІІІ рангу; 11.06.2003 Радник митної служби ІІ рангу; 01.04.2004 Інспектор митної служби І рангу; 29.06.2005 Радник митної служби ІІІ рангу.

В трудовій книжці також містяться записи про присвоєння позивачу спеціальних звань інспектора митної справи відповідного рангу.

Отже, в період роботи з 26.08.1991 року по 02.08.2012 року включно (тобто до 01.05.2016 року) позивач належав до спеціалістів та до посадових осіб (керівних працівників) органів митного контролю (митних органів, органів доходів і зборів), яким присвоєно спеціальні звання, та була державним службовцем, в тому числі державним службовцем зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в таких органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (згідно з пп. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII).

Відповідні положення законодавства та обставини справи відповідачем враховані не були, що призвело, фактично, до бездіяльності відповідача в частині зарахування відповідного періоду роботи позивача (з 26.08.1991 року по 02.08.2012 року включно) до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця, та до неправомірного винесення оскарженого рішення, яке впливає на права позивача.

Враховуючи наведене така бездіяльність відповідача та оскаржене рішення підлягають визнанню протиправними, із скасуванням оскарженого рішення (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання представника відповідача у відзиві на інші обставини є неприйнятними, оскільки такі обставини не відображені в оскарженому рішенні, відповідно, не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Щодо похідних позовних вимог зобов`язального характеру

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

Суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця та вчинити інші зазначені позивачем дії, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: в оскарженому рішенні не підраховано стаж державної служби позивача, не досліджено чи відповідала позивач всім умовам, необхідним для призначення такої пенсії (переведення на такий вид пенсії) з урахуванням відповідних періодів її роботи, щодо яких суд встановив порушення з боку відповідача.

Отже, відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на певний вид пенсії, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржене рішення, повторно вирішити питання, щодо якого звернулася позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача, за результатом розгляду якої прийнято рішення) із зарахуванням до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (згідно з пп. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII), період її роботи в органах митної служби з 26 серпня 1991 року по 02 серпня 2012 року включно (п. 10 ч. 2 ст. 245, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При новому розгляді заяви позивача про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди роботи позивача, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи та визначити наявність у позивача всіх необхідних умов для переведення на такий вид пенсії.

Стосовно врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, суд зазначає, що оскільки позивачу ще не призначена відповідна пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" та відповідач не надавав оцінки вказаним вище довідкам в контексті врахування їх змісту при визначенні пенсії позивачу відповідно до вказаного закону, то зазначена вимога є передчасною, оскільки на даний час відсутнє порушене право.

Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже позов підлягає задоволенню частково.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, яким порушено права позивача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ., РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови мені, ОСОБА_1 , у перерахунку пенсії, переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оформлене рішенням від 05 червня 2025 року № 545.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періодів роботи в митних органах з 26 серпня 1991 року по 02 серпня 2012 року та повторно розглянути заяву від 30 травня 2025 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 травня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький