Рішення № 136249860, 05.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2026 року Справа № 280/9272/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув адміністративну справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання дій протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фалько Тетяни Валеріївни, третя особа - ОСОБА_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, в якій позивач просить суд:

- визнати дії Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відкриття виконавчих проваджень № 79216955, № 79217037, № 79217036 протиправними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 79216955, постанову про відкриття виконавчого провадження № 79217037, постанову про відкриття виконавчого провадження № 79217036 винесені Синельниківським відділом державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- скасувати постанови про накладення штрафу № 79216955 від 14.10.2025, № 79217037 від 14.10.2025, № 79217036 від 14.10.2025 винесені Синельниківським відділом державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі №280/5551/23 ОСОБА_1 було видано три виконавчі листи. Вказані виконавчі листи були пред`явлені до примусового виконання до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Головним державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тетяною Фалько було відкриті виконавчі провадження № 79216955, № 79217037, № 79217036. Позивач зазначає, що ним не отримувались вказані постанови про відкриття виконавчого провадження. Про факт відкриття вищезазначених виконавчих проваджень Військова частина НОМЕР_1 дізналась 15.10.2025 з електронного листа, який надійшов від Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому також містились постанови про накладення штрафу, зокрема і по виконавчих провадженнях № 79216955, № 79217037, № 79217036. Отже Військовою частиною про факт відкриття виконавчих проваджень № 79216955, № 79217037, № 79217036 та факт винесення постанов про накладення штрафу стало відомо 15.10.2025. Позивач зазначає, що головним державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тетяною Фалько після отримання інформації про дійсну юридичну адресу та про дійсне місцезнаходження боржника Військової частини НОМЕР_1 , головний державний виконавець мав би діяти у відповідності до п.10 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" та повернути виконавчі документи стягувачу, але в супереч цьому виконавчі документи були прийняті до виконання та відкриті виконавчі провадження. Просить задовольнити позов.

27.10.2025 ухвалою судді позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування постанов - залишено без руху.

03.11.2025 за вх. № 54863 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 14.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/9272/25.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що виконавчі провадження № 79216955, № 79217037, № 79217036 державним виконавцем відкрито 30.09.2025 року з наданням строку для виконання рішень суду протягом 10 робочих днів (до 13.10.2025 включно) шляхом винесення на підставі статей 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» постанов про відкриття виконавчих проваджень, копії яких направлено за адресами, вказаними у виконавчих документах, сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією згідно статі 28 Закону України «Про виконавче провадження» згідно трекінгу поштового відправлення R 06 701 0526431. Відстсження трекінгу поштового відправлення свідчить про повернення вказаного листа 18.10.2025 року. Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» «Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі». Крім того, 13.10.2025 року вказані вище матеріали виконавчих проваджень № 79216955, № 79217037, № 79217036 направлено боржнику на електронну адресу з попередженням про останній день виконання рішень суду. Оскільки станом на 14.10.2025 року від боржника не надійшло жодних підтверджуючих документів про виконання, державним виконавцем 14.10.2025 року за виконавчими провадженнями № 79216955, № 79217037, № 79217036 на підставі ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн. по кожному з них з зобов`язанням виконати протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення та направлено рекомендованою кореспонденцією згідно ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» згідно трекінгу поштового відправлення № R 06701 875049 7. Відстеження трекінгу поштового відправлення свідчить про повернення вказаного листа 05.11.2025 року. Крім того, вказані вище постанови про накладення штрафу за виконавчими провадженнями № 79216955, № 79217037, № 79217036 направлено боржнику на електронну адресу. Як свідчить роздруківка з електронної пошти Відділу 15.10.2025 року представником Військової частини № НОМЕР_1 повідомлено про взяття в опрацювання постанов державного виконавця. В задоволенні позову просить відмовити.

Від ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу суду надійшли пояснення у яких останній вказує, що виконання судового рішення у справі № 280/9272/25 жодним чином не впливає на його права та обов`язки, що просить врахувати під час розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2025 головним державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі заяви стягувана ОСОБА_1 , а саме:

-виконавче провадження № 79216955 з примусового виконання виконавчого листа № 280/5551/23 виданого 15.05.2024 року Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 «надбавки за вислугу років» передбаченої підпунктом 1 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за лютий, березень, квітень 2022 року;

-виконавче провадження № 79217037 з примусового виконання виконавчого листа № 280/5551/23 виданого 15.05.2024 року Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату «надбавки за особливості проходження служби» передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від ,30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за лютий, березень, квітень 2022 року з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру «набавки за вислугу років»;

-виконавче провадження № 79217036 з примусового виконання виконавчого листа № 2X0/5551/23 виданого 15.05.2024 року Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2022 рік з урахуванням «індексації грошового забезпечення».

У спірних постановах про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу зазначено адресу боржника: АДРЕСА_1 .

Вважаючи дії головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відкриття виконавчих проваджень № 79216955, № 79217037, № 79217036 та винесення постанов про накладення штрафу у цих виконавчих провадженнях протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIІІ).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 4 ст.4 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Частиною 1 ст.5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частинами 1, 5 ст.24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

На підставі ч.1 ст.28 Закону №1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Виходячи із системного тлумачення частини 1 статті 4, частини 1 статті 28 Закону №1404, у виконавчому документі має бути зазначено адресу місцезнаходження боржника, яка знаходяться у межах виконавчого округу виконавця.

Виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Водночас на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідають виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано всі документи, наявність/відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 908/309/21, від 31.05.2023 у справі № 910/6104/21.

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 10 розд. ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

За приписами п.3 розд. ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази проживання чи перебування боржника за адресою відмінною від тієї, що зазначена в виконавчому документі обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місце проживання чи перебування боржника.

Таким чином, лише у разі наявності у стягувача інформації, що адреса проживання чи перебування боржника є відмінною від тієї, що зазначена в виконавчому документі, на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як проживання чи перебування боржника виконавець має дослідити цей критерій на предмет достатності документів на підтвердження того, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів адреси проживання чи перебування боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за адресою проживання чи перебування боржника, яка є відмінною від тієї, що зазначена в виконавчому документі.

Тобто, перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитись, що адреса місця проживання, перебування боржника, зазначена у виконавчому документі та заяві стягувача, належить до території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або території виконавчого округу приватного виконавця.

Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на розшук боржника.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі №211/4347/15-ц зазначив, що чинним законодавством не передбачений обов`язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника та стадії відкриття виконавчого провадження.

Правом подавати заяви про виправлення помилок у виконавчому документі та подання додаткових доказів щодо місцезнаходження боржника - юридичної особи надається стягувачу і боржнику або стягувачу відповідно.

Боржник, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, не позбавлений можливості повідомити приватного виконавця про зміну адреси місцезнаходження.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17.10.2023 у справі №922/1689/21 та від 20.09.2024 у справі №242/3831/19.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №211/4347/15-ц зроблено висновки про те, що вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів - як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов`язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.

Завдяки зазначеним вище вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом. З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувана під час відкриття виконавчого провадження.

Водночас перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитись, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.

Лише якщо виконавчий документ пред`явлено стягувачем не за місцем виконання (тобто місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, зазначене у виконавчому документі, є таким, що не може бути місцем виконання для виконавця, якому пред`явлено виконавчий документ) виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу (пункт 10 частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов`язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.

Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі №346/3913/22.

Таким чином, виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

Згідно бази даних діловодства спеціалізованого суду (ДСС), Запорізьким окружним адміністративним судом виготовлено виконавчий лист на примусове виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року по справі № 280/5551/23 ОСОБА_2 .

Вказані виконавчі листи по справі №280/5551/23 містить всі необхідні реквізити зазначені в ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII, зокрема:

- у графі найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) боржника вказано «Військова частина НОМЕР_1 »;

- у графі місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб) боржника зазначено «с. Коломийці, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 53631».

Як вже зазначалося судом у постановах про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2025 ВП № 79216955, № 79217037, № 79217036 зазначено адресу боржника « АДРЕСА_1 ».

З вищевикладеного вбачається, що направлення відповідачем поштової кореспонденції здійснювалось відповідачем за адресою, відмінною від адреси, вказаної у виконавчих листах по справі № 280/280/5551/23 ((відмінне найменування населеного пункту, у виконавчих листах відсутня назва вулиці та будинок).

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення державного виконавця, на день прийняття спірних постанов, будь-якої інформації щодо зміни місцезнаходження відповідача.

З огляду на те, що на вказану адресу у виконавчих листах направлення поштової кореспонденції відповідачем не здійснювалось, у суду відсутні підстави вважати що головним державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) належним чином повідомлено відповідача про необхідність виконання судового рішення у 10-ний строк з дня відкриття виконавчих проваджень № 79216955, № 79217037, № 79217036.

Окрім того, у позовній заяві, Військова частина НОМЕР_1 у якості адреси своєї реєстрації вказує наступну адресу : «69063, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 26624198», відтак, у суду відсутні підстави вважати, що на позивача поширюється територія виконавчого округу відповідача. Так, за відсутності відомостей про повідомлення державного виконавця щодо зміни місцезнаходження відповідача, суд доходить висновку про те, що головним державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) протиправно відкрито виконавче провадження № 79216955, № 79217037, № 79217036.

Таким чином, суд доходить висновку про визнання протиправними та скасування постанов Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 30.09.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79216955, № 79217037, № 79217036.

Щодо скасування постанов Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу № 79216955 від 14.10.2025, № 79217037 від 14.10.2025, № 79217036 від 14.10.2025 суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, спірними постановами на позивача накладено штраф за невиконання рішення суду у справі №280/5551/23.

Таким чином, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

В той же час, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України Про виконавче провадження.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд ще раз наголошує, що на підставі ч.1 ст.28 Закону №1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Виходячи із системного тлумачення частини 1 статті 4, частини 1 статті 28 Закону №1404, у виконавчому документі має бути зазначено адресу місцезнаходження боржника, яка знаходяться у межах виконавчого округу виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження

відповідачем було направлено на електронну адресу позивача 15.10.2025.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо направлення вищевказаної постанови на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням, вказаним у виконавчих листах, отже позивача слід вважати неналежно повідомленим в розумінні приписів ст.28 Закону №1404. Протилежного відповідачем по справі не доведено.

Отже, виходячи з того, що постанови Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 30.09.2025 про відкриття виконавчих проваджень № 79216955, № 79217037, № 79217036 є протиправними та підлягають скасуванню, та той факт, що позивач не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження належним чином, суд дійшов висновку про наявність поважних причин, які зумовили невиконання ним рішення суду.

Таким чином, суд доходить висновку про визнання протиправною та скасування постанови Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) № 79216955 від 14.10.2025, № 79217037 від 14.10.2025, № 79217036 від 14.10.2025 про накладення штрафу.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.».

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде:

- визнання протиправною та скасування постанови Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) № 79216955, № 79217037, № 79217036;

- визнання протиправними та скасування постанов Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) № 79216955 від 14.10.2025, № 79217037 від 14.10.2025, № 79217036 від 14.10.2025 про накладення штрафу.

У зв`язку з чим відсутня необхідність у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відкриття виконавчих проваджень № 79216955, № 79217037, № 79217036 протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач у справі є суб`єктом владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (52500, Дніпропетровська обл. Синельниківський р-н., м. Синельникове, вул. Каштанова, буд. 52, код ЄДРПОУ 45090712), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчих проваджень № 79216955, № 79217037, № 79217036 від 30 вересня 2025 року.

Визнати протиправними та скасувати постанови Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу № 79216955 від 14.10.2025, № 79217037 від 14.10.2025, № 79217036 від 14.10.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у строк згідно з частиною 6 статті 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено в повному обсязі 05 травня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький